Розділ 1006 — Битва починається

Рассан'теп з холодним рептилійним захопленням спостерігав, як броньовані ударні загони Колонії пірнають вперед, здавалося, навмання. Він сподівався, що протистояння між двома сторонами триватиме довше, щоб він міг краще вивч и ти мурах і роботу їхніх сил. Знаючи те , що він тепер про них знав , було набагато простіше розпізнати кількість думок і зусиль, які вони вкла да ли в усе, що робили, і безкорисливість, з якою вони діяли.

Навіть у стані спокою колона жваво працювала. Величезні потоки мани постійно спрямовувалис ь , а енергія засмоктувалас ь , щоб поповнити запаси магів, які не припиняли маніпулювати землею та камінням навколо себе .

Остерігаючись засідки, вони поетапно зміцнювали землю під час маршу: перші ряди виконували початкове зміцнення, другі ущільнювали його , а треті починали новий шар і так далі по лінії. Коли остання мураха перетнула клаптик землі, під ними було десять метрів стиснутого каменю.

Коли вони зупинилис ь віч-на-віч з силами термітів, ця практика лише посилилас ь ; навіть тепер, коли обидві сторони почали зближуватися, тисячі мурах продовжували працювати над камен ем під ними.

Незважаючи на дещо несподіваний початковий прорив , решта колони мурах рухалася з неймовірною координацією та ефективністю. По всьому війську великі групи мурах відривалис ь і просувалис ь до нової позиції. Велетенський К аармодо був зачарований, побачивши, як деякі групи просто пробігають одна через одну, і йому знадобилася мить, щоб усвідомити, що мурахи просто перелазили одна через одну, не порушуючи кроку, що його народу було б складно зробити.

Насправді, навіть один крок Каармодо на іншого було б настільки великим порушенням протоколу, що вся концепція була для них майже абсолютно чужою.

Перед тим, як одягнені в броню важкі мурахи досягли своєї цілі, на шляху полетів потужний залп кислоти та магії. Терміти кипіли від сліпої люті під керівництвом людей Рассан'тепа. Він знав, що вони хочуть атакувати , викинути з гнізда та знищити армію комах, що з’явилас ь перед ними, але він також знав, що їм у цьому перешкодять.

Що, звісно, означало, що дощ кислоти впав на згуртовані ряди термітів, спаливши їхні панцири та змусивши їх смикатися та клацати щелепами від потужного гніву.

Поточна порода була захищена від кислотних пошкоджень, але не повністю, К олонія все одно буде вбивати своїх ворогів .

І їхня стрільба була настільки дисциплінована!

Тисячі й тисячі мурах у акуратних рядах по черзі стріляють. Спочатку мурахи попереду, потім ті, що йшли позаду, і в сю дорогу назад через десятки рядів, окремими залпами кислоти, що піднімаються високо в повітря та дугою вниз, щоб в пасти серед термітів.

Бризки розсипчастих крапель у повітрі створювали майже художню картину, самого її обсягу навіть було майже достатньо, щоб викликати веселку.

З високої гори Рассан'теп міг магічним чином розширити свій огляд на все поле битви. Погляд зверху вниз дав йому завидне місце для переглядів майбутнього видовища. Звичайно, його роль полягала в тому, щоб надавати розвідувальні дані своїм людям, щоб допомогти їм керувати битвою, але він здебільшого залишив це слугам .

На відміну від тих, кого він неохоче називав своїми союзниками в цьому конфлікті, він був переконаний, що ця битва програна. Дійсно, його головним пріоритетом у битві було спостерігати за потенційним древнім на підйомі.

Він нетерпляче нахилився вперед і зосередив увагу на зіткненні з обох сторін .

Незважаючи на чисельну перевагу та щільні ряди, терміти не були споряджені, щоб отримати такий нищівний удар, як цей. Коли головна броньована мураха врізалас ь в першого терміта, той був відправлений у політ, і незабаром до нього в повітрі приєднався наступний у черзі. Шматки хітину полетіли в повітря, а панцири просто розтрощилися від удару. Це був гр і м, і все не зупинилос ь лише на цьому. Хоча було неможливо чітко це розглянути, сталеві мурахи майже наче прискорилися, коли вони кинулис ь глибше у ворожу армію. Незважаючи на жорстокість їхнього нападу, вони все ще рухались вузьким фронтом, лезом, яке глибоко встромилося в тіло армії термітів.

Тепер на них обрушився власний кислотний шквал К олонії, настільки глибоко вони зайшли.

Рассан'теп розгубився. Чи збиралися вони колись зупинити сь ?

Відповідь, мабуть, була ні. Вони атакували далі , поки нарешті не зупинилис ь , а їхній імпульс вичерпався. З усіх боків оточені ворогами, тепер між броньованими мурахами та їхніми союзниками стояли десятки тисяч термітів.

Цікаве рішення, яке він не міг зрозуміти. У мурах, мабуть, був план, усі їхні дії були настільки обдуманими, але в чому був план , він не міг зрозуміти. Незважаючи на те, що вона була настільки молод ою , у Колонії були аспекти , яких старий просто не міг зрозуміти. Дивна, щедро прикрашена річ, яку мурахи несли з собою в серце армії термітів, була ще однією подібною річчю.

І де був Ентоні?

Разом зі своїми домашніми тваринами він не приєднався до стрімкого нападу на вхід гнізда, а натомість застосував більш виважений підхід. Поряд з великою лінією фронту могутніх мурах-солдатів і союзників з розумних рас , які йшли пішки, масивна, вкрита діамантами мураха без страху крокувала вперед, щоб вступити в бій з термітами, які залишилис ь після цього вражаючого нападу.

Коли обидві сторони зустрінуться , Рассан'теп добре уявляв, що станеться , і він відчував, що його народу це не сподобається.