Розділ 156 — Деон Харт, зрадник людства (4)

Хоч Деон і сказав, що буде слідувати за Дияволом усім серцем, він не міг не відчувати невдоволення.

Очевидно, Король Демонів не мав бажання окуповувати світ людей з самого початку. Було зрозуміло, що метою Короля Демонів було не що інше, як випробувати та використати самого Деона Харта.

«Але тепер, коли в мене є така іграшка, хіба я не повинен нею зіграти?»

Король Демонів не з тих осіб, які просто зберігають іграшки в коробці та розглядають їх. Хіба іграшки не призначені для гри?

Місце, де можна максимально використати іграшку під назвою «Деон Харт».

Без вагань Король Демонів подумав про «війну».

«Розпочнімо наймасштабнішу війну. Цього буде достатньо».

Він також розумів невдоволення Деона Харта, бо це мала б бути безглузда та непотрібна війна, яка стала б марною тратою часу.

Ось чому дії та зауваження Деона, які можна вважати зарозумілими, відкидались як легка скарга, як і його заява про відставку раніше.

Король Демонів посміхнувся, не відводячи погляду від цих червоних очей.

— Так, ми повинні всіх їх стерти з лиця землі.

— ...

Деонові брови на мить насупилися.

На мить він відвів погляд від Короля Демонів зі спокійним виразом обличчя, ніби нічого раніше не казав, і знову зосередив увагу на зустрічі. Спокійний і гнітючий погляд, який відрізнявся від попереднього, оглянув командирів загонів, ніби тиснучи на них.

— ... Імперія має чудову військову міць, а королівство Реуче багате на матеріали. Звичайно... буде клопіт, якщо все так облишити. Буде краще позбутися хоча б одного учасника союзу. Я візьму це на себе.

— Будь-якою ціною?

— Чи можу я знову використати магію, яку ви використовували під час оголошення війни?

... ахах.

Дияволу здавалося, що він багато сміявся останнім часом.

Король Демонів, який мав туманне уявлення про намір Деона, не зміг стримати підняття куточків рота та знову засміявся.

— Можеш. Ти хочеш попередити їх?

— Так.

— Я впевнений, що моральний удар буде ефективним. Крім того, це дуже жорстоко.

Людство досі не знає особи командира Нульового загону.

Навіть у Царстві Демонів єдиними, хто знав, що «Демон Арут» та «Деон Харт» — це одна й та сама особа, були Ед, Бен та Хієн, які були близькі до нього, та командири загонів.

Ця ситуація була створена самим Деоном.

[Сподіваюся, той факт, що «Деон Харт» — «командир Нульового загону», ще не став публічним.]

[Чому? Вже широко відомо, що ти зрадник людства. Імператор не мав би жодної причини тримати твою особу в таємниці, чи не так?]

[У нього немає жодної причини розкривати це. Люди сваряться та змагаються один з одним за кожної нагоди, тому той факт, що я, котрий мав захищати їх, зрадив їх, може викликати сумніви щодо судження Імператора.]

У такій ситуації раптом виявляється, що Деон Харт, Третій Герой Імперії, виявився командиром Нульового загону. Що тоді буде?

Здаватиметься, що Імператор, який не може розкрити той факт, що він грав у небезпечну гру з Королем Демонів через Деона Харта, був дурнем, який довго не знав цього важливого факту.

Звісно, виникнуть сумніви щодо його проникливості, і, використовуючи це як виправдання, право знаті висловлюватися значно посилиться. Вони завжди прагнули створити прогалину в імператорській владі, тому замість того, щоб розглядати поточну ситуацію, вони навіть намагатимуться використати її для посилення власної влади.

Іншими словами, Імператор досить змучений як внутрішньою боротьбою, так і зовнішньою.

[Ви можете цього не знати, але зробити це означало б направити на себе руків'я меча, але що він може зробити?]

У нього не було вибору.

З точки зору Імператора, було краще відкласти розкриття справи «тієї особи», навіть якщо це означало б передачу руків'я меча на деякий час ворогу.

[Однак, якщо війна продовжиться, демони часто чутимуть новини з людського світу, і кількість тих, хто про це дізнається, зростатиме.]

Як мінімум, знайдуться ті, які матимуть сумніви.

Вони б почули, що Третій Герой Імперії на ім'я «Деон Харт» зрадив світ людей і став на бік Царства Демонів. Хто ж це такий? Єдина людина в Царстві Демонів — «Демон Арут».

Невже.

Чи може бути, що Демон Арут — це Деон Харт?

[Немає потреби приховувати це від демонів, але потрібен ретельний контроль, щоб запобігти передачі цього факту у світ людей. Це незмінна істина: чим менше людей знатимуть, тим краще зберігатиметься таємниця, тому ліпше не розкривати її, доки не настане слушний час, але це не означає, що це взагалі не можна залишити в таємниці назавжди...]

Він затягнув кінець речення.

Його голос сповільнився, ніби він замислився, і потім продовжив, вдаючи розслабленість.

[Гадаю, мені доведеться обрати тих, кому я дозволю дізнатися, якщо я не бажаю просто залишити все як є. Звичайні солдати-демони, які залучені до шаленої битви і будуть під ретельним контролем, навіть не розглядаються...]

[ ... ]

[Командир загону з широким спектром дій та відносною свободою, а також командирки Другого та Четвертого загонів, які мають справу з інформацією, точно знатимуть. Ні, вони, мабуть, вже здогадалися.]

[ ... Ти маєш на увазі, що хочеш розкрити це командирам загонів, так?]

[Якщо бути точним, я заздалегідь інформую командирів загонів та інших близьких мені демонів і поппрошу їх приєднатися до групи.]

Наприклад, дати знати Еду та Бену. Як і Хієну.

Для тих, хто уважно стежив за ним, це лише питання часу, коли вони помітять хоча б кілька новин зі світу людей. Деон не хотів витрачати свою увагу, намагаючись приховати цей факт, адже це все одно буде розкрито рано чи пізно.

«Я знав, що моя голова може до певної міри заболіти через усе це, але...»

Це зовсім інша історія.

Окрім нестабільної природи його особистості, яка то з'являлася, то зникала в результаті злиття розділених спогадів, Деон Харт, у якого більше не було прогалин у пам'яті, був різкішим, ніж будь-коли.

Куточок його рота сіпнувся від різкого аналізу, але Король Демонів, природно, на мить засміявся.

[Роби, що хочеш. Однак, вони можуть не зробити обґрунтованих висновків, тебе це влаштовує?]

Деон Харт зрадив світ людей і пішов до Царства Демонів.

Він займав місце Героя, але чому зараз ніде не чутно його імені?

Звичайно, у них будуть сумніви.

[Будуть різні здогадки. Ймовірно, в них буде й частка правди.]

[Це нормально. Важливо, щоб вони «не були певними».]

[ ... Добре!]

Тож Король Демонів і Деон зібрали командирів загонів, Еда, Бен та Хієна того дня і повідомили, що «Демон Арут» — це «Деон Харт»...

Вони змогли побачити різноманітні реакції, які перевершили їх очікування.

Командирки Другого та Четвертого загонів кивнули, ніби очікували цього, а деякі були трохи здивовані, але переконані, що це не те, чого вони очікували.

Деякі демони, включаючи командирів Дев'ятого та Сьомого загонів, були дуже здивовані, ніби ніколи б не подумали про подібне, але швидко віджартувалися та сказали, що це справді схоже на Арута.

«Рірінель мала найунікальнішу реакцію».

Вона схопилась за голову обома руками та закричала: «Не можу повірити, що лідерка Культу Арута навіть не знала справжнього імені свого ідола!»

У будь-якому разі, було вирішено, що особа Демона Арута буде розкрита в цьому «Попередженні від Царства Демонів». Людство, яке не змогло навіть впоратися з потоясінням від зради Деона Харта, зазнає значного психологічного шоку.

Деон подивився з байдужим обличчям на Короля Демонів, який жартував, що він жорстокий, а потім повернув голову.

...

— ... Тож давайте пропустимо питання альянсу та зосередимося на поточній битві. Ні, перед цим нам потрібно дещо вирішити...

Коли згадав захоплення замку, яке тривало довше, ніж я розраховував, я не зміг стримати роздратування та насупився, прожовуючи слова.

— Я знав, що демони не можуть використовувати свою природну силу в людському світі, але наскільки це правда? Здавалося, що обмежень було більше, ніж я думав.

Я очікував обмежень на використання магічної сили та притаманних демонам здібностей, але й гадки не мав, що їх фізичні здібності також знизяться. Я не думав, що навіть якщо вдасться захопити замок, різниця буде такою великою.

Якимось чином підготовка, яку я зробив, перебігаючи між Царством Демонів та світом людей, виявилася легшою, ніж мати справу з демонами. Я думав, що це тому, що вони були звичайними демонами-солдатами, але, схоже, їхні фізичні здібності були обмежені.

Ну, якими б слабаками вони не були, це демони, тож чи має сенс, що звичайні люди, які не є «Героями», легко мали б з ними справу?

...

— Ем... це тому, що ми вийшли через незвичайний прохід, так названий кордон.

Король Демонів сказав із стурбованою посмішкою, ніби просячи його заспокоїтися.

— Спочатку цей прохід був лише для Героїв. Демонам не було дозволено його використовувати. Коли несанкціоновані істоти використовують його, як їм заманеться, обмеження обов'язково будуть накладені.

— ... Чи можу я попросити вас пояснити детальніше?

— Як мені це пояснити?... Ти ж знаєш, що демони — це раса, яку ненавидить увесь світ?

— ... Здається, я навіть знаю чому. Це тому, що ви вмієте користуватися «магією»?

— Ну... так.

Він глянув на командирів загонів, які сиділи на своїх місцях і мовчки спостерігали за розмовою, а потім його погляд знову впав на Деона.

Король Демонів — це помилка та прорахунок, створений світом, а демони — це раса, народжена ним. Цілком природно, що вони були ніби більмо на оці світу.

Тут не було потреби далі продовжувати. Король Демонів повільно підбирав слова.

— Кордон призначений для переміщення істот, які й мають знищити ненависну світу расу. Але що станеться, якщо демони прийдуть через нього у світ людей і винищать види, які світові найбільше небайдужі? Що, якщо Король Демонів прийде у світ людей раніше?

— ...

— Кордон — це, зрештою, прохід. Якщо можливо увійти, то, звичайно, також можливо вийти. Оскільки неможливо повністю запобігти переміщенню демонів, було накладено обмеження. Щоб вони не могли легко ремствувати у світі людей.

— ... Тоді, Король Демонів у світ людей....

— Я взагалі не можу увійти у світ людей через кордон. Світ використав весь свій залишок сили, щоб зупинити мене.

Було неможливо заборонити всім демонам, окрім Короля Демонів, використовувати кордон.

Світ зіткнувся з реальністю та швидко прийняв рішення. Замість того, щоб перешкоджати руху всіх демонів, він змінив свою ціль і запровадив «обмеження», зменшивши споживання енергії та перенаправивши всю решту сили на перешкоджання Королю Демонів.

Тому що Король Демонів — найнебезпечніша істота, якій не слід виходити у світ людей.

«Завдяки цьому, інші раси Безодні отримали користь».

Завдяки демонам, які ненавмисно привернули увагу світу, інші раси були звільнені від обмежень.

Не існує жодних особливих обмежень ні для дружньої раси фей, ні для інших рас, які не мають жодних особливих почуттів до світу, коли вони переходять до людського світу через кордон. Тільки демони, включаючи Короля Демонів. О, монстри, що вважались достатньо сильними, теж підлягали обмеженням.

У будь-якому разі, це пояснення було зустрінуте глузуванням.

— ... Досить. Будь ласка, поясните решту окремо пізніше.

Це не та тема, яку слід тут детально обговорювати.

Деон, який із запізненням усвідомив присутність командирів загонів навколо себе, підняв руку, щоб сигналізувати про припинення розмови, і вказав на момент, на який варто було звернути увагу у словах Короля Демонів.

— Ви сказали, що кордон — це незвичайний прохід... Тоді що таке нормальний прохід?

— Контракт. Ми б мали вийти у людський світ через контракт з людьми. Не можна сказати, що обмежень таким чином взагалі не буде.

Відразу після цього було коротке пояснення.

Було відомо, що загальна кількість сили, яку можна використовувати у світі людей, визначається залежно від вмістилища-людини, яка підписала контракт.

Деон швидко підняв руку, оскільки здавалося, що розмова ось-ось продовжиться.

— Зачекайте хвилинку... перед цим, є дещо, на що я хотів би звернути увагу. Який саме обсяг обмежень, що накладаються за перетин кордону у світ людей? Я знаю, що ваші фізичні здібності знижуються... але як щодо використання магії?

— Це можливо. Оскільки нам доводиться споживати вдвічі більше магічної енергії, ніж коли ми знаходимося у Царстві Демонів, усі схильні стримувати себе, а тепер, коли існує заборона на магію, ми її взагалі не використовували.

— Але... якщо життя буде в небезпеці, її варто використовувати, але я не бачив, щоб таке траплялося...

— ... Справді?

Вираз обличчя Короля Демонів, який весь час був розслабленим, на мить затвердів.

— ... Імператор казав, що знання та мудрість передаються нащадкам через записи... Навіть якби це було так, вони мали би бути втрачені, якби минув час... Це жахливо.

Здається, цьому мав прийти край, але люди продовжували повзати, як таргани.

Король Демонів, який розмірковував над тим, що Імператор сказав у попередньому оголошенні війни, злегка посміхнувся та тихо пробурмотів.

— Деоне, мені доведеться включити це також до твого звіту.

— Що це...?

— Це щит. Перепона, яка пригнічує магію демонів.