Розділ 219 — Супровід лейтенанта (2)

— ... Добре.

Якщо він так казав.

Уважно оглянувши вбрання Дана, Деон опустив голову й подивився на своє. Дзеркала не було, тому він не міг його як слід роздивитися, але одяг, який підготував Ед, на перший погляд виглядав охайно. Він ненавмисно підняв руку, щоб доторкнутися до тканини, але під пекучим поглядом Дана повільно смикнув пальцями і опустив їх.

Хтось міг би сказати, що Дан надто чутливий до стану його одягу. Але Деон, Дан і навіть Король Демонів знали. Вбрання на офіційному заході мало велике значення.

«Ось чому він одягнув мене так».

Хоча він не мав казати ні слова, не кажучи вже про промову, а лише показати своє обличчя, Деон був одягнений у чорну форму із золотою вишивкою. Враховуючи, що одяг, який він зазвичай носив, обіймаючи офіційну посаду в Імперії, був білою уніформою із золотою вишивкою, можна було сказати, що це вбрання мало чіткі наміри.

Наприклад, остаточно підтвердити те, що Деон Харт належить до армії Короля Демонів. А якщо копнути глибше — спровокувати Імперію.

Якщо ж говорити про Дана, то він вдягнув дуже звичне людське вбрання. Це був не розкішний одяг, який звикли носити дворяни, але він також не пошарпаний, а акуратний, надійний та доречний.

Надто екстравагантний одяг змусить звичайних людей почуватися відстороненими, тоді як надто пошарпаний можна було б розглядати як ознаку того, що ставлення до нього у Царстві Демонів погане, тому, ймовірно, було обрано золоту середину.

Поки Деон оглядав свій одяг, опустивши очі, Ед обережно заговорив.

— Якщо бажаєте, я принесу вам дзеркало.

— Ні, все гаразд. Ти ж знаєш, що я не дивлюся в дзеркала.

Він і раніше не любив дзеркала, але після смерті Круеля Деон взагалі перестав у них дивитися. Ед мав це добре знати.

Як тільки він став Героєм, у кожного, кого він зустрічав, була сильна реакція на його зовнішність, тому Деон вирішив поглянути з цікавості... але не відчув нічого, крім відрази.

Криво посміхнувшись, він махнув рукою. Деон відчув погляд Дана, але вдав, що не помітив, і проігнорував його.

— Господарю.

— Отже, ти готовий? Гадаю, я вже готовий, тож почнемо негайно.

— ... Як бажаєте.

Він знав, що Дан покликав його з іншою метою. Тим не менш, Деон вдав, що не помітив цього, і підійшов, щоб сісти на стілець трохи позаду того місця, де стояв Дан.

Випроставшись та озирнувшись, Деон зустрівся поглядом з командирами загонів, які спостерігали здалеку. Він порожньо поглянув на кожного, дехто вклонився, хтось посміхнувся чи помахав рукою, але потім повернув голову у вихідне положення, відчувши чиєсь наближення в свій бік.

Дан, який пройшов повз нього і став на трибуну, посміхався в його бік.

Він поклав аркуш паперу на стіл перед собою. Це промова? На перший погляд здавалося, що там не один чи навіть два аркуші. Заготовлений текст для промови, яка триватиме максимум дві хвилини, виглядав кумедно. Що ж, заради всього святого, він задумав?

Не звертаючи уваги на питальний погляд Деона, Дан повільно підняв голову. Безмежне чорне нічне небо, позбавлене будь-якого відчуття реальності, заповнило його поле зору.

Однак, справді відкинути відчуття реальності та загубитися, було важко. Дан повільно закрив та відкрив очі, щоб розібратися у своїх емоціях.

... А тепер.

— Почнемо.

Час слідувати за господарем у безодню.

Дан поклав руку на підготовлений магічний камінь.

Невеликий спалах світла з'явився трохи віддалік.

***

Імперія розпалася, і демонічне вторгнення у світ людей почалося по-справжньому.

Найміцніша оборонна стіна людського світу впала. Всупереч очікуванням, що їх нещадно знищать могутні сили армії Короля Демонів і вони будуть повністю зметені, як врожай восени, викликало захоплення, що вони все ще трималися.

Пол, другий лідер Революційної армії, подумав.

«У такі часи страждають звичайні люди».

Можновладці надто зайняті війною, щоб піклуватися про людей. Тож за них мали попіклуватися повстанці.

В іншому випадку після падіння Церкви Спасіння дуже підозріла та дивна релігія під назвою Культ Арута розширить свій вплив з тривожною швидкістю. Було б добре запобігти цьому, а також проінформувати громадськість про Революційну армію.

Йшлося про те, щоб звернутися до громадської думки та захопити її, зосередившись на тому прошарку населення, який знаходився внизу, але мав потенціал бути найчисельнішим. Одного дня це стане дуже потужною зброєю.

«Для цього мені спочатку доведеться закрити цей рот».

Пол тихо дивився на екран, що завис у повітрі.

Чоловік, якого він бачив на портреті, опублікованому разом зі звітом, був Полу незнайомий, але не настільки, щоб він його не впізнав, виступав на екрані.

Він знав, хто він. Це власник найбільшої існуючої у світі людей купецької гільдії, котрий має зв'язки з Деоном Хартом. Його звати... Дан.

«А людина, що сидить позаду нього...»

Пол, який ненавмисно перевів погляд, завмер.

... Одного разу впіймавши його погляд, відвести від нього очі стає неможливо. Краса настільки приголомшлива, що виникає питання, чи не створена вона за допомогою ореолу миттєвої магії.

Хоча його краса явно була поза його смаком, Пол насупився від зловісного відчуття, яке миттєво пробігло по його спині. Ім'я іншої людини вийшло зі стогоном.

— ... Деон Харт.

Чоловік із білим волоссям і червоними очима в ідеальний момент посміхнувся екрану. Поки Пол дивився на його обличчя, ніби зачарований, Дан відкрив рота для простого привітання.

Його перші слова були досить зловісними.

— Усім відомо, що у світі людей народився Герой.

Не знати цього було неможливо. Для людства, яке переживало кризу, це була єдина надія.

Але чому він про це згадав? З їхньої точки зору, це може бути не найкращою темою для розмови.

— Я впевнений, що багато хто шукає Героя. Люди, які стверджують, що мають певну інформаційну силу, включаючи можновладців, ймовірно, роблять усе можливе, щоб знайти його. Але...

Хлопець на екрані засміявся.

Куточки його губ піднялися, і на його обличчі з'явилася викривлена посмішка. Вираз обличчя Пола закам'янів від цього очевидного глузування.

— Хіба це не дивно?

Перебільшено театрально запитав він, широко розводячи руки.

Здавалося, що відбувалась якась вистава, але видовище знову привертало увагу, і погляд, який, здавалося, був прикутий до Деона Харта, знову переміщався до Дана.

— Стільки людських ресурсів було мобілізовано на пошуки, але чому ви досі не можете знайти Героя?

Ах.

Здається, Пол зрозумів причину цього зловісного відчуття. Він здогадувався, чому чоловік на ім'я Дан це сказав.

Кінчики його пальців трохи тремтіли. Відчай підняв голову.

Деон Харт сидів з іншого боку екрану, демонструючи вроду, яка була зараз на зовсім іншому рівні, ніж раніше. А Дан розповідав історію про Героя.

— Не хвилюйтеся. Це не тому, що вони некомпетентні. Цілком природно, що ви не можете знайти його. Тому що Героя у людському світі немає.

Невже небеса справді бажають покинути людство?

Інакше яким чином...

— Деон Харт став Героєм.

Як можна було зробити такий вибір?

На мить континент занурився у важку тишу. Деон Харт, по інший бік екрана, схрестив ноги та підпер підборіддя рукою, що опиралася на коліно. Зображення його усміхненої постаті із заплющеними очима, ніби на показ, чітко передавалося на екрані.

Пол заховав обличчя в долонях. Шок був настільки сильним, що цього разу він не зміг не відвести погляд.

Єдиний супротивник Диявола був у Царстві Демонів. Це означало, що він був на боці Короля Демонів, обіймав посаду командира Нульового загону та головнокомандувача армії Короля Демонів, зброї, що цілилася у світ людей.

Чи є правда жорстокіша за цю?

Лише після наступної заяви Дана Пол прийшов до тями.

— Розумієте? Іншими словами, це лише питання часу, коли армія Короля Демонів поглине світ людей.

... О так. Саме завдяки цій заяві все стало зрозуміло.

Цей відчай — саме те, до чого вони прагнули. Це було лише основою для наступної заяви. Не можна було дозволити їм робити те, що вони хотіли, тож краще швидше схаменутися.

Хіба він не готувався до цього моменту заздалегідь?

— Повторю це ще раз.

— Стан готовності залишився незмінним.

— Так. Ідеально.

— З'єднуйте, щойно я подам сигнал.

Чи знають вони?

Що повстанці були готові заздалегідь.

— Окрім Деон Харта Царство Демонів охоче приймає й інших людей. Ми гарантуємо вашу безпеку.

— ... Зараз.

Невеличка тріщина, яка з'явилася у стані відчаю, здатна обдурити багатьох. В ситуації, коли навіть згуртованість людей була недостатньою мірою, вона породить напруження та недовіру до союзників.

За сигналом Пола контроль над екраном було перехоплено.

Відтепер він представник світу людей. Його поведінка представляє людський світ і впливає на громадську думку, тому треба стежити за виразом обличчя. Навіть якщо йому тривожно, він має виглядати спокійно. Навіть якщо він у відчаї, ніхто не має це побачити.

Пол, який позбувся своєї хлоп'ячості та став повноцінним молодим чоловіком, дивився прямо перед собою з гордим виразом обличчя.

***

Контроль над екраном був перехоплений.

Позаду чулося, як Деон Харт встав. Також було чутко бурмотіння командирів загонів.

Дан відчував пекучий погляд Деона, який просив його пропустити вступну нісенітницю і просто перейти до суті, але він продовжував спокійно дивитися на екран.

— Скільки разів нам доведеться знову повторювати цю безглузду розмову?

Це той самий хлопець з минулого разу.

Той самий чоловік, який наважився назвати Деона Харта «зрадником небес, який убив власного брата».

На третій раз новий магічний камінь був одразу підготовлений, ніби вони готувалися заздалегідь. Замість того, щоб одразу відкрити новий екран, Дан якусь мить дивився на юнака на екрані.

— Дозволь мені запитати тебе прямо. Кому, заради всього святого, ми повинні довірити свої життя у Царстві Демонів? Демони наші вороги. Ми різних рас. Війна між світом людей і Царством Демонів ніколи не припинялася. Це відрізняється від війн між країнами на континенті, які мають незліченну кількість рішень та багато прецедентів, зафіксованих в історії.

Не існувало способу подолати страх перед ситуацією, в якій Герой був на боці Диявола.

Можливо, саме тому він вирішив дати відсіч. Збуджуючи страх людей перед невідомим, мінімізується можливість того, що хтось перейде на сторону Царства Демонів.

— Це не боротьба між людьми. Це боротьба між однією расою та іншою. Доля нашої раси залежить від нашого вибору. На карту поставлені наші життя та майбутнє людства. Якщо ви зробите неправильний вибір, шансів повернутися назад не буде.

Його голос поступово ставав голоснішим. Лише один голос піднімався, ніби пронизував небо.

— Царство Демонів охоче приймає людей? Так, це можливо. Але чи можете ви наважитися гарантувати, що дискримінації не буде?

Дан глянув на новий магічний камінь, покладений поруч із попереднім.

... Поки що немає потреби робити крок вперед. Можна було зачекати ще трохи. Якщо послухати далі, «це» твердження пролунає хоча б раз.

— Якщо ти відповіси «так», я лише посміюся з тебе. Дискримінації не може не бути! Якщо є хтось, кого ці слова хоч на мить запевнили, я хотів би вам сказати. З яких пір ми стали настільки наївними, щоб повірити в таку нісенітницю? Навіть в межах однієї людської раси зараз існують різні види дискримінації!

Хлопець стиснув кулак і грюкнув ним по столу. Як риба у воді, він плавно ворухнув язиком і підвищив голос.

— Ми дискримінуємо одне одного за нашим статусом, нашим капіталом, зовнішністю, кольором шкіри та всілякими схильностями! Якщо люди такі, то як щодо демонів, котрі зліші та невпинніші за людей і дотримуються принципу верховенства найсильнішого? Більше того, існує чітка різниця у зовнішності між демонами та людьми!

Він не сказав і жодного слова про необхідність очікування, лише факти, несприятливі для людської сторони.

На цьому етапі було б краще звернутися до нього безпосередньо. Незважаючи на пронизливі погляди, які ніби закликали його поспішити і увімкнути екран, Дан поклав руку на магічний камінь.

Екран Дана з'явився поруч з екраном Пола.

— Я справді хочу запитати. Як довго ви будете перебувати в пастці вузьколобих поглядів?

— ...

— Демони — це зло? Оскільки люди дискримінують один одного, то демони будуть ще гірші? Хіба це не точка зору, яка передбачає верховенство людей? Чому ви вважаєте схильності демонів нижчими за людські, ніби так і має бути? На якій підставі?

Поки що... добре.

Дан засміявся, відчуваючи суворий погляд Деона.

Спочатку варто розібратися з цією ситуацією. Дан дозволив йому сказати достатньо.