Розділ 117 — Індивідуальні дії (1)

— ... Я розумію твій поспіх, але краще спочатку заспокоїтися. Ти ж знаєш, що зараз невдалий час для такого.

— Тому я й вирішив діяти таким шляхом. Це радше підбурювання, ніж потрясіння громадських настроїв.

— Навіть такий рівень потрясінь становить велику загрозу для Імперії. Ти знаєш, що не буде нічого доброго, якщо громадські настрої зараз розхитаються, оскільки наближається війна проти Царства Демонів.

— ... Керівники щодня вимагають дій. Якщо ми не зробимо навіть цього, у нас будуть проблеми. До якої міри, як думаєте, Ваша Світлість? Ви хочете, щоб я взагалі не діяв?

— Так.

— ... що?

— Найкращим варіантом зараз буде не діяти взагалі. Краще припинити всю діяльність, яку Революційна армія розгорнула досі, і зробити перерву. У війні проти Царства Демонів найважливіше — сила Імперії. Внутрішній розкол — це отрута.

Герцог промовив, відкидаючи неформальний тон з широким виразом щирості.

— Було б гарною ідеєю для вас зараз охолонути. Ви знаєте, що зараз надто нетерплячі?

— ...

— То яка ваша відповідь?

Оскільки він мав справу з Круелем до цього, його слова прозвучали зарозуміло.

Герцог уважно поглянув, чи помітив щось чоловік перед ним, але, на щастя, Даніель, який тримав язика за зубами, ніби йому було байдуже, повільно кивнув, не виявляючи жодного особливого виразу обличчя.

— ... Добре.

От і добре. Адже здавалося, що на нього тиснули.

Однак здоров'я його матері погіршуватиметься з дня у день, і репутація лідера Революційної армії також похитнеться. Чоловік не знав, як довго протримається виграна ним затримка.

Герцог, який дивився на спину Даніеля, котрий вклонився і пішов, заплющив очі та мовчки зітхнув.

***

На нього справді намагались натиснути.

Зачинивши двері та повернувшись до бази Революційної армії, Даніель повільно почав розмірковувати. Його погляд давно став холодним.

Хоч би яким божевільним він був, це не дійшло до того, щоб він не відчув гніву навіть після того, як почув «ці слова».

«Завдяки вам я схаменувся, тому маю бути вдячним».

Це правда, що чоловік був настільки стурбований, що його розум затуманився. Його голова відключилась, і він мало не кинувся до своєї мети напролом. Якби не герцог, зрештою все те терпіння, що він проявляв досі, виявилося б марним.

Але ця фраза...

[Найкращим варіантом зараз буде не діяти взагалі. Краще припинити всю діяльність, яку Революційна армія розгорнула досі, і зробити перерву]

І...

[То яка ваша відповідь?]

Завдяки цьому його розум охолонув, і Даніель зміг певною мірою зрозуміти ситуацію.

Герцог не хоче падіння Імперії. Не тільки зараз, так було раніше, і так буде й надалі в майбутньому.

Здавалося, ніби суть відчуття дискомфорту, яке він відчував раніше, повільно розкривалася.

«Звичайно. Хто добровільно відмовиться від високого статусу «герцога»?»

Причиною його зв'язку з Революційною армією, можливо, було її придушення.

«Ось чому варто бути обережними, утворюючи союзи з тими, хто має владу».

Це може бути корисно у короткостроковій перспективі, але не в довгостроковій. Варто поступово відпускати цю руку допомоги.

Але як? Тепер їм було забагато що втрачати, щоб позбутися руки герцога. Сам герцог не зазнає жодних втрат, і лише Революційна армія зазнає серйозного удару. Тож це складно.

— ... Даніеле?

— А, Поле.

— Що ти там робиш...?

— Слід уникати союзів із можновладцями, наскільки це можливо. Інакше, опинишся зв'язаним по руках і ногах.

— ... Ти п'яний?

Даніель мовчки погладив Пола по голові.

Пол, який тихо дивився на нього, відкрив рота, переконавшись, що навколо нікого немає.

— ... Я бачив Деона Харта.

— ... Як ти його впізнав? На ньому не було плаща?

— Він його не носив. Його одяг був дуже яскравий.

— ...

— Ох, але в нього була пов'язка на очах. Але хіба його одяг, а також волосся та шкіра, не досить унікальні? Тож його було неважко впізнати.

Ні, це не провина лікаря.

Даніель сказав йому не забути закрити його очі пов'язкою, і він саме це й зробив. Про мантію і слова не було.

Він ніколи не думав, що все розкриється от так через його власну забудькуватість.

— Лікар таємно вивів його надвір. Ти привів його сюди? Чому ти його не вбив? Чому ти просто відіслав його геть?

Якщо подумати, Пол мав образу на Деона Харта.

Розгніваний погляд піднявся на Даніеля. Даніель тихо подивився йому в очі та відповів, повільно погладжуючи його по голові.

— Мені здалося, що він помре, навіть якщо я не прикладу до цього руки.

— Я не розумію.

Хіба неможливо було вивідати в нього інформацію або хоча б зробити його заручником?

Рука Даніеля зупинилася. Рука, що лежала на голові Пола, повільно опустилася.

Слабкий сміх, схожий на дим, розлетівся по всьому простору, немов крихти.

— ... Ти справді виріс.

— ...

— Ти справді виріс з нашої першої зустрічі.

— Добре, добре.

... добре. Йому теж час підготуватися.

Правильно підготуватися до звільнення з лап герцога.

— Цілком природно, що ти не розумієш. Бо я відреагував недбало.

— Чому ти це зробив?

— Я ж сказав, правда? Я сказав, що зробив крок назад. Ніхто не ідеальний у цьому світі.

Отже, Поле.

Він тихо покликав його на ім'я та зустрівся з хлопцем поглядом. Настала тиша, як у лісі у місячну ніч.

Даніель охоче порушив, здавалося б, комфортну тишу та обережно підняв куточок губ.

— У майбутньому ти побачиш у мені багато сильних і слабких сторін. Так само, як і зараз, вбирай сильні сторони та відфільтровуй те, чого не розумієш, або використовуй це у вигляді прикладу. У тебе зараз все дуже добре виходить.

— ... Я не розумію.

— Що?

— Чому ти всюди береш мене з собою? Деякі місця, куди ти мене водив, не були місцями, куди мені можна було потрапити. Це було для того, щоб навчити мене, правда? Чого ти намагаєшся мене навчити?

— Я взяв на себе відповідальність за тебе, бо привів тебе сюди. Освіта — природна частина цієї відповідальності.

Люди нижчого класу, які зайняті виживанням, часто ігнорують важливість освіти.

Але Даніель розумів, що це неправильно.

Хто здатен розпочати революцію? На це здатні ті, хто знає ситуацію та її абсурдність. Коротше кажучи, це означає, що ті, хто багато знає, можуть її спричинити.

Коли країна поводиться дивно, треба вміти усвідомлювати це та знати, як її критикувати. Тим не менш, якщо люди зверху не прислухатимуться, їх варто замінити.

Ось чому його мама казала, що освіта важлива.

— Ну, на це була причина досі.

— То ти кажеш, що зараз вже ні?

— Так, мені також скоро потрібен буде наступник. Я планую навчити тебе багатьом речам протягом короткого проміжку часу в майбутньому. Сподіваюся, ти добре це засвоїш...

— Зачекай хвилинку! Наступник? Я?

— У тебе якісь проблеми з цим?

Пол, який побачив цей природно доброчесний вираз обличчя, онімів і просто витріщився на чоловіка.

Через кілька секунд голос, в якому здавалося звучав обов'язок обговорити це питання, ледве вирвався назовні.

— Чому я?! Я ж ще занадто молодий...

— Хіба не ти нещодавно наполягав, що ти вже дорослий?

— Ні...! Ха... справді...

Як бувало нечасто, Пол вибухнув роздратуванням і вдарив себе в груди. Даніель, який спостерігав за цим, вибухнув сміхом.

Зазвичай він би розлютився ще більше, але цього разу Пол швидко заспокоївся.

— Це був жарт, так?

— Ні. Я серйозно.

— Чому?!

— Це справді...

Чоловік витер сльози з очей кінчиками пальців.

Він продовжував сміятися, але все ж промовив.

— Тому що ти молодий.

— ... Що?

— О, це було занадто неочікувано? Я поясню ще раз з самого початку.

Сміх нарешті припинився.

Даніель на мить закрив рота, щоб зібратися з думками.

— Ти з Імперії, але не маєш до неї жодної прихильності.

Однак він не любив інші країни і не мав причин їх любити.

— Те, що немає країни, яку ти любиш, у цьому місці, де зібралися люди з різних королівств, що були зруйновані руками Імперії, підвищить довіру до твого судження.

— ... і?

— І, як я вже казав, ти молодий. Завдяки цьому можливе гнучке мислення. Ти коли-небудь чув приказку, що єдине, що отримуєш з віком, це впертість? Насправді, старші люди менш схильні слухати поради інших. «Шмаркач намагається мене повчати?» Ось про що вони думають. Старші люди не люблять змін.

— А як щодо старших людей, які приєдналися до Революційної армії? Хіба «революція» сама по собі не є зміною?

— Вони прийшли сюди з бажанням помсти. «Моя країна розпалася, тож Імперія також має розпастися» чи щось подібне. Вони або не звертатимуть особливої уваги на політику після падіння Імперії, або дотримуватимуться вже існуючих методів.

Революція — це, перш за все, потужна зміна. Вона повністю стоїть на протилежній стороні від стабільності.

Будь-хто, хто очолюватиме Революційну армію, повинен звертати велику увагу на політику, яка послідує за успішною революцією, але цю посаду не можна віддавати тому, хто віддає перевагу знайомому методу управління.

Якщо після революції не відбудеться змін у політиці, як це можна назвати революцією?

— Старші люди не хочуть, щоб те, чого вони не знають, зростало, і вони люблять стабільність. Я надто втомився, щоб ризикувати.

Можливо, саме тому не буде перебільшенням сказати, що зміни майже завжди досягалися руками молоді.

Тому було б правильно, щоб лідер Революційної армії був молодим.

— Звичайно, це не означає, що потрібно дивитися зверхньо на людей похилого віку. Колись вони теж були молодими людьми, які прагнули змін, прожили довго та здобули багато досвіду. Такий досвід може стати знанням, тому правильно поважати його.

— Тож... Тоді що ти хочеш, щоб я зробив? Слухати старших? Чи все ж не слухати?

— Чи справді є потреба в такому крайньому розділенні? Ти досі добре справлявся. Зроби власне судження, відфільтруй те, що тобі потрібно, і засвой лише те, що тобі буде корисно. «Освіта» існує для того, щоб допомагати з такими судженнями.

Бо не можна сліпо робити вибір без жодної інформації.

— ... зрозуміло. Ось чому ти обрав мене своїм наступником?

— Так, це правда. О, є ще одна причина.

— Не можу повірити, що є ще...

Чоловік посміхнувся, ігноруючи невиразне бурмотіння хлопця.

— Ти знаєш, як любити людей.

— У мене немає коханої людини...

— Любов — це не обов'язково про кохання між закоханими. Любов між друзями, любов до родини... та інше. Хіба тобі ніхто не спадає на думку?

— ... Шія.

Такою була його відповідь.

Пол насупив брови, ніби не міг цього зрозуміти.

— Але хіба це не стає слабкістю? Якби тільки моя сестра була тут просто зараз...

Хоча він замовк, це не означало, що він не міг передбачити, що сталося б далі.

Що ж, воно того варте. Не так давно Даніель ледь не втратив здоровий глузд лише тому, що його мати захворіла.

Існування коханої людини — це незаперечна слабкість. Але...

— Яка ідеологія Революційної армії?

— Світ, де всі рівні, без класової системи.

Обличчя Пола змінилося, коли він давав відповідь.

Сама ця ідеологія була створена на основі роздумів про інших людей.

Людина, яка повинна прокласти новий шлях з такою ідеологією на плечах, — це лідер Революційної армії.

— Знати, як любити когось, означає вміти бути уважним і розуміючим до інших.

Людина, яка не знає, як любити інших, неминуче буде усунена з цієї посади.

— ... Це справді так? Ти можеш відкинути все навколо та зосередитися лише на людині, яку любиш.

— Це означає, що навіть якщо це не станеться одразу, така можливість існує. І запобігти такій ситуації може...

— «Освіта», так? Гаразд.

Пол похитав головою, ніби програв.

— Це смішно, що такий молодий хлопець, як я, претендуватиме на звання спадкоємця, але..

— Поле...?

— Поки що я уважно слухатиму те, чого ти мене навчатимеш.

Рідкісна яскрава посмішка звернулася до Даніеля.

Даніель на мить заціпенів, а потім поклав руку на голову Пола.

— ... Добре.

На його обличчі з'явилася пустотлива посмішка.

— Тоді почнемо негайно?

— Ек.

— Існує багато чого, що тобі слід навчитись. Навіть якщо говорити лише про слова, це стосується і того, як переконати чи приборкати опонента, як підбурювати народ, політики й законів, які мають бути впроваджені після революції. Яку запровадити економіку, яка буде похитнута змінами в уряді.

— ... Хіба я не можу просто цього не робити?

— Звісно, ні.

Чого варто навчити його спочатку?

Ці речі важливі, але це лише початок.

Даніель змінив напрямок, у якому прямував до своєї кімнати й повів дитину до свого кабінету та повільно заговорив.

— Спочатку, давай коротко обговоримо права людини?