Розділ 147 — Аплодисменти! (6)

[Уважно стежте за Даніелем. Місцезнаходження не має значення, тому, якщо він кудись увійде чи вийде звідкись, негайно повідомте мене.]

Це був момент, коли Круель дізнався про стан здоров'я матері лідера повстанців.

Бути не могло, щоб він це добре сприйняв. Даніель, розслідування про котрого вів Круель, зазвичай був раціональним, що відповідало його хоробрості, тому можна було сказати, що це був єдиний момент, коли його розум завагався.

Навіть дурень зрозумів би, що це незамінна можливість.

«Єдина проблема це — час, коли він дізнається».

Якщо спонукати Даніеля до дій, можна скоригувати час, але це не так просто, як здається, і неможливо діяти недбало в ситуації, коли пильний погляд герцога був направлений на Круеля.

Замість того, щоб ризикувати та звертатися до Революційної армії, Круель вирішив гнучко реагувати на ситуацію.

[Ви зв'яжетесь зі мною, коли Деон буде в Імперії чи коли він буде поза її межами?]

Було б краще, якби його повідомили, коли Деон буде поруч, але не матиме значення, навіть якщо цього не станеться.

Головна мета — вступити в бій проти Революційної армії та герцога, а другорядна — не дати лідеру повстанців вбити Деона. Ці дві цілі були серед умов, що вплинули б на подальші дії.

Всупереч його байдужому ставленню, ніби самі небеса допомогли його і повідомлення надійшло, коли Деон був у бенкетній залі на теренах Імперії.

Круель подивився на свого молодшого брата, який потравив у проблеми, через що його фізичний стан погіршився, що навіть викликало кровотечу, а потім ледь помітно зітхнув.

«Вибач, Деоне, але я все одно маю це зробити, поки маю такий шанс».

Оскільки його тіло було в поганому стані, рішучість Круеля тільки зросла.

Він вибачався і просив зрозуміти, що не дозволить лідеру Революційної армії безпосередньо нашкодити його життю.

Він змусив себе відкрити рот і мовити слова, що не бажали легко злітати з вуст.

— Іди і скажи Деону: «Тільки на сьогодні, не блукай вулицями та одразу йди додому».

Оскільки та дитина ніколи його не слухала після «того дня», він знову опиниться на вулиці.

Треба діяти на крок швидше за Деона. Круель одягнув свою мантію і швидко рушив.

— Той хлопець... просто поговори про фестиваль поруч із тим хлопцем і згадай вулицю на сході.

— Ти справді платиш мені саме за це...?

— Так.

Щойно надійшла новина, про пересування лідера Революційної армії йому повідомляли в режимі реального часу. Наразі він блукав вулицями в приголомшеному стані.

Йому було потрібно, щоб він і Деон зіткнулися. У цьому сенсі було неважко змусити брата рухатися так, як він бажав.

План Круеля був простим.

«Ідея в тому, щоб показати когось, хто «виглядає так, ніби ось-ось помре», розгубленому лідеру Революційної армії, щоб кривавий кашель нагадав йому про його матір».

Тож це викличе у нього нетерпіння.

«Він казав, що причиною створення Революційної армії було встигнути показати його слабкій матері ідеали, про які вона мріяла, перед її смертю?»

Коли він думав про це, на диво, Круель не втрачав терпіння.

Однак, щоб розпочати повстання, він повинен зустрітися з герцогом, який був його найбільшим помічником. Герцог був би проти цього. Причина, чому герцог об'єднався з Революційною армією, полягала не в тому, щоб підтримати їх, а в тому, щоб тримати їх під контролем.

Можливо, побачивши, що Даніель наполовину збожеволів, він може втратити пильність і спробувати придушити його, розкривши свою зарозумілу особистість.

Ні, він точно це зробить.

«Тому що герцог зарозумілий».

Круель уважно стежив за ним досить довго.

Ось чому він був у цьому впевнений. Слабкість герцога — його гордовитість.

Зарозумілість послаблює пильність, тому, ймовірно, маска, яку він носить, трісне і покаже тріщини. Лідер Революційної армії, який швидко це помітить, ніяк не зможе це проігнорувати.

«Він обов'язково знайде спосіб втекти від герцога».

Оскільки він розумна людина, він швидко зрозуміє, що не зможе втекти неушкодженим.

Після цього відповідальність буде покладена на лідера повстанців. Однак, ретельно дослідивши його та зрозумівши його схильності, Круель зміг приблизно передбачити, який вибір він зробить.

Отже, це був такий сміливий крок.

« ... А встановлення особи того, «хто ось-ось помре через кривавий кашель» визначить успіх вторинної мети».

Найкраще, якщо цим «кимось» буде Деон, але якщо ні, можна надіслати кандидата, якого Круель розглянув заздалегідь.

Що ж до того, чому він обрав Деона... Круель знав, що Даніель був м'якшою людиною, ніж він сам про себе думав.

«Особливо, якщо Даніель зустріне його, поки він ще не оговтався від шоку від побаченої крові матері, навіть якщо опонентом буде Деон Харт, він точно зможе пережити той день».

Оскільки Круель не міг запобігти нападу групи під назвою «Революційна армія» на Деона Харта, він націлився окремо на її лідера.

Хоча, здавалося, він не проживе так довго, було б краще утримати його від нападу на брата, принаймні до того часу.

По-перше, такі дрібниці можуть визначити життя людини.

[Було б найкраще, якби образ брата, що стікає кров'ю, залишився глибоко в його пам'яті, і Даніель не зміг би особисто позбавити життя Деона з того моменту.]

[Якщо він вагатиметься вбити Деона, коли зустріне його після цього, цього буде достатньо.]

[Найгіршим варіантом буде, якщо він відпустить його в той день, а потім спробує вбити без жодних жалів, коли вони зустрінуться один з одним пізніше...]

В останньому випадку це були б марні зусилля, але якщо розглядати в цілому, то спроба не несла за собою нічого поганого.

Понад усе, навіть в останньому випадку, коли передбачалась невдача, Деон врешті-решт повернеться безпечно.

Тож він спробував.

— Кхахк!

— ...?!

Після того, як чоловік кілька разів давав гроші перехожим, щоб заохотити цю дитину рухатись, його шлях нарешті перетнувся з ватажком Революційної армії. Круель не втратив можливості, якою йому вдалося скористатися, і, вичікуючи моменту, коли той пройде повз, завдав Деону помірного удару в спину та штовхнув його.

З рота Деона потекла кров, і Даніель, збентежившись і почавши панікувати, одразу ж підхопив Деона та поніс його.

Круель спостерігав за ними здалеку і повернувся спиною лише після того, як вони зникли з поля зору.

«Ось так насіння й було посіяне».

Він трохи хвилювався за свого молодшого брата, якого знудило кров'ю, але зважаючи на поведінку лідера повстанців, він, ймовірно, зчинить метушню, щоб врятувати його життя, тож, мабуть, все буде добре. Лікування проводитиметься таємно, і навіть якщо його викриють, і союзники Даніеля вимагатимуть його вбивства, брат зрештою повернеться живим.

Як вже Круель казав, лідер, чий розум затьмарено, не може сьогодні вбити Деона, а його колеги, які винні у приховуванні стану здоров'я його матері, не матимуть іншого вибору, окрім як погодитися з ним зрештою.

«Час повертатись».

Проростання насіння не пов'язане з життям людини чи смертю того, хто його посіяв, тому навіть якщо Круель Харт буде мертвим або відсутнім, воно виросте саме по собі.

Тож йому варто було повернутись.

«Я маю продовжувати своє повсякденне життя».

Герцог все ще намагається позбавити цю дитину життя.

Зараз саме час знову поглянути на реальність і жити далі.

***

— Остання перепона обвалилась!

Шори лиха зникли! Лихо скоро пробудиться!

Стара чаклунка, яка дивилась на зірки в глибокому нічному небі маленького гірського селища, раптом закричала. Ігноруючи заспокійливі слова онуки, її гучні крики нарешті, здавалося, розбудили селян, і в кожному будинку по черзі почали запалюватися вогні.

Люди виходили, протираючи очі. Погляди з легким роздратуванням були спрямовані на онуку старої жінки — Ран, яка піклувалася про свою бабусю, вони вимагали пояснення.

— Нам треба тікати звідси!

— ... Що відбувається?

— ... Цього разу бабуся має рацію. Нам потрібно тікати якомога швидше.

Це були дуже раптові слова, сказані посеред ночі.

Однак, оскільки вони вже якось рятували своє життя, перемістивши селище під час Восьмирічної війни, спираючись на пораду бабусі-чаклунки, селяни дивилися на вираз обличчя Ран, замість того, щоб просто сказати, що вона говорить нісенітниці.

Її обличчя було дещо блідим, коли вона заспокоювала бабусю та розглядала зірки на нічному небі.

— ... Куди нам йти?

— В Есперенез!

— Коли?

— Протягом тижня!

Чи варто було селянам порадіти, що крайній термін не завтра?

Але все таки часу було недостатньо.

— Недостатньо часу, щоб перевезти все село... Хіба нам не слід стерти наші сліди, як ми це зробили під час Восьмирічної війни? Якщо ви дасте нам трохи більше часу на підготовку...

— Ні! Треба встигнути це зробити раніше, ніж лихо почне діяти!

— Але...

— Йееек! Ні!

— Заспокойтеся всі на хвилинку.

Як і очікувалося, саме Ран заспокоїла дещо перегріту атмосферу.

Вона міцно тримала бабусю за руку і подивилася на селян, які виглядали стурбованими та стривоженими.

— Це справді раптово. Ви не заперечуєте дати нам десять днів, на три дні більше?

— Ран!

— Якщо це десять днів...

Вона перевірила односельців, люди кивнули, а потім звернула свою увагу на сварливу бабусю.

— Не хвилюйся так сильно.

— Ран, але...

— Навіть якщо ми залишимося тут на довше, лихо з'явиться раніше, ніж почне діяти в повну силу, тож ніхто не помре.

— ... Добре, мабуть ти теж маєш щось на думці...

Ніби переконавшись, бабуся нарешті заспокоїлась. Ран схилила голову до селян, підтримуючи стареньку, яка здавалася виснаженою від крику посеред ночі.

— Ми були грубі пізно вночі. Ми вже підемо, тож ви теж можете йти відпочивати.

***

Кажуть, що король королівства Шан якимось чином переконав монархів інших малих королівств зробити їх країни васальними державами. Не бажаючи відставати, королівство Реуче також пообіцяло матеріальну підтримку та захист і отримало королівство Техон під своє командування...

«Цим кількість королівств у світі людей зменшилася до чотирьох».

Імперія, Шан, Реуче, Есперанез.

Демони, яких радувала б битва між людьми, не були дуже задоволені, бо сили людей об'єднались без кровопролиття. Можливо, монархи цих двох королівств мали на меті саме це.

— Дворецький, прибирання всіх поверхів завершено.

— Гарна робота. Я все перевірю, тож ви можете йти відпочивати.

Ремембер продовжив свої роздуми, йдучи коридором.

Нинішня Імперія перебувала на межі хаосу через зовсім іншу обставину. Деон Харт, почесний маркіз і Третій Герой Імперії, зник безвісти.

Думки розділилися навіть всередині Імперії, оскільки було нелегко упевнитись, чи він справді зрадив їх, чи його життя опинилось в небезпеці.

Саме через це зараз...

— Дворецький.

— Ах, дамо Лієн. В чому справа?

— Дворецький... ви справді не знаєте, де знаходиться ваш господар?

— Як цей старий може знати те, чого не знає навіть дама Лієн?

Багато людей питали Ремембера про місцезнаходження Деона Харта.

Як міг простий дворецький, який керував маєтком, знати місцезнаходження Героя, з яким мав стосунки господаря-слуги?

Проте, можливо, через свою особливу, підозрілу ауру, Ремембер мовчав у відповідь на запитання людей, які постійно ставили йому це запитання.

Дан, який тихо спостерігав за ситуацією, обережно заговорив.

— Оскільки він зник, навіть залишивши лицарів... хіба це було не навмисно?

— ... Здається, він зрадив країну, тому в цьому є сенс.

Ремембер, який почув слова Лієн, доброзичливо посміхнувся, ніби дивлячись на свою милу онуку.

— Ви справді так думаєте?

— ...

Ніби заскочена зненацька, Лієн закрила рота.

Хоча зі сторони здавалося, що Деон Харт ненавидів її та відштовхував від себе, вона знала, що між ними була прихована довіра та прихильність, яких вона не могла зрозуміти.

«Звичайно, довіра, здається, сильніша за прихильність».

Вона повернула голову та визирнула у вікно. Можливо, через зникнення їхнього лорда, у полі зору з'явилася група лицарів, які нещодавно впали в депресію.

... Зазвичай їй не подобалась думка про нещасні випадки, які вони могли зчинити у гарному настрої, але бачити їх знесиленими, як собак під дощем, турбувало її не менше.

«Здається, я теж прив'язалась».

... Менше з тим, де насправді їхній лорд?

Коли вона дивилася на них, їй здалося, що її настрій погіршується, тому Лієн відвела погляд від лицарів і подумала про щось інше.