Розділ 160 — Деон Харт, зрадник людства (8)

— Можеш просто сісти тут за цей стіл і розпочати промову.

Щойно я його побачив, я зрозумів, чому Король Демонів доклав таких зусиль, щоб підготувати це місце.

Можливо, це було зроблено для того, щоб показати, що Царство Демонів доброзичливе до людей, які зрадили та відвернулися від людського світу. Ось чому він розмістив три місяці за вікном на задньому тлі як доказ існування Царства Демонів і опосередковано показав своє ставлення до людей, надавши мені розкішну кімнату.

Зброя, яку я використовуватиму у своїй майбутній промові, також пов'язана з цим, тому зрозуміло, що це була значна перевага... Але чому це відчувалось так гірко?

Я повільно торкнувся куточка рота.

— Починається...

— Якщо ти покладеш руку на цей магічний камінь, через три секунди перед твоїми очима з'явиться біле світло розміром з кулак. Просто подивись на нього і скажи, що маєш. Якщо захочеш закінчити, просто підніми руку. Просто, правда? Для довідки, цей магічний камінь був зроблений з допомогою Рірінель. Я ще ним не користувався, але він має добре працювати.

Я запитав:

— Ви ніколи раніше ним не користувалися? Хіба ви не робили цього минулого разу під час оголошення війни?

— Тоді я просто використав свою магію. Але це потребує багато магічної сили.

— ... Зрозуміло. Почнемо негайно.

Я сів за стіл.

...

Залишившись наодинці після того, як Король Демонів тихо покинув кімнату, ніби даючи йому можливість поговорити зі світом, Деон повільно заплющив і розплющив очі, тримаючи перед собою магічний камінь.

— ...

Його очі опущені, через що було неможливо зрозуміти, про що він думає в цій тиші. Однак, вже за мить Деон підвів погляд, ніби йому не було про що турбуватися, і простягнув руку до магічнго каменю.

Біле світло з'явилося на віддалі від його обличчя.

«Добре... Залишимо своє ім'я в історії».

Настав час стати найгіршою людиною на світі.

***

Величезний екран з'явився над людським світом, який досяг піку напруги через війну.

Не було майже жодного збентеження, ніби вони вже пережили це колись і звикли до цього. Люди мовчки зосередилися на екрані, побачивши знайоме обличчя, яке за мить з'явилося.

Ніби на доказ того, що повідомлення надходило з Царство Демонів, чоловік у чорному одязі з білим волоссям і червоними очима дивився прямо перед собою, а на задньому плані за вікном виднілися три місяці.

— ... Деон Харт.

Навіть якщо хтось не бачив його особисто, його зовнішність була широко відома. Хтось пробурмотів його ім'я, ніби простогнавши.

Це був перший раз, коли він показав своє обличчя відтоді, як перейшов на бік Диявола, тому це, природно, привернуло увагу.

Чоловік на екрані спокійно відкрив рота, можливо, знаючи, що все людство дивиться на нього ворожими очима.

— Імперія егоїстична.

Це було раптове та відверте зауваження, яке змусило навіть тих, хто не був зацікавлений, підняти голови та засумніватися у своїх вухах.

— Нинішнього Імператора слід вважати егоїстом. Коли я почув про союз людства, я не зрозумів, чому всі держави об'єдналися саме навколо Імперії. Ні, насправді, я досі не розумію.

Чоловік на екрані невинно нахилив голову, ніби він справді не міг зрозуміти.

— Ви що, не вчитеся на своїх помилках?

Це була справді дія та заява, які здатні довести до сліз.

Погляди, сповнені цікавості, змінилися на гнів і притягнулися до екрану. Навіть ті, хто працював і слухав, припинили свою роботу та підняли голови.

В результаті їхня увага буде прикута до екрану, аж поки промова не закінчилась.

«Що ти намагаєшся сказати, привертаючи стільки уваги?»

Імператор сидів перед столом у своєму кабінеті, вільно спираючись на спинку стільця і мовчки дивлячись на екран. Екран люб'язно з'явився у цій кімнаті, ніби хотів, щоб його побачили.

— Правитель Імперії розпочав Восьмирічну війну, щойно зійшов на трон. Незліченні країни були жорстоко затоптані під його ногами, навіть не знаючи чому. І здавалося, що все нарешті закінчилося, але лише через два роки війна знову спалахнула.

... це було нечувано.

Імператор простягнув руку і потягнув за мотузку.

— ... Покличте чаклуна. Скажіть йому готуватися до втручання.

Знову спроба розколу. Диявол, мабуть, знову вирішив спробувати це.

Звичайно, було зрозуміло, що немає нічого ефективнішого за внутрішню боротьбу.

Деон Харт на екрані продовжував говорити без жодних ознак вагань.

— Кінець Восьмирічної війни був не перемир'ям, а її завершенням. Минуло лише два роки відтоді, як він оголосив кінець війни, але він порушив своє слово та розпочав нову війну! Завдяки цьому наміри Імператора стали чітко зрозумілі.

Завоювати континент.

— Це настільки очевидно, що ви не могли не зрозуміти. Але мені стало так смішно, коли я побачив, як всі згуртовуються навколо нього. Хіба це не схоже на те, як риба просить кота захистити її, або як вівця укладає союз із вовком?

Деон Харт подумав.

...

Я не такий розумний. Коли я був молодим, Круель... мій старший брат хвалив мене за кмітливість, але це лише свідчило про прихильність та турботу моєї родини. Він знав, що мій розум трохи вище середнього і що я не мав таланту до ораторського мистецтва.

Я був замкнений удома більшу частину дитинства, а потім все своє доросле життя провів на полі бою, тож де б у мене був час на зв'язну та глибоку розмову з кимось?

«Було б краще, якби транслювався лише голос, без екрану... або якби тут стояв хтось інший».

Слабка думка виникла у мене в голові.

Однак, промова не мала б великого ефекту, якби це був не я, а зображення неминуче приверне більше уваги. Важко було б бути впевненим, хто та людина, зважаючи лише на голос. А також екран розсіє увагу, і стане важче знайти лазівки в промові, якщо доведеться зосереджуватися і на зображенні і на змісті, а не лише звертати увагу на голос.

«Треба бути певним».

У будь-якому разі, це не дискусія, а однобоке підбурювання.

Замість того, щоб використовувати логіку як зброю, щоб переконати інших людей, використовуватиму емоції як зброю, щоб вплинути на них.

Немає потреби затягувати це на довго. Інформація має раптово виникнути, струсити розум, а потім швидко зникнути. Що стосується моєї поведінки, то варто впевнено підняти голову та керувати виразом обличчя так, ніби те, про що я говорив, було останньої істиною.

...

— ... Чаклун все ще не тут?

— Вибачте, але чаклун каже, що це втручання вище його можливостей. Бар'єр вищий, ніж минулого разу...

— ...

Імператор мовчки насупився.

— Наша мета — Імперія. Якщо ви будете триматися Імперії, вас очікуватиме два можливих результати. Або вас розтопче армія Короля Демонів, яка наступає, щоб знищити Імперію, або вас поглине сама Імперія, задля безпечного блокування демонічної армії.

Єдиний голос пролунав у світі, зануреному в тишу.

— Зрештою, це означає, що немає нічого доброго в зв'язках з Імперією.

Цей рот потрібно закрити.

Але як?

« ... Немає жодного способу».

Імператор опустив очі в знак покірності. Він саме думав про те, як давати раду цій ситуації, яка завдасть йому клопотів в майбутньому, коли екран, що завис у повітрі, затремтів і почорнів.

Все скінчилося? У мить, яка здавалася дещо раптовою, екран знову засвітився, і з'явився хтось.

Не Деон Харт. Людина зі звичайною зовнішністю, хлопчик, у якого почали проявлятися перші ознаки юнака, стояв на тлі невідомого провулку.

— Зрештою, це просто заява зрадника, який став на бік Диявола.

Світ був вражений появою абсолютно нового мовника, намагаючись зрозуміти особистість хлопця.

Деон Харт, який втратив контроль над екраном, підняв брову та зосередився на зображенні юнака. Він був впевнений, що десь бачив це обличчя раніше.

« ... О, так. У день словесної війни між Королем Демонів та Імператором його навчали, використовуючи їх дебати як підручник».

Ед поспішно приніс новий магічний камінь. Деон дивився на нього на столі, але замість того, щоб потягнутися до нього, він перевів погляд на екран.

Хоча він був молодий, у нього був твердий вираз обличчя, ніби він мав досить сильні переконання.

Пол, лідер Революційної армії, якому довелося діяти за лаштунками до перевороту, стояв перед усіма вперше, щоб захистити світ людей. Він відчував невдоволений погляд Ірама з одного боку, але не звертав на це уваги.

— Твоя промова також має на мені внутрішній розкол людського світу. Чим ти відрізняєшся від Диявола?

Щойно Деон Харт з'явився на екрані, Пол швидко віддав наказ.

Було б добре, якби Імператор виступив і спростував слова Деона Харта, але якщо він не міг, хлопець заздалегідь викликав компетентного чаклуна, що належав до лав Революційної армії. Але той факт, що цей чаклун був саме тим, хто колись насилав прокльони та злих духів на Імператора, був перешкодою для його переконання.

— ... Чому я маю використовувати чаклунство на благо Імператора?...

— Тому що людський світ має вистояти, щоб революція сталась, хіба ні? Дякую за співпрацю.

На щастя Полу врешті-решт вдалося його переконати.

Ірам тихо підбадьорював чаклуна і спостерігав за Полом, який стояв осторонь. Він використовував свої уста, щоб змінити думку тих, хто піддався пропаганді.

І ніби він більше не збирався сидіти спокійно й спостерігати, екран Деона Харта з'явився поруч з екраном Пола.

— Чим я відрізняюся від Короля Демонів? Хіба не тим, що я «людина». Хіба тобі не цікаво, чому я, людина, вирішив відвернутися від людського світу та стати на бік Царства Демонів?

Він на мить замовк та посміхнувся.

Але ця посмішка миттєво зникла з його обличчя. Порожнє місце зайняв не що інше, як вираз крайньої ненависті.

Голос, сповнений такої ж убивчої жаги, як і вираз обличчя, вибухнув, як гарчання звіра.

— Тому що немає кращого способу, щоб убити Імператора!

Імператор за своєю природою був людиною з багатьма ворогами.

Тож в його словах не було нічого нового, але цього разу все було інакше. Образ Імператора міцно закарбувався у свідомості кожного. І була думка, яка відвідала всіх підсвідомо.

Він сказав, що метою було вбивство Імператора. Тож чи буде вирішена ця проблема, якщо помре лише Імператор?

— Чому я досі згадував про Імператора? Моя образа обмежується Імператором. Якщо це можливо, мене б задовольнила його голова, піднесена мені.

Деон знову з зусиллям підняв куточки рота.

Герцога, який був більшим винуватцем, він навмисно не згадував. Щоб спровокувати не лише розкол в альянсі, а й розкол всередині Імперії, влада аристократичної фракції мала стати сильнішою. Ось чому він спрямовував усе на Імператора аж до моменту вбивства герцога.

Оскільки він сказав, що причиною всього був Імператор, вони, як досвідчені політики, з ентузіазмом тиснули б на Імператора зброєю, яку так довго здобували.

Однак це не стосувалося Пола, котрий просто не дозволить цій атмосфері взяти над ним гору. Сьогодні він прийняв важливе рішення та втрутився в мовлення. Оскільки він не міг програти, не отримавши навіть належної уваги, він знову заговорив.

— Це смішно. Я знаю, що навіть якщо ми це зробимо, просування армії Короля Демонів не зупиниться.

— Чому ти так думаєш? Хіба ти не чув, що я сказав раніше?

— Це «твоя» історія та мета, а не історія «армії Диявола».

— ...

— Твої наміри очевидні. Після знищення Імперії відповідно до твоєї мети, ви б не відступили, а ти б спробував пожартувати на кшталт: «Я казав, що моя мета — Імперія, але я ніколи не казав, що метою Царства Демонів є Імперія». Армія Короля Демонів поглинула б людський світ, який став би легкою здобиччю. Хіба ні?

Імперія — найміцніший бар'єр між світом людей та Царством Демонів.

Людський світ не міг бути поглинений саме через цей бар'єр, але якщо бар'єр паде, чи змогло б Царство Демонів просто проігнорувати це? Воно проковтне його, ніби на це й чекало.

— Просто спостерігаючи за словесною війною між Королем Демонів та Імператором, ми дізналися про бажання демонів та усвідомили їхню мету. Ти думав, що ми поведемося на такі хитрі запевняння? Існує межа того, як можна дивитися на людей, як на дурнів. Наскільки дурними ми є в твоїх очах?

— ...

— А якби ти хотів убити Імператора з самого початку, хіба ти не приєднався б до Революційної армії? З того моменту, як ти став на бік Царства Демонів, ти вже помилився.

Деон мовчки стримав сміх, який ось-ось мав вирватися назовні.

Його мета — Імперія. Здається, він несвідомо намагався врятувати свої останні залишки совісті.

«Це смішно. З якого часу в мене є совість?»

Він відмовився від людського буття під час Восьмирічної війни, а тепер намагається подбати про свою совість?

Червоні очі потемніли. Деон Харт посміхнувся іншій людині по той бік екрану. Замість того, щоб відповісти на критику, що сипалася з боку Революційної армії, він відповів на попередні зауваження Пола.

— Що, якби Царство Демонів пообіцяло не чіпати нічого за межами Імперії?