Розділ 83 — Розділ 83. Ближче тілом і розумом (7)

Столиця раптово знову зашуміла.

— Ми затримали у Каронді, на півдні, банду работорговців, які використовували чорну магію.

Роберт перед натовпом людей укотре оголосив про колосальний успіх.

— Цього разу Іан Вейдрос та Анабель Рейнфілд також добряче попрацювали.

Анабель та Іан знову стали героями.

— Ще раз висловлюю подяку цим двом людям, які не пошкодували своїх сил заради майбутнього імперії.

Звісно, Роберт не забув закарбувати й власне ім'я у пам'яті широкого загалу.

— До Каронди негайно буде спрямовано імператорську лицарську гвардію, і надалі я, Роберт, докладатиму всіх зусиль, аби викорінювати подібні зловісні сили.

Усі були просто вкрай приголомшені такими методами торгівлі людьми із застосуванням чорної магії.

Народом довгий час ширився острах, адже кожен тепер усвідомив: чорна магія здатна творити настільки дивовижні речі, які важко навіть уявити. Досі магічні мистецтва досліджувалися виключно в магічній вежі, підконтрольній імператорській родині, тож у повсякденному житті люди з цим практично не зустрічались.

На цьому тлі переїзд родини Рейнфілд до герцогського дому Вейдрос не став якоюсь надзвичайною сенсацією. Аарон та Оскар і раніше належали до дому Вейдрос, а про Мерилін поповзли чутки, ніби Леслі запропонувала їй величезну плату й найняла як особисту майстриню.

Постать однієї лише Анабель виглядала в цій картині дещо чужорідно, проте через те, що вона вже двічі допомагала винищувати чорну магію, ніхто не вважав це дивним. Завдяки участі в розгромі магічних лиходіїв її репутація вже одного разу взлетіла, тому тепер це не прикувало до неї надто багато нової уваги.

Натомість люди повсюдно висловлювали захоплення зовсім іншим фактом:

— Який же неймовірний пан Іан... Заради такої благородної мети, як знищення чорної магії, він зумів об'єднати зусилля навіть із Анабель, з якою його пов'язувала стільки років суцільна ворожнеча.

— Мабуть, у нього просто не було вибору. Хай там як, а майстерність Анабель Рейнфілд справді висока.

— І все одно, він людина надзвичайно широкої душі. На його місці я б на неї навіть дивитися не схотів.

Збираючись разом, люди тільки й робили, що нахвалювали дивовижне великодушшя Іана. Сам Іан не зронив про це ні слова, проте його авторитет та слава в суспільстві зростали з кожним днем дедалі дужче.

Та варто було цим пересудам трохи вщухнути, як на жителів столиці чатувала нова приголомшлива звістка.

— О Боже, невже принц Роберт особисто запросив панну Анабель Рейнфілд стати його партнеркою на балу?

— Не може бути, щоб принц Роберт і справді закохався в Анабель Рейнфілд, правда ж?

— Але ж і раніше подейкували, ніби між ними все досить непросто.

Від давніх пліток і до раптово викритої таємниці її походження — чутки довкола Анабель Рейнфілд і без того вирували без упину.

А тепер іще й любовний скандал із самим принцом — кращої теми для світських розмов годі було й шукати.

Звісно, лунали й думки зовсім іншого штибу:

— Схоже, він зробив це з огляду на раду простолюдинів, чи не так?

— Однозначно. Рада простолюдинів останнім часом невпинно критикувала цю закриту культуру аристократичних бенкетів.

Цими днями вплив простолюдин в імперії зміцнювався з кожним днем. Маючи за плечима солідний капітал, рада простолюдинів чинила дедалі сильніший тиск на владу.

До того ж, завдяки викриттю чорної магії Роберт і так мав величезну підтримку серед простого народу. Тому його вчинок із запрошенням Анабель прикував до себе особливу увагу суспільства, набувши нового підтексту — хоча сам Роберт, щиро кажучи, навіть не прораховував подібного ефекту заздалегідь.

Проте була одна людина, яка залишилася цим кроком вельми задоволена.

— Наш Роберт просто молодець. Який тонкий політичний хід! Особисто запросити простолюдинку своєю партнеркою. До того ж, панна Анабель Рейнфілд — це та сама мечниця, яка вісім років поспіль утримує за собою друге місце на турнірах з фехтування, чи не так?

Цією людиною був сам імператор. Він голосно розреготався, задоволено погладжуючи бороду.

— Завдяки цьому рада простолюдинів трохи втихомириться. Принаймні цей бенкет ми проведемо спокійно.

А от імператриці така реакція чоловіка була геть не до вподоби.

Останнім часом ім'я Роберта лунало з вуст людей набагато частіше, ніж ім'я кронпринца Каллона. До того же, Роберт був сином, який у всьому вдався в імператора.

Те, що правитель палко любив схожого на себе і водночас надзвичайно талановитого Роберта, було загальновідомим фактом. Ба більше, Роберт блискуче виконував будь-які доручення батька, завдяки чому отримав навіть право на одноосібне розслідування.

Якщо зважити, що імператорська лицарська гвардія перебувала в підпорядкуванні кронпринца, це було направду безпрецедентне розширення повноважень. Звісно, аби досягти такого становища, Роберт доклав колосальних зусиль.

Зрозуміло, що імператриця, яка вбачала в Робертові загрозу для позицій кронпринца Каллона, не могла дивитися на нього прихильно.

— Ну, не знаю, — зневажливо кинула вона прямо ввічі імператору. — Обрати партнеркою саме Анабель Рейнфілд, чия репутація настільки жахлива... Як на мене, це далеко не наймудріше рішення.

Якщо вже вона не могла відкрито очорнити самого Роберта, то мусила бодай підірвати авторитет його оточення.

— Жахлива репутація?

— Вона ж повсякчас чіплялася до Іана Вейдроса й чинила всілякі безсоромні неподобства. І це тривало цілих вісім років.

— О, облиш, — імператор байдуже знизав плечима, наче в цьому не було нічого такого. — Усе це справи минулих днів. Тепер вона допомагає Роберту й, кажуть, стала зовсім іншою людиною.

— Побачимо, — імператриця навіть не намагалася приховати уїдливої посмішки. — Хіба кудись зникнуть її притаманні простолюдинам грубощі та невихованість? Буде добре, якщо вона хоч не зганьбить нас на бенкеті

Попри такі різкі слова дружини, імператор не став підтакувати їй. Тоді вона поспішила витончено додати:

— Я ж переймаюся виключно через те, аби рівень нашого імператорського балу не впав.

— Хм.

— Ваша Величносте, я знаю, що ви високо цінуєте майстрів меча. Проте це все-таки...

— Я не просто високо ціную їх, — кашлянув імператор, перебиваючи слова дружини. — Я б сказав... я просто щиро захоплююся аурою меча. Те, як за допомогою зброї можна красиво підкорити супротивника — це направду витончено й чарівно. До слова, майстерність панни Анабель вельми непогана.

А це означало, що його захоплення було куди серйознішим, ніж звичайна висока оцінка. Імператриця ледь помітно насупилася. На лихо, імператор без тями обожнював спостерігати за турнірами мечників, тому його прихильність до Анабель була значно вищою, ніж у решти знаті. Серед усіх її рис він бачив насамперед «талановиту мечницю».

Хай там як, а довіра імператора до Роберта міцнішала з кожним новим днем. Імператриця не могла спокійно дивитися на те, як правителю припала до душі навіть партнерка Роберта. Проте, не маючи жодного уявлення про розпач імператриці, імператор захоплено вів далі:

— Звісно, її базовим навичкам трохи бракує чіткості, та й абсолютна швидкість чи вміння приховувати свою присутність шкутильгають, але завдяки дивовижному природному чуттю...

— Ваша Величносте, мені здається, розмови про ауру меча зараз не зовсім доречні.

— Твоя правда. Варто мені почати, і я можу говорити про це дві години поспіль, навіть не злічивши часу.

— До того ж, імператорський бал — це зовсім не поле для дуелей.

Імператриця лагідно заспокоїла чоловіка, проте на душі в неї панував неспокій.

Та невдовзі, коли поштовий голуб приніс звістку про швидке повернення Каллона, вона отримала від нього таємного листа й нарешті зітхнула з полегшенням. Син писав, що везе із собою неперевершеного майстра, який з легкістю прикінчить Анабель Рейнфілд.

Повна рішучості й радості, імператриця миттю написала йому відповідь:

«Тоді як щодо того, аби офіційно викликати її на дуель прямо під час прийдешнього бенкету на честь дня народження Роберта? Мені так кортить, аби її вщент зганьбили на очах у всіх аристократів!»

Оскільки супротивником мав стати іноземець, у разі нищівної поразки Анабель настрій імператора гарантовано буде зіпсовано.

— Мій дорогий сину. Завдяки тобі я тепер із таким трепетом чекатиму на цей бал, — хижо посміхнулася імператриця, з нетерпінням рахуючи дні до повернення Каллона.

***

У тому, що родина Рейнфілд оселилася в маєтку Вейдрос, і справді не було нічого дивного. Навіть попри те, що однією з них була Анабель.

— Щось тут є водночас химерне й до болю знайоме, чи не так?

Лицарі з гвардії потихеньку шепотілися між собою, спостерігаючи за Анабель, яка з самого ранку вийшла на тренувальний майданчик розім'ятися.

— Вона тримається тут так, наче все життя тут провела.

І це було цілком природно, адже Анабель протягом восьми років вельми ревно вдиралася сюди ледь не щодня. Вона достеменно знала не лише тренувальні зони для кожного лицарського рангу, а й місця, де чистять зброю чи відпочивають після занять.

— І все одно, таку картину я ніяк не міг собі уявити.

Оскільки її молодший брат Аарон обіймав посаду ад'ютанта, лицарі не наважувалися говорити про неї якісь ганебні речі прямо ввічі, але сама ситуація виглядала досить дивно.

Хіба не Анабель колись повсякчас сипала прокльонами на адресу Іана й без вагань лупцювала кожного лицаря, який намагався перегородити їй шлях?

А тепер вона тренувалася надзвичайно зосереджено, тихо й шляхетно.

До того ж, обсяг її щоденних навантажень був просто приголомшливим. Побачивши це на власні очі, лицарі остаточно зрозуміли, яким чином вона стільки років примудрялася утримувати за собою почесне друге місце в імперії. Тепер уже ніхто не мав сумнівів, що вона досягла всього завдяки титанічній праці.

Звісно, не всі гвардійці могли просто мовчки споглядати за цим.

— Перепрошую, я ще раніше помічав, що ви неймовірно вправно володієте мечем.

Якою б поганою не була її колишня слава, майстер залишається майстром, тож кілька лицарів, захоплено позираючи на неї, підійшли ближче й завели розмову.

— Ба більше, щиро зізнатися, ваша постать із мечем у руках виглядає вельми привабли...

— На цьому досить, — холодно обірвав його Аарон, втрутившись іще до того, як Анабель устигла бодай щось відповісти. — Я не дозволю залицятися до моєї старшої сестри.

Анабель, звісно, ображено набурмосилася у відповідь:

— Мені от зовсім не заважає, коли чоловіки намагаються до мене залицятися. Чого це ти раптом заметушився?

— Що за жахливі речі ти кажеш, сестро! Про що ти взагалі думаєш? Хтозна-який пройдисвіт може до тебе причепитися!

— Якщо причепиться якийсь негідник, я сама його так відлупцюю, що тому буде зовсім непереливки. Про що тут узагалі хвилюватися?

— …Ха.

— Для початку мені потрібен бодай якийсь чоловік, який почне надавати мені знаки уваги, аби я взагалі дізналася, що таке романтичні стосунки. Бо якщо я сама спробую до когось позалицятися, це сприймуть як пряму погрозу вбивством.

Аарон на мить замислено закотив очі, а тоді знову рішуче й упевнено похитав головою:

— Але ж ми не можемо знати достеменно, чи зазіхає той чоловік на твою вроду, чи на колосальні статки родини Рейнфілд. Я все життя звик жити з такою пересторогою, тож і тобі, сестро, раджу бути вкрай обачною.

Анабель навіть не встигла вставити своє саркастичне зауваження, мовляв, «яка ж це щаслива пересторога».

— Дейве Рамсоне. Негайно кроком руш — сорок кіл навколо тренувального майданчику, — пролунав різкий і крижаний голос Іана, який досі стояв трохи віддалік і спостерігав за стійкою свого зброєносця.