Розділ 122 — Розділ 122. Походження останнього джерела чорної магії (6)

У той самий час у столиці події розвивалися приблизно так, як і передбачала Анабель.

Спершу голоси, принесені вітром, повалили всіх у стан справжньої паніки, а коли на зміну їм прийшов виразний брязкіт мечів, люди не на жарт злякалися.

Особливо Оскар, який, здогадавшись, що його донька вступила в запеклий поєдинок, миттєво знову зомлів. Він просто втратив свідомість від надмірного хвилювання.

Мерилін ногою відкотила чоловіка вбік, щоб той зручніше лежав на землі, а сама нашорошила вуха, зосередившись на звуках, аби не пропустити жодного слова Анабель.

Проте решта глядачів зберігала напругу лише перші кілька хвилин. Коли минуло трохи часу, атмосфера навколо знову стала дещо хаотичною й розсіяною, а люди відверто занудьгували.

Слухати нескінченний брязкіт сталі, який лише зрідка переривався якимись малозмістовними репліками, виявилося не так уже й захопливо, тож інтерес натовпу стрімко згасав. Оскільки саму битву ніхто не бачив на власні очі, рівень концентрації уваги невблаганно падав.

— Кхм, ну що ж... — першим узяв ситуацію під контроль імператор.

Він також був несамовито приголомшений, проте зараз мав передусім подбати про авторитет імператорської родини. Зчинене кронпринцом Каллоном безперечно вимагало ретельного розслідування, але точно не тут і не на очах у такої кількості людей.

— Хоча ми досі до кінця не розуміємо, що саме за дивна ситуація зараз розгортається, проте очевидно, що там відбувається щось серйозне, пов'язане з чорною магією... — поважно промовив імператор, оглядаючи величезний натовп. — Тому буде найкраще якнайшвидше провести нагородження й негайно завершити захід. Усім присутнім наказано негайно розійтися по домівках і не діяти необачно, аж поки не з'явиться офіційна заява від імператорського двору.

— Слухаюсь, Ваша Величносте, — негайно відгукнувся Аарон, який уже стояв перед п'єдесталом пошани, хоча подумки він був зовсім про інше: «Сестра жодного разу не вилаялася. Вона точно передбачила такий перебіг подій».

Згадуючи їхню останню розмову з Анабель, Аарон почав гарячково мізкувати: «Якщо так, то хіба я не повинен, навпаки, тягнути час якнайдовше? Щоб якомога більше людей залишалися тут і дізналися фінал цієї історії».

Тим часом крізь пориви вітру та брязкіт зброї знову донеслися уривки розмови:

— Анабель! Обережно!

— ...Ваша Високосте, невже ви думаєте, що мої очі не бачать того, що бачать ваші?

— Та... але інстинктивно...

Помітивши квапливий погляд імператора, ведучий церемонії поспіхом виніс орден переможця.

— Тож дозвольте вручити орден нашому переможцю.

Звісно, Аарон анітрохи не засмутився через те, що його тріумфальна мить виявилася дещо безладною. Він чудово знав, що насправді не є найкращим фехтувальником імперії.

— Що ж, на цьому наш захід оголошується закритим...

— Хвилинку, будь ласка, — Аарон, стискаючи в руках нагороду, обвів поглядом присутніх і гучно заговорив. Ведучий, який намагався якнайшвидше все згорнути, занепокоєно кліпнув очима. — Я б хотів сказати кілька слів.

Заявивши, що це лише кілька слів, Аарон буквально закрив ведучому рота і впевнено продовжив:

— Під час цього змагання з фехтування стався неприємний інцидент із незаконними речовинами, і я щиро сподіваюся, що цю справу розслідують до самого кінця, а винних буде покарано.

Від цих слів трибуни знову вибухнули обуреним гомоном:

— Що? Хіба з цим уже не розібралися? Казали ж, що провели перевірку на допінг серед усіх учасників і дискваліфікували порушників.

— А ти хіба не чув тих чуток? Кажуть, насправді Її Величність Імператриця особисто замовляла цей препарат...

Звісно, Маєна Флімон, яка заздалегідь отримала цю інформацію, уже встигла поширити ці чутки серед людей. Хоча Аарон з міркувань власної безпеки не став говорити про це відкрито, він, по суті, підкинув дров у це багаття пліток.

Кинувши цю інформаційну бомбу, він підняв завойований орден і широко всміхнувся:

— І цю нагороду я хочу присвятити моїй коханій Сесіанні.

Усі погляди миттєво звернулися до Сесіанни, яка саме допомагала Мерилін притримувати Оскара. Обличчя дівчини вмить спалахнуло густим рум'янцем.

Зрештою, наплювавши на свою обіцянку сказати «всього пару слів», Аарон упевненим кроком підійшов прямо до Сесіанни. Прикріплюючи орден до коміра її сорочки, він тихо прошепотів так, аби чула лише вона:

— Віддаю його вам якнайшвидше, поки пан Іан не повернувся і не забрав його назад. Я, на жаль, перебуваю в статусі його ад'ютанта, тому змушений підкорятися наказам. Якщо він вимагатиме нагороду назад — стійте на своєму й кажіть, що ім'ям Бога ні за що її не віддасте.

Сесіанна не втрималася і тихо пирхнула від сміху.

Тим часом люди навколо почали жваво обговорювати іншу тему:

— Але куди взагалі подівся пан Іан?

— Якби пан Іан переміг, цікаво, кому б він присвятив свій орден? Це ж було його останнє змагання з фехтування.

Насправді всі до останнього були свято переконані, що головним героєм цієї церемонії стане саме Іан.

— Жінка, яку обере такий витончений і шляхетний чоловік, без сумніву, мала б бути неймовірно доброчесною та вродливою.

— Здається, його кохання було б надзвичайно класичним і зразковим. Він же в усьому такий бездоганний.

І саме в цей момент...

Раптом крізь пориви вітру почав доноситися важкий, глухий гуркіт, від якого, здавалося, здригалося все навколо.

— Ц-це... Здається, сюди суне величезна навала магічних монстрів?

Жителі столиці злякалися так, наче ці монстри виринали прямо посеред міської площі. Аарон лише знизав плечима й невимушено присів на трибуні серед глядачів.

«Ось воно. Схоже, нарешті починається щось справді грандіозне. Було б чудово, якби хтось зміг потягнути час іще трохи...»

Він м'яко взяв за руку Мерилін, яка аж місця собі не знаходила від хвилювання за Анабель, і спокійно додав:

— Не хвилюйтеся, мамо. Судячи з усього, сестра повністю контролює ситуацію. Ви ж знаєте, який у неї багатий і різноманітний словниковий запас, коли справа доходить до лайки? А зараз вона не зронила жодного лихого слова. Це означає, що вона зараз максимально холоднокровна та зосереджена.

І саме вчасно, ніби виправдовуючи рішення Аарона залишитися на трибунах, з першого ряду ложі для почесних гостей різко схопилася Маєна Флімон.

— Я не можу більше мовчати! Схоже, зараз у лісі Смахо йде запеклий бій... Чи можу я висловити свою думку, Ваша Величносте? — вигукнула Маєна з суворим і рішучим обличчям. — До мене надійшла перевірена інформація, що Її Величність Імператриця таємно викупила незаконні речовини. Чи не для того іноземного лицаря-охоронця кронпринца Каллона, який зараз б'ється проти панни Анабель, вони призначалися?

Звісно, за звичайних обставин ніхто не мав права отак просто підхоплюватися з місця й викрикувати звинувачення. Імператриця також не збиралася мовчки терпіти це й, підвівшись, люто закричала у відповідь:

— Що за зухвалість! Як ти смієш висловлюватися без дозволу, порушуючи всі правила пристойності? Ти гадаєш, що можеш молоти своїм язиком усе, що заманеться? Ба більше, автентичність цих дивних голосів досі не доведена, а ти насмілюєшся зводити наклеп на імператрицю, спираючись на якісь дешеві ринкові плітки?!

Оскільки суто формально Маєна дійсно порушила протокол, імператриця ще запекліше тицяла в її бік пальцем, відчуваючи свою перевагу:

— Негайно киньте її за ґрати за образу імператорської родини! Усьому є межа, але це нахабство вже переходить будь-які межі!

Це була правда. Імператорські лицарі, дещо вагаючись, почали повільно висуватися вперед, аби заарештувати її.

***

Тим часом земля під нашими ногами здригалася все дужче.

— Що... що взагалі відбувається? Схоже, у лісі Смахо підхопились абсолютно всі магічні монстри?

— О Боже, — пробурмотіла я, почувши слова Роберта, оскільки ситуація виглядала просто абсурдно. — Зачекайте, ви хочете сказати, що в цьому лісі аж ТАК багато монстрів?

— Здається, на поверхню вибралися навіть ті потвори, які спали в глибоких підземних норах...

— Там були ще й такі?

— Мені здається, я читав про щось подібне в стародавніх літописах... Проте з якої такої радості вони всі раптом прокинулися...

Ми всі перебували в стані легкого шоку. Те, що ліс Смахо, який досі поводився цілком спокійно, раптово перевернувся догори дриґом, ніяк не вкладалося в голові.

У цей момент земля прямо під нашими ногами з тріском почала просідати й розходитися глибокими тріщинами.

— О-ось... Схоже, під нами також була якась підземна нора!

Величезний монстр, схожий на гігантського крота, вирвався на поверхню прямо під нами, проте, навіть не глянувши в наш бік, стрімко помчав у напрямку входу в ліс.

«Схоже, до лісу увійшов хтось, хто не має супроводу члена імператорської родини...»

Роберт, судячи з усього, дійшов схожого висновку, оскільки заклопотано пробурмотів поруч:

— Чи не міг якийсь дурний лицар із мого загону випадково переплутати стежку й зайти всередину?

Оскільки монстри принаймні нас не чіпали, мене ця ситуація не надто обходила. А оскільки всі потвори явно прямували до входу, версія з випадковим гостем виглядала цілком правдоподібно.

— Ну, побачить цей гармидер і швиденько забереться назад, от і все... — легковажно кинув Роберт, проте саме в цей момент стався потужний поштовх, схожий на сильний землетрус.

Підземна нора, яку розкопав монстр прямо під нашими ногами, повністю обвалилася. Земля розійшлася, і невисока скеля, на якій ми стоїли, почала стрімко руйнуватися.

«Зачекайте, а це непоганий шанс!»

Скориставшись тим, що всі на мить втратили рівновагу, я одним потужним стрибком злетіла в повітря й щосили вліпила Лагіану ногою в живіт. Цей удар не був смертельним, тож Лагіан зустрів його відносно спокійно — усе тому, що в цей момент ми обоє керувалися абсолютно однаковим бажанням:

«Я хочу нарешті забратися подалі від цих клятих принців і нормально побитися!»

Зрештою, земля остаточно розкололася, утворивши круте урвище. Каллон із Робертом залишилися нагорі, тоді як ми з Лагіаном полетіли вниз, приземлившись прямо посеред бамбукового лісу біля підніжжя скелі.

— Анабель! Ти ціла?! Я зараз же спускаюся, щоб урятувати те... — відчайдушно закричав згори Роберт, проте я, подивившись угору, спокійно перервала його:

— Благаю вас, просто стійте там і не рухайтеся. Зробіть так, аби мені принаймні не довелося лізти нагору рятувати Вашу Високість.

Нарешті ми з Лагіаном опинилися сам на сам посеред бамбукових заростей. Тепер настав час для справжнього, повноцінного поєдинку.

— Досі тобі якось удавалося вправно уникати серйозних ударів... — Лагіан повільно витягнув із-за пазухи невеликий флакон. — Проте тепер радив би тобі як слід підготуватися до подорожі на той світ.

Я подумки тріумфувала. Мій фінальний план спрацював бездоганно.

Звісно, необхідність захищати принців зіграла свою роль, проте насправді я навмисно затягувала цей бій, аби змусити Лагіана власноруч викрити всю правду про використання заборонених речовин. При цьому я, звісно ж, жодним словом не згадувала про справжню суть цього бамбукового лісу.

Оскільки він не прийняв допінг заздалегідь, у нього не було жодного шансу зробити це непомітно для мене. Незаконні речовини мали чітко обмежений час дії, тому варіант «випити й сидіти чекати» відпадав сам собою. Це був не чесний турнірний поєдинок, тож Лагіан без сумніву мав використати свій козир у вирішальний момент прямо перед моїми очима, і я терпляче чекала саме на цю мить.

І ось ця мить нарешті настала.