Розділ 103 — Розділ 103. Право на почуття (8)

— Але ж...

— Чому ти вагаєшся? Сподіваюся, ти не збираєшся озвучувати переді мною безглузді виправдання про те, що ти простолюдинка.

Оскільки сама Леслі колись була простолюдинкою, це було тим виправданням, яке я в жодному разі не могла використати.

— Ну... розумієте, справа в тому, що...

Саме в цей момент здалеку пролунали гучні вигуки:

— Анабель Рейнфілд! Тримайся! Ти обов'язково увійдеш до імператорської родини!

— Ми вболіваємо за вас із принцом, панно Анабель!

— Панно Анабель, ми з вами! Не відмовляйтеся від свого кохання!

Схоже, простолюдини столиці зібралися прямо під стінами герцогського маєтку Вейдрос і щосили кричали ці слова.

Я безпорадно закотила очі й обережно промовила:

— Але, герцогу... Я й так уже стала головною героїнею занадто гучного любовного скандалу. Якщо так піде й далі, то в ці плітки затягне ще й герцогський дім Вейдрос.

— Леслі буде тільки рада. Вона нарешті зможе сказати, що дім Вейдрос позбувся клейма останнього притулку для чуток.

— Але ж моїм теперішнім партнером по чутках є член імператорської родини.

— Якщо ви з Іаном одружитеся, це означатиме, що замість імператорської родини ви обрали дім Вейдрос. Це дуже почесно.

— Ви ж знаєте моє минуле. У мене як у людини не було навіть базового поняття про честь чи шляхетність.

— Яке чудове самоусвідомлення. Якщо подивитися на картину в цілому, то такі риси набагато важливіші за уявну честь чи шляхетність.

— Якщо Іан одружиться зі мною, всі жителі столиці вважатимуть його божевільним. Хоч би як я змінилася останнім часом, але пов'язати життя зі своїм найлютішим ворогом, який знущався з тебе вісім років — це занадто.

— Іану не завадить відчути трохи гіркоти життя. Те, що інші тицятимуть у нього пальцем, стане чудовим життєвим досвідом і підґрунтям для його подальшого зростання.

— Мені здається, Іан дещо помиляється, і я зовсім не в його смаку.

— Цього я напевно не знаю, але зазвичай його ідеал описують як «справедливу та добру дівчину». Панна Анабель, яка зараз активно нищить чорну магію, цілком підпадає під цей опис.

— До того ж Леслі — моя наставниця. Вона була тією, хто першою простягнув мені руку, коли поруч нікого не було. Я не хочу робити нічого, що могло б викликати її невдоволення.

— Про це можеш узагалі не турбуватися. Леслі після смачної їжі найбільше любить те, що може її розсмішити. А ваш союз і справді виглядає доволі кумедно.

Я перевела подих. А тоді вирішила спробувати озвучити зовсім абсурдне виправдання:

— Насправді я іншопланетянка, герцогу.

— О, то я нарешті дочекаюся онуків-напівінопланетян? Я вже в передчутті.

— Звісно, це була брехня.

— Ти ще й чесна. Повне попадання.

— Але ж я щогодини намагаюся жартувати над вами, герцогу?

— Я завжди мріяв про невістку, яка спілкуватиметься зі мною невимушено й без зайвих церемоній. Особливо зважаючи на те, що Іан — неймовірно нудний хлопець, який узагалі не вміє в жарти.

У цей момент я нарешті усвідомила, що хоч би що я сказала, цей чоловік відіб'є будь-який мій аргумент як залізна стіна.

— Панно Анабель.

Брейден злегка всміхнувся, наче бачив мене наскрізь, і промовив:

— Якщо моя пропозиція вам справді настільки огидна, вам достатньо сказати мені лише одне слово.

— Що саме?

— Скажіть, що Іан вам не подобається. Що ви не бачите в ньому чоловіка. Розкритикуйте його безжально й ущент за відсутність шарму.

— ......

— Скажіть, що він, на відміну від кронпринца, занадто міцний і здоровий, а не кволий. Що його очі — чіткі та проникливі рубінові, а не бляклі зелені, як у принца.

Він серйозно загинав пальці, перераховуючи це:

— Що він прямолінійний і непохитний, а не плете інтриги й не вираховує вигоду, мов підступний змій-принц. І що майбутній свекор — не дурник, а блискучий стратег...

Це начебто мали бути приклади для критики, проте його манера мовлення дивним чином підкреслювала виключно переваги його власного сина.

— Цього буде цілком достатньо. Хоч ви й бажана невістка для нашого дому, я не збираюся нічого нав'язувати людині, яка цього категорично не хоче.

І тут я зрозуміла, що остаточно потрапила в пастку.

Я не могла... просто не могла змусити себе збрехати й сказати, що він мені не подобається.

«Схоже, я здалася ще тоді, коли він так цілеспрямовано намагався мене звабити».

Я подумки глибоко зітхнула. Тікати далі було нікуди, і я більше не могла обманювати саму себе.

«Або, можливо, ще під час поцілунку...»

Думки невпинно крутилися в голові.

«Або, якщо бути чесною, все почалося набагато раніше...»

Оскільки я перебувала в повному сум'ятті від самого ранку, усвідомлення істини прийшло миттєво. Заперечувати очевидне більше не було жодного сенсу.

«Я, схоже...»

Це було щось більше, ніж просто наслідок одного випадкового поцілунку.

Усе було вирішено ще на банкеті, коли я підсвідомо зраділа, дізнавшись, що в Іана немає партнерки. Насправді мені вже тоді було неприємно навіть уявляти його поруч із якоюсь іншою жінкою.

«Мабуть, я справді кохаю Іана».

Я подумки зітхнула через власну зухвалість.

Кохати людину, над якою я знущалася протягом восьми років, у чий бік вивергала прокльони, попри всю його байдужість, і проти якої навіть намагалася скоїти злочин.

Хоча, якщо поміркувати, не покохати Іана Вейдроса було набагато важче.

Людина, в якій неможливо знайти жодної вади, найідеальніший чоловік в імперії. Той, хто повністю і з лишком відповідав ролі головного героя будь-якої історії.

«Проте, як ви й сказали, якщо я теж виявлюся божевільною, то наш союз цілком можливий».

Звісно, зв'язавшись зі мною, Іан уже певною мірою занапастив себе.

«Усі його вчинки та вияви любові були зразковими, але в підсумку він теж перетворився на божевільного».

Досі я всіляко намагалася уникати глибоких роздумів на цю тему.

До початку банкету мені непогано вдавалося цього уникати. Навіть коли атмосфера між нами ставала химерною, я просто зупиняла потік думок, зосереджуючись на тренуваннях та фехтуванні.

Для мене завжди було легко втекти від внутрішнього неспокою у фізичні навантаження.

«Але після того поцілунку я більше не можу контролювати свої почуття».

Щойно моє тіло запам'ятало ці відчуття, я втратила розуміння того, куди мені тікати.

«Що ж мені робити, справді...»

Почуття, яке я нарешті визнала, почало нестримно розростатися всередині. Навіть зараз, коли між нами не було жодного фізичного контакту, моє серце шалено калатало.

«Я справді кохаю Іана...»

Я з самого початку знала, що Іан — надійна й добра людина. Саме тому я й утратила пильність.

«Я так відчайдушно намагалася не думати про це, всіляко уникала цих думок, але...»

У день тесту на батьківство, коли він наздогнав мене й порадив повернутися до родини.

Коли він щиро хвилювався за мене й просив бути обережною в ситуації, яка не несла жодної загрози.

Коли він так дбайливо й уважно піклувався про мене, граючи роль мого фальшивого коханого в Каронді.

Коли ми тренувалися вдвох у герцогському маєтку Вейдрос, і він прискіпливо враховував кожну дрібницю.

Коли він, маючи повну змогу розправитися з усім самотужки, з поваги до мене залишався позаду й просто спостерігав.

У якийсь момент моє внутрішнє «Іан — справді хороша людина» непомітно переросло в «Іан мені подобається».

Моє сумління змушувало мене ховати ці почуття, проте тепер, коли Брейден загнав мене у глухий кут, усі емоції, які я так довго ігнорувала, ринули на мене велетенською хвилею. Заперечувати їх далі було неможливо.

Помітивши вираз мого обличчя, на якому чітко читалося усвідомлення провини, Брейден м'яко промовив:

— Мій син до цього моменту вже точно досяг певного прогресу. З його характером він мав принаймні натякнути тобі на свої почуття.

Звісно, я не могла зізнатися, що ми взагалі-то вже цілувалися.

Якби я про це згадала, атмосфера в кімнаті миттєво змусила б нас призначити дату весілля.

Я покрутила в руках меч, а тоді раптом обережно підвела погляд і подивилася йому прямо в очі:

— Герцогу.

— Кажи.

— Якщо я виявлюся набагато гіршою дівчиною, ніж ви думаєте... Якщо я справді була набагато підлішою та зіпсованішою...

— Хм, панно Анабель.

Брейден відповів без найменших вагань:

— Скажу відверто, все це не має жодного значення. Власне, вся наша попередня розмова теж не має сенсу. Якщо Іан каже, що ти йому подобаєшся, то для нас із дружиною цього вже цілком достатньо.

Брейден лагідно всміхнувся й повільно підвівся з місця, даючи зрозуміти, що розмову на цьому завершено.

— Я так розговорився лише тому, що хотів запевнити тебе: якщо панна Анабель переживає через якісь інші чинники, окрім самого Іана, то всі ці хвилювання марні.

Він м'яко всміхнувся й додав:

— Власне, саме для цього я й запросив тебе сюди.

У мене в голові раптом майнула думка: те, що Іан виріс настільки чесним і шляхетним чоловіком, безперечно, було заслугою його дивовижних батьків.

***

Верховний жрець Беллінокс, якого викликали до Каллона, зараз сидів перед ним і, весь тремтячи від страху, пив чай.

Оскільки Каллон завітав до храму під приводом здійснення пожертви, у жерця не було жодної можливості уникнути цієї зустрічі.

У такі моменти статус верховного жерця виявлявся вкрай невигідним.

Їхня зустріч із Каллоном не викликала жодних підозр у сторонніх, а це означало, що кронпринц міг прийти до храму й побачитися з ним у будь-який зручний для себе час.

— Міністерство фінансів розпочинає аудит, тож ситуація стає критичною.

Чорна магія дозволяла втілювати в життя заклинання, яких не існувало в цьому світі. Інакше кажучи, це була ідеальна сила для того, щоб швидко заробити величезні гроші.

— Я вже казав тобі раніше. Забери в когось божественну силу й убий його.

— А-але... виявити людину з достатнім рівнем божественної сили не так уже й просто... Якщо ви дасте мені ще трохи часу, я з'ясую це детальніше.

— Мені здається, я дав тобі вже цілком достатньо часу.

Зазвичай Каллон не був із тих, хто діє поспіхом.

Він поводився вкрай обачно, аби не залишити зачіпок для Роберта. Навіть Анабель, яка була простолюдинкою, він намагався вбити виключно під час офіційного поєдинку.

Проте тепер, коли обставини стали критичними, він вирішив піти ва-банк.

Хай там як, кінець усе одно був один. Навіть якщо доведеться піти на кілька загадкових убивств, головне — не попастися під час перевірки міністерства фінансів.

До того ж останнім часом він постійно опинявся в невигідному становищі.

Він планував не поспішаючи розібратися з Ланеллою та Рейберном, яких якраз конвоювали з Каронди, проте тепер і це перетворилося на головний біль.

З невідомих причин конвой раптом почав рухатися набагато швидше.

А отже, з ними потрібно було покінчити ще до того, як вони дістануться столиці.

— Проте божественну силу вкрай важко виміряти, тому до цього питання слід підходити з максимальною обережністю...

Оскільки у Каллона й без того вистачало клопоту, він роздратовано перервав Беллінокса:

— Якщо ти не можеш придумати підходящу кандидатуру, я визначу її сам.

Каллон підвів погляд і суворо промовив:

— Забери силу у колишнього верховного жерця Оріанса. Його онук зараз працює в імператорському палаці, тож якщо ми схопимо його й залякаємо, старий погодиться добровільно передати свою силу.

— О... божественну силу пана Оріанса?

— Так. Він живе на самоті на околиці міста, тож якщо він раптово зникне, це не викличе жодних наслідків. До того ж він старий, і з ним буде легко впоратися.

Беллінокс судомно ковтнув слину.

Оріанс... Він навіть не замислювався над цією кандидатурою.

— До того ж він колишній верховний жрець, тож його сили має бути цілком достатньо. На відміну від тебе, він посів це місце законно. Хіба не він у свій останній робочий день перед відставкою проводив той тест на батьківство?

— Ах!

Почувши словосполучення «тест на батьківство», Беллінокс раптом про щось згадав.

— У такому разі, є набагато краща кандидатура.