Розділ 146 — Аплодисменти! (5)

— Навіщо тобі говорити мені ці небезпечні слова відкрито? Тобі сумно, що ти скоро помреш? Цього не може бути.

Чому він наполягав на тому, щоб діяти саме зараз?

Розум герцога, мабуть, заплутався через цю запаморочливу ситуацію. Один з небагатьох моментів, коли розсудливість герцога була короткочасною.

Чи справді це був збіг обставин, що він вирішив діяти саме в цей момент?

— Я весь час посилав герцогу натяки.

— ...

— Я залишив наступника.

Бах! З комунікатора почувся звук удару по столу.

Даніель додав, гигочучи, як дитина, якій вдався жарт.

— Я передав усі знання, включаючи зауваження, які я робив раніше. Хоча часу було обмаль, надзвичайно любляча та розумна дитина миттєво засвоїла їх.

— ...

— Це не створить причин для особистого гніву на Імператора, але продовжить існування гніву через «несправедливість».

Він виграв.

Основна ідеологія Революційної армії полягала у «створенні світу, де всі рівні». Це робилось для більшості, що означало отримати підтримку більшості у разі успіху. Хто б відкинув ідеологію, яка працювала на його власне благо? Це стосувалося всіх тих, хто був би притягнутий до групи та зібраний разом.

Щодо Пола. Оскільки цій дитині наголошували на важливості освіти, ця ідеологія існуватиме й надалі, навіть коли дитина стане лідером. Зрештою, «гнів» продовжуватиметься доти, доки несправедливість «класової системи» не зникне.

— ... Ти використав мої війська, щоб вирізати ракову пухлину всередині Революційної армії.

— Хіба ви не використовували мої війська, щоб чинити тиск на Імператора раніше? Або використовували Імператора, щоб тримати Революційну армію під контролем?

Він знизав плечима, згадавши інцидент, коли Серін колись підбурювала одного з лідерів Революційної армії, що призвело до втратити однієї дев'ятої їх військ.

В довготривалій перспективі, ті, хто зібрався разом в гніві проти Імператора, нічим не відрізнялись від ракової пухлини всередині Революційної армії. Як перший лідер Революційної армії, Даніель мав розібратися з цим для майбутніх поколінь.

Зрештою, половина військ, які щойно втратив Даніель, або вчиняли розкрадання та займались корупцією, крали та продавали саморобні бомби за межі Революційної армії, або ж були поховані в меті вбити Імператора, проігнорувавши навіть слова лідера та намагаючись знову натиснути на нього. Одним словом, це були марні пішаки.

— Крім того, Ваша Світлість герцог також був перешкодою, що блокувала шлях Революційної армії.

— Я розумію, що ти намагаєшся перерізати повідець, який прив'язаний до мене таким чином, але... ти думаєш, що якщо я заберу твоє життя, я відпущу решту? Навіть тих, хто має небезпечні ідеї? Це дурість.

— Як ви думаєте, чому я дійшов до смерті, навіть залишивши наступника?

Передумова була хибною.

Даніель прийшов сюди не для того, щоб оголосити про наступника, та пожертвувати своїм життям, аби видалити ракову пухлину.

— Тоді що...

— Термінове повідомлення для герцога!

— Ох, гадаю, новина нарешті надійшла.

Перед смертю Даніель хотів побачити реакцію герцога, тож завдяки цьому його маленьке бажання здійснилося.

Почувся шелест розгортання паперу. Невдовзі з комунікатора пролунав роздратований крик.

— Даніель!!!

— Зважаючи на вашу реакцію, схоже, я вчинив правильно.

Чому Даніель прийшов сюди?

Це було для того, щоб зосередити увагу герцога на цій місцевості.

Щоб більшість військ герцога була зосереджена тут. Щоб Революційній армії було легше перемістити свою базу та здійснити набіг на кожну з територій герцога, щоб завдати удару його військам.

Зрештою, головна ціль — позбутися герцога, а другорядна — очистити ракову пухлину всередині. Мета — позбутися герцога, але життя лідера мало бути поставлене на карту як приманка.

— По моїм розрахункам, доведеться втратити щонайменше половину військ, тож мені цікаво, яким буде результат. Невже це справді станеться?

Оскільки їх метою була половина військ герцога, інша сторона також повинна відмовитися від щонайменше половини, щоб все вийшло.

Звичайно, пастка полягала в тому, що Революційна армія втрачала марну половину.

— До вашого відома, місцезнаходження герцога — це остання точка в плані набігу.

— Кваааанг!!

Щойно він закінчив говорити, як із комунікатора почувся вибух.

Даніель ліниво підняв куточок губ, дивлячись на розгублених ворогів навколо.

Можливо, Революційній армії не вдасться вбити герцога. Втім, його війська будуть в хаосі. Цього було достатньо.

Поки Революційна армія набиратиме сили, герцог також буде зайнятий відновленням військ і не зможе більше атакувати повстанців.

— Повідець має бути остаточно знятий. Хіба ні?

На цей час база Революційної армії вже мала бути повністю переміщена.

Оскільки лідер повстанців, який був єдиною людиною здатною зв'язатися та слідувати за герцогом, помре тут, зв'язку між Революційною армією та герцогом більше не існуватиме.

«Буде неможливо створити нові зв'язки».

Перший лідер помре через «зраду герцога», тому друга Революційна армія не зможе об'єднатися з ним.

Це справді чистий розрив відносин.

— Убийте мене зараз же!

Даніель ледь помітно посміхнувся, дивлячись на зброю, що летіла на нього з усіх боків, думаючи, що цього буде достатньо, щоб вбити лише одну людину. Можливо, через товстий шарф на ньому, здавалося, що атака була націлена в серце, а не в шию.

Від розчарування Даніель відкрито висловлював свої думки та провокував ворогів, щоб ті вважали, що він та людина, яку необхідно вбити. Щоб герцог не відволікся і не вирішив взяти його в заручники.

Сам Даніель добре усвідомлював цінність посади першого лідера.

«Тепер все на тобі, Поле».

Його старший брат наважився використати вбивство товаришів під приводом захисту майбутнього Революційної армії.

Хто саме серед повстанців мав право вирішувати, жити чи померти іншим? Він сам, котрий забруднив ідеологію Революційної армії, помре разом з тими, хто поховав себе в особистих емоціях, тож Даніель сподівався, що його наступники будуть рухатися вперед з чистим гнівом до «несправедливості».

Без жалю.

Ох, ще одне. Було дещо, що його турбувало.

«Я так і не зміг отримати назад подарунок, який зробив своїй мамі».

Це єдине, що його хвилювало.

***

Чи може бути таке, що любов пов'язувала дітей з батьками однією ниткою?

Ще до того, як було оголошено про смерть Даніеля, мати, яка втратила дитину, вже плакала.

Хто допоміг реалізувати мої ідеали? Коли це я бажала, щоб він жертвував собою задля них?

Він справді називав себе розумною людиною, але не зрозумів значення того, що його мати сказала, коли дала йому шарф, який сама зв'язала?

— Дурень ти, дурень...!

Що залишається тому, хто втратив кохану людину? Що, на твою думку, я бачила і пережила досі?

Я не бажала чогось великого, тому просто сподівалася вижити. Спостерігати за тим, як мій син росте і живе, було найбільшою радістю мого життя.

Я вбила тебе.

— Я грішниця...

Я відчувала, як моє серце розривається на шматки. Навіть якби моє тіло та кінцівки розривали живцем, це не було б так боляче, тому я не змогла контролювати себе і зрештою впала додолу, проливаючи сльози.

Ти завжди думав, що ніколи не зможеш перемогти мене у сварці. В одному ти помилявся.

Хіба недарма кажуть, що жоден з батьків не може перемогти свою дитину? Якби я могла перемогти тебе, я вже давно знищила б ту небезпечну Революційну армію.

Зрештою, моїм кінцем стало те, як він діяв з жвавим обличчям і сповнений мотивації, тому я просто залишила його в спокої.

— Я грішниця...

Мені не слід було цього говорити взагалі. Я мала б утриматися від коментарів, які могли б викликати в сина питання щодо класової системи, і навіть якби я про це сказала, мені слід було принаймні запобігти його бажанню це змінити.

Отрута, яку я вимагала в сина під виглядом подарунку, була останньою впертістю цієї матері. Вона мала забезпечити безпеку Даніеля, який не став би ризикувати життям своєї матері, яке було взяте в заручники. Це все, що я могла, але навіть це не допомогло, тож чого варте моє життя?

— ... Твоя матір скоро піде за тобою.

Що мені робити, якщо мою дитину, яка мала так багато ворогів, все ще переслідуватимуть мстиві духи навіть після його смерті?

Я дістала отруту, яку колись попросила у Даніеля. Чулись кроки ззовні, тож я без вагань вилила її собі до рота і проковтнула.

Невдовзі після того, як рідина потекла по горлу, я швидко відчула сонливість. Засинаючи без болю, я відчула власні зусилля Даніеля, який не міг дозволити дати матері фальшивий препарат, тому ледь помітно посміхнулась і заплющила очі.

«Невже ти гадав, що твоя мати не знає, про що думає її власна дитина?»

Це дитина, яка була народжена після десяти місяців вагітності, та вихована з любов'ю. Як мати, яка тривожно стежила за кожним його кроком, я знала, що відбувається в голові мого сина.

Він, мабуть, хотів залишити турботу про свою матір наступному лідеру повстанців після його смерті. Він, мабуть, вже віддав наказ. Звук наполегливих кроків ззовні був цьому доказом.

— ... Мій брат прямо попрохав мене доглянути за його матір'ю. Навіть якщо я трохи відкладу домовленість, я маю особисто прийти, вибачитися та подбати про це.

Звук кроків затих коло дверей.

Розумно.

— Це Пол, молодший брат Даніеля. Можна мені увійти?

— ...

— ... Чому ви не відповідаєте... Матінко? Ви тут?

— ...

— Матінко?

— ...

— ... Перепрошую!

Раптово двері відчинилися, і здавалося, ніби він, знайшовши мене із заплющеними очима, ось-ось увірветься у кімнату, але хлопчик зупинився.

— ... Будь ласка, покличте представника Ірама.

— Що?

— Швидше!

Чувся наполегливий, приглушений голос, ніби під водою.

Чи необхідно було довіряти мене організації, коли сина вже немає? Зрозуміло, що з часом мій стан стане для них незручним тягарем, від якого вони не зможуть позбавитися.

«Мій син до самого кінця думав про це...»

Здавалося, він планував новий початок, але залишив позаду рештки минулого.

Це була моя остання думка.

***

[Я захищу тебе, навіть якщо помру.]

Повстання Революційної армії не має статися. Тому що Деон перебував під захистом нинішнього Імператора.

Однак це може привести герцога до перемоги. Тому що герцог намагається вбити Деона.

Ситуація, в якій і Революційна армія, і герцог намагаються завдати шкоди Деону Харту.

Отже, він все розрахував.

Тук тук. В самий раз.

Шахові фігури рухалися туди-сюди. Міцні, кістляві пальці, зручно витягнуті, схопили фігури обох сторін і рухали їх по черзі.

Поки таємничі зелені очі спостерігали за цим, коні рухалися без зупинки.

Чорний кінь атакував білого коня. Білий кінь не програв і з'їв чорного коня. Чорна фігура атакує білу і падає сама, а потім біла робить хід.

Почулось зітхання.

— Шах і мат.

Лідер пав.

Круель підняв чорного короля, який лежав на смертному одрі, і покотив його в руці. Задумливі зелені очі окинули поглядом шахівницю, де закінчилася партія.

Переможці — білі, але, враховуючи фігури, що залишилися на шахівниці, чорні мають перевагу. На відміну від білих, які втратили більшість своїх оперативних військ, чорні втратили лише частину своїх пішаків.

Сторона повстанців, яка втратила лідера, але її головна сила все ще жива.

Сторона герцога, який втратив свої війська, але зберіг лідера.

Їх двох потрібно протиставити один одному. Найкраще було б повністю знищити обох, але оскільки цього не станеться, краще розрахувати шкоду так, щоб вона була якомога більшою. Якщо вони будуть надто зайняті турботою про себе і навіть не звернуть уваги на Деона, це успіх.

Круель був готовий померти з того моменту, як ступив на канат психологічної війни з герцогом. Не було б дивно, якби його життя обірвалося в будь-який момент, то чому б йому вірити в це і чекати, поки Деон Харт помре природною смертю?

Він поводився так, ніби жив лише сьогоднішнім днем, але мав далекоглядне майбутнє в думках.

«Я маю знайти спосіб захистити Деона навіть після моєї смерті».

Майбутнє, в якому самого Круеля не буде.

Зважаючи на час, було б важко досягти повної безпеки, тому принаймні деякі з незліченних небезпек на шляху брата слід було усунути. Тож він похитав головою.

Оскільки нічого не можна вдіяти із Царством Демонів, слід зосередитись на іншому. Звернувши погляд на Імперію, він виявив найбільшу загрозу для цієї дитини.

«Герцог і... Революційна армія!»

Навіть один герцог був проблемою, але існували ще й повстанці.

Сумнів був недовгим. Даніель — лідер групи під назвою «Революційна армія», а герцог — вправний політик, який конкурував з Імператором. Вони не зв'язані обіцянками, заснованими на прихильності чи довірі, а об'єдналися заради власної вигоди.

Розрахунок було зроблено швидко.

«Хіба мати лідера Революційної армії не була хворою?»

Після розслідування Круель виявив її частий кривавий кашель...

На мить він замовк, задумавшись про свого слабкого молодшого брата.

«Лідер повстанців, здається, не знає про це».

Круель чув, що на її прохання всі революційні війська, які їй служили, зберігали її стан у таємниці. Але навіть у секрету були свої межі. Безперечно, це колись буде виявлено.

Не варто навіть згадувати психологічний шок, який тоді переживе лідер Революційної армії.

Круель віддав наказ.