Розділ 42 — Розділ 42. Обставини нікчемної лиходійки (4)

Якщо отримати такий удар прямим влучанням, не було іншого способу лікування, окрім негайного втручання божественної сили. Залишалося лише спритно ухилятися.

«В оригіналі навіть Іан постраждав від цього».

Чорна магія була поза законом, тому звичайні люди майже не мали про неї інформації. Чорна енергія з рук менеджера почала нестримно мчати в мій бік.

— О, то ти таки впізнаєш сильнішого супротивника.

З таким суперником я могла розправитися одним махом. Саме в той момент, коли я підстрибнула, уникаючи чорної енергії, і вдарила менеджера в життєво важливу точку, змусивши його знепритомніти, я озирнулася назад. Темна сила, від якої я щойно ухилилася, розвернулася і знову мчала на мене. Звісно, я цього очікувала.

«Вона повертається, наче бумеранг. Саме тому Іан, ухилившись один раз, на мить розслабився і пропустив удар».

Але якщо уникнути цього повторного нападу, чорна магія повністю розсіється. Тож достатньо було ухилитися вдруге. Та саме в ту мить, коли я впевнено збиралася це зробити...

— Сестрице!

Аарон заступив мене собою і прийняв увесь удар чорної енергії на себе. Темна сила всмокталася прямо в руку, якою він замахнувся.

— Аароне!

Коліна Аарона підігнулися, він втратив рівновагу і почав падати. З порожнечею в голові я кинулася до нього і впіймала.

— Аароне! Ти з’їхав з глузду?

Цього я зовсім не очікувала. Він заблокував магічну атаку замість мене. Мені навіть на думку не спадало, що Аарон може постраждати заради мого порятунку. Єдиним братом, з яким я жила досі, був Ріард, тож я мислила за його мірками.

«Боже мій...»

Тіло обм’яклого Аарона здавалося чимось нереальним. Я ніколи раніше не думала, що хтось може пожертвувати собою і прийняти біль замість мене. Тим паче людина, яку я лише сьогодні впізнала як брата. Ми ще навіть нічого не встигли зробити разом.

Я збиралася попередити його про небезпеку за цими дверима, наказати бути насторожі... Але через те, що я не вміла мислити як звичайна людина, я не передбачила такого розвитку подій і діяла необачно. Я навіть уявити не могла, що Аарон втрутиться в мій бій, тому не попередила його заздалегідь.

Раніше, під час зустрічі з родиною, сталося щось подібне. Як і тоді, коли я перепрошувала перед молодшим братом, знайденим через 22 роки, через питання спадку, я знову вчинила всупереч здоровому глузду.

«Я справді виросла якоюсь дивною. Навіть не знала, що брат, який стоїть поруч, не зможе просто спостерігати за небезпекою для мене».

Але часу сумувати через моє жахливе минуле не було. Поглянувши на Аарона, я побачила, що чорна енергія вже почала поширюватися по руці, якою він захистився.

— Це чорна магія! Її не вилікувати звичайною божественною силою! Я ж сильніша за тебе, навіщо?!

Аарон, хоча в його тілі майже не залишилося сил, ледь розплющив очі й відповів:

— Оскільки я жив із батьками двадцять років... Прошу вас, подбайте про них наступні двадцять.

Серце завмерло.

«...Ховати власну дитину раніше за себе... це справді... я досі не можу з цим змиритися».

Скорботне обличчя матері, коли вона це казала, досі стояло в мене перед очима. Знайти доньку, яку вважала мертвою, щоб одразу втратити сина?

— Що ти верзеш? Що ще за «подбати»? — я похитала головою. — Я обов’язково тебе врятую, тож припини говорити так, ніби це твій заповіт.

Я збиралася негайно виходити й мчати до храму. Від думки, що Аарон може померти, в очах темніло. Мій справжній брат, який без зайвих питань пішов зі мною в небезпечне місце і навіть закрив собою від магії. Я ніколи не отримувала такої безумовної самопожертви. Я щосили стиснула свої тремтячі руки.

— Я врятую тебе будь-що. Ми ж навіть не встигли пообідати всією сім’єю.

Закидаючи його, безсилого, собі на спину, я продовжувала:

— Тобі... за це я все життя буду...

Я хотіла сказати, що буду ставитися до нього найкращим чином, але сльози підступили до горла, і голос обірвався.

Аарон продовжував своїм звичним хитрим тоном:

— ...Все життя, за кожним обідом... чистіть мені креветки від панцирів. Мені завжди було ліньки це робити.

Хоча він жартував, у його голосі зовсім не було сили. Стримуючи сльози, я відповіла:

— Я розширю цей список до всіх ракоподібних.

Саме тоді я відчула, як хтось обережно наближається таємним проходом, яким ми прийшли. Менеджер, що охороняв вхід, уже лежав без тями. Враховуючи, що він володів чорною магією і стояв на варті сам, він мав бути неабияким майстром. Було ясно: якщо нас застануть за цією сценою — чи то гості, чи то персонал — почнуться великі проблеми. Я обережно опустила Аарона і оголила меч.

— Ох.

Тендітна жінка з каштановим волоссям, побачивши мене, здивовано відкрила рота. Я теж кліпнула очима від появи цієї неочікуваної постаті. Хоча вона була в масці, її присутність здавалася знайомою. Енергія, яку я чітко пам’ятала після недавньої зустрічі.

Це була Сесіанна, яка, ймовірно, прийшла за божественним велінням допомогти тому, хто бореться з хаосом. Очі Сесіанни швидко оглянули поваленого майстра біля входу та рани від чорної магії на руках Аарона.

— Це... — прошепотіла вона, ковтнувши слину. — Схоже, ви прийшли сюди не рабів купувати.

Оскільки це було правдою, я кивнула.

— Навпаки... ви вступили в бій із персоналом аукціону...

Не було потреби розповідати ганебну історію про те, що ми попалися через відсутність грошей на вхід. Замість цього я поспіхом зняла маску перед Сесіанною.

— Свята, ви пам’ятаєте мене? Я Анабель Надіт... тобто, Анабель Рейнфілд, якій ви сьогодні проводили тест на батьківство.

— Ой! Але ж... я в масці, як ви мене впізнали...

— Бо я мечниця. Я можу відчувати енергію людей. Але зараз це не головне... — я квапливо підійшла до неї. — Мій молодший брат отримав удар чорною магією.

Я благала її, а в моїх очах стояли сльози:

— Благаю, чи зможете ви вилікувати його своєю силою? Чорній магії немає протидії, окрім божественної енергії...

Аарон лежав безсило. Спершу лише рука була чорною, але тепер темрява вже піднялася до самого плеча.

— Прошу вас, свята. Ми лише сьогодні дізналися, що ми брат і сестра...

Після всього того зла, яке я коїла в маєтку герцога Вейдроса, мені мало б бути соромно просити, але він, не вагаючись, прийняв магію замість мене. Зараз мені було байдуже до сюжету оригіналу чи будь-чого іншого. Єдиною думкою було врятувати Аарона. Якщо з ним щось станеться, у мене просто не залишиться волі до життя. Мати казала, що дітям не потрібні ніякі особливі заслуги перед батьками, але я не хотіла стати причиною їхнього нещастя.

— Свята, мені бракує совісті просити вас про послугу знову, але дуже прошу...

— Яка там совість? Не хвилюйтеся. Я спробую.

Сесіанна лагідно посміхнулася і впевнено кивнула. Вона одразу міцно взяла Аарона за руку.

— Ох...

Чорні плями на руці Аарона почали поступово зникати. Тільки тоді я, чия голова була наче в тумані, нарешті з полегшенням видихнула. Я нічого не знала про чорну магію, тому була в розпачі, і зустріч із Сесіанною стала справжнім порятунком. Через деякий час Сесіанна обережно оглянула руку Аарона і сказала:

— Здається, все.

Вона спостерігала, як Аарон повільно підводиться, і з турботою в голосі запитала:

— Як ви почуваєтеся? Я закінчила лікування...

— Так, я в повному порядку.

Я вже збиралася вклонитися Сесіанні в знак подяки, але зупинилася, відчувши дивну атмосферу між ними. Коли вони зустрілися поглядами, на їхніх обличчях з’явився ледь помітний вираз трепету.

— Ой... вибачте, — Сесіанна раптом схаменулася і відпустила руку Аарона. — Щоб вилікувати вас, мені довелося торкнутися... Я схопила вас без дозволу.

— О, ні, що ви. Я вам безмежно вдячний.

— Не варто, це був мій обов’язок.

Поки я вичікувала момент, щоб теж подякувати, Сесіанна продовжувала з наївною посмішкою:

— І мабуть... я прийшла сюди саме для того, щоб врятувати пана Аарона.

— Що?

— Мені сказали, що комусь, хто бореться з чорною магією, може знадобитися допомога. У мене ж добрі наміри.

Я роззявила рота, так і не вимовивши слова подяки. Допомогти тому, хто бореться з чорною магією... Це ж стосувалося Роберта чи Іана, а не Аарона! Але ситуація справді сприяла такому непорозумінню. Люди, які прийшли не купувати рабів, сліди битви з менеджером і чорна магія, яку треба було зняти...

— А... — пробурмотів Аарон, кліпаючи очима. — ...Тоді це доля.

— Можливо.

З моєї точки зору, їхня розмова була справжнім хаосом. Ба більше, вони знову зустрілися поглядами, сором’язливо посміхнулися і відвернулися. Я відчула щось неладне і мовчки повела очима. Але я не могла сказати Сесіанні: «Взагалі-то я знаю про той наказ, який ти отримала, і це мали бути не ми».

— Е-е... ну, свята. Величезне вам дякую, — зрештою, мені довелося втрутитися між ними, вдаючи невігластво. — То Аарон тепер зовсім здоровий?

— Так, сестрице. Я сповнений сил.

Аарон рвучко підвівся і широко посміхнувся.

— Почуваюся чудово.

— Це добре.

Я ніяково посміхнулася і знову одягла маску. Тоді я звернулася до Сесіанни:

— Може, тоді підемо всередину? Буде погано, якщо інші клієнти чи персонал побачать це, тому краще швидше змішатися з натовпом.

Ці слова були результатом моїх швидких роздумів. Навіть якщо інші працівники знайдуть поваленого менеджера, вони намагатимуться приховати це, щоб не зірвати сьогоднішні торги. В оригіналі Іан теж тихо розправився з одним із них, і це не спричинило галасу.

«Проте нагляд за нами стане набагато суворішим».

Тепер не можна було діяти необачно.

— Думаю, нам варто зайти всередину.

Я планувала зайти разом із Сесіанною, а вже там якось відправити її до Іана та Роберта. Бо якщо головна героїня та герой не врятують світ, то це доведеться робити мені — персонажці другого плану.

На мої слова Сесіанна ясно посміхнулася і ввічливо вклонилася:

— О, он як. Тоді бажаю вам успіху у ваших справах.

— ...Що? Ви хіба не йдете з нами?

— Я вже вчинила згідно зі своїми добрими намірами, тож тепер повернуся до храму.