Розділ 100 — Щодо Крихітки

Коли моя навичка Інженерія Ядер успішно покращена та мій перший тест на злиття ядер завершено, настав час переходити до наступного етапу моєї підготовки!

Я вже зібрав невелику купу ядер, які двічі змінив, поруч з тим місцем, де хропе мій друг-мавпа.

Формо вказав мені, що існує низка навичок, пов’язаних з « вихованцями », що є терміном, який Софос і, можливо, інші в цьому світі використовують для позначення монстрів, які були відтворені з ядер.

Я, чесно кажучи, не можу пригадати, чи бачив такі навички, коли востаннє переглядав список, але тоді я їх не шукав. Маючи в запасі трохи балів навичок, я хочу ще раз поглянути та побачити, чи зможу я знайти щось, що допоможе мені використати силу Крихітки для боротьби з майбутньою хвилею.

Відкривши меню навичок кількома відпрацьованими думками, я починаю гортати його, шукаючи все, що стосується слова « вихованець ».

Звичайно, озброївшись цією новою інформацією, мені вдається знайти масу навичок, пов’язаних з вихованцями .

...

Переглядаючи список, я бачу навички, які полегшують роботу з великою кількістю вихованців , навички, які допомагають швидше вирощувати вихованців ... це, мабуть, стосується часу та біомаси, необхідних для повернення монстра до повного розміру, навичок які дозволяють відстежувати статистику вихованців , навіть навички для прискорення швидкості підняття рівня вихованців .

Тут стільки всього!

Не дивно, що Софос змогли використати свої навички інженерії , щоб так довго виживати, живучи в цьому місці зі своїми слабкими тілами. Створивши таких страшних монстрів та керуючи ними за допомогою всіх цих навичок, вони справді стали страшним супротивником.

Однак більшість з цих навичок не здаються мені надто привабливими. Мені насправді не потрібна величезна армія вихованців , це здається мені зайвим, оскільки я вже оточений сотнями монстрів. Натомість невелика кількість сильних вихованців здається мені більш бажаною. Союзники, які можуть захистити мене та колонію, поки вона не зможе краще захистити себе.

Я насправді не хотів робити жодних кроків у цьому шляху домашніх тварин. Відновлення Крихітки було випадковим, але відколи він у мене з’явився, я помітив, що мені подобається цей великий дурень. Зрештою, я виростив його з маленького шимпанзе назад у могутню горилу, якою він тепер став.

Оскільки він тепер у мене є, я подбаю про те, щоб він став найкращою мавпою!

Тому до моєї уваги припадає таке вміння:

[ Спілкування з вихованц я м и : створює ментальний зв’язок між вихованцем і господарем, підвищення рівня навич ки покращить чіткість зв’язку та відстань, на якій його можна використовувати].

Якщо я зможу ефективніше спілкуватися з Крихіткою, він стане набагато кориснішим та зможе отримувати деякі інструкці ї , а не просто бігти та битися з усім, що бачить!

Я обираю цей навик!

Коли я затверджую витрату бала навичок з Гендальфом, у моїй пам’яті протікає знайоме відчуття.

Поки це стається, я також перевіряю покращення Захисту Екзоскелета, оскільки цей навик досягнув п’ятого рівня і тепер його можна покращити.

[Захист Екзокелета — Покращений Захист Екзоскелета: покращує здатність використовувати природу зовнішнього скелета для відбиття фізичної шкоди].

Я візьму це теж!

Витративши кілька балів навичок, час перейти до наступного етапу.

[Крихітка , прокидайся !]

Я намагаюся використовувати наш нещодавно встановлений ментальний зв’язок, щоб поспілкуватися зі своїм сплячим другом-мавпою.

Маленька присутність у моїй свідомості противиться, наче роздратована дитина. Я не думаю, що він хоче прокидатися...

[Прокинься, мавпо! Нам є чим зайнятися!]

Ця присутність у моїй голові знову перекочується та відмахується від мене, метафорично натягуючи подушку на голову.

Отже хочеш так?

Звужуючи очі, я беру ядро і підходжу до дрімаючого товариша.

БАМ! БАМ! БАМ!

Вставай! Вставай! Вставай! Вставай! З кожним словом я б’ю ядром у своїй нижній щелепі його по голові.

Ігноруєш мене?!

Незабаром Крихітка відповів на моє ніжне прохання прокинутися та сів біля стіни тунелю, докірливо дивлячись на мене і потираючи голову.

[Втомлений]...

Глибокий, похмурий голос раптом лунає в моїй свідомості.

Голос Крихітки! Отже навичка працює!

[У нас є чим зайнятися, друже. Це великий день, особливо для тебе!]

Крихітка тупо на мене дивиться, перш ніж його повіки починають повільно опускатися.

БАМ!

[Ай!]

[Візьми це ядро та використай його!]

Я нетерпляче кидаю ядро перед ним. Знову намагатися спати переді мною... Ти це серйозно?

Крихітка дивиться вниз, на ядро, а потім знову на мене. Я відчуваю бурхливу плутанину в його голові, поки він розмірковує над тим, що саме я хочу, щоб він зробив.

[Використовуй ядро, щоб посилити власне!]

...

[Ядро?]

[Так! Ядро! Ось це, на землі!]

[Це?]

[Так!]

[Ядро?]

[Так!]

...

[Не знаю як....]

АРГХ!

Я не вперше нарікаю на те, що у Крихітки серйозні проблеми з обмеженими розумовими можливостями. Відверто кажучи, ця мавпа тупа. Сильна, але тупа, як пень.

Минулого разу мені довелося бити його ядром по голові, поки він інстинктивно не злився з ним.

Схоже, що мені доведеться повторити цей процес!

Зі зловісним блиском в очах я піднімаю ядро з землі та повільно підходжу до мого нервового вихованця.

[Ти поглинеш ядро, Крихітко?]

[Поглинути?]

БАМ!

[Дідько, поглинай!]

БАМ!

[Ай!]

БАМ!

ТУК!

Ах! Звук змінився...

Швидко перевіривши свої щелепи, я бачу, що ядро, яке я старанно двічі змінював, зникнуло.

Ура !

Я гладжу Крихітку вусиками по хворій голівці!

[Хороша робота! У тебе вийшло!]

[У мене вийшло?]

[Так! Ти поглинув ядро! Його вже немає, бачиш?]

[Ооооо!]

Здається, в його тьмяних очах спалахнуло світло, оскільки він нарешті зрозумів, що я хочу від нього.

Чудово! Продовжимо!

[А тепер поглинай ось це!]

...

[Поглинути?]

ДІДЬКО.

[Зроби так, щоб камінь зникнув! Зміцни власне ядро!]

....

Він просто тупо дивиться на мене.

Хаа.

БАМ!

[Поглинай ядро!]

БАМ!

ТУК!

Ага!

Крихітка тепер сидить, прикривши голову обома великими руками. Мені майже шкода свого бідолашного простодушного приятеля-мавпу, але це для його ж блага. Він, мабуть, наближається до еволюції після останньої битви у якій він лютував! Я повинен максимально наповнити його ядро якомога швидше.

Я беру ще одне зі своїх модифікованих ядер. Я планую зберегти недоторкані, щоб продовжувати на них тренуватися.

[Добре. Тепер ось це!]

Крихітка дивиться на мене крізь пальці з глибоким сумом і трепетом в очах.

[Чому б тобі просто не поглинути його без того, щоб я тебе ним бив!?]

Я кидаю його на землю перед своїм другом-мавпою в оборонній стійці.

[Піднімай!]

Я йому наказую.

Мати можливість спілкуватися з ним це так приємно! Проте у мене таке відчуття, що він може не дуже насолоджуватися цим досвідом.

Він неохоче бере ядро. Дорогоцінний камінь виглядає таким маленьким у його м’ясних руках. Я підозрюю, що він певним чином покращив свої руки. Вони, безумовно, виглядають сильнішими та могутнішими, ніж раніше.

Поклавши ядро на свою масивну долоню, він уважно дивиться на мене, перш ніж на мить зосередитися. З коротким спалахом світла ядро тане в його тілі та зникає.

[Так! У тебе вийшло! Молодець, Крихітка!]

Я обсипаю його похвалою і кілька разів гладжу його по голові своїми вусиками, доки дурна горила не починає звиватися від радості, широко посміхаючись кажанячою мордою.

Оооооо, як мило.

[Тепер ось це!]

...

Я продовжую передавати Крихітці ядра, поки після восьмого він не хитає головою, постукує себе по грудях і каже:

[Повний].

У моїх грудях піднімається хвиля збудження. Я практично відчуваю, як мої очі блимають зловісним блиском , коли я повертаюся, щоб подивитися на масивне ядро змії.

Час прийшов час десерту!