Розділ 49 — Розділ 49. Обставини нікчемної лиходійки (11)

Звісно, не все пройшло ідеально.

У затриманні Моріота, власника підпільного ринку рабів, якого принц Роберт так прагнув схопити, вдалося досягти лише половини успіху.

— І-хі... і-хі-хі... я... я вродливий... і-хі...

Після того як дзеркало, що було «джерелом чорної магії» розбилося, він остаточно з'їхав з глузду. Оглянувши його, придворний маг лише похитав головою:

— Чорна магія не поглинула його повністю, але ментальна залежність була надто високою. Він настільки перейнявся цією порочною силою, що більше не здатний прийти до тями самотужки.

Таким чином, кінцева мета Роберта — захопити Моріота живим і неушкодженим, щоб знайти його зв’язок із кронпринцом Каллоном — зазнала невдачі.

Принц Роберт вилучив і перевірив усі документи з ринку, проте жодних слідів Каллона знайти не вдалося. Керівництво ринку теж не могло нічого розповісти: усі вони так довго перебували під впливом чорної магії, що серед них не лишилося навіть живих.

«Зрештою, прямих доказів немає, лише здогадки».

Проте це змусило всіх жителів імперії бути насторожі.

— Боже мій, чорна магія...

Побачивши на власні очі рабів, чутки про яких раніше ширилися лише задвірками злочинного світу, вся імперія здригнулася. Більшість людей лише чули, що «таке існує», але ніхто й уявити не міг, наскільки жахливою була реальність. Ба більше, ніхто не підозрював, що «Роноподія», відома столична крамниця дрібничок, приховувала таку страшну таємницю.

Особливо людей приголомшило те, що зниклі безвісти городяни один за одним виявлялися серед мертвих тіл рабів. Відчай сімей, які роками розшукували рідних, був безмежним. Те, що людей викрадали й перетворювали на бездушний товар для торгівлі, викликало загальний гнів.

— Останніми роками на вивороті імперії коїться надто багато злодіянь, — Роберт виступив перед народом із палкою промовою, розкриваючи правду про ринок рабів у «Роноподії». — Члени імператорської родини та вища аристократія, що перебувають у безпеці, не відчувають на собі впливу цих підворітних злочинів.

Серед загального потрясіння його слова мали колосальний ефект.

— Коли через таких мерзенних злочинців безпека стає крихкою, страждають завжди звичайні громадяни.

Народ був глибоко зворушений принцом, який панував над натовпом, виблискуючи своїми зеленими очима.

— Відсьогодні я оголошую довгу війну чорній магії. Я докладу всіх зусиль заради спокою кожного підданого імперії. Будь ласка, вірте мені. І...

Закінчивши коротку, але потужну промову, Роберт ввічливо додав:

— Я ще раз висловлюю вдячність Іану Вейдросу та Анабель Рейнфілд, які без жодної винагороди допомогли цьому розслідуванню заради самої лише справедливості.

У столиці не лишилося жодного, хто б не знав імен Іана та Анабель. Згадка про Анабель у цій промові спричинила дивний ефект.

Оскільки Іан і так був взірцем чесноти, люди реагували спокійно: «Іан Вейдрос вчинив так, як і личить Іану Вейдросу». Це було не вперше, коли він діяв заради суспільного блага.

— Анабель? Та сама нахаба?

— Кажуть, вона змінилася, відколи знайшла справжніх батьків.

— Та ні, кажуть, вона завжди була доброю душею, то клята родина Надіт так зіпсувала бідну дитину.

Репутація Анабель, яка раніше була гірше нікуди, почала стрімко зростати. Адже добрі вчинки того, від кого їх найменше чекають, сяють значно яскравіше. Разом із розголосом про тест на батьківство, що сколихнув столицю, думка людей про неї раптом змінилася на краще.

Звісно, справжня нагорода, про яку згадував Роберт, була зовсім не в цьому. Він наполегливо готував для неї дещо набагато цінніше.

***

Тієї ночі, коли я кинулася на ринок рабів шукати Ріарда, я, як і обіцяла, повернулася до опівночі. Так я вперше переступила поріг маєтку Рейнфілдів під супроводом Аарона. Тільки переконавшись, що ні на мені, ні на Аароні немає жодної подряпини, мати нарешті з полегшенням зітхнула. Батько ж на той час уже встиг прокинутися і заставив стіл їжею так, що місця не лишилося.

Аарон, побачивши, що на столі немає жодного ракоподібного, був дуже розчарований.

— То поки я продавав цим нелюдам делікатеси, моя донька... їла те жорстке м'ясо Іфера...

Щоразу, як я відкушувала шматочок, батько так схлипував, що мати врешті розсердилася і ледь не виставила його за двері.

— Тобі доведеться звикнути, сестро, — посміхнувся Аарон. — Сторонні вважають батька холоднокровним монстром капіталізму... але насправді він дуже вразливий.

— Ось як. Я не знала.

— Мати — справжня професіоналка, проте характер у неї вельми крутий.

— Це я вже помітила.

Поки батько куховарив, мати, за її словами, облаштовувала мою кімнату. Вона встигла заповнити різними меблями найбільшу з вільних кімнат. З першого погляду було ясно, що ця кімната була на голову вищою за мою колишню.

— Відколи ми тебе втратили, я жила лише заради грошей, і ось нарешті вони знадобилися, — сказала мати голосом, сповненим жалю, коли ми закінчили вечеряти.

— Анабель, — батько міцно стиснув мою руку. — Хоч ми зустрілися надто пізно, я зроблю так, щоб ти насолоджувалася всім, що ми накопичили. Нам просто треба провести разом стільки ж щасливого часу, скільки ми втратили, не знаючи одне одного.

У мене перехопило подих, і я лише кивнула. Чесно кажучи, стати родиною з незнайомцями було трохи ніяково, але я відчувала, що швидко звикну.

— Відзавтра для нас усіх почнеться нове життя, — сказала мати, гладячи мене по волоссю. — На добраніч, доню моя.

Тієї ночі я погано спала, бо мені було надто добре від цього тепла, якого я ніколи раніше не відчувала. У мене було передчуття, що моє життя справді сильно зміниться.

І це передчуття справдилося.

Кілька днів тривали наче уві сні. Поки я переживала, що буду для батьків соромом, містом уже повзли чутки про те, як я допомогла Роберту. Це означало, що мені більше не доведеться чути на свою адресу слова «одержима заздрістю Анабель».

Мати припинила приймати замовлення в ательє і взялася шити одяг для мене.

— Так, відсіля і досі — це все нові моделі.

Я, що раніше жила у двох сірих тренувальних костюмах, стала людиною з чи не найбільшим гардеробом у столиці.

— Схоже, доведеться облаштувати ще одну гардеробну кімнату.

Я навіть уявити не могла, що колись житиму таким життям.

Батько, звісно, не відставав.

— Ну ж бо, Анабель. З'їж іще трохи.

Він узяв відпустку в герцогському маєтку Вейдросів і кожну трапезу готував для мене все, що тільки міг.

— Цю страву можна скуштувати, лише забронювавши столик за два роки. Інгредієнти дуже рідкісні. Ну як, тобі смакує?

— Сестро, скажи йому, що несмачно, — вставив свої п’ять копійок Аарон, зазирнувши до їдальні перед виходом.

Це був сімейний обід, але Аарон мав справи, тож не приєднався.

— Хочу перед виходом розважитися і подивитися, як батько ридатиме.

— Геть звідси, Аароне. І в кого ти такий вдався? — буркнув батько, але все одно поправив Ааронові одяг. — Ну, щасливої дороги. Поки ти мовчиш, твоє обличчя виглядає цілком пристойно.

Мати теж відклала виделку й серйозно запитала:

— Вже йдеш? Ти ж знаєш, що мусиш прибути заздалегідь.

— Так. Буду на годину раніше.

— Добре. Купи квітів і подаруй одразу при зустрічі. І скажи, що це було марною тратою грошей, бо на фоні вроди святої квітів навіть не помітно.

— Гм... Цього разу я дослухаюся до поради батька, мамо. Ніж верзти такі фрази, які не сказав би навіть стародавній дракон, я краще просто помовчу.

Доїдаючи морепродукти, приготовані батьком з усією душею, я ледь не поперхнулася. Це було однією з тих дуже тонких змін, що сталися за останні дні.

Річ у тім, що Аарон і Сесіанна... надто легко і швидко стали парою. Після завершення справи з чорним ринком вони зустрілися кілька разів і почали зустрічатися, а батьки, дізнавшись про це, були в повному захваті.

«Я б теж раділа... якщо кохана мого сина — рятівниця нашої родини».

Вона з чистої доброзичливості допомогла знайти доньку і навіть врятувала синові життя. Помітивши зближення Аарона та Сесіанни, батьки офіційно запросили її в гості. Приводом була щира подяка, але оскільки вони вже надіслали храму величезну пожертву, у них явно були інші наміри.

Наприклад, зробити її своєю невісткою...

«Ну що ж... мабуть, так воно і мало бути».

Зрештою, сам Бог сказав, що покликав мене, аби не дати світу котитися за сюжетом оригіналу, тож не було потреби зупиняти такий розвиток подій. Навпаки, я була б тільки рада бачити Сесіанну як нового члена родини. Вона ж добра, правильна і має всі можливі чесноти. Щиро кажучи, я була двома руками «за» таку партію для молодшого брата. Я так боялася, що йому зустрінеться жінка на кшталт мене, тож це було великим полегшенням.

— Ах, сестро, — Аарон на мить зупинився перед виходом і глянув на мене. — Сесіанна дуже хотіла побачити і тебе. Здається, вона хоче тобі щось сказати. Відчуваю, що вона отримала якесь одкровення.

Я стримано кивнула, але подумала, що «ось воно і почалося». Адже «Джерел чорної магії» було три, а я знищила лише одне.

Проте зараз це не було моїм пріоритетом. Занурившись у ці казкові дні, я весь час відкладала помсту тій, хто на неї заслуговував. Ланеллі, яка, скориставшись дружбою з притулку, віддала мене в руки Кейтлін.