Розділ 106 — Розділ 106. Право на почуття (11)

Меч у її руці моторошно блиснув.

Беллінокс, який щойно зчитав думки Сесіанни, сковтнув суху слину. Отже, це був прорахований хід супротивника, який усе передбачив.

— Прокляття, що ж нам тепер робити? — Беллінокс із благанням в очах подивився на Лагіана. — Усе це було пасткою.

— Що?

— Аарон навмисно став приманкою, а Анабель вистежила нас за ним!

Лагіан на мить остовпів, наче його вдарили по голові. Якщо поміркувати, то вигляд Аарона, який після викрадення не виказував жодного натяку на хвилювання, і справді вельми муляв око.

Проте тепер уже нічого не вдієш. Адже справа вже зроблена.

Каллон був людиною вкрай прискіпливою та обережною, тому не став приставляти до них нікого іншого. До цієї справи були залучені лише він та Беллінокс, двоє людей.

«Він точно збирався звалити все на мене, іноземця, якщо щось піде не так».

Лагіан наполегливо мізкував. Оскільки їх пов'язували лише гроші, про якусь особливу відданість годі було й казати. Проте отримані гроші були чималими, а сума, яку йому пообіцяли виплатити після усунення Анабель, була просто неймовірною.

«Байдуже».

Лагіан згадав останню вказівку, яку він отримав від Каллона перед виходом.

«Зрештою, той чоловік усе одно не став би повністю сприймати мене як свого поплічника лише тому, що я тутешній».

Тому їм просто потрібно було об'єднати зусилля в стані взаємної недовіри. Понад усе він щиро ненавидів Анабель. Тому він за всяку ціну хотів убити її власними руками.

«Зрештою, мені просто треба вбити їх обох. І навіть якщо все піде шкереберть…»

Лагіан швидко закінчив підрахунки й перехопив меча зручніше.

— Саме так.

Анабель, яка з'явилася, повернувшись спиною до місяця, мило посміхнулася на слова Беллінокса, дістала з-за пазухи кинжал і хвацько жбурнула його.

— Ви потрапили в мою пастку.

Цей кинжал точно поцілив прямо в мотузку, якою були зв'язані руки Аарона. Майстерність жбурляння кинжала, який поцілив у такий маленький проміжок, була вражаючою, але й витримка Аарона, який довірився Анабель і навіть не поворухнувся, також викликала повагу.

— О-о, — Аарон узяв кинжал звільненою рукою, перерізав мотузку на ногах і знизав плечима. — Дякую, сестричко.

Повністю звільнившись від пут, він спритно підхопився на ноги.

— Хоч це й частина плану, але роль приманки на очах у моєї коханої має надто жалюгідний вигляд.

Лагіан був злегка здивований такими рухами Аарона.

Аарон не брав участі в змаганнях із фехтування відтоді, як у дванадцятирічному віці один раз програв Іану. Оскільки саме викрадення виявилося надто легким, Лагіан не виказував особливої пильності, проте рухи хлопця виявилися куди жвавішими, ніж він очікував.

— Хоч мої життєві горизонти й розширилися, мені не дуже хотілося затримуватися в такому стані надовго, — Аарон миттєво підскочив і став перед Сесіанною. — «Я нікому не дозволю безкарно торкатися моєї жінки!» — мені б дуже хотілося вимовити якусь подібну репліку, нехай вона й звучить трохи по-дитячому.

Лагіан швидко оцінив ситуацію. З супротивників було двоє мечників, але вони мали захищати жінку. Враховуючи, що його власна майстерність фехтування була найвищою, це було не таке вже й програшне співвідношення сил.

«Той хлопець усе одно буде прив'язаний до своєї коханої, тож спершу треба розібратися з Анабель…»

Він одразу ж підняв меча й кинувся на Анабель.

Анабель легко відбила його удар і спритно вискочила на полицю комори.

— Ах ти ж пацючко!

Щоразу, коли здавалося, що її ось-ось удасться наздогнати й притиснути, Анабель просто вислизала геть. І така її поведінка неймовірно дратувала Лагіана.

— Я знаю, що ти боїшся мене, але якщо ти справжня мечниця, припини тікати й зустрінься зі мною в бою!

— Не гарячкуй так, — мовила Анабель із турботливим виразом обличчя. — Якщо будеш так хвилюватися, може статися втрата м'язової маси.

Не встиг Лагіан зробити й кількох кіл коморою, переслідуючи Анабель, як приміщенням відлунив крик. Це був крик Беллінокса.

— А-а-ах!

Це Аарон якраз щосили влупив Беллінокса під дих.

— Ну що ж, — він підхопив Сесіанну на руки й широко посміхнувся. — Я не маю жодного бажання ставати вбивцею верховного жреця, тому на цьому я вмиваю руки.

Лагіан миттєво кинув кинжал у бік Аарона, але той пройшов зовсім повз ціль. На подив, Аарон виявився надзвичайно спритним.

Навіть тримаючи Сесіанну на руках, він з легкістю ухилився від усіх кинжалів і невимушено вислизнув крізь двері, у які щойно увійшла Анабель.

Щойно Лагіан побачив це й збирався кинутися навздогін, як Анабель точно влучила йому в потилицю. Усе відбулося настільки миттєво, що в голові аж запаморочилося.

Це сталося саме тоді, коли він, захитавшись, упав на коліна.

— Ну, тоді бувай, — яскраво посміхнулася Анабель. — Шкода, звісно, але на сьогодні пропоную закінчити.

Вона наступила йому на спину, зробила ще один стрибок і вибігла слідом за Аароном та Сесіанною.

— Що ти верзеш? Отак просто йдеш?! — Лагіан скреготав зубами, збираючись кинутися за ними, коли його дехто зупинив.

— Не можна! — це Беллінокс схопив його за руку.

— Що таке? Не плутайся під ногами! — Лагіан, який міг би миттєво відкинути такого, як Беллінокс, уже збирався замахнутися рукою, але той поспіхом промовив:

— Не можна вбивати Анабель! Якщо ти це зробиш, кронпринц Каллон буде в нестямі від люті!

— Що за нісенітницю ти верзеш?

Почувши ім'я «Каллон», Лагіан на мить зупинився.

Проте думка про те, що йому так і не вдалося провести повноцінний двобій з Анабель, викликала в нього шалене роздратування.

— Та він ще сьогодні вдень так лютував, вимагаючи негайно вбити її! Цього разу я справді міг прикінчити її на місці, а ти все зіпсував!

— Але я нічого не міг подіяти! — Беллінокс важко перевів подих. А тоді, аби втихомирити розлюченого Лагіана, одразу ж повів далі: — Ми із Сесіанною зараз ділимося думками. Щойно ми обмінялися божественною силою, відтоді наші думки перебувають у постійному зв'язку.

— І що з того…

— Тому я й зміг дізнатися. Вони навмисно влаштували цю пастку. Для того, щоб я забрав божественну силу Сесіанни й приніс її в жертву дияволу.

Адже якби Сесіанна сама безпосередньо принесла свою силу в жертву дияволу, це порушило б її коло реінкарнації, тому вони використали Беллінокса.

— Вони також шукають третє джерело чорної магії. Тому що… — Беллінокс пробурмотів це з таким виразом обличчя, наче знову переживав глибокий шок. — …Анабель Рейнфілд має очі, здатні розпізнати джерело цієї чорної магії.

— Що?

— Кажуть, вона — єдина в цьому світі, хто здатна бачити «джерело чорної магії». Мабуть, те, що попередні два джерела були так легко знищені — це була заслуга не Іана Вейдроса, а саме її.

Лагіана подібні речі не надто цікавили. Джерело чорної магії чи що завгодно інше — усе це було справою Каллона та Беллінокса. Йому ж потрібно було просто вбити Анабель і забрати свої гроші.

— Схоже, вона отримує якесь благословення в обмін на це, але деталей я не знаю.

Тому він слухав це неуважно й краєм вуха, більше переймаючись тим, як виплеснути свою лють.

— Ні, ну то тим паче її треба усунути! Якщо вона здатна бачити джерело чорної магії, хіба не треба негайно вбити її? Ти все зіпсував!

— Ні, — Беллінокс похитав головою. — Я збирався принести божественну силу в жертву дияволу й дізнатися про джерело чорної магії… але посеред ритуалу Сесіанна обірвала цей зв'язок, тому мені не вдалося принести її повністю.

Лагіан на мить згадав той момент. І справді, посеред ритуалу Сесіанна раптово закричала й в односторонньому порядку розірвала з'єднання.

— Тому мені вдалося дізнатися лише те, що джерело чорної магії перебуває в лісі Смахо, але що воно таке, я так і не дослухав до кінця.

Беллінокс зітхнув.

— Вони навмисно вивірили цей момент. Розірвати зв'язок тоді, коли ми почуємо лише місцеперебування, але не знатимемо, чим саме воно є… Адже Анабель усе одно зможе його розпізнати.

— Ні, що за…

— Тепер у нас є лише один спосіб знайти джерело чорної магії.

— Невже…

— Переслідувати Анабель. Оскільки вона здатна його бачити. Сама тому я й зупинив тебе, сказавши, що її не можна вбивати.

Він подивився на Лагіана й цокнув язиком.

— Вони з самого початку не збиралися ставати з тобою до справжнього двобою. Анабель ще раніше казала Сесіанні, що взагалі не впевнена у своїй перемозі над тобою.

Від цих слів серце Лагіана трохи пом’якшилось.

«Не впевнена у своїй перемозі… Схоже, вона бодай приблизно знає рівень моєї майстерності. Отже, під час бенкету це й справді було випадковістю».

Беллінокс кинув швидкий погляд на його меч і повів далі:

— Тому припини лютувати. Вони зараз також перебувають у розгубленості, адже все пішло не за їхнім планом.

— …Яким ще планом?

— Вони не очікували, що ми діятимемо так пізно. Схоже, кронпринц Каллон щось таки мав на думці щодо їхніх планів.

— Тоді твої думки й зараз поєднані із Сесіанною?

— Саме так.

У відповідь на запитання Лагіана Беллінокс видав стогін.

— Вона там радіє, що все пройшло за планом. Звісно, та сторона також чудово розуміє, що я зараз розповідаю тобі про все це.

— …Ось як, — повільно відповів Лагіан. — Ха.

А тоді він тихо зітхнув і провів рукою по волоссю.

— Зрештою все повернулося ось так.

На цей його тихий голос Беллінокс лише заперечно похитав головою.

— Цього разу доведеться визнати, що ми потрапили в їхню пас… Ух!

Беллінокс не встиг договорити. Від легкого помаху меча Лагіана він замертво звалився на підлогу, загинувши на місці.

«Лагіане, якщо щось піде не так і тобі не вдасться вбити Сесіанну, за першої ж нагоди негайно вбий Беллінокса».

«Що?»

«Він ж сам казав, що думки стають спільними. Ми не можемо дозволити тій стороні знати про наші плани».

«Ну… хіба не достатньо просто більше нічого не розповідати верховному жрецю?»

«Я не звик залишати по собі те, що викликає сумніви».

Насправді, саме таку вказівку Каллон дав Лагіану заздалегідь.

Убити Беллінокса, якщо все піде шкереберть. Аби супротивник більше не міг знати про їхні справжні наміри.

«Як я й думав…»

Лагіан згадав слова Каллона й заперечно похитав головою.

«Він — чоловік, у якого немає такого поняття, як союзники. Що ж, мабуть, саме тому йому й вдалося зайти так далеко»