Розділ 1007 — Напад на гніздо!

Колективна воля понад ста тисяч живих створінь, що одночасно протікають через тебе , — це… п’янка річ. Коли всі сто тисяч з них кричать заради кров і своїх споконвічних ворогів… складно залишатис ь спокійним .

Коли Лірой побігла , як ідіот, мені довелось використати всі сили, щоб не кинутис ь за нею. Якби я справді приєднався до передбачуваного суїцидального прориву Безсмертних, я, можливо, ніколи б не оговтався від сорому . Останнє, чого я хочу, це щоб більше моїх родичів приєдналис ь до цього дурного культу смерті. Я не можу повірити, що вони несли свою мертву сестру в бій… у труні , яка розповсюджувала феромони з оголошенням «смерть наближається!»

Ц е просто не є доречн им . Той факт, що Кард иг ант, напевно, не була б проти, не має значення , як на мене . Де повага?

У мене в голові крутиться безглуздий потік думок, поки передня лінія військ висувається вперед, щоб вступити в бій з термітами. Потік волі , що вливається в мене, зараз нагадує розум вулика, настільки єдиний наш намір . Це наче розгніваний бог тицяє мені прямо в мозок, вимагаючи вби ва ти термітів.

Я йду, добре? Я збираюся!

Незважаючи на всі мої зусилля, щоб зберегти контроль над собою, я бачу, що мої щелепи нетерпляче тремтять. Я рішуче відтягую їх назад і фіксую на місці, поки ми продовжуємо наш впевнений марш вперед.

Терміти чекають, щоб прийняти нас, тисячі й тисячі їх згромадилис ь біля входу до свого гнізда. Навіть без К аармодо, які контролювали б їх, вони все одно були б тут, готові прийняти нас, вони глибоко в глибині душі знають, що означає, коли мурахи приходять до гнізд а .

Правильно, сліпі таргани, або ви відіб’єтесь від нас, або ми звалимо всю гору на ваші голови! Гніздо, виводок , королеви , не залишиться нічого !

І королі в теж, я припускаю, хоча ідея королів просто… дивна. Я маю на увазі... для чого?

Ні, Ентоні! Не відкидай свою оригінальну стать як марну, навіть випадково! Не забувай про свою чоловіч ні сть. Те, що мурахи-самці фактично марні та гинуть майже відразу після того, як вони передадуть свої гени, не означає, що ти може ш викинути своє внутрішнє я!

Пха ! Ніби це взагалі має значення. Пора боротись !

Найближчий терміт вимальовується в моїх очах, гнів і ненависть горять у кожному сантиметрі його панцира, і я стрибаю вперед з щелепами, готовими кусати . Саме це я відчуваю до тебе!

КЛАЦ !

Мої щелепи висмикуються вперед, сповнені гніву сотні тисяч мурах , і мій ворог відвертається , або точніше намагається це зробити, бо зубці моїх щелеп усе ще глибоко застрягли в його панцирі.

Гвехехех. Тобі немає порятунку.

Саме тоді Крихітка стрибає через мою голову та приземляється на нього , розчавлюючи терміта до невпізнання.

[ Ей ! Цей був мій!]

[Р РР ААААА!] він реве розумом і тілом одночасно.

В очах великої мавпи вже горить світло битви, немає сенсу витрачати енергію на розмову з ним. Я просто перейду до наступного, щоб виплеснути лють Колонії, що тече крізь мене!

За винятком того моменту, що коли я обертаюся та рухаюся навколо велетенського тіла Крихітки, а він починає легко підстрибувати на ногах і розпускати свої нищівні кулаки, я бачу, що Крініс зайнята тим, що запихає термітів собі в рот, поки вона свердлить свідом і ст ь інших і налаштовує їх проти їхніх ворогів.

Дідько !

[Що не так, майстре ?] питає вона невинно.

[... нічого.]

Я не можу скаржитися, це все-таки битва. Я просто переповнений цією енергією і мені потрібно її позбутися!

Без проблем. Переді мною К рихітка, Крініс ліворуч, я просто поверну праворуч.

БУМ!

Поруч зі мною лунає вибух, який випаровує купу термітів прямо перед моїм обличчям.

[Такс - с - с] Інвідія муркоче, задоволений собою.

Я бачу маленького демона позаду, та його єдине око , що світиться яскраво-зеленим, викривлен е від радості. Цей маленький гоблін знав, що я збираюся напасти на них, і дуже щасливий, що забрав їх у мене!

Ах ! Я більше не можу!

[Ви боріться тут, я переконаюся, що з Ліро й все гаразд!]

[Почекай те , майстре ! П лан був не таким !]

[Плани ніколи не виживають після першого контакту з ворогом, Крініс , ц е мудрість предків !]

Сказавши це, я радісно клацаю щелепою, нахиляюся навколо Крихітки та шалено прискорююс ь .

Гве-хе-хе! Тепер в они мене не зупинять. Приводьте термітів, я готовий до них! Насправді мені навіть не потрібно досягати їх, перш ніж почати боротьбу...

Я швидко заряджаю свою щелепу вибухом гравітаційної мани та кидаю найближчого терміта прямо в свої очікуючі щелепи.

ХРУСТ !

Я відкидаю б іомасу вбік і стрімголов вриваюся в ряди термітів, насолоджуючись шкрябанням і стукотом їхніх щелеп по моєму славетному панцирі.

Так! Давайте ще більше ! Я сам візьму десять тисяч, тож підходьте і кусайте !

УКУС ПУСТОТИ !

Вороги, що скрегочуть переді мною, розтерзані за кілька секунд, коли вони отримують мій найсильніши й укус. Перед цією жахливою силою їхній мізерний захист немає шансів витримати .

Моя витривалість зазнає значного удару завдяки використанню нави чки , але в мить ока вона знову починає різко зростати. Енергійна воля Колонії пронизує мене, мені неможливо втомитися!

У вас, терміти, справжн і проблеми ...

Наповнений силою , я починаю атакувати навколо себе щелепами та кислотою, з дикою відданістю вбиваючи термітів, що мчать вперед, божевільно кусаючи. Вони намагаються вчепитися за мої ноги, знайти суглоби в моїй броні чи вирвати мої вусики, але мене просто неможливо зупинити. Кожного разу, коли вони вигризають шматки з мого панцира, я їх відновлюю, оскільки регенераційна залоза наповнюється так швидко, що я можу використовувати її з абсурдною частотою . Дрібні травми, які вони мені завдають, просто не встигають скластися, перш ніж я їх відновлюю , і мені ніколи не потрібно зупинятися.

Поки Колонія зі мною, я ніколи не зупинюся!