Розділ 66 — Розділ 66. Між романтичними стосунками та акторською грою (4)

«Я досі не зміг відшукати ту останню річ. Прошу вибачення».

— Безпорадні нікчеми... — Каллон миттєво порвав клаптик паперу на дрібні шматки. — Я особисто посприяв тому, щоб цей нікчема піднявся до посади, яка йому зовсім не личить, а від нього жодного зиску.

Під «останньою річчю» малася на увазі фінальне, третє за рахунком джерело чорної магії, що існувало в цьому світі. Кронпринц абсолютно випадково натрапив на відомості про «джерела чорної магії» в таємному архіві імператорської родини.

Усього в цьому світі налічувалося три подібні джерела чорної магії. Два з них він уже розшукав, навіть принісши демонам людські жертви. Ба більше, він призначив на ключові місця своїх вірних поплічників, які вміли вправно керувати цією силою.

Керуючи цими джерелами чорної магії, його підлеглі стирали людську свідомість і волю, завдяки чому заробляли для нього колосальні гроші. А Каллону ці кошти були потрібні як повітря.

Імператор безмежно плекав Роберта, та й сам принц Роберт бездоганно крався до успіху в будь-якій справі. Навіть маючи законний статус кронпринца, Каллон ніколи не почувався в безпеці. Він давно розкусив, що кінцевою метою його зведеного брата є імператорський престол.

Щоб хоч якось компенсувати власну невідповідність порівняно з Робертом у багатьох сферах, йому доводилося вдаватися до брудних підкилимних інтриг, а для цього вимагалися астрономічні суми.

Наприклад, лише на те, щоб найняти Лагіана, пішли просто захмарні кошти. Звісно, цей найманець був вартий кожної витраченої монети.

Кілька експертів із фехтування, яких Каллон привіз із собою, ледве поглянувши на Лагіана, в один голос заявили: «Він однозначно набагато майстерніший і сильніший за Анабель Рейнфілд». А залучення цих експертів, само собою, теж вимагало значних фінансових вливань.

Хоча зараз він упевнено обіймав високе становище могутнього кронпринца, насправді його влада трималася на волосині — він просто купував потрібних людей та вигідні обставини за золото. Останнім часом далеко не всі представники імператорського роду чи вищої аристократії розкошували в багатстві. З'явилося чимало простолюдинів, які стали значно багатшими за вельмож, через що в нинішню епоху становий устрій зазнавав прихованих, але суттєвих потрясінь.

— Скільки зусиль було докладено, щоб надіслати мені звістку аж у князівство Еділун, а в записці така дурня, — скрегочучи зубами від люті, процідив кронпринц.

Тепер, коли одне з джерел чорної магії, яке забезпечувало роботу аукціонного дому в Роноподії, було знищено, у нього залишилося лише одне джерело — те, яке він надійно сховав у Каронді.

Йому необхідно якнайшвидше прибрати до рук останнє, третє джерело, інакше в майбутньому виникнуть катастрофічні проблеми з фінансуванням його планів. Навіть зараз йому довелося терміново перекривати фінансові діри завдяки махінаціям зі звітами та фальсифікації документів у міністерстві фінансів.

Однак його спільник у святилищі виявився абсолютно недолугим і вже довгий час не міг вийти на слід останнього джерела чорної магії. До того ж у Каллона більше не лишилося людських жертв для підношення демонам, тому допомога з боку духовенства була критично важливою. Хоч як парадоксально, але саме в надрах святилища природа демонів була вивчена найкраще.

Раптом до вікна підлетів ще один поштовий голуб. Це було послання від Рейберна — господаря работорговців, якого кронпринц завбачливо залишив своїм наглядачем у Каронді. Пробігши очима рядками, Каллон хижо звузив очиська.

— Лагіане, я забираю свої попередні слова назад.

— Перепрошую?

— Щойно ми прибудемо до Імперії, ти маєш негайно ліквідувати Анабель Рейнфілд.

***

— Сесіанно, до завтрашнього дня ти повинна самотужки прибрати всі великі зали очікування.

— Що? — Сесіанна, яка саме поверталася після ретельної ревізії та розкладання продуктів на кухні, почула цю приголомшливу звістку. — До завтра? Невже мені доведеться робити все це абсолютно самій?

— Схоже, що так... — її сусідка по кімнаті, така ж учениця-священниця, жалісливо опустила очі. — Схоже, новий верховний жрець узяв тебе на особливий контроль.

Сесіанна важко й тужно зітхнула. У день пишної церемонії відставки верховного жреця Оріанса вона, будучи скромною ученицею-священницею, фактично продемонструвала свою колосальну, неймовірну божественну силу на всю столицю. Адже проведення безпомилкового ритуалу перевірки кровного споріднення було під силу далеко не кожному служителю світла.

Головні труднощі розпочалися одразу після того, як Оріанс склав свої повноваження.

Беллінокс Лакінс, який посів престол нового верховного жреця, вже з наступного дня опинився під завалами незліченних прохань та листів від аристократів, які благали його провести перевірку на батьківство. Беллінокс, прикриваючись давніми канонами та традиціями, навідріз усім відмовляв.

Через це серед духовенства поповзли злі чутки щодо справжніх причин такої категоричної відмови новоспеченого очільника. Насправді Белліноксу Лакінсу катастрофічно бракувало божественної сили, щоб вважатися гідним цього високого сану.

Багато хто ще на самому початку щиро дивувався, чому саме його обрали наступником Оріанса. Тож після того, як Сесіанна на очах столиці успішно провела тест на батьківство, у кулуарах храму почали шепотітися:

«Наша юна учениця Сесіанна має куди потужніший зв'язок зі світлом, ніж сам верховний жрець...»

«Якщо порівнювати чистоту сили, Беллінокс їй не рівня. Ви бачили, як легко вона провела той обряд? Хтозна, чи здатен новий жрець взагалі почути божественне одкровення».

Найгіршим було те, що Беллінокс Лакінс зовсім не вирізнявся великодушністю чи шляхетністю, щоб просто проігнорувати ці розмови.

— Я чув, ти крутиш роман із сином з роду Рейнфілдів? — скликавши все духовенство святилища, Беллінокс викликав Сесіанну на середину зали й крижаним тоном влаштував їй публічний допит. — Ти ж із самого початку спокусилася на багатства Рейнфілдів, саме тому й погодилася провести той обряд для їхньої родини! Як ти посміла використати священний дар заради задоволення власних ницих меркантильних інтересів?

Однак Сесіанна мала винятково чесну і непохитну вдачу, тому завжди відкрито говорила правду в очі, навіть якщо проти неї стояв натовп впливових осіб.

— Верховний жрецю, доки священний обряд не завершиться, навіть той, хто його проводить, жодним чином не може знати, чиїм саме дитям виявиться людина .

Обличчя Беллінокса миттєво налилося буряковим рум'янцем від люті, але вона спокійно вела далі:

— Я чудово розумію, що ви намагаєтеся притиснути мене, звичайну ученицю-священницю, лише через те, що моя божественна сила могутня... Проте ваші звинувачення в тому, що я ніби-то зазіхала на чиїсь гроші — це абсолютно безглуздий і хибний висновок, заснований на особистій упередженості.

Присутні служителі ледве стримували сміх, а принижений Беллінокс лише хапався за шию, судорожно ковтаючи ротом повітря від безсилої злості. Після того ганебного випадку верховний жрець більше ніколи не наважувався викликати її на людські очі. Натомість уже з наступного ранку на бідну дівчину посипалися тонни найбруднішої та найважчої чорнової роботи.

Верховний жрець лицемірно заявив, що оскільки вона знається зі світськими грішниками на кшталт Рейнфілдів, їй необхідно очистити свій дух через виснажливу фізичну працю.

Через ці нескінченні знущання та доручення Сесіанна навіть не мала можливості відвідувати офіційні богослужіння та церемонії.

— Наш верховний жрець просто прагне зробити так, щоб про тебе всі якнайшвидше забули й твоє ім'я стерлося з пам'яті людей, — зітхнула сусідка по кімнаті.

Сесіанна сумно посміхнулася:

— Нехай намагається... Хіба справжнє диво можна так легко викреслити з пам'яті лише тому, що хтось цього дуже хоче?

— До речі, Сесіанно, а ти чула дивовижну новину? Кажуть, пан Іан Вейдрос якимось чином зумів розбити й повністю знищити одне з джерел чорної магії.

— О... так, я чула про це...

— А наш верховний жрець хоч здогадується, що це за артефакти такі?

— Навіть боги не мають чіткого уявлення про те, чим є ці предмети.

І це було абсолютною правдою — божественні сили, які оберігали цей світ, не могли до кінця збагнути природу чужорідних джерел чорної магії, що прийшли з інших вимірів.

— Однак... — Сесіанна замислилася.

Завдяки своєму колосальному вродженому дару вона інтуїтивно відчувала дещо інше. Коли її судина божественної сили наповнювалася вщент, перед нею наче відкривалося приховане знання.

— Якщо служитель світла погодиться добровільно віддати всю свою колосальну силу демонічним істотам... можливо, тоді вдасться вивідати місцезнаходження цих речей. Зрештою, саме через демонів ці джерела проникають у наш світ.

— Віддати божественний дар... демонам?!

— Певно, існують й інші шляхи, але для нас, священнослужительок, це єдиний доступний спосіб, — обережно додала дівчина. — Утім, сама думка про подібну угоду означає бажання прислужитися процвітанню чорної магії, тому для нас це абсолютно неприйнятно.

Для будь-якого праведного служителя укласти пакт із демоном означало назавжди закрити собі шлях до спасіння. Під час наступного кола перероджень на таку душу чекало б суворе, нестерпне покарання. Тому жертвувати наступним життям заради миттєвої угоди з нечистю було б верхівкою безумства.

— Якби я зараз віддала всю свою силу без залишку, то змогла б дізнатися розташування бодай одного джерела...

— Неймовірно... — захоплено прошепотіла сусідка, але Сесіанна лише промовчала.

Згідно з останнім божественним одкровенням, саме Анабель Рейнфілд володіла унікальним містичним зором, здатним розпізнавати ці джерела зла... Звісно, оскільки Анабель не мала ні краплі божественної сили, її спосіб виявлення чорної магії кардинально відрізнявся від того жахливого обряду, про який щойно казала сама Сесіанна. Шляхетна войовниця не могла визначити їх на відстані, їй потрібно було побачити їх на власні очі, щоб розгадати приховану суть.

Попри всю свою кришталеву чесність, Сесіанна вирішила нікому не розповідати про цю особливість Анабель. Вона ні за що не хотіла підставити під удар старшу сестру свого коханого.

«Можливо, панна Анабель — єдина в усьому світі, хто здатна раз і назавжди вирвати це коріння чорної магії з нашої землі».

Усвідомлюючи це, Сесіанна, попри всю свою божественну силу, відчувала глибоку повагу та смирення перед Анабель. Дівчина лагідно склала долоні разом і щиро звернулася до неба з молитвою за неї:

— О світло, благаю, даруй спокій, затишок та безпеку тій праведній душі, яка сміливо йде своєю благородною дорогою...

Ця світла молитва виявилася напрочуд дієвою та сильною. Адже Анабель Рейнфілд у цей самий момент перебувала поруч з Іаном, насолоджуючись абсолютним, неймовірним комфортом і душевним спокоєм.

***

Я була переконана, що залишатися наодинці з Іаном Вейдросом буде нестерпно ніяково й важко, але, на мій подив, зараз я почувалася максимально розслаблено. Усі умови навколо мене були напрочуд комфортними, а час минав із величезною користю.

— І на завершення робиш ось такий плавний рух, — спокійно пояснював Іан.

— О-о-о...

— Якщо повторюватимеш це регулярно, лезо завжди буде в ідеальному стані. Я роблю це щоранку.

— Неймовірно... Тепер буду знати.

Я з дитячим захватом спостерігала за тим, як Іан навчає мене тонкощам догляду за холодною зброєю. У його дорожній сумці виявився цілий арсенал професійних засобів для чищення та полірування, і після того, як його витончені пальці торкнулися мого меча, сталь засяяла неймовірно сліпуче.

— Я вперше в житті бачу, як правильно і професійно треба доглядати за зброєю, — щиро захоплювалася я, крутячи меч у руках.

Тепер нам залишалося тільки чекати на прибуття місцевого правителя, якого звали Нік Ейверсон. А це означало, що ми мали просто сидіти в цій кімнаті без діла, хоча особливих розваг тут не було. До того ж, оскільки це була таємна операція під прикриттям, ми не могли просто вийти в сад і розмахувати мечами, демонструючи всім свій рівень майстерності.

Тому ми провели половину дня, буквально приклеєні одне до одного.

За цей час я побачила Іана з такого боку, якого не знала протягом усіх восьми років. Тими самими бездоганними руками, якими він колись так легко перемагав мене на турнірах, він тепер вичищав кімнату, готував їжу й забезпечував мені повний комфорт. Кімната аж блищала від чистоти, а тепер ось і мій меч виблискував у його руках.

— Чому Аарон ніколи не вчив мене такого?

— Майстерність Аарона все ж нижча за твою, — буденним тоном відказав Іан. — Він просто не в тому статусі, щоб давати тобі поради щодо зброї.

— Ну, в принципі логічно…

У світі мечників закон сили завжди стояв на першому місці. Навіть якщо мій меч був у жахливому стані, Аарону було б ніяково робити мені зауваження.

— Виходить, у цьому світі ти єдиний, хто може ось так допомогти мені з цим?

Коли я кліпнула очима й знову подивилася на клинок, Іан раптом ніяково кашлянув:

— Кхм, ну… Зрештою, це всього лише рівень імперського турніру. Можливо, десь за кордоном є майстри, які володіють мечем значно краще за мене …

— І яка мені різниця? Мені з тими іноземними мечниками ділити нічого, — буркнула я у відповідь і сховала зброю назад у піхви.

Оскільки робити знову було нічого, у повітрі зависла легка пауза. Іан озирнувся довкола і, переконавшись, що в кімнаті більше немає жодної порошинки, до якої можна було б прикласти руку, повернувся до мене й запитав:

— Окрім догляду за мечем, є ще щось, чого б ти хотіла в мене навчитися?

Здавалося, тепер його погляд висловлював бажання торкнутися мене ще раз.