Розділ 105 — Розділ 105. Право на почуття (10)

Була глибока ніч.

«Я ж не якась там мавпа в цирку…» — Ланелла тривожно кусала нігті.

Її якраз конвоювали з Каронди до столиці, і люди раз у раз приходили подивитися на неї з допитливим поглядом. Серед них було чимало й тих, хто жбурляв каміння чи яйця.

«Змусити мене отак плентатися через увесь континент до самої столиці».

Ба більше, під час цього конвоювання в голову лізли лише найгірші думки.

Проте вона все ще не полишала надії, що Каллон урятує її. Оскільки імператорська лицарська гвардія перебувала під керівництвом Каллона, цілком імовірно, що серед лицарів, які її охороняли, був хтось із його найближчих поплічників.

Звісно, через Ніка, який відповідав за це конвоювання, діяти було не так уже й просто.

Для Ланелли та Рейберна це було надто жорстоко. Терпіти отак упродовж тривалого часу звинувачення від людей і чекати на свій вирок — від цього справді можна було з'їхати з глузду. Хоч як крути, це напевно була ідея того дівчиська, Анабель. Адже її погляд, яким вона дивилася на Ланеллу, був переповнений презирством і люттю.

«Але ж Мерилін та Оскар, як же жорстоко вони зі мною вчинили!» — через те, що вона перебувала під замком, у пам'яті виринали лише спогади про минуле. — «Прекрасно знаючи, що мені подобається Оскар… прийти до нашої лікарні, щоб народити дитину?!»

І саме та дитина довела її до такого стану. Спалити ферму без жодних розмов — вона справді неосвічена та люта, точнісінько як її мати Мерилін. Мабуть, навіть олень, який був джерелом чорної магії, у тій тисняві загинув у вогні.

Коли Анабель приходила до в'язниці й ображала її — від однієї згадки про це зуби самі собою скреготали.

***

— Гей, ану вставай.

Це сталося тоді, коли Ланелла, поринувши у спогади про минуле, злегка задрімала. Відтоді як швидкість руху зросла, вона почувалася вкрай виснаженою.

— …А?

— Підійди ближче. Твій покровитель прислав мене.

Почувши слово «покровитель», Ланелла миттєво розплющила очі. Вона одразу подумала про Каллона. І справді, чоловік, який стояв за ґратами, був одягнений в уніформу імператорської лицарської гвардії.

— Я так і знала! — не тямлячи себе від радості, вигукнула Ланелла. — Нарешті він прийшов урятувати нас!

Саме в той момент, коли вона підходила до ґрат, лицар, який покликав її, моторошно оголив меча. І цей меч безжально спрямувався прямо в її шию.

— Щ-що це означає…!

Відчувши запах смерті, яка раптово насунулася на неї, Ланелла з глухим звуком гепнулася на підлогу.

Однак вона не померла.

Натомість почувся знайомий голос:

— Принц Роберт чітко наказав схопити їх живими…

Позаду імператорського лицаря з'явився Нік і притиснув його.

— Зважаючи на те, що ти порушив цей наказ, ти, схоже, заодно з їхнім покровителем, чи не так?

Нік миттєво зв'язав того лицаря.

— Що, злякався, що вони дістануться столиці й розкажуть усю правду?

Почувши слова Ніка, Ланелла швидко прорахувала всю ситуацію. Отже, той лицар справді був людиною, яку послав Каллон. Тільки от прийшов він для того, щоб убити її. На випадок, якщо вона дасть свідчення проти Каллона.

Нік переможно подивився на Ланеллу й мовив:

— І ти довірила свій тил такій людині, перш ніж провернути таку велику справу?

Нік, який відповідав за їхнє конвоювання, схоже, дуже довго сидів у засідці, адже в його волоссі навіть заплуталося листя. Так, наче він знав, що подібне станеться.

— Анабель мала рацію. Вона казала, що якщо ми трохи прискоримо рух, то їх обов'язково спробують убити під час конвоювання.

А на плечі Ніка сидів один із голубів Роберта.

— Тепер ми зможемо довести, що покровитель мав свій вплив навіть в імператорській лицарській гвардії.

***

Це була та сама ніч, коли Ланелла ледь не загинула від рук людини Каллона, а імператор та Брейден уклали парі. У завулку столиці також відбувалися певні події.

Аарон валявся в коморі зі зв’язаними руками та ногами.

— Заткнися, бо якщо закричиш — дістанеш прочуханки.

— Я з самого початку не збирався кричати. Мої голосові зв'язки мені дорогі. До речі, навіщо ти мене викрав?

— Я все одно тобі не відповім, тож якщо твої зв'язки тобі дорогі, не став дурних запитань.

— Від таких запитань мої голосові зв'язки не постраждають. Як я бачу, досі ти цікавився лише м'язами. Надалі намагайся приділяти увагу всьому тілу рівномірно.

В Аароні, який без угаву глузував, не було помітно жодного натяку на хвилювання. Що більше Лагіан розмовляв з Аароном, то сильніше закипав від люті.

— Послухай-но.

Хоч як сильно той його ігнорував, Аарон не закривав рота.

— Мені от цікаво.

Аарон абсолютно не втомлювався, пильно дивився на Лагіана й без упину заговорював до нього.

— Хіба я не казав? Хоч би що ти мене питав, це марно…

Аарон, який, як думав Лагіан, мав би запитати про причину викрадення чи замовника, раптово перервав його й бовкнув геть нісенітницю:

— Ти справді не плачеш, навіть якщо трапляється щось дуже сумне?

— Що за дурниці? — Лагіан від такої несподіваної репліки Аарона просто розгубився й змушений був відповісти. — Якщо ти про те, чи такі люди, як я, жорстокі й не мають ні серця, ні сліз…

— Та ні, твоя жорстокість мене не надто цікавить, — крутячи своїми блакитними очима, мовив Аарон. — Мені просто цікаво, чи правдива та страшна легенда, ніби такі люди, як ти, не плачуть, бо бояться втратити м'язову масу…

— Ах ти ж покидьку!

— Ой, ти розлютився через те, що я сказав, ніби ти мені нецікавий?

Коли Лагіан різко замахнувся рукою, Аарон, ніби все розуміючи, цокнув язиком і швидко промовив:

— Перепрошую, але в мене є кохана… Тому, будь ласка, постався з розумінням до того, що ти не отримуєш моєї уваги.

Почувши слово «кохана», Лагіан стримав себе й опустив кулак.

— Якщо ти подивишся на неї, то напевно зрозумієш причину моєї байдужості. Її зовнішність багато в чому відрізняється від твоєї. Ну, на щастя.

Що Анабель, що Аарон — ці сестра й брат Рейнфілди мали справжній хист виводити його з себе. Лагіан щиро хотів вгатити його, але ледве стримався.

За словами Беллінокса, Сесіанна мала доволі рішучий характер. Якщо вона побачить свого коханого побитим до напівсмерті, щойно прийде сюди, то з упертості може й не погодитися. Тому, коли Беллінокс приведе Сесіанну, треба буде бити його крок за кроком, по одному удару. Дивитися, як її неушкоджений коханий поступово руйнується, буде нестерпно. Метою було змусити її подумати: «Якби я тільки одразу відкрила рота, Аарон був би цілим і неушкодженим».

— Ну, це не твоя провина. Я це розумію.

Проте, коли Аарон отак патякав, стримуватися було справді важко.

— Але чи нормально тобі не спати до такої пізньої години? Що, як завтра твої м'язи зменшаться?

Коли він тільки викрадав Аарона, то й подумати не міг, що терпіти ці балачки буде значно важчим випробуванням, ніж саме викрадення.

Після того як Каллон пішов, Беллінокс підробив почерк Сесіанни й написав короткого листа. У ньому йшлося про зустріч сьогодні ввечері в безлюдному місці. Як і очікувалося, Аарон невимушено з'явився на місце зустрічі. Лагіану було легко здолати його, зв'язати по руках і ногах та кинути там.

— …Аароне?

Невдовзі до комори заштовхали Сесіанну. Людиною, яка тягнула її всередину, був Беллінокс, який низько насунув каптур. Беллінокс не мав кремезної статури, проте сили притягнути таку дівчину, як Сесіанну, йому цілком вистачало сил.

— Верховний жрецю, що, заради всього святого, тут відбувається? — Сесіанна, попри те, що її притягнули силою, зовсім не виглядала зляканою. — Ви ж казали, що ми йдемо до бідного молодого вірянина, якому потрібна моя божественна сила. А оскільки я праведна й доброчесна, у мене не було іншого вибору, окрім як піти за вами!

Вона чітко й вимогливо виказувала це, указуючи на Аарона.

— Але чому мій коханий тут зв'язаний, наче заручник? Як ви думаєте, чи личить верховному жрецю, який має захищати любов і справедливість, коїти подібні речі?

Беллінокс лише похитав головою, дивлячись на Лагіана, на чиєму обличчі застиг вираз цілковитого абсурду, і мовив:

— Вона завжди така, тож не звертай уваги.

— Зрозуміло.

Лагіан подумав, що Аарон і Сесіанна — справді чудова пара. Хоча сьогодні вночі вони обоє разом покинуть цей світ.

— Сесіанно, — промовив Беллінокс, кидаючи Сесіанну на підлогу. — Людина, якій потрібна твоя божественна сила — це я.

— О Боже, у вас геть немає совісті! — пронизливим голосом вигукнула Сесіанна. — Назвати себе бідним молодим вірянином, як у вас тільки язик повернувся на таку зухвалу брехню!

— Зараз я перенесу твою божественну силу на себе… — Беллінокс проігнорував слова Сесіанни й задер підборіддя. — Врахуй, якщо ти не погодишся, твій коханий не залишиться неушкодженим.

Сесіанна на мить перевела подих, а тоді подивилася на Аарона й приречено мовила:

— Аароне, дякую тобі за все, я ніколи не забуду твоєї пожертви…

— Що ти таке верзеш, Сесіанно? Я не збираюся нічим жертвувати, — заперечно похитав головою Аарон. — Швидше погоджуйся. У жодному разі не опирайся. Ця м'язиста людина, здається, ось-ось розтрощить мені рота.

Не дарма вони не затикали Аарону рота. Це була вказівка Беллінокса. Він передбачав, що Сесіанна з високою ймовірністю спалахне марним почуттям справедливості й пожертвує коханим. Проте, оскільки Аарон був язикатим і боязким, він казав, що той у будь-який спосіб переконає Сесіанну.

Це передбачення справдилося, і зрештою Сесіанна погодилася передати свою божественну силу Белліноксу.

— Натомість… ви не маєте права навіть пальцем торкнутися тіла Аарона.

Після цього справа пішла як по маслу. Ритуал тривав досить довго, та й деталей його Лагіан не знав. Вони накреслили на підлозі якесь магічне коло, і двоє людей почали зачитувати слова молитви.

Невдовзі якесь синє світло почало повільно перетікати від Сесіанни до Беллінокса.

— О-о, — зв'язаний Аарон видав вигук захоплення. — Подумати тільки, що за все своє життя я на власні очі побачу, як рухається божественна сила… Мої життєві горизонти знову розширюються.

Щиро кажучи, видовище й справді було величним, тож Лагіан також сковтнув суху слину. Сесіанна, яка смиренно передавала силу, раптово розплющила очі.

— Верховний жрецю! — а тоді знову вибухнула криком. — Що… що ви збираєтеся робити з моєю божественною силою? Збираєтеся принести її в жертву дияволу?

Схоже, їхні думки та почуття почали об'єднуватися. Беллінокс грубо відрізав:

— Що значить «твоя божественна сила»? Вона перейшла до мене, тож тепер вона моя.

Він якраз підносив отриману від Сесіанни божественну силу безпосередньо дияволу, запитуючи про третє джерело чорної магії. Адже передану силу потрібно було використати негайно.

— Навіть якщо я потраплю до пекельного вогню, це буду я, тож ти просто стули пельку…

Аж раптом очі Беллінокса також широко округлилися.

— Ц-це…

Тепер уже й думки Сесіанни почали проникати в голову Беллінокса. Беллінокс поспіхом підхопився на ноги й озирнувся довкола.

Сесіанна щосили закричала:

— Саме зараз, панно Анабель!

Синє світло, що з'єднувало їх обох, повністю зникло. Сесіанна в односторонньому порядку розірвала цей зв'язок.

І разом з її криком двері віддаленої комори з гуркотом розчинилися. Повернувшись спиною до місячного сяйва, Анабель широко й упевнено посміхалася.

— Привіт.