Розділ 91 — Розділ 91. Як використовувати пастки суперника (5)

— Чи не тому це, бо він просто змушений був супроводити панну Анабель?

— Можливо, про це попросив принц Роберт? Хай там як, якби вона, простолюдинка, прийшла без супроводу, це викликало б зайві балачки.

— Точно! З якого боку не глянь, саме люди з дому герцога Вейдроса найкраще підходили для такого прохання. Зрештою, сама герцогиня походить із простолюддя.

Завдяки таким логічним, хоч і цілком хибним здогадкам, репутація Іана ставала ще бездоганнішою.

— Дійсно... Хто завгодно міг би відмовитися, але пан Іан — справжній праведник, тож він цілком здатний на таке.

Казали, що заради викорінення чорної магії він погодився на співпрацю навіть із тією, яка вісім років поспіль допікала йому своїми витівками. Тож сам того не знаючи, Іан в очах суспільства перетворився на ще більш видатну постать, яка ставить громадське благо вище за особисті неприязні.

Люди так і не наважилися запитати його особисто, чому він супроводив Анабель, проте з приводу самого поєдинку все ж вирішили поцікавитися його думкою.

— Пане Іане, а що ви думаєте про це?

— Звісно, того іноземця ніхто тут не знає... Проте ви ж безліч разів сходилися в поєдинках з Анабель Надіт, тобто панною Анабель Рейнфілд, чи не так?

Це було звичайне запитання до першого меча імперії, яке аж ніяк не залежало від того, у якому настрої той перебував.

— Хтозна.

Вираз обличчя Іана залишався суворим, і він не дав жодної чіткої відповіді.

— Проте в одному я таки згоден із Ріхартом.

Він повільно промовив це, не зводячи очей з Анабель та Лагіана:

— На цьому турнірі Анабель Рейнфілд може й не посісти друге місце.

Щойно він це договорив, слуга вдарив у дзвін, сповіщаючи про початок поєдинку, і мечі Анабель та Лагіана зійшлися в першому ударі.

— Ой леле. Що ж це таке?

— Хм... Скрутна справа.

Минуло всього кілька обмінів ударами, і гості, які чекали на щось надзвичайне, почали розчаровано зітхати.

— Ех, та тут... зовсім не той рівень.

— Схоже, щойно в неї зникла жага до суперництва, то й майстерність кудись поділася.

З самого початку здавалося, що Анабель абсолютно поступається суперникові. Вона тільки й встигала, що відбивати важкі випади Лагіана, і не могла здійснити жодної повноцінної атаки.

Поки Анабель безпорадно відступала під натиском супротивника, настрій серед глядачів панував гнітючий.

Усі пам'ятали її колишні витівки проти Іана, до того ж тепер розкрилося її походження від простолюдинів. Ба більше, багато хто мав чітку вказівку від імператриці, яка мала величезний вплив у вищому світі: «За будь-яку ціну принизити Анабель».

Проте коли бій розгорнувся на повну, присутні раптом усвідомили дивну річ. Навіть найогидніше дитя стає шкода, коли його б'ють чужаки — споглядання того, як Анабель поступається іноземцеві, викликало в них неприємний осадок. Здавалося, ніби цим паплюжиться гордість самої імперії.

Це була та сама тонкість людської психології, яку зовсім не врахував позбавлений будь-якого патріотизму Каллон.

— Хм... А цей охоронець і справді вправний.

Звісно, імператор, який досі спостерігав за поєдинком із палкими іскрами в очах, також зажурився.

— Майстерність панни Анабель теж непогана, але...

Оскільки він не пропускав жодного бою на турнірах, то добре бачив, що вміння Анабель зовсім не погіршали. Її техніка, спритність та рухи залишалися такими ж, як і раніше. Просто цей іноземний охоронець, якого привів Каллон, виявився набагато сильнішим, ніж очікувалося.

І саме тоді, коли обличчя правителя, який потай усе ж уболівав за Анабель, зовсім затьмарилося від розчарування, Лагіан здійснив нищівну атаку. Якби вона не встигла заблокувати цей удар, то могла б загинути на місці. Навіть ті, хто геть не тямив у фехтуванні, зрозуміли: Анабель затиснута в кут і перебуває за крок від поразки.

Величезний меч Лагіана описав широку дугу в бік затиснутої в кут Анабель.

«О ні!»

Імператор, який хоч і не вмів битися, але чудово розумівся на тактиці, злякано підхопився зі свого місця.

«З такою швидкістю та під таким кутом — це ж вірна смерть!»

Меч Лагіана з гуркотом розітнув повітря, і залою прокотився оглушливий звук удару.

— Боже мій!

Присутні вражено роззявили роти. Та наступної миті слух кожного прорізав зойк болю.

Лагіан цілився точно в Анабель, проте вона з неймовірною, просто блискавичною швидкістю ухилилася. Зважаючи на те, як важко їй давався бій досі, такий рух здавався абсолютно неможливим.

І в цей же момент зовсім інший чоловік із криком рухнув на підлогу.

— А-а-а-а-ах!

Каллон, який досі з утіхою споглядав за поєдинком, схопився на ноги й закричав:

— Ріхарте!

На тому місці, звідки щойно вислизнула дівчина, за збігом обставин височіла масивна флагшток-щогла, що прикрашала залу. Меч Лагіана, втративши ціль, з усієї сили влучив прямо в неї. Удар був такої сили, що міцна залізна щогла перекинулася і полетіла додолу, поціливши прямо в голову Ріхарта.

Цього ніхто не міг передбачити, це була чиста випадковість. Важка металева конструкція за мить обрушилася прямо на Ріхарта, і той, звісно ж, миттєво знепритомнів.

— Лікаря! Негайно кличте палацового лікаря! — горлав підхоплений панікою Каллон.

І серед цього повного хаосу вістря меча Анабель уже непорушно завмерло біля самого горла Лагіана.

— Що ж, схоже на те... — Анабель упевнено посміхнулася, дивлячись прямо в очі заціпенілому суперникові. — ...що перемогла саме я.

Лагіан, як і всі присутні на бенкеті, розгублено застиг. У пам'яті гостей ще світилася картина того, як Анабель безпорадно відступала, і раптом усе так раптово закінчилося її беззаперечною перемогою.

Анабель ледь чутно прошепотіла Лагіану:

— Ой, точно. Здається, я не стримала обіцянки, що ніхто не постраждає.

Вона зиркнула на нерухомого Ріхарта й невимушено знизала плечима.

— Але хіба це не твоя провина? Ну хто ж так сильно махає мечем, що ледь не вбиває людей довкола?

Лагіану не було чого відповісти. До того ж Роберт уже голосно аплодував, виходячи вперед:

— Я знав, що на вас можна покластися, панно Анабель!

Поки Лагіан усе ще намагався оговтатися, принц остаточно забив цвях у труну ситуації:

— У цьому двобої заради честі Його Величності імператора перемогу здобула панна Анабель Рейнфілд!

Почувши це, імператор збуджено задихав від захвату. Через те, що Ріхарт зазнав серйозної травми, імператор не міг відкрито виявляти свої емоції, проте в душі почувався наче відданий шанувальник, чий кумир щойно здобув тріумф.

***

Я переможно всміхнулася. Ріхарта поспіхом уносили геть, а в залі панував справжній розгардіяш.

Щойно Роберт оголосив рішення, Лагіан, до якого тільки тепер почало доходити скоєне, люто заскрипів зубами й процідив:

— Тобі просто пощастило в останню мить ухилитися... Якщо брати сам хід бою, то я...

— Ну так, саме тому ти й програв, правда? — я невимушено знизала плечима, плавно ховаючи зброю назад у піхви.

— Якщо судити за майстерністю, я очевидно сильніший...

— Ой-ой-ой, невже наш такий сильний мечник примудрився програти? Який же ти молодець, ну просто браво.

— Через цей безглуздий нещасний випадок я розгубився, а ти скористалася цим і...

— Дати тобі пораду? Коли той, хто програв, не вміє визнати поразку й починає ліпити безглузді виправдання, це має дуже жалюгідний вигляд, — спокійно перебивала я кожне його слово. — Повір мені, я сама прожила так вісім років.

Лагіан аж кипів від люті, проте вчинити новий бешкет не міг. Хай там як, саме він став причиною серйозного інциденту в бенкетній залі.

І цей нещасний випадок був лише першим кроком у моєму задумі.

Від самої лише перемоги над якимось Лагіаном мені не було жодного зиску. Моєю справжньою мішенню з самого початку був Ріхарт.

Насправді для цього знадобився значно вищий рівень майстерності — прорахувати все так, щоб саме Лагіан своїм ударом покалічив Ріхарта. Було доволі непросто приховувати власні сили й так правдоподібно вдавати, ніби я програю.

«Але він і справді сильний мечник».

Якби я залишалася на своєму колишньому рівні, то цілком могла б розгромно програти чи навіть загинути. Проте після того, як я знищила два джерела чорної магії, мої сили неймовірно зросли, тож я фактично просто бавилася з ним.

«Хоча дещо все ж таки є дивним. Я ж певна, що бачу його вперше в житті, але його жага моєї крові була абсолютно справжньою... Таку ворожість важко пояснити навіть величезними грошима».

Я була трохи вражена тим, скільки щирої злоби було в кожному ударі чоловіка, з яким ми ніколи раніше навіть не перетиналися.

«Для цього мусить бути якась вагома причина, якої я поки не знаю. Ну та мені ж краще — його злість допоможе мені знову легко спровокувати його за потреби».

Звісно, маскуватися під колишню себе й виманювати його на необачні дії було дещо підступно. Приховувати справжній рівень і вичікувати на слушну мить для вирішального удару — не зовсім чесний спосіб ведення бою. Проте я не збиралася грати чесно з тими, хто сам діє брудно.

У цьому, мабуть, і полягала моя головна відмінність від Іана, який завжди лишався бездоганно шляхетним.

— Як... як таке взагалі могло статися... — Лагіан мав зовсім розгублений вигляд.

Його приголомшила не стільки безглузда поразка, скільки те, що він власними руками покалічив Ріхарта, який останнім часом став найближчою довіреною особою Каллона.

Оскільки це був нещасний випадок під час поєдинку, де постраждав цивільний, але при цьому і поранений, і винуватець належали до людей Каллона, роздути з цього гучний політичний скандал у них не вийде.

Я провела поглядом Ріхарта, якого виносили із зали, і подумала:

«Удар був добрячий. Для звичайної людини зі слабким здоров'ям це, мабуть, пекельний біль».

А він же так тішився, спостерігаючи, як мене нібито затискають у кут.

«Все йде точнісінько за планом. Полеж-но тепер якийсь час у ліжку».

За Ріхартом поспіхом побіг єдиний родич, який був тут присутній — його молодший брат Елвен.

«Наступним будеш ти», — я ледь помітно всміхнулася, дивлячись йому в спину. Незабаром Елвену стане зовсім не до турбот про свого брата.

За якийсь час повернувся палацовий лікар, що оглядав пораненого. Зітхнувши, він доповів:

— Його життю нічого не загрожує... Проте мине чимало часу, перш ніж він опритомніє.

— Яка прикрість.

Вислухавши звіт лікаря, Роберт одразу ж звернувся до імператора:

— Тепер в уряді утвориться велика прогалина. Адже він зазнав ушкоджень, через які навряд чи зможе найближчим часом повернутися до виконання своїх обов'язків.

Настав час для Роберта завдати наступного нищівного удару.