Розділ 130 — Ходіння по канату (4)

Дан дивився в мій бік і посміхався. Його особистість змінювалась щоразу, коли ми бачились. Чи я просто ще не звик до цього, що слуги маркіза так вплинули на його нього?

Ні, зараз не час про це думати. Я відкинув непотрібні думки та поглянув на Дана. Я не забув зберегти твердий вираз обличчя.

— ... Що ти хочеш цим сказати?

— Я просто кажу вам, що ходять подібні чутки. Гадаю, ви маєте знати, маркізе.

— ...

Я розслабив очі.

Не маю уявлення, про що думає цей хлопець. Ворог він чи друг? Що мені робити з цим хлопцем, який став хоч трохи ближчим мені, з яким мені досить комфортно і який зрештою став моєю людиною?

... Навіть якщо зараз про це подумаю, я не зможу знайти відповіді. Я знову глянув на документи і пробурмотів.

— Я єдиний, хто почувається спокійно. Якби це місце не було військовим табором, я б помилково подумав, що війна навіть не розпочалась.

— Не думаю, що щось подібне сталося б. Залп війни вибухнув так вражаюче.

— ... Це теж правда.

Ах, цей стрес.

Я мовчки дістав хустку і приклав її до рота. Не буде перебільшенням сказати, що це дуже абсорбуюча тканина. Кров, що витікала, швидко просочувалась в хустку, не протікаючи.

Я бурчав собі під ніс, акуратно складаючи її та кладучи в кишеню.

«Частота кровохаркання збільшилась. Точно так, як раніше».

Все це через стрес. Враховуючи, що я жахливо блював кров'ю, коли мене часто викликали на початку війни, в цьому не було жодних сумнівів.

Я відчував липкий погляд з одного боку. Коли повернув голову, то зустрівся поглядом з Даном, який дивився на мене примруженими очима. Так, я розмовляв з ним. Про що ми говорили?

... Так, гармати війни вибухнули вражаюче.

— Битва слів між двома монархами була дуже барвистою.

— Поява також була чудовою.

— ...

— Жартую.

— ... Тобі краще триматися подалі від Ремембера.

Я холодно відчитав його та схопив ручку. Рука лише тримала ручку і не рухалася.

Дуже вражаюче оголошення війни того дня спало на думку, і перш ніж усвідомити це, я задумався, стукаючи пальцями по столу.

***

Дивно, але Король Демонів оголосив війну, дотримуючись дуже стандартної процедури.

Не знаю, чи слід вважати це стандартом, але оскільки це не був раптовий напад, його можна приблизно вважати подібним.

Ніби демонструючи свою магічну силу, він розіслав відеоповідомлення по всьому континенту, ніби відміняв видану ним заборону на магію. Щоб не лише Імперія, а й кожне королівство і навіть невеликі села могли це побачити.

Коли всі зосередили свою увагу на незнайомій магії, на екрані з'явився Джайкар, командир Першого загону, який діяв як заступник Короля Демонів.

— Повідомлення для світу людей з Царства Демонів.

Це був початок, який виключив формальності.

— З точки зору Царства Демонів, яке любить баланс і мир, було визнано, що війна Імперії, розв'язана задля завоювання континенту надмірна та небезпечна, тому ми оголошуємо війну Імперії, щоб запобігти її надмірним діям, перш ніж вони знищать світ людей.

Чесно кажучи, мене це вкурвило.

Баланс... і мир... любов... і Царство Демонів... Минуло багато часу, і людей, які воювали проти Царства Демонів, вже немає в живих, але цього все ще було недостатньо, щоб бути обдуреними такою брехнею...

Просто переглянувши історичні книги зараз...

« ... чи простолюдини колись... читали історичні книги?»

Ааа?

Я тихо закрив рота. Я вивергав кров і прикривав рота, коли мені заманулось би, викликаючи обурення серед оточуючих, які питали, чи знову я кашляв кров'ю, але їхні голоси не були почуті.

Було неможливо, щоб простолюдини, які задовольнялися смачною їжею та гарним життям, цікавилися історією, вони не вихідці з аристократичних сімей, в яких забезпечувалась обов'язкова освіта про гідність дворянства, тощо! Джайкар, ні, Король Демонів прагнув саме цього!

— Оскільки головне — це рівновага і мир, ми готові «обміркувати» відступ, якщо Імперія пообіцяє не просуватися далі.

Ого, божевілля. Він щойно його спровокував.

З якоїсь причини Джайкар порожньо подивився в екран, ніби відчуваючи, що може розпізнати вираз обличчя Імператора навіть не дивлячись на нього. Потім він знову подивився прямо перед собою і обережно підняв куточок рота.

Це точно перший раз, коли я бачив його посмішку, то чому вона виглядала такою знайомою?

«Я знаю, кого ти наслідуєш і з кого смієшся...»

Диявол.

Одна з особливостей його посмішки полягала в тому, що він посміхався гарно і приязно. Чи варто мені називати це посмішкою, яка знімає напругу?

— Ти спостерігаєш, Імператоре? В тебе теж має бути чаклун. Король Демонів дав дозвіл. Якщо зможеш, спробуй втрутитися в нашу магію і дай відповідь на повідомлення. Оскільки бар'єр опущено, це не буде складно.

... Це спрацює лише за умови, що відповідь буде належною. Але тон голосу Джайкара був провокуючим фактором.

Радше, це доводило, що чаклуни здатні проникати у сферу магії. Імператорська родина мала мати відданого чаклуна, тож принаймні їм не доведеться турбуватися про його пошук.

«Тоді питання полягає в тому, чи здатні навички чаклуна перешкодити цій магії, і чи зреагує Імператор на ці слова...»

Імператор не з тих, хто уникає провокацій. Я впевнений, що він покличе чаклуна, щоб той втрутився.

Звичайно ж, незалежно від того, чи були слова про опускання бар'єру правдивими, чи навички чаклуна були видатними, екран у повітрі невдовзі затріщав і затремтів, і незабаром змінився на обличчя Імператора.

Молодий чоловік зі світлим волоссям і золотими очима сперся руками на книгу на підлокітнику свого трону і дивився на екран, ніби йому було незручно.

— Я почув твій гавкіт. Я отримав нову інформацію, що демони мають унікальний спосіб гавкати замість того, щоб говорити по-людськи. Маю сказати писареві, щоб він правильно це записав.

Тут і там вибухнув сміх.

Фальшивий сміх, щоб зняти напругу. Мабуть, усі це відчували. Якщо вони не будуть обережними, Імперія може бути повністю ізольована від людського світу. Якщо це станеться, їм доведеться боротися з Царством Демонів самотужки, без жодної підтримки.

Тож я не міг засміятися.

«Я повністю себе вичерпав».

Я був впевнений, оскільки знав Імператора трохи більше, ніж інші. Імператор ніколи не здасться від завоювання континенту. Він, мабуть, спробує тримати меч в руці, допоки дихатиме.

Що б сталося в такій ситуації, адже Джайкар, а точніше Король Демонів, навіть спровокував Імператора, сказавши: «Ми можемо відступити», у випадку, якщо Імператор покірно піде у відставку?

«Який вибір зробить Його Величність, який не уникає зустрічного бою, а радо відповідає на провокації...!»

На щастя, Імператор також був достатньо розумним, щоб прямо сказати: «Ви не збираєтеся зупиняти завойовницьку війну?»

Замість того, щоб спитати: «Ви збираєтеся продовжувати?», він почав з того, що вказав на прогалини у словах іншої особи.

— Факт, що демони люблять баланс і мир, перевертає світ з ніг на голову. Весь світ і так знає, які ви жорстокі, чому ж тоді ти маєш нахабство брехати? Поки я відкрито показую своє обличчя прямо зараз, хіба Диявол не ховається за командиром Першого загону та не маніпулює нами? Особистість тих, хто має такого правителя, очевидна навіть без того, щоб уважніше розглянути її.

Вони одягають добродушну маску і часто брешуть, спричиняючи внутрішній розкол та зраду.

— ... Ох.

— ...

Потік знову змінився. Недовіра до демонів, яка була посіяна протягом деякого часу, удобрються і проростає. Очі людей, які раніше були сповнені тривогою, демонстрували рішучість і життєву силу.

З точки зору громадянина Імперії, це щастя, але я міг зрозуміти. Не те щоб Король Демонів нічого не знав про Імператора, то чому він допустив втручання? Він ніяк не міг не передбачити такої ситуації.

У ту мить, коли мої думки почали божеволіти, новий екран з'явився поруч із екраном, що завис у повітрі.

— Шкода, що ти сховався.

Зворотні очі, в яких білий та чорний кольори перевернуті. Знайоме обличчя з ніжною посмішкою.

Це Диявол. Здавалося, що цього не станеться, але, схоже, він врешті-решт піддався на провокацію Імператора.

Це не просто блокування перешкод, це створення додаткового екрану...

«У нього залишилася якась магічна сила? Віг справді відмовився від заборони на магію?»

— Я ніколи не подумав би, що Імператор вийде вперед особисто. Завдяки цьому я вперше побачив твоє обличчя наживо. Звичайно, важко називати це «наживо», але я вперше бачу особисто тебе, а не просто картину... Я знав твій вік, але ти виглядаєш набагато молодшим, ніж я думав. Це справді дивно.

— ... Не перекручуй суть розмови. Невже в моїх словах було щось незрозуміле?

— Що ти маєш на увазі під «незрозумілим»?

Король Демонів заплющив очі та посміхнувся, ніби його щось привабило. Його гарна зовнішність, яка не сильно відрізнялася від людської, окрім очей, сяяла.

— У ваших словах немає брехні?

Я чув, як служниці висловлювали своє захоплення.

Це точно було навмисно. Він спеціально посміхнувся, щоб приховати те, що відрізняло його від людини.

— У нього таке обличчя...

— Ця людина, ні, цей демон... це Король Демонів?

— Я-я вірю Королю Демонів...

Імператор, здавалося, відчув намір цієї посмішки та звузив брови.

Єдиний спосіб впоратися з цим — яскраво посміхатися, не піддаючись Імператору, але сам Імператор не міг яскраво посміхатися у відповідь. Ох, у мене мурашки по шкірі від самої думки про це.

Поки я витирав свої вкриті дрижаками руки, Імператор, як і очікувалося, обрав логіку замість особистої конфронтації та відкрив рота з гарчанням у горлі.

— Лицемір...

— Гм?

— Прибери цю дурну маску, вона огидна. Ти сказав, що якщо я відступлю, Царство Демонів також відступить? Це навіть не смішно. Ти вирішив, що лише тому, що минуло стільки часу з війни між Царством Демонів і світом людей, твої минулі дії та цілі будуть забуті? Ні в якому разі!

Голоси ставали голоснішими. Світ навколо затих.

Голос Імператора злетів високо в небо крізь тихий простір.

— Знання, мудрість і події, що відбувалися в минулому, передаються нащадкам через записи. Це робиться для того, аби запобігти тим самим помилкам! Ось доказ!

Він взяв книгу, яка лежала на підлокітнику трону, і підніс її до екрану.

— Це історична книга, що знаходилась в бібліотеці палацу. У ній є досить детальні записи про війну, що відбулася в минулому проти Царства Демонів. Тут записано багато цікавих фактів. Давай прочитаємо лише деякі з них...

Він відкрив книгу, погортав сторінки, втупився в одне місце, ніби знайшов те, що шукав.

— Існують дані про те, що людський король, якого загнали в кут під час війни, відчайдушно кричав. Він питав, чому демони вторглися в тихий людський світ. Тоді Король Демонів тихо засміявся та відповів.

Сказавши це, Імператор підняв голову.

Він дивився прямо на екран лютими золотими очима, ніби дивився на когось за екраном, і повільно заговорив. Неспішний, але серйозний голос резонував по всьому простору.

— «Хіба демонам не природно прагнути землі, де світить сонце?»

На мить ніхто не міг відкрити рота, ніби хтось застосував магію.

Воістину моторошна тиша.

Навіть коли я безкінечно дивився на золоті очі на екрані, Імператор вдарив по підлокітнику, порушивши тишу, яка, здавалося, триватиме вічно.

— Зрештою, дії Імперії були лише виправданням і спробою викликати розкол у людському світі, але хіба це було зроблено не за твоїм власним бажанням з самого початку?

— Ти говориш, що це виправдання, але чи щирий ти сам, коли кажеш, що якщо Імперія відступить, ви також відступите? Просто не вдавай, що не обманюєш нас, і зроби крок назад. Якщо Царство Демонів не відступить, у нас все одно буде час зробити свій хід.

Обидва монархи, здавалося, розмовляли один з одним, але вони не забували про свою мету – підбурити та переконати якомога більше людей, які спостерігали за цією перепалкою.

Ймовірно, чимало людей кивали головами на щойно висловлені зауваження Короля Демонів. Наприклад, люди з інших королівств, які з тривогою дивилися на Імперію, що вела агресивну завойовницьку війну, або люди, які виступали проти війни проти Царства Демонів всередині Імперії.

Імператор, який не міг не знати про це, не здавався і знову підвищив голос.

— Ця книга також містить інформацію про тривалість життя демонів. Вона така довга, що її навіть не можна порівняти з людською. Тож я зміг здогадатися без труднощів. Наразі Імперія є найнабридливішим супротивником у світі людей, тому, можливо, вашим наміром було тримати її під контролем і тягнути час, а потім, коли час мине і відбудеться зміна поколінь, а Імперія занепаде, ви зможете легко поглинути її... Це досить розумне припущення. Зрештою, у мене є лише два варіанти для нинішнього покоління людей.

Лише почувши наступні слова, я зрозумів, що мав на увазі Імператор, коли сказав це.

— Чи прагнете ви забезпечити майбутнє своїх нащадків, негайно розпочавши війну під стягом чинної Імперії, коли вона настільки сильна, що навіть Царство Демонів почувається некомфортно, чи ви тікатимете в марній надії, що вона ніколи не зникне, що призведе до вимирання ваших нащадків?

Причина війни проти Царства Демонів повністю змінилася.