Розділ 148 — Жорстока правда, жорстока доля (1)

Капітан зник.

Завдяки цьому вони змогли на деякий час втекти з поля бою та швидко повернутися до маєтку, але це їх зовсім не радувало.

Члени Ордену Кривавих Лицарів, що сиділи тулившись один до одного в кутку заднього двору, глибоко зітхнули.

— Куди він подівся з цим тілом?

— Його ж не викрали, правда? Якщо... якщо це справді так... чи викрадач забезпечує належне харчування?

— Як ти можеш говорити про подібне в такій ситуації?

— Це важливо.

— І то правда.

— ...

Їх хвилювало, чи їх маркіз добре харчувався.

— ... Менше з тим, що нам тепер робити? Маркіза тут немає.

— Може, підемо шукати його самі?

— Не знаю, чи зможемо ми його знайти, і понад усе, нас швидко спіймають. Це називається дезертирством.

— А що тоді?

Відповідь дав Клетер.

— ... Давайте слідувати словам Імператора лише до повернення маркіза. Тепер, коли Герой зник, він має старанно його шукати.

***

Деон Харт помирав.

Надзвичайний стрес, що виник від поєднання жахливих спогадів, які були насильно повернуті йому, додався до стресу, що накопичився досі, і це спричинило жахливі страждання.

Його температура шалено піднялася, і він весь час кашляв кров'ю. Він перебував на межі життя й смерті, хоча його безпечно перенесли до Царства Демонів.

— Зроби щось!

Рірінель, яка відповідала за переміщення Деона до Царства Демонів, прибігла, отримавши сигнал від намиста, яке дала йому, і дорікала Бену.

Її голос звучав так, ніби вона ось-ось розплачеться.

— Причина в його розумі. Все, що я можу зробити, це... охолодити його тіло та поповнити кров...

— Ти лікар! Ти лікар пана Арута, то ж чому!

Коли вона побачила його, лежачого на снігу, вона злякалася і принесла його до Царства Демонів. Рірінель рухалася лише з однією думкою: щойно вони дістануся до Замку Короля Демонів, все вирішиться.

Рірінель хотіла одразу розплакатися, але вона знала, що плач нічого не вирішить, тому дістала хустку. Вона поглянула в його налиті кров'ю, несфокусовані очі, щоб побачити, куди він дивився, а потім витерла куточки очей. На хустці була кров.

— Якщо це не спрацює, спробуйте використати магію, будь ласка...

Те, що він навіть не кліпнув, коли хустка торкнулася його очей, робило чоловіка схожим на бездушну ляльку, і він почав плакати.

— Він плаче...

Вона була впевнена, що щойно витерла рідину, але кров знову текла, залишаючи слід, який ніби ніколи не зникне.

Краще було б, якби це були сльози, але червона рідина, що стікала по його щоках, була такою тривожною, що їй не залишалося іншого вибору, окрім як плакати, як дитина.

— ... Заборону на магію ще не знято.

— Повторіть!

— Крім того.

Бен подивився на командирку Одинадцятого загону, яка трималась за шию обома маленькими ручками.

Її голос видавався здавленим, можливо, тому, що горло було перетиснуте, або через емоції.

— Якби можна було вирішити проблему за допомогою магії, я б давно її використала.

Магія чи щось інше, головним пріоритетом було життя Арута. Вона та, хто втік із Замку Короля Демонів і вирушила до світу людей, бо отримала сильний сигнал, чи думала б вона зараз про якісь заборони? Якби був спосіб, вона б скористалась ним одразу.

Це означало, що вона справді нічого не могла зробити.

Лікар, який нічого не міг зробити з пацієнтом перед собою. Найжалюгіднішим демоном тут був не хто інший, як Бен.

— Більше того, пане Аруте, здається, ваше тіло знову починає нагріватися. Чи не могли б ви, будь ласка, відпустити руку?

— ...

— ... Дякую.

Він підійшов до Арута, вдаючи, що не помітив руки, яка безпорадно впала.

Все його тіло кипіло. Його лихоманка була такою сильною, що Бен думав, що той може померти. Він розгриз губу до крові та дістав рушник, змочений крижаною водою.

Він пробурмотів, ніби зі стогоном в голосі, витираючи пошрамовану верхню частину тіла, з якої стягнув одяг, щоб зняти жар.

— На жаль, Короля Демонів зараз немає...

Він сказав, що скоро повернеться, коли почув новину через камінь зв'язку, але чому він ще не прийшов?

Бен відправив Еда надати детальне пояснення, але щось пішло не так?

Щойно він подумав про це, Король Демонів з'явився поруч.

Водночас кімнату наповнив сильний запах трави.

Король Демонів, який з'явився разом з Едом, оглянув кімнату, розпашілу через жар, що линув від Деона Харта, плачучу Рірінель, а потім зупинив погляд на Бені.

Прохолодний і спокійний голос пролунав так тихо, що Деон би запитав, хто це, якби почув.

— Я трохи запізнився, бо отримав новини та трави від Короля Фей. Як його стан?

— ... Погано.

Рот, який мав детально повідомити про стан пацієнта, вимовив лише одне слово.

Ед, який із запізненням побачив стан Деона Харта, ледь чутно застогнав. Король Демонів відвів погляд та поглянув на Деона Харта, а потім тихо кивнув.

— Схоже, так і є. Я можу дістати різні трави за потреби, але не знаю, чи будуть вони ефективними.

— ...

— Ти маєш краще в цьому розбиратися. Бене, будь ласка, класифікуй їх правильно та використай.

Трави фей ефективні, тому якщо їх правильно використовувати, все буде добре. Перше, що потрібно зробити, це збити цю лихоманку.

Рухи Бена стали більш активними.

Ед взяв на себе роль, яку спочатку виконував зайнятий Бен. Він знову змочив рушник у крижаній воді, дістав його, віджав і витер верхню частину тіла Деона.

Король Демонів, який стояв нерухомо і спостерігав за всією цією сценою, зробив крок.

Зробивши лише кілька кроків, він став біля ліжка Деона і простягнув руку. Пальцем делікатно витер кров, що стікала з куточка його ока, його тихий голос продовжив.

— Що такого, в біса, ти побачив?

Що змусило його так страждати.

Він махнув рукою, щоб грубо струсити кров, і подивився в широко розплющені очі хлопця, який, здавалося, ось-ось задихнеться від високої температури.

Очі з налитими кров'ю білками та ще червонішими райдужками, ніби вони дивилися крізь нього.

Відповідь пролунала без труднощів.

— ... Ти здався.

Він відвернувся, міркуючи.

Король Демонів на мить замовк, потім випрямив свою злегка зігнуту спину, ніби нічого не сталося.

Тим часом Бен поспішно підійшов, тримаючи маленьку пігулку, яка, здавалося, була ліками. Король Демонів забрав у нього її.

— Це жарознижувальний засіб.

— Ну... гадаю, спочатку його треба заспокоїти або приспати.

... Все ж, можливо, варто було спробувати.

Він підійшов до Деона з ліками. Тим часом куточки його рота були скривлені, ніби він знову виблював кров.

Ед швидко повернув голову набік і знову протер його обличчя, жестикулюючи рукою та гукаючи його.

— Пане Аруте. Ви мене чуєте?

— ...

— Вам потрібно прийняти ці ліки, ви можете це зробити?

— ...

— ... це неможливо.

Для початку, неможливо було змусити його щось проковтнути, коли він кашляв кров'ю.

Трави фей ефективні, але це проблема.

На мить він подумав про те, щоб змусити його відкрити рот і влити ліки в горло, але оскільки це могло спричинити серйозні проблеми, Король Демонів здався і відкинув їх.

Маленька пігулка, наповнена Беновими зусиллями покотилася по підлозі та десь зникла.

— ... Не думаю, що ти так легко помреш, але було б погано, якби це сталося.

Нарешті стало весело, тож Король Демонів не планував втрачати цю довгоочікувану можливість ось так.

— Так, було б кумедно перевірити твою долю зараз. Ти помреш тут чи ні?

— ... Королю Демонів.

Ед зрозумів, що той намагається зробити, і раптово покликав Короля Демонів. Але той, побачивши, що Бен мовчить, простягнув руку та закрив Деонові очі.

Усі істоти, що живуть на цій землі, мають певний термін життя.

Загалом, більшість людей помирало, не досягнувши свого призначеного часу смерті через такі проблеми, як несподівані нещасні випадки наприклад. Це відбувалось так часто, що про людей, які прожили все відведене їм життя, казали, що вони «насолоджувались життям на небесах».

Він помирає зараз, тому що досяг кінця свого життєвого циклу, чи через «непередбачуваний нещасний випадок»?

«Якщо це перше, то як би ми не знижали температуру, заспокоювали та присипляли його, він все одно помре».

Якщо ж ні, то з цим ще можна було щось зробити.

Навіть якщо це останній випадок, нинішні дії Диявола можна розглядати як зміну «майбутнього» людської «смерті». Тому що це врятувало б людину, яка мала б померти.

Зміна «майбутнього, пов'язаного з життям», вимагає значної ціни.

«Ціна — дев'яносто відсотків моєї магічної сили».

Якби це були інші демони, вони б відчули значні незручності у своєму повсякденному житті після подібного, але Король Демонів інший. Хай це й було б незручно, але навіть після цього він, ймовірно, все ще матиме найбільшу магічну силу серед усіх демонів.

Як можна порівнювати дев'яносто відсотків води в басейні і дев'яносто відсотків води в морі, коли розмір посудини відрізнявся з самого початку?

Якби треба було вказати на проблему, чи полягала б вона в тому, що різниця в магічній силі між демонами другого рангу не така величезна, як раніше, і звужена до різниці у відро води?

«Ах, це буде досить дратуюче, коли пізніше матиму справу з Героями».

... Ну, тоді він про це й думатиме.

Він зосередився.

— ... Спочатку добре виспись.

Зараз Деону потрібен був психічний відпочинок.

Яскраве світло від руки наповнило кімнату.

***

Король Демонів, який залишив Деона Харта ліниво спати, негайно скликав командирів загонів. Точніше, «тих, хто був знайомий з Демоном Арутом».

Командирів загонів, які не могли прийти через роботу, підключили через пристрій зв'язку, і в присутності Еда, Бена і навіть Хієна Диявол тихо заговорив.

— Кому з присутніх демонів найбільше довіряє Демон Арут?

— ...

Запала тиша, важча, ніж будь-коли.

Він точно думав, що вони будуть сваритися один з одним, стверджуючи, що це саме вони, але ситуація була зовсім іншою, ніж він очікував, тому Король Демонів підняв брову.

— Чому не відповідаєте? Я запитую, кому він найбільше довіряє. Якщо він не впевнений, чи можна довіряти мені, то нормально обрати найближчого для нього демона.

Їм був потрібен демон, щоб допомогти відновити зламаний розум Деона Харта.

Якщо демон, якому він довіряє або з яким він найближчий, буде поруч із ним, він швидко стабілізується.

Але...

«Деон Харт, що ти, в біса, робив весь цей час?»

Ці горді особи просто дивилися один на одного і не могли вирішити.

Він озирнувся на демонів, які не могли легко зробити крок вперед, а потім зупинив свій погляд на командирці Другого загону, Девелланії, яка була джерелом інформації.

— Девелланіє. Хіба ви всі не дуже поважали та слідували за Арутом?

— ... почуття не завжди взаємні. Можу вас запевнити, що пан Арут для мене важливий, але якщо ви запитаєте мене, чи довіряє він мені найбільше, гадаю, буде важко дати однозначну відповідь.

— Він завжди ставився до нас, як до невидимої стіни.

Командир Третього загону Ашілд кивнув та додав.

Знову запала тиша.

Король Демонів, який втратив дар мови через неочікувану ситуацію, тихо повернув голову та подивився на Еда, Бена та Хієна. Ніби Деон не робив винятку і для них, кожен з них похитав головою, щойно їхні погляди зустрілися.

Король Демонів кілька разів відкрив рота, але замість того, щоб заговорити, він глибоко зітхнув і махнув рукою.

— Добре... Я розумію, тож давайте просто розійдемося.

***

Спогади, що вилились, коли дамба обвалилася, були приблизно організовані але це не визначало, чи залишився розум здоровим після цього.

Щойно Деон Харт прокинувся, він почав шалено збирати інформацію.

Як його тіло могло залишатися здоровим, якщо він робив тільки це і навіть відмовлявся від їжі?

Криваві сльози припинилися, а кривавий кашель зменшився до рівня, подібного до попереднього, але лихоманка, яку Король Демонів зумів стримати, знову повернулась, щойно він прийшов до тями.

Кап.

Виступив холодний піт.

Деон Харт не звернув на це уваги, рухаючись невпевненими кроками та зупинившись перед величезними дверима на певному поверсі.

Місце, де він вже був раніше. Місце, де знаходилась інформація, зібрана командиркою Другого загону Девелланією та командиркою Четвертого загону Іделією.

— Впустіть мене.

— Пане Аруте?

— Зараз же!

З його горла вирвався звук, схожий на гарчання тварини.

Що це за дух для людини, блідої та вкритої холодним потом?

Це зовсім не схоже на його звичайну помірковану поведінку. Можливо, він був як на голках, бо хворів. Вартові поспішно відчинили двері.

Примітка перекладача: скоріше за все (але я не впевнена на 100%) назва цього розділу має подвійне значення, оскільки ім'я «Круель» — «Cruel» з англійської мови дослівно перекладається — «жорстокий» (які батьки взагалі дадуть своїй дитині таке ім'я?!), тож інший варіант саме «Правда Круеля, доля Круеля». Мало було скла до цього, нам додали.