Розділ 223 — Супровід лейтенанта (6)

В небі з'явився екран. Це вже втретє.

На мить високопосадовці кожної країни застигли та відправили свої війська, щойно побачили обличчя чоловіка на екрані.

Пункт призначення — торгова гільдія Дана.

Це була швидка дія, яку вони змогли здійснити, оскільки його обличчя завжди зберігалося в пам'яті з того моменту, як стало відомо про його зв'язок з Деоном Хартом.

«Те, що він так відкрито себе показав...»

«Чи означає це, що він кидає чи виводить купецьку гільдію, яка діяла у світі людей?»

Торгова гільдія Дана — найбільша гільдія у світі людей. Оскільки вона займала майже монопольне положення, якби вона відступила, шкода була б серйозною в багатьох відношеннях. Обличчя монархів похолонули.

Хоча вони знали, що це була отрута, вони не чіпали її, бо так було необхідно. Не користуватися послугами купецької гільдії означало одразу ж зіткнутися з багатьма незручностями та труднощами.

Вони ніби зробили отвір у грудях, щоб було легше дихати, і використали іншу отруту, щоб запобігти поширенню першої, доки не знайшли протиотруту.

А тепер, перш ніж вдалося знайти лікування, отрута вибухнула.

Яке ж спустошення їх очікувало, коли вони почули новини про те, що прибувши до кожного відділення і навіть до головного штабу, їх солдати нікого не застали — всі пішли. Коли їм сказали, що вони зникли, не залишивши за собою жодної травинки, деякі люди не змогли подолати своїх змішаних емоцій і заховали обличчя в долонях.

А в словесній війні, що послідувала після зауважень Дана та втручання лідера Революційної армії...

— Деон Харт — Герой.

Король Реуче тихо пробурмотів. Хоча це, мабуть, була досить шокуюча новина для людства, він залишався спокійним.

Це тому, що його це не цікавило.

Дивовижно, але це все. Він згадав, як одного разу, горюючи через смерть молодшого брата, він побажав, щоб Деон Харт став Героєм і помстився Імператору від його імені. Ця згадка змусила його обличчя змінити вираз, але це було лише на мить, і він швидко заспокоївся та зібрався з думками.

«Трохи прикро, що торгова гільдія пішла... але це не суттєвий удар».

Було шкода втратити корисного розсильного та зручний канал для надходження грошей, але це не велика втрата. З самого початку, Реуче — самодостатня країна, багата на матеріали.

«Смерть Круеля Харта...»

Король чув, що вони з Деоном Хартом не були в добрих стосунках. Невже це не правда?

Чутки про те, що вони не ладнали, виникли не просто так; схоже, це були стосунки любові та ненависті. Коли ненавидиш, але не до такої міри, щоб бажати смерті, а перед обличчям смерті радше захочеш захистити іншого ціною власного життя.

Король Реуче, який подумав про своєрідне почуття між братами, раптом згадав про свого молодшого брата, який уже помер, і ніжно стиснув підборіддя. Його думки лилися повільно.

« ... Шкода».

Сказали, що герцог убив його?

Ситуацію стало легко зрозуміти, коли раптово з'явилася звістка, що винуватцем був герцог.

Герцог Імперії був найбільшим внутрішнім ворогом Імператора на той час, а Круель Харт був під його керівництвом. Людина статусу герцога ніяк не могла викинути корисну зброю лише через емоції, тому це було убивство з необхідності, а не через емоції.

«У світі дворян це й називають «вбивство з необхідності»... це очевидно».

Двоє братів опинилися втягнутими в політичну боротьбу.

Тепер було зрозуміло, чому Деон Харт став на бік Царства Демонів і обрав Імперію своєю першою мішенню. Це був найкращий спосіб вшанувати волю брата за те, що він відправив Деона до Царства Демонів, і водночас помститися герцогу.

Смерть Круеля Харта, на відміну від інших смертей, була жертовною — смертю для порятунку однієї людини. Король, здається, сам був свідком подібного, але ніколи не думав, що Деон Харт зможе зберегти здоровий глузд і зробити найкращий вибір у такій ситуації. Він був впевнений, що той, мабуть, збожеволів.

Король Реуче протяжно зітхнув.

«Звичайно, незважаючи на захоплення чи співчуття, захищати його я не збираюся».

Занадто багато людей було принесено в жертву лише заради його помсти. Результати його дій були надто жахливими, щоб ними захоплюватися, а гріхи Деона Харта були надто великими, щоб йому співчувати, тому король чітко підсумував свої людські почуття до Деона Харта.

Що б не сталося, найважливіший висновок зрештою не зміниться.

«Ми не втручаємося у війну, а просто зосереджуємося на внутрішніх справах».

Якщо Реуче не висунеться і не зробить щось особливе, Царство Демонів залишить Реуче останнім пунктом у своєму завоюванні людського світу. Вони були своєрідним прикладом, який показував, які переваги надаються королівству, яке діяло так, як того бажало Царство Демонів.

Тож до того часу вони непомітно будуть зміцнювати власні військові можливості. Щоб, коли Царство Демонів звернуло свою увагу на цю територію, їх не буде легко перемогти. Окрім простого зміцнення, було б найкраще створити карту, яка зможе посадити опонента за стіл переговорів.

— Імперія досить сильно постраждає.

Навіть попри це, одне з головних королівств наполягатиме на неучасті у війні в критичній ситуації через ослаблення військової могутності. Король гірко засміявся.

Окрім військової могутності, змінився власник трону та столиця. Оскільки герцог, який був ще одним центром влади поряд з колишнім Імператором Едуардо Дезертом, помер, структура влади також має перебувати в хаосі.

Якщо Едуардо Дезерт не відродиться, або навіть якщо відродиться, чи зможе молода королівська родина подолати цю ситуацію, яку важко контролювати?

— Все ж, гадаю, добре, що Реуче не стало на бік Царства Демонів.

Однак це не означає, що вони будуть вдячні.

Реуче не зверне всій погляд на Царство Демонів. І так буде не лише через обіцянку, яку король дав праведній лицарці Імперії в день втрати власного брата. Король більше не мав жодних негативних почуттів до Імперії.

Тому що він чув, як помер Імператор.

Історія, яка змушує слухача замовкнути хоча б на мить. Хоча він чув про це з доповідей, а не бачив на власні очі, король був приголомшений. Це була історія, яку було неможливо ігнорувати.

«Мені все одно шкода мого молодшого брата».

Не те щоб він зачерствів до смерті молодшого брата. Просто з часом він усвідомив порожнечу і змирився з цим, але спогади все ще займали найбільше місця в свідомості, і емоції також яскраві.

Однак, незалежно від особистих почуттів, смерть Імператора палала так само яскраво, як і його дії, до кінця. У всіх не було іншого вибору, окрім як визнати це та виявити повагу.

Отже, король заспокоїв свою образу за смерть брата в обмін на смерть людини, якої більше немає в цьому світі.

Це означало, що він більше не буде ненавидіти Імперію. Іншими словами, Реуче не тільки не буде втручатися в справи Імперії, очолюваної племінниками колишнього імператора, але й якщо ситуація або думка зміниться і виникне потреба, навіть якщо на це буде лише один шанс, вони зможуть знову взятися за руки.

«Здається, було багато речей, які він забрав із собою, коли помер, тому навіть додавши до них ще одну річ, це не було б помітно».

Хай забирає все із собою та йде. Пізніше своє він за це отримає на тому світі.

Можливо, Едуардо Дезерт із задоволенням прийняв би це.

Тому король Реуче одноосібно оголосив про угоду тому, хто вже не міг чути, акуратно заспокоюючи свою образу проти Імперії.

***

Була також васальна держава, на яку король Реуче не звернув уваги.

Це було невелике королівство, яке було проігноровано через брак присутності, розчарування з різних питань та зосередженні на зміцненні внутрішньої стабільності.

— Деон Харт — Герой...

Король королівства Техон щільно заплющив очі.

Зрештою, серед усієї цієї кількості різних людей саме Деон Харт. Здається, світ ось-ось буде знищено. І ще згадали Старба Іллюстера? Чому герцог зробив те, що зробив? Хіба не тому Деон Харт вирушив до Царства Демонів?

Висловивши своє обурення герцогом, обличчя якого він навіть не знав, король на мить спокійно зібрав емоції та подивився на свій стіл.

«Оскільки основні сили обох сторін змінилися, нам доведеться все прораховувати з початку».

Він поклав перо з обох боків білого та чорного каменів і поворухнув рукою.

Великий білий камінь пересунувся до чорного. Він зітхнув, дивлячись на нього поруч із великим чорним каменем.

— Що нам робити тепер...

Оскільки Техон дуже маленьке та слабке королівство, його король мав би бути розумнішим за будь-кого іншого, щоб захистити країну, і, власне, саме так він і вижив.

Цілком природно, що ходьба по канату також належала до цієї категорії. Король Техона подумав:

«Чи може Реуче справді захистити це королівство, коли навіть Герой на боці Царства Демонів?»

Висновок прийшов швидко.

«Це неможливо».

Він думав про це знову і знову, але відповідь була однаковою. Це неможливо.

Навіть якщо Царство Демонів зараз не атакує Реуче, це не означає, що воно не нападе в майбутньому. Просто це було відкладено через інший пріоритет.

Більше того, якщо вони не співпрацюватимуть з іншими королівствами, це буде лише питанням часу, коли королівство Шан та Імперія, які є пріоритетними, зазнають краху. Якщо це станеться, Реуче, наступний у черзі, також впаде, як кісточки доміно. Про королівство Техон, яке було васалом Реуче і казати нічого.

«Тож потрібно вирішувати».

Приєднатися до Царства Демонів чи ні?

Перш ніж прийняти рішення, він прочитав достатньо інформації про демонів, написаної в стародавніх книгах та інших джерелах. Демонів визначали як «зло». Важко було в це повірити, бо це надзвичайно упереджена точка зору.

Тож він згадав час, коли кордон з Царством Демонів було виявлено тут, у королівстві Техон. Час, коли демони, які приховували свою особу, часто приходили та йшли назад.

Він пам'ятав, що були дрібні злочини, такі як крадіжки, але не було серйозних інцидентів, таких як убивство. Навпаки, вони навіть здавалися дурними... або наївним, нездатним належним чином приховати свою особу. Звичайно, оскільки вони були лише частиною демонічної раси, неможливо за невеликою групою судити про всіх, але...

— ... Я вирішив.

Після довгих роздумів король прийняв рішення.

***

Якщо навіть Реуче, яке мало лише одну васальну державу, не в змозі належним чином контролювати ознаки зради, то як щодо Шан, яка мала кілька васальних держав?

Через цей інцидент держава Шан ледь не з відкритими очима мала спостерігати, як васальні держави, які вона отримала, перетворювалися на отруту. Якби так сталося, шкода була б серйозною, включаючи марну витрату військ на внутрішнє спостереження, щоб запобігти зраді. Якби не талановитий стратег, якого нещодавно найняли, їх, можливо, спіймали з обома відкритими очима.

Але.

Було дещо, що сказала Серін, коли оглянула ситуацію в країні, щойно стала радницею.

[Держава Шан залучила забагато васалів. Це небезпечно. Якщо ви їх повністю не розтоптали та завоювали, щоб вони не змогли оговтатися, досягнення, отримані шляхом переконання, будуть легко знищені переконанням інших. Можливо, зараз це добре, але одного дня це може стати внутрішньою проблемою.]

[Тоді що нам робити?]

[У мене є дещо на думці... але це може звучати трохи абсурдно. Ні, це точно абсурдно. Однак, я хочу, щоб ви мені довірилися і вислухали мене... Ви послухаєте?]

[Спочатку розкажи мені.]

Йонхва, король королівства Шан, згадуючи ті події, озирнувся на Серін, яка стояла осторонь.

Екран з'явився в небі, і торгова гільдія відступила з людського світу. Зокрема, було природно, що країна Шан, яка залежала від купецької гільдії, зазнає великого удару. Тим не менш, це було все, і слова чоловіка на екрані не мали сильного впливу. Завдяки наявності здібного стратега, держава Шан змогла придушити перетворення васальних держав на отруту.

— Дякую. Завдяки тобі ми змогли зменшити непотрібні витрати військ.

Серін, яка самостійно прийшла до королівства Шан і завдяки лише своїм здібностям досягла посади радниці короля, м'яко посміхнулася.

— Повністю уникнути впливу неможливо, але це може змусити їх певною мірою відчути вагання перед зрадою.

— Так. Ти справді дуже незвична. Як тобі спала на думку ідея перетворити короля країни на «Бога»?

— Коли ви кажете «Бог», звучить незвично, але якщо розібратися, то в цьому немає нічого нового. Люди й так прославляли та слідували за святим повелителем, чи не так? Я просто допомогла виразити це трохи активніше.

Метод, який вона використала, щоб запобігти зраді васалів, був справді нетрадиційним.

Ніхто не міг би до цього додуматися, а навіть якби зміг, то відкинув би це як абсурдну ідею і ніколи не намагався б її втілити.

[Є дещо, що багато людей при владі не помічають: громадська думка — це воля небес. Лідери — меншість, а народ — більшість. Причина, чому меншість може стояти вище за більшість, полягає в тому, що на це існує мовчазний дозвіл більшості, тому потрібно контролювати не верхівку, а громадську думку внизу.]

Серін перетворила усю країну, включаючи васалів, на фанатиків, які слідували лише за одним королем.