Розділ 170 — Він піклувався про нього (1)

Він сказав про книгу, яка містила метод укладання контракту з Дияволом.

[Прошу обміняти це на цю книгу.]

***

Почуття герцога, коли він почув новину про падіння території Парас, були досить жалюгідними.

Герцог — політик. Тактика — не його сфера. Якби у нього залишилося особисте військо, він би міг простягнути руку допомоги, але оскільки навіть воно було втрачене через Революційну армію, все, що він міг зробити, це використати Церкву Спасіння, щоб вплинути на громадську думку.

Було неминучим, що його гордість була зачеплена.

«Насправді, магія існує, але...»

Якщо контрактор Короля Демонів використає магічну силу, яку той йому дав, проти армії Короля Демонів, невже той залишить все як є?

«Можливо, я втрачу цю силу».

Герцог був не впевнений, чи може Король Демонів забрати її назад після того, як віддав, але також не був впевнений, що не може.

Більше того, немає можливості дізнатися, скільки можна зробити за допомогою цієї магічної сили, тому краще зберегти її та використати повністю, застосувавши у потрібний момент.

Тому герцог вирішив зберегти свою магію до кінця.

«Тож я маю знайти іншу карту».

Йому потрібна була інша можливість. Наприклад, абсолютна влада, щоб тримати багато речей у своїх руках і контролювати все.

Герцог не міг брати участь у війні на шахівниці, бо не мав фігур, але він був упевнений, що якби йому надали фігури, він би впорався краще за будь-кого іншого.

«Звичайно, мені нічого сказати про втрату коня, якого я тримав у руці...»

Він м'яко стиснув кулак.

... Це більше ніколи не повториться. Герцог заплатив високу ціну за свою зарозумілість та необережність.

Отже, Імператору потрібно було лише піти на деякі поступки.

«Впертість сильніша».

Він злегка насупився.

Хоча він хотів би отримати владу силою, нинішня ситуація унеможливлює це. Радше, це приведе до зростання хаосу, виникненню ворожнечі та внутрішніх чвар.

«Дурня».

Він не міг зрозуміти.

Це був хтось, хто вітав владу. Існують люди, які так божеволіють від влади, що ризикують чим завгодно заради неї. Є ті, хто готові вимазати руки в кров та взяти на себе повну відповідальність за країну, яка все одно в небезпеці, тож навіщо відмовлятися від усього та божеволіти?

Герцог бачив, як часто Імператор потирає кінчики пальців та стискає й розтискає кулаки. Цей рух, ніби він намагався струсити щось слизьке, допоміг герцогу уявити собі картину, яку могли бачити лише власні очі Імператора.

«Ймовірно, йому здавалося, що на його руках була кров».

Рівень галюцинацій виходив за межі зору та слуху, і навіть відчуття дотику було реалізоване. Якщо так, то, можливо, це стосувалося і нюху.

Навіть якщо подумати ще раз, він не та людина, яка гідна бути імператором. Принаймні, в сучасну епоху.

Якби він зійшов на трон мирним шляхом у мирну епоху, він міг би стати святим. Але він не став. Імператор, який був потрібен зараз, — це той, хто знає, як без вагань жертвувати худобою заради загального блага, і достатньо безсоромний, щоб робити це, не відчуваючи провини.

Так, як герцог, наприклад.

Він підняв куточок рота.

— І старший і молодший брат сильні у своїй впертості, коли справа доходить до тем, у яких вони слабкі.

Це нагадало йому про Першого принца, якого герцог зустрів давно, коли Едуардо Дезерт ще був Дев'ятим принцом, а не Імператором.

Чоловік, який зміцнив своє становище серед численних кандидатів на престол, але невиліковно захворів після отруєння.

«Він був такою слабкою людиною, що було дивно, як він взагалі забезпечив собі місце спадкоємця».

Чи був захист власної родини причиною його участі в битві за спадкоємство?

Якщо на престол зійшов би інший брат, то, найімовірніше, помер би не тільки він та його улюблений молодший брат, а й його діти. Здавалося, він жорстоко усвідомив це, коли втратив дружину.

Що таке родина? М'яке та байдуже слово на кшталт «сім'я» не пасували герцогу. Ось чому він сміявся з людей, які ховалися в тіні, але все одно сяяли.

Тож він дав йому отруту.

Він хотів загасити це світло, тому згодував йому отруту, яка пожерла його життя.

Герцогу тоді потрібен був не Перший принц, якого не можна було б легко вмовити, а інші спадкоємці, які могли б стати маріонетками, тож у його діях не було жодних вагань.

Тоді Перший принц, який був невиліковно хворий, завітав до нього.

***

— У мене є книга, яка може вас зацікавити.

На стіл поклали книгу без назви. Герцог глянув униз, щоб оглянути книгу, а потім знову подивився на Першого принца.

Це був зовсім інший вступ, ніж він очікував. Це все, що він сказав, коли відвідав людину, яка його отруїла. Невже людина перед ним навіть не знає, що саме він є винуватцем, який дав йому отруту?

Запитання висіло в повітрі не довго. Якщо підкоритися ритму розмови, головна думка вийде назовні. Герцог спочатку відкрив рота.

— Що це?

— Це заборонена книга, яка пояснює, як укласти контракт з Дияволом.

— ...!

Він збожеволів.

Тепер, коли він невиліковно захворів, невже він справді втратив глуз? Який божевільний міг би подумати виносити це назовні?

Але в будь-якому разі, це справді було цікаво.

— Це небезпечний предмет. Чому ви мені це показуєте?

— Я прошу обміняти дещо на цю книгу.

— Угода...

Тепер все було зрозуміло. Він хоче попросити протиотруту в обмін на цю книгу. Окрім протиотрути, йому також може знадобитися підтримка «Іллюстера», щоб зміцнити своє становище спадкоємця.

Герцог, чия напруга розчинилася, трохи розслабився.

... Все ж, йому доведеться перевірити про всяк випадок.

— Ви просите про таку угоду лише тому, що маєте щось для мене?

— Умова — захистити моїх дітей... Алетею, Елпідія та... Едуардо.

— ...

Відповідь була абсолютно несподіваною.

Герцог на мить заціпенів і закліпав очима.

... Дурень. Це була абсурдно безглузда ситуація. Він справді не знав, хто його отруїв? Перший принц, який зрештою переміг у битві за престол, справді не знав цього?

— Я знаю, що це ви отруїли мене. Ви можете дивуватися, чому я не прошу протиотрути.

— ...!

— Я вже знаю про амбіції герцога. І знаю, що ваша жадібність на цьому не закінчиться. Навіть якщо я отримаю протиотруту завдяки цій угоді та зійду на трон, я не зможу контролювати владу, яку ви отримаєте завдяки контракту з Королем Демонів.

Його потягнуть вниз руки герцога, і вся родина, яку він захищав, загине від його рук. Перший принц гірко засміявся.

Він думав про багато речей.

Хіба не краще було б поставити щось інше, ніж ця книга, як умову? Невже в нього не було під рукою іншої достатньо привабливої пропозиції, щоб герцог прийняв угоду.

«Такої жертви не тільки не існує, але навіть якщо герцог не матиме контракту з Дияволом, у мене немає впевненості, що зможу контролювати його».

Герцог був нелегким суперником.

Тож принц змінив свій спосіб мислення. Якби він використав цю книгу задля угоди, які умови він мав би висунути?

«Все, чого я хочу, це безпека моїх дітей... і моє життя».

«Чого герцог хоче, це влада».

Скільки б він про це не думав, немає способу подбати і про те і про інше. Навіть якби він дізнався, як укласти контракт з Королем Демонів, герцог відмовився б, якби це означало б блокування його шансу отримання влади. Отже, не можна ставити забагато умов.

Отже, щоб встановити умови, які б достатньо урівноважували терези, щоб герцог міг їх прийняти...

Перший принц начисто відмовився від власного життя.

— Незалежно від умов, які будуть встановлені, якщо я виживу та зійду на трон, мені на шию одягнуть повідець.

Він стане стривоженим королем, який матиме постійно стежити за думками герцога, не знаючи, коли його потягнуть вниз.

— Я не маю наміру віддавати повідець в ваші руки.

— ... Ви кажете, що готові відмовитися від свого життя?

— Якби мені довелося це сформулювати, це було б саме так.

Золоте сонячне світло осяяло Першого принца, який посміхнувся, кажучи це.

Було зрозуміло, що його життя було знищене отрутою, зробивши його худим і з тінями під очима, але він все ще залишався таким сліпучим.

— ... Я не розумію.

Герцог насупився.

Він справді не розумів. Навіть зі смертю за спиною, чоловік перед ним яскраво сяяв.

... Це його трохи дратувало.

— Ви не розглядали, що я можу не погодитися на угоду? А як щодо можливості того, що я можу почекати, поки Ваша Високість сам помре, або вбити вас на зворотному шляху сьогодні та отримати ту книгу?

— Якщо угода не буде укладена тут і зараз, я маю намір негайно спалити цю книгу. І перш ніж приїхати сюди, я сказав кільком людям, що йду побачитися з герцогом. Крім того, я домовився про поширення доказів того, що ви є винуватцем, щойно я помру, незалежно від того, коли і де це станеться.

— ...

— Жоден з доказів не сфабрикований.

Іншими словами, навіть якщо він не укладе цю угоду і помре, навіть якщо на нього нападуть бандити по дорозі до палацу, винуватцем буде герцог.

— Якщо я повідомлю, що Ваша Величність самовільно виніс заборонену книгу...

— Я ж сказав, що спалю її, якщо ми не домовимося. Природно, до того часу, як розпочнеться розслідування, цієї книги вже не існуватиме. Звичайно, про порожнє місце у бібліотеці вже подбали, ще до мого прибуття сюди. Тож герцог стане тим дворянином, який наважився неправдиво донести на Першого принца.

— ... Гадаю, я програю незалежно від того, прийму угоду чи ні.

Навіть якщо угода буде укладена, життя Першого принца не входить до її умов. Шкода, завдана Першому принцу, який не отримає протиотруту і помре, не зникне.

Перший принц тихо засміявся.

— Звичайно, якщо герцог прийме угоду, я зміню винуватця своєї смерті на герцога Градіса.

— ... ха.

У королівстві є дві герцогські родини.

Герцогство Градіс та Іллюстер. Оскільки вони тримали одне одного під контролем, було природно, що герцог Градіс був скалкою в оці герцога Старба Іллюстера, який прагнув влади.

— Тепер я бачу, що це погроза.

— Це прохання.

— ... Чудово. Я приймаю угоду.

***

Після цього Перший принц, який здавалося чекав такого результату, покликав чаклуна та уклав контракт.

Він був супротивником, над яким герцог насміхався через слабкість до власної родини. Звідки той міг знати, що голова родини, який мав стільки всього захищати, може виявитися таким страхітливим? Для герцога, який народився в нелюблячій родині та був ретельно навчений прагнути лише найкращого, це було не що інше, як удар.

[Дозвольте мені ще раз пояснити умови. Все просто. Захистити моїх дітей, Алетею Дезерт, Елпідія Дезерта та Едуардо Дезерта. Однак, захист включає не лише їх життя, а й свободу волі.]

[ ... ]

[Оскільки я маю справу з вами, герцогу, я передбачив, що ви можете замкнути їх десь і сказати: «Я їх захистив», тому я й додав це як умову, але гадаю, що це правильно. Ми повинні поважати свободу волі дітей.]

[ ... Навіть якщо ваші діти та Його Високість Дев'ятий принц спробують мене вбити, чи варто мені ставитися до цього як до прояву свободи волі та поважати її?]

[Оскільки ви публічна особа, ви можете захистити себе, не завдаючи шкоди іншим. Гадаю, так і є. Щоб захищати їх, ви маєте бути живим, тому цей момент буде розглядатися як виняток, але дітям не можна завдавати шкоди.]

Просто слухати це пояснення було важко, тому герцог насупився.

Думка про те, що йому доведеться робити це до кінця життя, вже втомила йогго. У ту мить, коли він думав просто прийняти угоду, Перший принц заговорив.

[Термін дії становить десять років.]

[ ...?]

[Усі умови угоди закінчують діяти після десяти років.]

Це втрата для Першого принца. Навіщо?

Перший принц, який не міг не помітити сумніву, чітко помвтного на обличчі герцога, посміхнувся.

[Після десяти років все залишиться на розсуд дітей та герцога.]

[ ... ]

[Десять років — це достатня кількість часу, щоб діти стали достатньо сильними, і достатня кількість часу, щоб герцог також прив'язався до них. Вони чудові діти. Особливо Едді... Неможливо не любити Едуардо. Хоча він не дитина, а один з моїх братів, якого треба тримати під контролем, він дитина, яку я люблю.]