Розділ 154 — Деон Харт, зрадник людства (2)

Ніби все, що було до цього, було жартом, армія Короля Демонів почала серйозно просуватися до столиці Імперії.

Головнокомандувач — командир Нульового загону Демон Арут.

Який був би ваш вираз обличчя, якби ви почули, що замок в Імперії був захоплений армією Диявола невдовзі після виголошення цієї новини?

[Ти нарешті став Героєм. Дійсно вражаюче. Я можу лише захоплюватися тим, що брати отримали титули Героя один за одним.]

[Я вдячний.]

[Ті, хто вже став офіційним Героєм, отримали від мене те, чого бажали. Я не можу зробити для тебе виняток. Чи є щось, чого ти хочеш?]

Досить смішно.

[Якщо ні, то відповідний титул і гроші...]

[В мене є прохання.]

Зрештою, Імператор подумав про Круеля Харта, а не про Деона Харта.

Слова дурного чоловіка, який не міг нести в собі ненависть та вирішив пробачити людину, яка вбила його родину на його очах, яскраво відтворювалась в його свідомості. Імператор мовчки заплющив очі.

[Наважуся здогадатися, що Ваша Величність думає про мене. Оскільки я людина герцога, ви повинні бути напоготові. Ви можете залишатися пильними. Вам не потрібно мені вірити. Ні, я точно маніпулятивна людина, тому вам краще мені не вірити.]

[ ... Це непристойно довгий вступ. Чого ти хочеш?]

На приватній зустрічі з Імператором у день отримання титулу Четвертого Героя Імперії.

[Так само, як ви зробили, коли вислухали прохання Третього Героя, насмілюся попросити вас ігнорувати те, що я закриваю очі цій дитині.]

[ ... ]

[Це прохання, яке також вигідне Вашій Величності.]

Жертва — це злочинець. Він став навколішки заради цього.

Імператор, який грав роль персонажа в комедії, над якою не можна сміятися, раптом зрозумів, про що думав Круель Харт.

Він намагався засліпити Деона Харта, щоб той не міг дізнатися правду. Провина за вбивство невинних членів сім'ї має бути настільки тяжкою, що він захоче позбавити себе життя.

«Якщо це зробити, ти не знатимеш, коли твоє життя опиниться під загрозою».

Він намагався виставити себе наживкою?

Деон Харт, який ненавидів свою родину, одержимий ідеєю здобути голову Круеля Харта, не мав часу сумніватися в правді.

Хоча було зрозуміло, що відчуття того, що за його головою полював його улюблений член родини, було жахливим, Круель Харт намагався захистити свого молодшого брата всім, що мав.

Це було дивно. Здавалося, що історії про людей, які так сильно жертвували собою, — це історії з далеких місць, яким було місце лише в книгах.

Можливо, тому Імператор запідозрив, що він мав слабкість до «Хартів», і дав йому ще один шанс, як і Деону Харту.

[Як ти й сказав, це прохання, вигідне для мене. Але хіба ти не міг висунути його як «пропозицію» і окремо попросити про те, «чого ти хочеш»?]

[Я не хочу нічого, крім цього.]

[ ... Це жахливо.]

У кращому випадку Імператор виявив милосердя, але відповідь, яку він отримав, була жахливою.

[Тоді добре. Я приймаю твоє прохання. Однак, оскільки одного цього недостатньо, як нагороду за отримання звання Героя, я також надам тобі грошову винагороду. Вона буде вдвічі більшою за багатства, які інші Герої отримували раніше.]

[Багатство не потрібне.]

[Твоє прохання вигідне для мене. Тож я допоможу закрити очі Деону Харту, якщо зиск не перетвориться на втрату.]

[ ... Дякую.]

[Немає потреби бути вдячним.]

Він спокійно вклонився.

[Не дякуй, а прийми це гідно. Немає жодної речі, яку я б вирішив тобі дати, до якої ти прагнеш. Я мав намір тримати правду в таємниці від Деона Харта і без твого прохання, а багатство — моя нагорода за те, що я не дарував тобі титул. Оскільки ти назвав себе людиною герцога і сказав мені бути напоготові, я не можу легко дати тобі титул.]

Тепер, коли він думав про це, Круель Харт міг би попросити не «закрити йому очі», а «бути на його боці». Оскільки він не був дурним, він не міг не знати про такий варіант.

Тим не менш, якщо саме тому він вирішив «бути на його боці» і прийняти поразку...

« ... ти дорікаєш мені».

Катастрофа родини Харт сталася через недбалість Імператора.

Навіть якщо це так, це тонкий спосіб її підживити. Хоча це було достатньо ввічливо та тонко, щоб дурна людина не помітила.

Імператор не відчував потреби вказувати на це, тому вдав, що не помітив цього.

[ ... Зрештою, я нічого тобі не дав. Невже ти справді більше нічого не бажаєш?]

[Мені досить й цього. Дякую.]

Ледь помітна посмішка розпливлася по безвиразному виразу обличчя, через що неможливо було зрозуміти, про що він думає.

Зіткнувшись із зеленими очима, що містили ледь помітну теплоту, подібну до посмішки, Імператор зупинив те, що збирався сказати далі, зітхнув і махнув рукою.

[Я надав тобі шанс. Оскільки це ти його відкинув, дозволь мені заздалегідь сказати тобі, що немає сенсу шкодувати про це потім. Іди геть.]

Багато чого сталося відтоді, і минуло багато часу, але спогади ясні.

Можливо, це було тому, що це був момент, коли він особисто зрозумів, що є речі, які навіть Імператор не міг дати, які він міг лише тримати в голові.

Але.

«Зрештою, твої зусилля зазнали невдачі».

Деон Харт дізнався правду.

Хіба не було б удачею, якби замість того, щоб одразу позбавити себе життя, він обрав ціль для помсти та кинувся вперед? Принаймні, він не помре, поки не помститься.

Він добровільно взяв на себе клеймо зрадника людства, став на бік Царства Демонів і направив меч на Імперію. Цілями помсти, найімовірніше, були герцог та Імператор.

«Все закінчилося погано... але принаймні Деон Харт не помер одразу, тому, гадаю, я зробив усе можливе, щоб вшанувати тебе за те, що ти служили на благо іншим до кінця».

У ту мить, коли Деон Харт підійшов до нього і запитав, чи знав він правду, Імператор не мав іншого вибору, окрім як визнати це.

Круель Харт мертвий. Він помер замість Деона Харта. Тож, мабуть, той збожеволів.

Саме тому. Це була незвичайна примха.

«Це був дурний вчинок для Імператора».

Він теж це знав. Але що він міг зробити з бажанням висловити належну повагу людині, яка служила іншим від початку до кінця?

Можливо, він хотів позбутися почуття поразки, яке не міг дати йому за життя, або, можливо, він хотів заздалегідь вибачитися, очікуючи, що станеться далі, бо він зрозумів, хто був винуватцем убивства Круеля.

«Навіть якщо так, зрештою, це все одно примха».

Дехто може здивуватися, адже слово «примхливий» йому не пасувало, але якщо знати реальність, то в цьому не було нічого нового.

Тому що Імператор сам по собі суперечлива людина.

Він був чоловіком, який придушував себе та знищував, щоб відповідати посаді Імператора, яка йому не пасувала. Через це розрив між ним як «Імператором» та ним як «Едуардо Дезертом» був значним.

Навіть якщо хтось носить золоту корону та монаршу мантію, це не було ознакою «справжнього імператора». Так само, навіть якщо він змінив тон голосу та діяв відповідно до позиції Імператора, зрештою він був «Едуардо Дезертом», тому його натура раптово брала гору над розумом у критичні моменти.

Це породжувало суперечності та призводило до примх.

«Ціна занадто висока порівняно з примхою».

Але що він міг зробити, якщо це вже сталося? Він не мав наміру ні про що шкодувати, тому Імператор мав діяти, щоб все виправити.

Почувши, що замок підкорили, він схопив меч. Якби не новина про візит VIP-особи, наказ уже був би надісланий до місця, де відбувалася битва.

« ... Якби не новина про візит високоповажного гостя».

— ... Отже.

Імператор, який сидів перед розкішним круглим столом і грався з тильною стороною лівої руки, закотив свої золотисті очі та подивився на двох поважних гостей, які прийшли до нього.

Круглий стіл символізував рівність. Моменти, коли цей стіл ставили там, де знаходився Імператор, можна було перерахувати на пальцях однієї руки.

— Цікаво, що задумали королі Шан та Реуче.

Було природно, що людина, яка сиділа за круглим столом, мала бути монархом країни.

Імператор подивився на двох королів, які зустрілися поглядами, ніби підбираючи слова, і неквапливо пригадав деяку інформацію. Шан і Реуче — союзники. Оскільки двоє союзників приїхали його відвідати, їхня мета була очевидна.

«Це пропозиція союзу? Дотепно».

Він чув, що правитель королівства Шан, який зійшов на трон, мав блискучий розум, тож, схоже, він швидко зрозумів ситуацію.

Імперії та Реуче було б добре утворити союз для боротьби з Царством Демонів. Ні, у них не було іншого вибору, окрім як пов'язати себе союзом. Імперія має чудову військову міць, а Реуче — багате королівство з великою кількістю припасів.

А як щодо королівства Шан?

«Розум лідера. Це все, що в них є».

Навіть якщо зараз між ними була тиша, союз між Реуче та Імперією колись буде сформовано. З точки зору королівства Шан, було б краще проявити ініціативу та поблажливість. За збігом обставин, вони були союзниками Реуче.

Навіть якби вони не проявляли ініціативи, вони були б пов'язані через свого союзника, Реуче, але природно, що використати право висловитися та встановити прямий зв'язок було б кращим рішенням.

Військова міць матеріально забезпеченого Реуче. Королівство Шан на додачу до всього.

Коли Імператор, який з'ясував поточну ситуацію та зробив всі розрахунки, внутрішньо захоплювався швидким судженням короля держави Шан, той обмінявся поглядами з королем Реуче, непомітно кивнув та подивилася на Імператора.

— Як король королівства Шан та союзник Реуче, я хотів би зробити пропозицію.

— Це очікувано, але я вислухаю її про всяк випадок.

— ... Як щодо утворення союзу?

Він знав це.

Замість того, щоб відповісти одразу, Імператор розслабив свою позу, ніби хотів спочатку вислухати.

Ніби той не думав, що отримає відповідь одразу, інший правитель продовжив переконувати його, не виявляючи жодних ознак збентеження.

— Ця війна — війна між Царством Демонів та світом людей, а не війна між Царством Демонів та Імперією. Імперія може бути на передовій у цій боротьбі, але хіба обов'язково має бути так, щоб вона мала справу з Царством Демонів самостійно?

Це був природний плин думок як для короля, який керував державою, так і для людини загалом. Король держави Шан посміхнувся, описуючи становище Імперії.

Перед війною з Царством Демонів Імператор розпочав завойовницьку кампанію на континенті, що викликало пильність та гнів усіх королівств.

Королі кожної з країн нелегко прийняли цю скандальну поведінку. Тим часом замок Імперії потрапив до рук армії Короля Демонів, тому нинішня Імперія відчайдушно потребувала підтримки.

«Тож цього разу не до поступок».

Зазвичай під час укладення союзу, сторона, яка перша його запропонувала, поступається в чомусь, але зараз ситуація була на їхньому боці.

— Якомога більше країн повинні об'єднатися. Немає нічого ідеальнішого, ніж об'єднання зусиль усіх королівств людського світу, але це складно, тому єдиний шлях — зібрати якомога більше союзників.

— Гадаю, це було причиною ваших нещодавніх кроків.

Монарх королівства Шан посміхнувся замість відповіді.

Імператор, мабуть, також чув, що нещодавно Шан та Реуче мирним шляхом поглинули інші невеликі королівства. Зокрема, він не знав, який трюк був використаний, але він певний, що за цей короткий проміжок часу кількість королівств, які стали їх васалами, зросла до трьох.

Завдяки цьому можна сміливо сказати, що більшість королівств людського світу були повністю ліквідовані, залишилося лише чотири.

«Недарма він наголошував на «війні між Царством Демонів і світом людей», замість того, щоб говорити про синергію військової міці Імперії та запасами Реуче».

Пропозиція союзу — це не те, що можна запропонувати легковажно. У процесі формування союзу, або навіть після його формування, відбувається хитра битва розумів його учасників, щоб отримати перевагу для себе, і як королю, відповідальному за долю нації, для нього було природно заздалегідь провести ретельну підготовку і тільки тоді зробити пропозицію.

Імперія може похизуватися своєю військовою міццю, а Реуче матеріальною забезпеченістю. То як щодо королівства Шан?

«Якщо у вас немає чим похизуватися, у вас немає іншого вибору, окрім як створити це».

Їх військова міць посередня, промисловість матеріального забезпечення теж. Тим не менш, державу Шан у певний момент історії називали безіменною південною імперією. Була лише одна причина для цього.

Тому що здібності монарха були видатними.

Сучасна держава Шан мала дивну структуру, в якій вона була аномально залежною від єдиного короля.

«На щастя для них, їм було легко переконати інше королівство, бо вони допомогли їх монарху в битві за трон...»

Інше королівство швидко здалося після помірного залякування та вмовлянь, а ще одне вклонилося під незначним тиском.

Таким чином, вони створили мапу, яку можна було зараз бачити.

Королівство Шан також намагалося отримати Техон як васальну державу, але Реуче, можливо, відчувши неспокій на політичній мапі, швидше забрало його собі.

Однак цього було достатньо.

«Принаймні, це не було зроблено без жодних труднощів».

Оскільки важливість єдності в людському світі також згадувалася раніше, можливість того, що Імператор порівняє Шан і Реуче та спробує отримати перевагу, придушивши Шан, також була заблокована.

На стартовій лінії, де вони були більш-менш рівними, король королівства Шан високо підняв голову та мовив.

— Так. Якщо королівство Шан, Імперія та Реуче утворять союз, три з чотирьох людських держав об'єднаються. Есперанез — дуже маленька країна і за своєю суттю є закритим королівством, тому, якщо припустити, що його не існує, практично всі королівства об'єднаються.

— ...