Розділ 240 — Ефект метелика (8)

Кажуть, що солдати Імперії атакували Культ Арута і знищили їх усіх. Хіба ця псевдорелігія майже не досягла рівня зникнення, бо було вбито всіх, хто здавався хоч трохи пов'язаним з нею?

Орієнтовна кількість тих, хто вижив, була дуже малою. Для Пола, який намагався витягнути Шію звідти, ця новина була як удар грому.

Бах! Кулак вдарив по столу, від чого документи, що лежали поруч, затремтіли.

Ірам, який тривожно спостерігав за Полом, думаючи, чи не розлютиться той і не розірве документи, тихо прибрав їх зі столу.

— Для початку заспокойся...

— Заспокоїтися? Мені заспокоїтися?

В очах Пола спалахнула іскра.

Певним чином можна сказати, що вони опинилася в цій ситуації, бо він приховав місцезнаходження Шії, то чому він наважився говорити подібне?

Гнів злетів угору.

— Хто-завгодно, але не ви. Ви не маєте права казати таке.

— ...

— Хто довів до цієї ситуації! Як ви смієте таке говорити?!

Не було жодного способу навіть перевірити, чи жива чи мертва Шія, не кажучи вже про те, де вона.

Гнів, який раптово вибухнув і безладно блукав навколо, нарешті знайшов свою ціль і спрямував на неї свій клинок. Було природно, що ціллю був Ірам. Не було чого сказати про реакцію нинішнього імператора Елпідія.

У стані війни з Царством Демонів не можна було просто залишити в спокої або помірковано відреагувати на групу, яка намагалася викликати демонів і зрештою досягла успіху. Треба було подати приклад, щоб запобігти повторенню подібного. Для цього не було іншого вибору, окрім як вжити крайніх заходів.

Тому, з точки зору такого ж лідера, дії Елпідія не могли не бути зрозумілими, навіть якщо вони були крайніми.

То хто ж буде ціллю тоді?

— Пане Іраме...

Підґрунтя Культу Арута все ще не розкрите.

Не те щоб взагалі не було здогадок, але було неминуче, що гнів найімовірніше зосередиться на чіткій цілі, яка знаходилася прямо перед очима, ніж на далекій людині, про яку можна було лише здогадуватися.

Голос, холодний, як паморозь, пролунав у напрямку Ірама.

— ... Знайдіть її.

— ...

— Знайдіть її будь-якою ціною. Знайдіть її та безпечно поверніть. Якщо вона мертва, привезіть її тіло для поховання.

Відкласти все і зробити пошуки його сестри пріоритетом.

Ірам, який мовчав, повільно кивнув.

— ... гаразд.

Пол протер обличчя і зітхнув. Обличчя дитини, розмите через те, що він давно її не бачив, мерехтіло на тлі заплющених повік.

З губ зірвався стогін, ніби від болю.

«Ха-ха-ха...»

Людина може виявитися одержимою псевдорелігією, але як зрештою її занесло в демонічний культ? Він, чорт забирай, не знав, що відбувалося з цією дитиною. Мабуть, вона вже вийшла із того віку, коли можна вважати її дитиною.

Неважливо, що вона не приєдналася до Революційної армії, бо це її вибір. Жити кожен день у заціпенінні... так, це було нормально. Але в будь-якому разі, хіба це причина?

«Коли вона повернеться, мені обов'язково доведеться привести її до Революційної армії...»

Він так хвилювався, що не міг просто залишити її там. Невже так почуваються батьки, коли відпускають свою дитину на воду?

Оскільки тлом нинішніх часів була війна, було б краще тримати її за огорожею. Він навіть пообіцяв собі просто тримати її поруч, а не в ув'язненні. Пол, який помітив, що Ірам, який мав негайно вирушити, щоб доставити наказ знайти дитину, все ще не пішов, і підняв голову.

В його очах, сповнених гострих емоцій, був невпевнений чоловік.

— Що ви робите, чому не йдете?

— ... Мені ще є дещо доповісти.

— Ха... говоріть швидше та йдіть.

Полу сьогодні більше не хотілося працювати... але коли лідер Революційної армії має час на відпочинок? Коли надходила нова інформація, наступав час працювати.

Інформація має термін придатності. Добре знаючи це, він розслабив стиснуту щелепу, ніби ось-ось закричить, і знову зітхнув. В грубих рухах його рук чітко читалося виснаження.

— Війська підтримки з Царства Демонів були знищені під час руху.

— ... Перепрошую?

Він на мить ледь не підскочив від таких новин.

— Я чув, що серед них був один дуже сильний представник, але їх раптово знищили ось так? Хіба вони не перетнули одну зі стін королівства Шан не так давно? Тож я очікував, що цей хлопець і був «демоном-контрактником»? Але вони так марно зникли?

Це радше було запереченням, ніж запитанням.

Ірам, не в змозі знайти відповідної відповіді, зробив незграбний вираз обличчя. Тільки тоді Пол зрозумів, наскільки він був схвильований, і заспокоївся.

Зрозуміло, що його вразила несподівана інформація в ситуації, коли його емоції були загострені через новини про Шію, але це не виправдання. Він нагадав собі, з якої позиції слухав доповідь, заспокоїв себе і спокійно відкрив рота.

— Є свідки? Чи можемо ми зрозуміти, що сталося?

— Їх знищили під час переходу до наступного замку, тому, на жаль, свідків немає.

— О боже...

Ірам закрив рота, ніби щоб дати йому час знову опанувати свої емоції. Настала важка тиша.

Новина про знищення підкріплення демонів. Це добре з точки зору людства, тож дехто міг здивуватися, чому він так чутливо відреагував.

« ... Так, це хороші новини лише з точки зору людей».

Однак, на відміну від демонів, людство поділялося на безліч сил.

А сам Пол був лідером фракції під назвою «Революційна армія». Як «людина», він, природно, бореться проти Царства Демонів, але водночас він є лідером Революційної армії, яка також бореться за владу з іншими людьми. Зокрема, Революційна армія була особливо обережна з монархами кожної країни, тому, будучи лідером такої сили, неможливо було просто посміятися з цього, сприйнявши це як гарну новину.

Він потер лоба і задумався.

«Відсутність свідків означає, що все було зроблено тихо».

Кажуть, що їх знищили під час переміщення до наступного замку, тому було очікувано, що свідків мало через характер сутички, але... Якщо подумати, це означає, що або дуже велика група напала на них і миттєво знищила, навіть не залишивши свідків, або дуже маленька група діяла таємно. Це мало сенс.

«Якби їх відтіснила велика кількість військ і знищила, це означало б, що вони не належать до сил жодної зі сторін. Гадаю, це щось на кшталт третьої сили».

У ситуації, коли кожна сила пильно стежила одна за одною, було неможливо, щоб новина про рух такої кількості військ не дійшла до них. Єдиний варіант, коли така кількість могла діяти, не будучи спійманою жодною стороною, — це третя сила, яка від спочатку не була в їхньому полі зору.

«Якщо ні, то це щось, що зробила невелика група».

Можливо, це був вчинок однієї людини.

Чесно кажучи, Пол думав, що думка про третю силу зайшла надто далеко...

Він повільно пробурмотів.

— ... Невеликий елітний загін? Чи, можливо, «герой»?

Було досить дивно, що в цю епоху досі існують «герої», яких можна використати.

Якщо він був надісланий іншою силою, це означає, що вони приховували багато військової міці, тому варто бути напоготові. А якщо ні, то треба спочатку залучити новий талант на свій бік, перш ніж інші сили заберуть його, коли той з'явився в потрібний час у нинішній ситуації, коли талановиті люди гинуть щодня.

Тож, поки Пол тихо розмірковував, Ірам, який спостерігав за емоційним станом Пола, відкрив рота.

— Ймовірно, «герой».

— ... Пам'ятаю, ви казали, що свідків точно не було.

— Свідків не було, але були люди, які, здається, були причетні. Ходили чутки.

— ...?

Чутки окремо, причетність окремо, але свідків не було. Що це означає?

Можливо, Ірам прочитав сумнів на обличчі Пола... Він продовжив.

— Чутки про «справжнього героя», який блукає континентом і піднімає меч за села, про які ще не подбали. Останнім часом найманці говорять про це. Надійшов запит від особи, цього ймовірного героя, оточити та розправитися з демонами-солдатами. Вони сказали, що отримали замовлення та виконали його.

— ...

— Вони оточили замовника здалеку, що його не було видно, тому вони навіть не зрозуміли, що сталося, і просто боролися з демонами, які намагалися прорвати облогу. Лише після того, як все закінчилося і поширилися чутки, стало відомо, що клієнт, який найняв їх, був... пов'язаний з тим випадком.

Все було ретельно сплановано.

У будь-якому разі, Пол чув про мандрівного героя. Він наказав зібрати інформацію про нього наполовину з цікавості, а наполовину з наміром скористатися ним пізніше. Поєднавши отриману інформацію, він визначив його особу, і передбачуваною людиною, яка з'явилася в той час, ймовірно, був...

— Стигма Приміро...

— У нього зелене волосся та аристократичні манери. Найманці кажуть, що в нього було багато грошей, а комісійні були високими, тож це, ймовірно, правда.

— ... Поєднання Другого Героя Імперії та найманців, які раптово з'явилися... Це трохи абсурдно, але це прояснює дещо.

— ...?

Пол посміхнувся й грайливо захрустів пальцями. Його поганий настрій значно покращився.

— Стигма Приміро більше не Герой Імперії.

Окрім того, що він використав найманців замість військ Імперії чи власних лицарів, Імперія ніяк не могла б відправити свою дорогоцінну силу в таке місце, якби це було не так.

Талановита людина, чиї навички були доведені, стала вільною. Зважаючи на те, що він зараз робить, складалося враження, ніби він відмовився від дворянського титулу. Іншими словами, це означає, що він людина, яка заслуговує на пошану Революційної армії.

— Спробуйте зв'язатися з ним.

Ірам, який зрозумів, що намагається зробити Пол, зупинився, щоб кивнути, а потім невпевнено відкрив рота.

— Але якщо він вирішить уникати нас...

— Це прикро, але з цим нічого не можна вдіяти.

— ...?

— Як можна спіймати героя, який рішуче налаштований нас уникати? Треба бути наполегливими, але не влаштовувати пастку без причини, а потім відступити, якщо він образиться. Просто намагайтеся говорити помірковано та ввічливо, а якщо не вийде, просто здайтеся.

— Добре.

Ірам кивнув і повернувся спиною, ніби збираючись піти, але на мить зупинився, помітивши краєм ока документ.

— ...

— Чому не йдете?

— Це...

Це був документ, який Пол скинув на підлогу кілька хвилин тому, ніби збирався його порвати, оскільки його емоції посилилися.

Коли Ірам це побачив, йому дещо спало на думку, і він завагався, не в змозі піти. Він подумав і поклав документи назад на стіл.

«... Чи можу я спитати?»

Насправді, він вже кілька разів намагався запитати. Але все не міг зрозуміти, чи можна ставити це питання.

Поки він озирався навколо, Пол поквапив його, кажучи, що якщо йому є що сказати, хай каже швидше. Тоді він здався і переможено поставив питання, яке довго його мучило.

— ... Документ, який ти тоді розірвав.

— ... а?

Документ, який Пол порвав як попередження, коли спіймав підлеглого на приховуванні місцезнаходження Шії.

— Ти... відновив його?

... Ось воно що, Пол дивувався, як той досі про це не спитав.

Зрозумівши, що він має на увазі, хлопець засміявся.

Цілком природно, що справа революції важливіша для пана Ірама, ніж проста дівчина на ім'я Шія. Минуло чимало часу з того моменту тому, мабуть, це питання зараз було доречним.

Він вже очікував цього і розумів власною головою... але чому це знову пригнічувало?

« ... У будь-якому разі, оскільки я почув питання, я повинен на нього відповісти».

Він не міг змушувати його вічно каятися через свій вчинок.

Це було глузування, змішане з гіркотою.

— Я сам це задумав і написав.

— Це означає...

— Природно, що я все пам'ятаю.

Це означає, що якщо він докласть зусиль, він зможе відновити документ.

Обличчя Ірама проясніло.

— Можна запитати, про що він?

— ... Це те саме, що я пояснював минулого разу. Політику Даніеля важко впровадити одразу, тому це система, яку можна використати тимчасово. Крім того, вона може бути кінцевою та ідеальною метою, але це мета, якої ніколи не вдасться досягти, поки люди є «людьми», тому це політика, яка має бути обмежена проміжним процесом.

Обличчя Ірама було сповнене сумніву та нетерпіння.

Який зміст цієї політики? Він хотів вислухати її зміст чітко. Але, дивлячись на цей вираз, бажання розповісти все йому у Пола ще швидше зникало. Пол хихикнув і пошепки з легким бурчанням сказав:

— Якщо те, що винайшов Даніель, називається демократією, то те, що придумав я... можна назвати чимось на кшталт соціалізму.

Звісно, це лише назва, і це не повноцінний «соціалізм», а лише сходинка та проміжний процес до демократії.