Розділ 176 — Заради перемоги (3)

Король підняв голову та подивився на свого співрозмовника.

Через положення новини продовжували надходити до нього, навіть коли він жив у горі. Ось чому він не міг не знати.

Хіба це не провідна гільдія, яка зміцнила своє становище, розповсюджуючи безпрецедентні містичні трави?

«Кажуть, що вони мають неймовірні властивості, зокрема негайно зцілюють рани».

Він навіть чув, що завдяки ним вдалося пришити відрубану руку.

«Тоді... тоді...»

Хіба не можна було б врятувати його молодшого брата?

Розум, паралізований сумом, мріяв про марну надію. Хоча він і знав правду, король дав дозвіл на аудієнцію замість відмови.

— Я зустрінуся з ним. Впусти його.

...

Чоловік, який назвався головою купецької гільдії, закривав обличчя. Якби це був хтось інший, король би не став терпіти таку грубість перед монархом і вигнав би його, але оскільки саме ця людина могла дати йому те, чого він бажав, король не зробив жодного коментаря з цього приводу.

— Враховуючи ситуацію на ринку, зараз ви, мабуть, маєте бути дуже зайнятими. Що привело голову купецької гільдії Дана до мене?

Чоловік ввічливо відповів.

— Я хотів би отримати дозвіл на відкриття філії в Реуче.

— Хіба не можна було б просто подати заявку?

— Процес зайняв би надто багато часу, тому в мене не було іншого вибору, окрім як прибути особисто, ризикнувши показатися грубим.

Чоловік весело засміявся, кажучи, що в нього не було іншого вибору, окрім як поспішити, бо ситуація настільки погана, що він не знав, що буде далі.

Король подивився на нього якусь мить, а потім кивнув.

— Я дозволяю. Якщо це філія купецької гільдії Дана, ласкаво просимо.

— Дякую.

Чоловік низько вклонився. Король грубо кивнув головою у відповідь, а потім назвав головну причину, чому він дозволив аудієнції.

— Є дещо, про що я бажаю запитати.

— Будь ласка, кажіть. Якщо я маю необхідну вам інформацію, я поділюся нею з усією щирістю.

— ... серед ваших містичних трав...чи є такі, що можуть оживляти мертвих?

Це був голос, який чітко виражав вагання та напругу, що було нетипово для короля.

Дан подивився на нього і злегка підняв куточок рота. На відміну від посмішки на губах, голос, що вирвався з його вуст, явно містив жаль.

— На жаль, ні.

— Ах... зрозуміло...

У опущених очах короля було видно глибоке почуття смиренності.

Настала коротка тиша. Дан, який мовчав якусь мить, відвів погляд від чоловіка, озирнувся навколо та обережно заговорив.

— Я чув про генерала. Мої співчуття.

— !

Король на мить здивовано здригнувся.

— Дякую...

Слабкий голос повернувся короткою відповіддю.

На щастя, він не сердився. Пряма згадка про смерть близької людини, навіть заради втіхи, могла стати актом відкриття ран. Тому Дан був готовий до різкої реакції, але м'яка реакція короля була зовсім не такою, як він очікував. Чи від того, що чоловік втомився, чи змирився, але Дан обережно продовжив говорити, уважно дивлячись йому в очі.

— Ви, мабуть, дуже розгнівані на Імперію.

— ...

— Ну, якщо вони й знали, що в королівстві Техон існує кордон, але змовчали, було б дивно, якби ви не сердились.

— ... що?

Король підняв голову.

Його очі яскраво засяяли, коли він дивився прямо на Дана, який нахилив голову, ніби сам не розумів, що сказав.

— Що ти щойно сказав?

— Що вони знали, що в королівстві Техон є кордон, але промовчали про це... Невже ви справді не знали?

— ...

— Вибачте. Будь ласка, забудьте про те, що я щойно сказав, ніби ви цього не чули. Навіть якби це була правда, все й так складно...

— Ти.

Повільний голос продовжив, ніби тиснув на співрозмовника.

— Чого ти від мене хочеш?

— Про що ви говорите...

— Не дивись на короля зверхньо. Навіть якщо я так не виглядаю, я керую країною. Ти справді думаєш, що я цього не помічу?

Король — це посада, для котрої потрібно багато навчатися, брати на себе відповідальність і боротися.

Людина, яка має мати справу з дворянством всередині та з іноземними країнами зовні, захищаючи королівську владу та народ, не може бути дурною.

Іноді траплялися люди, які не могли з цим впоратися, але таких людей завжди хтось тягнув вниз і вони жалюгідно зникали на задвірках історії.

— Ти нізащо не прийшов би сюди особисто лише заради філії. Тож скажи мені відверто. Чого ти від мене хочеш?

— ...

Дан відвів погляд.

Було б найкраще, якби король Реуче, якого обдурили, розлютився і напав на Імперію, спричинивши хаос у людському світі...

— Я чув, що твоя гільдія має зв'язки з Деоном Хартом. Якщо ти хотів, щоб я став на бік демонів, мені шкода. Незважаючи на мої неприязні почуття до Імперії, я вже пообіцяв, що не зраджу людський світ.

Судячи з такого ставлення, справа виявилась важкою.

Проте, Дан з самого початку не очікував нічого особливого. Він спокійно посміхнувся і запитав:

— Що за страшні слова ви кажете?

— ...

— Мені лише потрібно, щоб ви на мить заплющили очі.

Аби демони могли пройти через територію Реуче до однієї частини Імперії.

Це не масштабний рух, тому якщо король хоч трохи допоможе, їх ніхто не спіймає.

— Будь ласка, заплющте очі. Ви не стаєте на бік Царства Демонів, ви просто не помічаєте нас. Реуче не постраждає.

— ...

Король на мить задумався, потираючи підборіддя.

— ... Давай повернемося до попередньої теми. Невже Імператор справді знав, що в королівстві Техон з'явився кордон?

Дан злегка посміхнувся на це неявне твердження.

Навіщо йому було брехати про щось, пов'язане з безпекою? Насправді, це була вина Техону, який не повідомив Імперію про існування лінії кордону. Але краще було цього не говорити, тому він промовчав.

— Так, можу закластися на репутацію своєї купецької гільдії, якщо потрібно.

— ... Ось як.

Трохи пізніше після їхньої зустрічі, демони почали з'являтися поблизу території Лоуфел у південній частині Імперії, поблизу Реуче.

Демони з'явилися на території, яку навіть Імператор залишив без захисту, бо вона не межувала з кордоном.

***

Він почув, що купецька гільдія Дана розширила свій вплив, розповсюджуючи містичні трави, яких ніколи не бачили у світі людей, на додаток до амулетів. Зі своїм зростанням вона пригнічувала конкурентів, котрі стримували її в минулому.

Більше того, через якийсь час надійшли погані новини про демонів, що з'явилися на відносно безпечній території Лоуфел на півдні.

Стигма, який винищував плем'я Варварі на півдні, дізнався про цей факт лише після того, як вони нарешті особисто зв'язалися з ним, і посміявся з цього в повну силу.

Це було справді смішно.

— Вони казали, що я ганьба для родини, але тепер справи отакі. Тепер, коли ця перешкода зникла, все має бути добре.

Другий Герой Імперії, Стигма Приміро.

Попереднє ім'я — Стигма Лоуфел.

Брудний покидьок, який є ганьбою, плямою та перешкодою для родини Лоуфел.

Коли вони кинули його на поле бою і наказали скоріше померти, це було чимось нормальним, тому справді ставало смішно, що тепер вони шукали його, згадавши про кровний зв'язок.

Він підняв голову та заговорив, не стираючи з вуст глузливої посмішки.

— Я ж наказав ігнорувати їхні повідомлення. Щодо звісток про родину Лоуфел, то новини про їхнє винищення мені буде достатньо.

— Добре. Вибачте.

***

Імператор розгорнув приватні війська знаті переважно на територіях поблизу кордону, а після мінімального розподілу спрямував більшу частину армії, що залишилась, до земель Міллер.

Іншими словами, майже жодних військ не було розгорнуто на територіях, розташованих у відносно безпечних місцях далеко від лінії кордону.

У такій ситуації, якою була б реакція дворян, якщо там з'являться демони?

— Ваша Величносте, це доказ того, що безпечної території не існує. Це означає, що не лише землі поблизу кордону, а й володіння дрібного дворянства потребують захисту, щоб ми могли відреагувати на раптову появу демонів. Однак ви забрали наші приватні війська, тому це неможливо. Ми просимо вас, будь ласка, поверніть наших солдат, щоб ми могли захиститися.

Кордону там явно не було, але демони з'явилися без жодного попередження. Було зрозуміло, чому вони так хвилювалися.

«Що вони зробили?»

Імператор був заглиблений у свої думки.

Вони використовували якусь магію? Насправді, навколо кожного замку встановлено бар'єр, який її придушує. Використання магії було цілком можливим, доки вона не охоплювала всю територію Імперії.

Рибний, кривавий запах защипав йому носа. Оскільки дворяни взагалі не відреагували, це, мабуть, знову була якась галюцинація, яку тільки він міг бачити та відчувати. Імператор обережно стискав і розтискав кулаки, щоб утримати тремтячий розум.

«Яка ймовірність того, що вони продовжуватимуть діяти так у майбутньому?»

Незалежно від того, чи використовувалася магія, чи будь-який інший метод, масштабний рух був би неможливим, враховуючи, що виявили лише невелику групу.

« ... Так з'явилося лише кілька демонів».

Рух, який не завдавав навіть незначних атак.

Ключові слова крутилися в його голові. Невдовзі Імператор зміг об'єднати надану інформацію та прийти до єдиної відповіді.

— Це...

— Це відволікаючий маневр.

— ...

М'який, але досить голосний голос привернув увагу людей.

Навіть Імператор стримав язика за зубами і подивився на герцога, який розправив плечі під поглядом багатьох людей. Спокійний голос оживив атмосферу.

— Будь ласка, заспокойтеся і подивіться на ситуацію ще раз. Було виявлено невелику кількість демонів. Великих груп не було помічено, і атаку вони не розпочали.

— ... А.

— Це приманка, призначена для дестабілізації та розхитування Імперії. Демони, ймовірно, сподівалися на такий результат.

Якби Імператор, який не зміг подолати тиск дворян, перерозподілив війська по всіх територіях або повернув рядових солдатів, це була б найкраща ситуація, на яку сподівалися демони.

Фіолетові очі не приховували жалю в очах та дивилися на людей, які здіймали метушню.

Деякі люди здригнулися та заспокоїлися, і кімната, яка була наповнена галасом через тривогу, затихла.

— Я не знаю, який метод було використано, але, ймовірно, це метод, який унеможливив масове переміщення. Якби масштабний рух їх сил був можливим, кожну територію, включаючи територію Лоуфел, давно б змели.

Обличчя віконта Лоуфела зблідло.

Герцог посміхнувся, навіть не глянувши на нього.

— Тож заспокойтеся. Ми не можемо дозволити демонам робити те, що вони хочуть.

— Але...

Віконт Лоуфел завагався, ніби хотів щось спростувати. Імператор, який спостерігав за ситуацією, вийшов уперед.

Завдяки поясненню герцога, йому залишалося лише дійти висновку, не сказавши нічого, що могло зачепити присутніх. Він глянув на герцога, потім недбало перевів погляд на віконта Лоуфела і сказав:

— По-перше, це правда, що демони були виявлені там, тож давайте надішлемо підтримку на територію Лоуфел. Те саме стосується сусідніх маєтків. Але, гадаю, повертати рядових солдатів — це вже занадто.

Цього, мабуть, і хотіло Царство Демонів.

Оглянувши аудиторію, яка затихла, ніби присутнім більше нічого було сказати, Імператор подумав про те, що робити з територією Міллер, яка стане нестабільною після виведення частини військ.

Він опинився в ситуації, коли не здатен вивести війська з інших місць і надіслати підтримку туди. Тому що він вже відправив туди майже всі свої війська, залишивши лише мінімальну кількість, вже розгорнуту в інших володіннях.

« ... Гадаю, мені доведеться послати підтримку лицарям, що залишилися, перш ніж Стигма Приміро вирушить на південь».

Оскільки часу було мало, варто було швидше закінчити з цим засіданням і почати діяти.

***

Насиплемо гору.

Частину військ, розміщених на території Міллер, скоротили для підтримки Лоуфела, але це все. У будь-якому разі, замок досі тримався, тому Деон мусив придумати спосіб потрапити за його стіни.

Отже, ось до якого висновку він дійшов.

— Це гарне місце для розкопування землі.

Позаду ліс.

Деон, загасивши запалену цигарку об ремінь на стегні, повільно дістав чорну хустку та обернувся.

— Я збираюся зайти та трохи відпочити, а ви тим часом насипте гору.

О, і звісно це стосувалося охорони навколо.

Одного простого слова командира вистачило, щоб гора з землі почала рости.

Демони носили землю. Маркграф Аміайбл зрозумів задум Деона Харта, щойно побачив, як насип починає збільшуватися перед стінами замку.

— Він планує піднятися на стіну, збудувавши гору.

Звісно, він не мав наміру просто спостерігати за цим.

Маркграф тихо наказав, дивлячись на землю, яка швидко накопичувалася.

— Підготуйте лучників. І покличте лицарів Приміро, які прибули нещодавно.

Будівництво гори — це завдання, яке займає чимало часу навіть без перерв.

Якщо додати перешкоди, скільки часу це займе?

«Це дуже добре для тих, кому доводиться відтягувати час».

Якщо їм пощастить, можливо, вдасться досягти успіху в обороні замку.

Тендер Аміайбл дивився вниз суворим поглядом.