Розділ 175 — Заради перемоги (2)

Під час мисливських змагань Деон Харт спіймав унікального монстра. Ймовірно, це той самий тип. Демони, мабуть, випустили в ліс монстрів рослинного типу.

На щастя, Імператор тоді отримав пораду від Деона Харта, як з ним впоратися.

— Я міг би передати це письмово, але це зайняло б забагато часу...

У будь-якому разі, з цим було легко впоратися.

Це так само просто, як розірвати зв'язок між частиною, схожою на рот, що їсть людей, і корінням, або підпалити коріння, чи спалити цілком, оскільки основа монстра — рослина.

Оскільки вони виглядали разюче відмінно від звичайних рослин, достатньо було того, або просто уважно спостерігати.

«Насправді, я хотів би надіслати кандидатів у Герої для підтримки».

У старій книзі, яка описувала історію війни проти демонів, сказано, що обмеження, накладені на демонів, зникають при взаємодії з Героями або їхніми фрагментами. Звичайно, «обмеження» та «придушення» — це різні речі, тому хоча «бар'єри для зменшення магічних сил», встановлені в кожному замку, діятимуть, вони не зможуть придушити фізичні здібності демонів.

Зіткнення між демоном, який може використовувати всю свою первісну силу, та кандидатом у Герої з фрагментом. Було зрозуміло, що навколишня місцевість буде спустошена ще до того, як буде оцінено можливість перемоги чи поразки, тому Імператор сміливо вирішив не відправляти їх до території Міллер.

«Тож все, що я можу зробити зараз, це передати інформацію».

Оскільки було надто ніяково передавати повідомлення письмово, Імператор без вагань підняв комунікатор, підключений до маркграфа Аміайбла.

***

Насіння, наповнене магічною енергією, було посіяно в лісі.

Як і очікувалося від рослин Царства Демонів, вони швидко виросли лише за один день, злилися з рослинами в лісі та пожирали або захоплювали людей, що ховалися там, роблячи їх полоненими.

«Звичайно, здається, що з часом люди знайшли спосіб з ними боротися, і їх ефективність значно зменшилась».

Тим не менш, цей результат був хорошим.

Понад усе, Деон із задоволенням спостерігав за їхнім просуванням, оскільки демонічна армія незабаром мала підійти до стін замку.

Хоча частота засідок значно зменшилася, їм все ще доводилося мати справу з випадковими нападами та розчищати собі шлях. Нарешті, в полі зору з'явилися стіни території Міллер.

Коли вони пройшли трохи далі, дерева, що загороджували частину огляду, зникли, і відкрився широкий кругозір. І побачивши видовище, що розгорнулося перед його очима, раніше приховане деревами, Деон роздратовано засміявся.

— Ніколи б не подумав, що ти особисто вийдеш мене ось так зустріти.

Війська маркграфа Аміайбла розгорнули табір перед замком.

Деон очікував облоги, але це перетвориться на близький бій. Подумавши трохи, він зміг зрозуміти, чому граф зважився на прямий бій з демонами.

«Його план, ймовірно, полягає в тому, щоб тиснути на нас, виснажених після проходження через ліс, щоб ми не могли впоратися з несподіваною атакою, не маючи жодного відпочинку».

Якби це сталося до того, як вони спалили ліс, або якби вони не подумали використовувати рослин-людожерів, все, мабуть, пройшло б так, як граф запланував... Деон посміхнувся. Водночас голос, сповнений холодної насмішки, пролунав у бік командира, який йшов за ним.

— Зможете битися прямо зараз, правда?

— Звичайно, зможемо.

— Добре.

Оскільки демонічна армія очікувала облоги, Деон навмисно не викликав божевільних собак, які були дуже ефективними в ближньому бою, але це не мало значення. Тому що була стратегія, яку він найбільше хотів застосувати, про яку прочитав у книзі.

Відома стратегія, яку він також використовував проти Дана в шахах.

Деон із задоволенням дав інструкції.

— До щитоносців.

***

Людські війська, які складалися лише з кавалерії задля кращої мобільності, розпочали атаку.

Ніби у відповідь на це, демони зі щитами стали попереду, а списоносці — позаду них. Кавалерія, верхи на конях зі світу людей, змістилася вбік, ймовірно, тому, що їх захопили зненацька під час атаки.

Це був такий швидкий рух, що викликав захоплення, але маркграф Аміайбл, який спостерігав за всім цим зі стіни замку, не міг не спохмурніти.

— Відходьте на третю годину негайно!

Він поспішно крикнув у комунікатор, який завжди був увімкнений, щоб швидко віддавати накази. Кавалерія, що атакувала, раптово змінила напрямок і відступила у порожній простір. Однак рух демонів був швидшим, ніж очікувалося.

Кавалерія раптово була поглинута оточенням. Паща монстра закривалася, і ті, хто потрапив туди, безпорадно згинули. Маркграф щільно заплющив очі.

Жоден, хто цікавився стратегією, не міг не знати цього.

«Молот і ковадло».

Стратегія, в якій піхота стоїть попереду, а високомобільна кіннота оточує та знищує оточеного ворога.

В ньому закипів гнів.

Він не злився на власну некомпетентність після того, як став жертвою добре відомої стратегії. Хто ж знав, що демони можуть рухатися так швидко? Але...

— Що на думку цього хлопця... таке війна?

Його розлютили дії супротивника, який керував військами, ніби насолоджувався грою фігурами.

Автор стратегії ніяк не міг не знати, що командир спостерігає за всім цим зі стін замку. З огляду на його не такі вже й дурні зауваження та дії, він, мабуть, очікував, що його стратегію розкусять, щойно війська рушать. Тим не менш, причина такого переміщення військ...

«Він просто хотів спробувати».

Так, саме так це виглядало. Тендер Аміайбл стиснув зуби.

Невже він думає, що це якась гра, на кшталт шахів? Життя незліченної кількості людей залежить від рішення командира. Граф гадав, що його перше враження про Деона на мисливських змаганнях було нормальним, всупереч чуткам про того, але, схоже, це була просто маска.

Він тихо віддав наказ у комунікатор.

— ... Повертайтеся до замку. Ми вступаємо в оборонний бій.

Всупереч очікуванням, демони не втомилися, і цей метод зазнав невдачі.

Настав час розпочати справжню оборону.

***

Деон очікував цього, але спроба все одно була невдалою.

Перш ніж вони повністю оточили ворога, людська кавалерія втекла через незакритий прохід, ніби командир, який спостерігав зверху, помітив це та віддав наказ. Вони встигли поглинути тільки задню частину, але це було все.

Поки демони знищували людей, які опинилися в оточенні, та реорганізували своє формування, люди втекли до замку та щільно замкнули двері. Деон засміявся, відчуваючи їх сильну рішучість вступити в оборонний бій.

— Тут було б краще протиснутися силою.

З цим можна було впоратися, вигадавши обхідний шлях, але не було потреби обходити те, що можна було продавити простою грубою силою. Деон підняв камінь зв'язку.

...

— Вибач, але я хотів би, щоб ти утримався від використання інших загонів. Хіба одного Нульового недостатньо?

Всупереч його очікуванням, пролунала відмова.

Деон насупився, почувши стурбований голос.

— ... Можна запитати чому?

Якщо не було вагомої причини, це порушення договору.

Деон Харт попросив повністю знищити Імперію в обмін на допомогу Королю Демонів підкорити світ людей. Хоча вони не обмінювались контрактом чи печатками, це була чітка угода, тому було б неправильно відмовляти в цьому проханні.

Король Демонів прочитав вираз обличчя Деона через камінь зв'язку та почухав щоку.

— Народження демонів зменшилося, але кількість монстрів значно зросла.

— ...

Власне, Деон знав, чому склалася така ситуація.

Після того, як дев'яносто відсотків магічної сили Диявола було витрачено на порятунок Деона Харта, кількість демонів та чудовиськ, народжених силою Короля Демонів, зменшилася.

На жаль, демони не здатні до розмноження, але монстри — так.

На відміну від «звичайних» демонів, чудовиська є «помилками».

— Крім того, Імператор відправив армію з кандидатів у Герої до кордону. Гадаю, нам потрібно утриматися від марнування ресурсів загонів, щоб запобігти їхнім спробам пробитися та підготуватися до несподіваних ситуацій.

На кордоні з'явилися не хто-небудь, а саме носії «фрагментів Героя».

Щойно Король Демонів почув цю новину, він переконався, що Імператор знає про «обмеження». Ймовірно, про це було написано у старій книзі, яку він бачив тоді. Інакше не було б жодної причини надсилати таку силу сюди, замість того, щоб використовувати її для захисту Імперії.

Фрагменти Героя стикалися з демонами. Схоже, вони володіли амулетами придушення магії, але це не мало значення, оскільки сила демонів визначалась не лише «магією». Тровер, який зараз не може використовувати магію, також обіймає посаду командира Дев'ятого загону, тож яка різниця?

«Імператор знає про це, тому, ймовірно, він навмисно відправив їх туди».

Поле битви, яке мало завдати великої шкоди навколишній місцевості, було перенесене на кордон, а не в центр Імперії, і головна сила демонів була обмежена.

Звісно, якщо справа йшла про битву зі звичайними демонами-солдатами, люди могли боротися з ними, не завдаючи суттєвої шкоди оточенню, але в поточній ситуації, коли були залучені такі елітні сили, як кандидати з фрагментами, було б краще направити їх проти сильних демонів.

Здається, Імператор багато про це думав.

— Ти ж і сам не планував надто покладатися на нас, чи не так?

Деон на мить замовк, почувши хитрий голос, який не приховував сміху.

— ... Добре.

Отже йому потрібно швидко знайти інший вихід. Він не відчував потреби більше тримати камінь зв'язку, тому, дотримавшись формальної ввічливості, відключився.

Деон заплющив очі та задумався.

Як головнокомандувач, Деон постійно отримував інформацію про світ людей, особливо про Імперію, від Девелланії та Іделії. Серед цього він згадав про новину, яку отримав нещодавно.

«Імператор використовує приватні війська дворян».

Він чув, що навіть мінімальна кількість приватних солдатів, що залишили для захисту територій, була повністю виведена звідти та використана в війні.

Звісно, їх використовували для захисту земель інших дворян, щоб мінімізувати негативну реакцію, але, здається більшість військ зараз перебуває тут, на території Міллер, для підтримки, тому було чимало скарг від аристократії.

«У цій ситуації, якщо демони з'являються на зовсім іншій території...»

У ситуації, коли імперські війська були переважно розгорнуті поблизу кордону, а більшість особистих солдатів дворян була зосереджена на території Міллер, що сталося б, якби демони з'явилися десь в іншому місці? Не на кордоні, і не на землях Міллер?

«Дворяни, мабуть, стануть досить надокучливими».

Імператор виведе частину військ звідси та надішле підтримку туди.

... Добре, він вирішив.

— Дане.

— Ви мене кликали?

Дан, який чекав неподалік, підійшов, ніби тільки цього й чекав.

Деон поплескав по ременю на стегні, подивився на нього, а потім повільно поставив запитання.

— Ти, мабуть, значно виріс, розповсюджуючи магічні трави.

— Так, ми стали дуже відомими. Настільки могутніми, що можемо помститися, розтоптавши торгову гільдію Лоуфела, яка раніше завдавала нам неприємностей.

Він пам'ятав навіть це досі, навіть думав про помсту.

Погляд Деона на мить став крижаним через напрочуд гарну, але дріб'язкову пам'ять Дана, але потім він знову заговорив.

— Маєш тепер багато зв'язків?

— Звичайно, багато хто до нас звертається. Чи є хтось, з ким мені потрібно зв'язатися?

— Король Реуче.

— О...

Всупереч легковажно кинутим словам, їх зміст не був жартівливим.

Дан на мить відкрив і закрив рота, щось вишукуючи в думах, ніби щось його стривожило. Чи зверталась до його гільдії колись королівська родина Реуче?

— ... На жаль, таких зв'язків не маю. Але гадаю, він не відмовить, якщо прийду до нього особисто.

Можливо, він був настільки не в собі від горя втрати молодшого брата, що навіть не подумав про це.

Якщо власник купецької гільдії, який розповсюджує таємничі магічні трави, завітає до нього, він обов'язково захоче зустрітися з ним. Можливо, він запитає, чи існує засіб повернути до життя його померлого брата.

Деон також кивнув головою на знак згоди та віддав наказ.

— Вирушай до короля Реуче...

***

Союз було розірвано, і армія Короля Демонів не торкнулася Реуче.

Король Реуче, якому більше не було про що турбуватися, жив у стані горя без жодних турбот.

Його радники прохали йому подбати про національні справи, але як він міг швидко відкинути горе через втрату члена родини? Він не міг легко позбутися привида свого молодшого брата та почати діяти.

Із дня в день він втрачав будь-яку мотивацію жити, аж ось отримав прохання про аудієнцію. Король, який став достатньо чутливим, одразу ж відреагував різко.

— Я точно наказав відхиляти всі прохання про аудієнцію.

— Я вирішив уточнити, бо це був запит на аудієнцію від голови купецької гільдії Дана, а не від іншого дворянина. Вибачте. Я відмовлю йому.

— ... Зачекай, купецька гільдія Дана?

Примітка перекладача: відбувається лютий треш і вже не ясно, де добро, а де зло. Але не можу не відмітити "талант" (іронічно, зважаючи на назву роману) Деона до стратегії. Я буквально в захваті від того, як він користується всіма доступними йому ресурсами. Ніби справді в шахи грає (що теж іронічно, бо він сам доволі довго був пішкою в чужих руках)