Розділ 1005 — Повернення

«МИ КУПАЄМОСЯ В ЇЇ ЩЕДРОМУ СВІТЛІ!»

«ШУКАЄМО!»

«КУДИ ВОНА ВЕДЕ , МИ ПІДЕМО !»

«ШУКАЄМО!»

«ВІЧНИЙ СПОКІЙ! ВІЧНА СЛАВА! ТЕПЕР НАЛЕЖАТЬ ЇЙ ! СКОРО ВОНИ БУД УТЬ І НАШ І ТЕЖ !»

«ШУКАЄМО!»

Колона Безсмертних продовжувала крокувати крізь ряди мурах, що розступилис ь за ними. Попереду їх строю на своїх спинах вони несли Релікварій Вічного Спочинку, а його священні дими були наповнені феромонними повідомленнями надії та втіхи.

«Смерть близько! Слава Колонії! Кінець настав! Смерть близько!»

Хвилі феромонів котилис ь по обидва боки мурах, які, не будучи вражені , обертали вусики та цокали щелеп ами .

Лірой продовжувала закликати своїх послідовників попереду колони. Коли вони дійшли до кінця мосту, Безсмертні були охоплені божевіллям, їхні серця вибухали від відданості Колонії, а очі палали відчайдушною потребою віддати своє життя.

Релікварій мав мультиплікативний ефект на завзяття Безсмертних. Вони так прагнули летіти в бій, що броня на їхніх спинах аж брязкала.

Звичайно, це було неможливо. Міст ще не був закінчений.

Одягнена сталлю колона зупинилас ь з дивовижною дисципліною, і Безсмертні сіли, опустивши свої тіла, щоб відпочити, хоча, на жаль для них, не назавжди.

Коли їхні ударні загони були на позиції, Колонія знову взялася за роботу над розширенням мосту. Земна магія знову запрацювала , коли тисячі розумів об’єдналис ь разом, щоб працювати над енергією, що наповнювала повітря. Бомбардування продовжувалося, поки вони працювали, але стало ясно, що К аармодо не вистачає вогневої потужності, щоб зламати оборону К олонії.

Міст неминуче завершив свій шлях, з'єднавшись з горою термітів і закінчившись на березі. Мурахи дивилис ь на суцільні поля білого гриба, але від їхнього ворога не було й сліду.

Це означало, що настав час для пожежі.

Очолюючи магів вогню, екстатичн а Пропел а нт ступи ла вперед.

«Мурахи-маги! Готуйтеся до спал е ння! Спаліть все! ДО САМОЇ ЗЕМЛІ! АААААХАХАХАХА!»

Вогонь вибухав у всіх напрямках, під палюючи грибний ліс. Величезні кулі чистого блакитного полум’я піднімалися далі в гору, викликаючи точкові пожежі, які швидко поширювалися. Через кілька хвилин на горі спалахнуло шалене пекло.

Безсмертні приготувалися, чекаючи відповіді від термітів, але її не було. Що цілком влаштовувало Пропелант .

«Більше вогню! БІЛЬШЕ! ЦЕ ТАК КРАСИВО!» вона лютувала, запускаючи все більше і більше палаючих снарядів углиб ворожої території.

Понад годину горів вогонь, охоплюючи гриб з захоплюючою швидкістю. Стовпи полум’я з ревом здіймалися на десятки метрів у повітря, а попіл нагрівався так сильно, що скрізь, куди б він не потрапляв, він викликав нові пожежі. Коли паливо згоріло, залишилас ь лише обвуглена земля, яка все ще шипіла від залишку тепла. Вдалині ще піднімався до неб а дим , а грибок палав над обрієм.

Але тиша була оглушливою. Колонія очікувала побачити ворога, який викидався зі своїх тунелів, щоб боротись , сповнений люті та готовий захистити свій дорогоцінний сад. Натомість могутня колона мурах дивилас ь на безплідне поле, позбавлене ворога, якого вони шукали.

Лірой зроби ла крок в перед.

«Пішли» , — сказала вона.

Про яв ляючи рішучість, Безсмертні почали марш. Якщо їм пощасти ть , ніхто з них не повернеться . Релікварій Вічного Спочинку марширував разом з ними, а споікйний погляд Кард и гант спостерігав за кожним їхнім кроком.

З їх важкоброньованими ударними загонами на чолі, решта армії слідувала за ними, пливучи над ландшафтом, наче стихійне лихо. Вони продовжува ли йти щільною колоною у стані підвищеної бойової готовності. Це не була дружня територія; ця земля їм не належала.

Кожна грудка бруду, кожен камінь, кожне тліюче дерево могло прихов ув ати тунель або печеру, наповнену термітами. Маги розширювали свої відчуття настільки далеко, наскільки могли, навіть дійшовши до того, що під час маршу зміцнюва ли ґрунт під собою.

Тим не менш, терміти не з'явилис ь .

Каармодо явно тримали своїх підопічних на міцному повідку. Вони стрим ув али свою жахливу армію, доки мурахи не підійдуть якнайближче .

Незважаючи на це знання, Колонія просувалась вперед. Їхня рішучість не похитнулас ь . Вони побачать сьогодні тут знищеного ворога , незалежно від їхніх планів і хитрощів. Після завершення битви одна комаха почне панувати .

Напружена та насторожена армія пройшла аж до гирла самого термітника. Хоча ремонт було зроблено, сліди пошкоджень, завданих Найстаршим, все ще можна було побачити, жахлива сила, яку вони випустили, пошкодила навіть саму гору.

Тут ворог нарешті дав про себе знати.

Великі ряди термітів, тисячі за тисячами, заповнили широкий вхід до гнізда. Сліпі обличчя та довгі щелепи піднялися вверх , коли мурахи підійшли достатньо близько, щоб відчу ти їхній запах.

З кожної сторони почала наростати лють, щелепи клацали з пронизливою силою, а звук відбивався від скелі. Жодна сторона не могла терпіти іншу. Жодна сторона буде терпіти іншу.

Коли їх відокрем лював лише кілометр, Колонія зупинилас ь , а довга вузька колона почала реформуватись . Маги продовжували зміцнювати землю та відчувати все, що могли, про тунелі під ним и .

Результати були уривчастими, вони не змогли нічого чітко виявити. Каармодо бу ли зайнят і , працюючи проти них, щоб вони не знали, звідки відбудеться раптовий напад.

Це не мало значення , це також відповідало їхнім очікуванням. У цьому фінальному протистоянні нічого не було залишено напризволяще!

Дві армії зіткнулися одна з одною на відкритій місцевості. Мурахи тремтіли від хвилювання, готові обрушити свій гнів на термітного ворога.

На чолі колони Безсмертні затремтіли ще сильніше, аж настільки , що їхня броня затріщала об броню солдат ів , що стоя ли поруч. Постійний барабанний удар металу об метал наповнював повітря, наче оглушливий гомін, від якого тремтіли всі вусики на горі.

« Дідько , Лірой! Припини!» — поскаржився Найс тарший.

Повністю втративши в цей момент фокус, лідер сталевої колони сприйняв це як інструкцію атакувати.

« ЛІ-І-І-І-І-І-І-ІРОЙ !» — вигукнула вона.