Розділ 104 — Розділ 104. Право на почуття (9)

Усунення Оріанса не принесло б йому жодної вигоди. Якщо вже й усувати когось, то краще того, хто муляв око.

— І хто ж це?

— Сесіанна, вона — свята, яка провела перевірку на батьківство для Анабель Рейнфілд.

Куточки губ Каллона ледь помітно піднялися. Це означало, що ідея йому сподобалася.

— Отже, її божественна сила гарантована, а оскільки вона тендітна жінка, здолати її буде неважко, та й родичів у неї немає. Крім того, вона перебуває в столиці, тож провернути все швидко буде значно простіше, чи не так?

— Непогано, — Каллон повільно кивнув. — Але ж ти казав, що для перенесення божественної сили потрібна згода, — звісно, під «згодою» він мав на увазі шантаж.

— Я збирався тримати в заручниках когось із її близьких. Але якщо в неї немає родичів, кого ж нам узяти в заручники?

— Її коханий — Аарон Рейнфілд.

Каллон не вельми знався на любовних справах простолюдинів. Проте він знав, що «Рейнфілд» — це прізвище Анабель.

Коли його очі звузилися, Беллінокс, який аж тріпотів від передчуття, що зможе позбутися Сесіанни, заговорив знову:

— Він є ад'ютантом лицарської гвардії Вейдрос, але… судячи з того, що він узагалі не брав участі в змаганнях із фехтування, його майстерність, схоже, не така вже й видатна. Не думаю, що взяти його в заручники буде складно.

— Усе одно він мечник, хіба ні? Буде непереливки, якщо прибіжить бодай та сама Анабель Рейнфілд, — Каллон обережно насупив брови. — Краще вже безпечно взяти колишнього верховного жреця Оріанса…

Був той, хто перервав його слова. Це був Лагіан, який стояв за спиною Каллона під виглядом охоронця.

— Якщо з'явиться Анабель Рейнфілд, я зможу її здолати. Про це можете не хвилюватися.

— …

В очах Каллона майнуло легка підозра й сумнів. Його погляд запитував, чи справді можна йому довіряти, адже минулого разу той програв.

— Тоді це був офіційний двобій, тож доводилося зважати на багато речей, — самовпевнено заявив Лагіан. — Якщо це буде місце, де можна розгулятися на повну, не зважаючи на чужі очі, я неодмінно переможу.

Беллінокс кинув на Лагіана швидкий погляд, а тоді кивнув на знак згоди. Той мав таку кремезну статуру, що його не можна було й порівняти з Анабель, а сама лише його зовнішність уселяла неймовірний страх.

— Навіть тоді, якби той покидьок, чи як там його, Ріхарт, не впав, через що я розгубився… — Лагіан загрозливо продемонстрував меча за своєю спиною й додав: — Я б ні за що так безглуздо не віддав перемогу.

Каллон тихо зітхнув. У нього було таке відчуття, ніби його постійно заганяють у кут, але вибору не було. І проти волі доводилося піддаватися на переконливі й послідовні твердження Лагіана.

Адже люди зазвичай вірять у те, що самі хочуть почути.

— Гаразд, тоді вирішено, — похмуро промовив Каллон. — Використай Аарона Рейнфілда як приманку й у будь-який спосіб вимани ту святу, Сесіанну. Потім забери її божественну силу, дізнайся про джерело чорної магії й негайно вбий.

— Слухаюсь, чудово, — радісно кивнув Беллінокс.

Він щиро ненавидів Сесіанну. Скільки ж ганьби він зазнав через неї перед людьми за цей час!

— Аарон Рейнфілд узагалі не виходить за межі герцогського маєтку Вейдрос, але на це є рада, — Беллінокс від думки про усунення Сесіанни забув навіть про всі свої колишні побоювання. — Я колись змушував Сесіанну переписувати тексти. Подивившись на той рукопис, я зможу підробити її почерк і виманити Аарона Рейнфілда.

— Добре, — Каллон коротко плеснув у долоні й мовив: — Я визначу слушний час, тож негайно виконуйте.

— Що? — кліпаючи очима, перепитав Беллінокс. — Ви ж щойно говорили про перевірку міністерства фінансів? Хіба ми не повинні зробити це прямо сьогодні вночі?

— Ні, — відповів Каллон, зміїно посміхнувшись. — Є значно кращий час. Мені потрібно дивитися трохи далі вперед.

Збагнути його справжні наміри було неможливо.

***

Так минуло кілька днів.

Упродовж цього часу Каллон віддавав накази своїм людям з-поміж імператорської лицарської гвардії, які були залучені до конвоювання злочинців. Наказ полягав у тому, щоб убити Ланеллу та Рейберна.

Адже мертві не можуть давати свідчень.

І ось нарешті тієї ніч, яку визначив Каллон, Лагіану з легкістю вдалося викрасти Аарона Рейнфілда.

***

Тієї ночі Брейден перебував на особистій аудієнції в імператора. Точніше, імператор таємно покликав Брейдена до себе.

— Прошу тебе, герцогу Вейдрос, — мовив імператор, особисто наливаючи Брейденові вина. — Не можна ж вічно залишати імператрицю в такому становищі. Є лише один спосіб виправити цю ситуацію.

— …Ви про Леслі, — насправді Брейден здогадався про все ще відтоді, як імператор покликав його.

Імператриця наразі перебувала під домашнім арештом через чутки про те, що вона навмисно виказала зневагу й виключила Анабель із бенкету.

Фінансове становище імператорської родини зараз було досить скрутним, і без допомоги Ради простолюдинів вирішити цю проблему здавалося нелегкою справою.

— Саме так. Якщо тільки показати, що імператриця та дружина голови дому Вейдрос чудово ладнають між собою, хіба чутки про те, що імператриця вдається до дискримінації, не вщухнуть бодай трохи?

Леслі була герцогинею, яка походила з простолюдинів. Тому план імператора полягав у тому, щоб продемонструвати назагал дружні стосунки між імператрицею та Леслі.

Брейден опустив очі й мовчки випив вина. Виконувати прохання імператора одразу йому, звісно, не хотілося.

Близько двадцяти років тому, коли він одружився з Леслі, світське товариство столиці буквально перевернулося з ніг на голову.

Хоч би як зростали права простолюдинів, як можна було посадити простолюдинку на місце господині герцогського дому?

Повсюди відкрито точилися розмови про те, що дім Вейдрос, який має глибоку історію, став на чолі руйнування державних підвалин.

Звісно, на кожному світському зібранні Леслі повсякчас намагалися приховано ігнорувати та принижувати.

Брейден був готовий зробити задля Леслі все, що завгодно, але він ніяк не міг зарадити цьому невидимому, прихованому цькуванню.

На початку заміжжя Леслі кілька разів сходила на офіційні світські прийоми, але, вирішивши, що «це не для неї», одразу ж припинила з'являтися у світському товаристві.

Ця незалежна жінка життєрадісно сміялася, мовляв, вона й без цих зібрань чудово живе та ласує смачненьким, проте Брейден, дивлячись на неї, — а вона, крім їжі, ні до чого більше особливого інтересу не виявляла, — потайки відчував сильний біль у серці.

Йому здавалося, ніби він даремно посадив її на місце герцогині, змусивши терпіти те, чого вона взагалі не мала б терпіти.

Звісно, Леслі на такі його бідкання зазвичай гримала, що якщо він збирається базікати про подібні речі, то краще нехай витратить більше грошей і найме шеф-кухарем Оскара Рейнфілда.

Тому, коли Леслі сказала, що збирається навчати Анабель, він вельми зрадів, адже в її житті з'явилася якась інша змістовна справа, окрім їжі. Ба більше, Анабель так витончено втерла носа поплічникам імператриці на бенкеті, що він у душі вважав її неймовірною розумницею.

Минулого разу він навіть бачив, як Леслі наспівувала собі під ніс, розглядаючи випуск газети, що його видала Рада простолюдинів.

«Іану слід було б докласти зусиль. Анабель точно також кохає Іана, але її, схоже, щось гнітить. У тій її заяві, мовляв, вона може виявитися гіршою дівчиною, ніж здається, точно щось криється».

Хоч як крути, він уже просто не тямив себе від бажання бачити Анабель своєю невісткою.

Хоча його викликав імператор із таким проханням.

Попри те, що в минулому вони були пов'язані не надто добрими стосунками, відмовити імператору під час особистої аудієнції на прохання дозволити їхнім дружинам просто один раз гарно провести час разом, було важко.

— Тоді є один спосіб, — звісно, Брейден був тією людиною, яка вміла витончено давати раду подібним справам. — Зараз Леслі якраз прикута до ліжка через біль у нозі, який зазвичай з'являється в неї о цій порі щороку. Було б чудово, якби імператриця особисто завітала провідати її.

Імператор, який сподівався, що Леслі прибуде до палацу і привселюдно проведе з імператрицею приязне чаювання, так і застиг у мовчанні.

Як затятий шанувальник фехтування, він, звісно, знав про травму ноги Леслі. Тому він не міг наказати їй особисто з'явитися до палацу.

Але й уявити, що імператриця особисто вирушить провідати герцогиню, яка походила з простолюдинів, також було неможливо.

— …Я спробую поговорити з імператрицею.

— Так. Це буде дуже гарна картина. І чутки про дискримінацію, якими так переймається Ваша Величність, одразу ж ущухнуть.

Імператор подумки зітхнув від цих добродушних слів Брейдена.

«Оце й лис…»

Він справді поводився як головний інтриган століття. Він погоджувався з посмішкою, тож виказати якесь невдоволення було вкрай важко.

— Проте, оскільки імператриця зараз перебуває під домашнім арештом, перекажи своїй дружині, щоб вона обов'язково завітала до палацу згодом, коли її нога одужає.

— Якщо вона не матиме якихось важливих справ, ми обов'язково так і вчинимо.

— Які такі важливі справи можуть бути у герцогині Вейдрос?

— Ну, можливо, їй доведеться приймати невістку.

— Ха, — імператор знизав плечима й парирував: — Іан Вейдрос одружується? Хіба він уже не одружився зі своїм мечем?

— …

Нарешті знайшовши привід для удару у відповідь, імператор з азартом додав:

— Чи ти справді сподіваєшся, що він одружиться з жінкою? З його занудним характером одружитися буде нелегко. Хіба що герцогиня сама влаштує шлюб із розрахунку.

Брейден не зміг нічого заперечити на слова про «занудний характер».

— Перед цим шлюб в імператорській родині відбудеться значно швидше. Взагалі-то, я вже мав певну розмову з головою Ради простолюдинів.

— …Звісно, я згоден, що мій син надзвичайно занудний. Проте моє передчуття…

— Кажуть, бувають діти, які одружуються завдяки передчуттю, ха-ха.

— Але це передчуття — це саме передчуття Брейдена Вейдроса, Ваша Величність.

Оскільки Брейден, який щойно фактично оголосив: «Я не відправлю Леслі до імператорського палацу», викликав у нього роздратування, імператор продовжував піддражнювати його:

— Ну що ти. Коли це було, той Брейден уже в минулому. До того ж, справи дітей ніколи не йдуть так, як хочеться батькам.

У Брейдені вперше за довгий час спалахнув дух суперництва. Адже якщо імператор згадав про «певну розмову з головою Ради простолюдинів», то було цілком очевидно, про кого йдеться. Напевно, він намагається підштовхнути одне до одного Анабель та Роберта…

— Тоді, може, укладемо парі, Ваша Величність? — мовив Брейден, широко посміхнувшись. — На те, хто з нас першим стане свекром.

— Я впевнений у собі. Це все тому, що ти не прийшов на нещодавній бенкет із нагоди дня народження Роберта й не знаєш тамтешньої атмосфери, — мовив імператор, задерши підборіддя. — Іан абсолютно ні з ким танцював… Ти справді хочеш битися об заклад?

— Звісно.

— Останнім часом в імператорській скарбниці бракує коштів, тож це дуже вчасно. Я поставлю по-крупному.

— Що ж, тоді я зможу зробити досить коштовний весільний дарунок своїй майбутній невістці, яка незабаром увійде до нашого дому.

Тієї ніч двоє чоловіків, які зібралися через дії Леслі, зрештою поставили на кін чималі гроші через майбутні дії Анабель.