Розділ 89 — Розділ 89. Як використовувати пастки суперника (3)

Їхнє припущення полягало в тому, що оскільки вона не вміє нічого, окрім як махати мечем, то обов’язково спробує з усіх сил довести свою значущість через це.

— Давненько я так добряче не топтала якусь простолюдинку.

Імператриця підняла келих із вином і задоволено прошепотіла Каллону, який сидів поруч.

— Ви, мабуть, уже так сильно натерпілися через усе це базікання про права простолюддя... — Каллон також відповів із легким смішком.

— Авжеж. Тим паче, що навіть Його Величність останнім часом дедалі більше зважає на думку простолюдинів.

— Так. Щобільше, сьогодні він сам чекає на це з нетерпінням. — імператриця мимохідь незадоволено поглянула на імператора, який удалечині розмовляв із Робертом, і мовила: — Тільки й думки про те, що на балу він особисто зустрінеться з другою найкращою мечницею імперії. Насправді він уже давно хотів викликати її до себе і подивитися, але стримувався заради збереження власної гідності.

— Його Величність занадто сильно обожнює мечників.

— Ба більше, Іан Вейдрос майже ніколи не відвідує подібні бали. Цього разу його теж не буде, тож він хоче принаймні поглянути на Анабель Рейнфілд і трохи поговорити про мистецтво меча.

Саме тоді.

Голос слуги, який сповіщав про прибуття нового гостя, луною рознісся бальною залою:

— Входить молодий герцог Іан Вейдрос!

Не лише імператриця з Каллоном, а й абсолютно всі присутні в залі аж здригнулися від несподіванки.

Хоч Іан досі й відвідував інші офіційні заходи, на імператорські бали він майже ніколи не з'являвся. Усі припускали, що на це вплинула Леслі, яка через своє походження з простолюду не любила подібних місць.

— ...Він ніколи не приходив, а тут зненацька з’явився на святковому балу Роберта, ще й саме в такий момент... — проскрипів зубами Каллон, стиха бурмочучи. — Це все одно, що відкрито оголосити про свій перехід на бік Роберта.

Досі він принаймні заради видимості зберігав нейтралітет, але тепер, схоже, вирішив із цим покінчити.

Проте наступний вигук слуги виявився ще більш приголомшливим:

— Входить панна Анабель Рейнфілд!

Те, що їхні імена вигукнули одне за одним, означало, що вона прибула супроводом.

Звісно, оскільки Роберт уже перебував у залі, усі очікували, що Анабель прийде сама. Тому від видовища, яке постало перед їхніми очима, люди здивувалися вдруге.

Першою причиною для подиву стало те, що Анабель йшла під руку з Іаном.

Адже абсолютно всі знали, що Анабель упродовж восьми років влаштовувала справжні безчинства перед Іаном.

І раптом Іан, який ніколи раніше нікого не супроводжував, уперше привів на бал жінку, і цією жінкою, окрім його власної матері, виявилася Анабель.

— Що... що це за ситуація?

— Супровід від молодого герцога Іана Вейдроса?

Усі загомоніли через це абсолютно неймовірне поєднання.

А другою причиною для подиву стало те, що вона була невимовно вродливою.

— Казали ж, ніби ательє «Рейнфілд» зачинилося? Невже вони закрилися тільки для того, щоб пошити цю сукню?

— По-перше, вона висока на зріст і має бездоганну поставу, тому сукня сидить ідеально... Ой, боже, що це я таке кажу?

Крізь натовп, який невпинно шепотівся, Роберт сам підійшов до Анабель і щиро посміхнувся:

— Ти прийшла, Анабель. Сьогодні ти справді чарівна.

— Дякую вам, принце.

Анабель невимушено перевела свою руку з руки Іана на руку Роберта й злегка вклонилася.

Звісно, обличчя Іана на мить ледь помітно скривилося, але оскільки воно й так завжди було суворим, інші люди нічого не запідозрили.

Через це люди, які отримали наказ від імператриці, зазнали повної невдачі на першому ж етапі.

Вони збиралися від самого початку, щойно Анабель увійде, пронизати її поглядами у стилі «як ти смієш, нікчемо» і вщент розтоптати її впевненість, проте повністю упустили цей момент.

Поява Іана була надто приголомшливою, та й сукня Анабель, яка виявилася чи не найгарнішою в усій залі, також зіграла свою роль.

— Тож... коли, кажете, ательє «Рейнфілд» знову відкриється?

— Схоже, мені потрібно негайно зробити попередній запис. Цікаво, чи варто звернутися до дому Вейдрос?

— Подейкують, ніби вона стала особистою кравчинею герцогині Вейдрос. Чи є тут хтось, хто знайомий з нею?

Навіть ті, хто збиралися просто підтримати загальний осудливий настрій, тепер повністю переключили свою увагу на сукню Анабель.

Завдяки цьому Анабель абсолютно спокійно й без жодного відчуття відчуженості почала почуватися на балу як удома.

— Нічого страшного, — промовила імператриця, кусаючи нігті.

— Попереду ще буде повно можливостей принизити її. Звідки цій простолюдинці вміти як слід танцювати?

— ...Мабуть, так? — поспіхом відповіла імператриця на тихий і сповнений тривоги голос Каллона. — Наскільки мені вдалося дізнатися, Роберт не наймав для неї жодного вчителя танців.

Тим часом розпочався перший танець, який офіційно відкривав бал.

Першою мелодією став звичайний вальс, і, ясна річ, Роберт, як винуватець свята, та його супутниця Анабель вийшли вперед, задаючи тон усьому дійству.

Коли перший танець завершився, люди, які досі спостерігали з прискіпливими поглядами, намагаючись відшукати бодай якийсь огріх, могли лише розгублено посміхатися.

Танець був настільки бездоганним усім на диво, що причепитися було просто ні до чого.

А вони ж так наполегливо готували фрази, аби змусити Анабель згоріти від сорому.

Щось на зразок: «Одразу видно простолюдинку, зіпсувала всю атмосферу балу», або: «Раді простолюдинів варто було б подивитися на це видовище, щоб вони більше не заїкалися про присутність простолюдинів на балах».

Проте все це виявилося абсолютно марним.

Ба більше, її рухи під сяйвом ламп були настільки плавними, а лінії танцю такими витонченими, що всі навколо мимохіть захоплювалися.

— Твоя майстерність у танці справді вражає, — навіть Роберт зааплодував, коли вони закінчили. — Слова про те, що ти входиш до найкращих десяти відсотків, зовсім не були перебільшенням.

— Мій наставник — не та людина, яка здатна на перебільшення. Йому для цього просто бракує почуття гумору.

Анабель щиро посміхнулася і злегка озирнулася довкола, наче когось шукала, проте в цей момент уже залунала наступна мелодія.

Поки вони танцювали ще кілька танців поспіль, присутні так і не змогли знайти жодного приводу для кпинів.

Тож коли музика на деякий час стихла, Анабель мала вкрай задоволений вигляд.

«Що це за обличчя, яке прямо світиться від радості через увагу до своєї персони?» — подумав Каллон, відчуваючи, як усередині в нього все закипає від люті. — «Виглядає так, наче вона тут головна героїня».

Анабель, здавалося, навіть насолоджувалася прикутою до неї увагою. Вона абсолютно невимушено, без жодної тіні ніяковості, дивилася на людей і посміхалася.

— Ну, нічого такого аж надто особливого тут немає, — вона навіть неспішно давала свої оцінки. — І нащо було так сильно намагатися не пускати сюди простолюдинів...

І знайшлася людина, яка підлила ще більше олії у цей вогонь.

— Панно Анабель Рейнфілд?

Щойно настала перерва, до неї непомітно підійшов сам імператор.

— Я з цікавістю спостерігав за вашими успіхами на змаганнях мечників.

Анабель, яка вочевидь теж не очікувала, що імператор заговорить до неї особисто, здригнулася від несподіванки й поспіхом виказала йому свою повагу.

Імператор пирхнув і продовжив:

— Наступні змагання мечників уже не за горами. Цього разу я також чекаю від вас гарного поєдинку.

— Дякую вам, Ваша Величносте. Це справжня честь для мене.

— Особливо вражаючим був той двобій на минулих змаганнях, де ви одним махом здолали Меволрода. Як вам із самого початку спало на думку цілити йому в спину?

Це було цілком очікуване запитання від людини, яка була затятим шанувальником бойових мистецтв.

Каллон квапливо подав знак очима Ріхарту. Адже що довше триватиме ця розмова з імператором, то кращим ставатиме настрій Анабель. А за таких умов вона, швидше за все, просто відмовиться від поєдинку, на який її збиралися спровокувати. Тому потрібно було негайно братися до справи.

Ріхарт зрозумів погляд Каллона й кивнув головою. А тоді одразу ж почав голосно розмовляти з Елвеном, який стояв поруч:

— Елвене, закладемося? На те, хто посяде перше місце на цих змаганнях мечників.

— Я ставлю на молодого герцога Іана Вейдроса.

— Тоді парі не вийде. Може, закладемося на друге місце? Якщо хтось іще бажає, можете підходити й приєднуватися.

Молоді панночки та паничі, з якими все було домовлено заздалегідь, одразу ж підійшли до братів із дому маркіза Абедеса. І кожен із них почав промовляти підготовлені слова.

— Ой, невже ви б’єтеся об заклад навіть на друге місце?

— Хіба минулі два рази поспіль його не посідала панна Анабель Рейнфілд? Мабуть, і цього разу буде так само.

На слова тих, хто виступав у ролі підлабузників, Ріхарт лише знизав плечима:

— Ну не знаю. Я взагалі сумніваюся, чи братиме вона участь. Адже те, чого прагнулося, тепер зникло.

Це був уїдливий натяк на те, що навіть якщо вона виграє перше місце й отримає титул, вона все одно вже не зможе стати частиною дому маркіза Абедеса.

— Тепер у неї немає такої жагучої потреби, тож і майстерність меча, мабуть, сильно погіршилася. Особисто я вважаю, що цього разу їй точно не бачити другого місця.

Після слів Ріхарта весь натовп навколо почав бурхливо шепотітися.

І справді, Анабель більше не приходила до Іана й не влаштовувала скандалів, як раніше. Обставини нікому не були відомі, але якщо вона прибула під його супроводом, то, схоже, великодушний Іан вирішив просто забути про колишні гріхи Анабель, яка тепер стала на праведний шлях.

— Звісно... Вона ж від самого початку так запекло віддавалася мистецтву меча з цілком конкретної причини...

— На мою думку, вона вилетить ще на відбірковому етапі. Проте яка різниця?

Ріхарт звузив очі й уїдливо посміхнувся:

— Вона може просто жити собі втішно у своїй простолюдній халупі. Точнісінько як Аарон Рейнфілд, який узагалі навіть не потикається на змагання мечників.

Елвен також підтримав брата й захихотів:

— Цілком підхожий фінал. Оскільки вона так любить гроші, нехай покине меч і просто живе там, витрачаючи свої статки.

Вираз обличчя Анабель, яка щойно насолоджувалася увагою і виглядала абсолютно невимушено, почав поступово кам’яніти.

Не лише Ріхарт з Елвеном, а й Каллон подумки святкували перемогу.

Найкращим способом зачепити гордість мечниці завжди було зневажливе ставлення до її бойової майстерності. Неважливо, що вона брала участь у змаганнях лише через засліплення правом спадку, — ніхто б не став мовчки терпіти, коли його відверто висміюють, стверджуючи, що «її вміння, мабуть, погіршилися».

До того ж вони образили всю родину Рейнфілд, тож промовчати в такій ситуації було б просто ненормально.

І справді, Анабель із закам’янілим обличчям втрутилася в розмову:

— Не личить говорити такі огидні речі прямо в очі людині.

Її блакитні очі повільно кліпнули.

— Моя майстерність меча цікавить вас усіх так само сильно, як і раніше. Бажаєте, аби я особисто продемонструвала, що мій меч не заіржавів?

Раніше яскрава атмосфера миттєво змінилася, повіявши моторошним холодом. Молоді аристократи, які збиралися вставити ще кілька своїх слів, одразу ж злякано прикусили язики.

Звісно, Ріхарт з Елвеном також на мить здригнулися і не змогли нічого відповісти. Незважаючи на всю їхню зневагу, вони суто інстинктивно не змогли протистояти тій жазі вбивства, що походила від людини, яка володіє мечем.

Не втрачаючи слушної нагоди, Каллон негайно втрутився:

— Що це за атмосфера? І це на дні народження мого улюбленого брата...