Розділ 1008 — Заглиблення

« Найс тарший! Що ви тут роби те ?» — поскаржи лась Лірой.

«Ха , в и думали, що вас тут чекає останн ій бій , га ? Ви думали, що втекли достатньо далеко від решти Колонії, щоб ми не змогли наздогнати та залишити вас живими? Ти повинн а знати краще, Лірой».

« Але чи не варто вам кинутис ь глибше в гніздо, Найс тарший? » — запитує вона, і надія поки що жива в її запаху. «Ми можемо утримати цю позицію… незважаючи навіть на величезні труднощі! Так! Ми можемо залишитися тут, борючись за контроль над входом у гніздо, щоб захистити вас… доки ми не впадемо один за одним, при чому дуже трагічно!»

Нічого собі, як швидко вона продумала все це в своїй голові.

«Жодних шансів, Лірой. Я прийшов сюди виключно для того, щоб зберегти життя тобі та всім твоїм послідовникам. Ніхто з вас не помре, поки я тут», — твердо кажу їй.

«Дідько» .

«Це відст і й!»

« Всі плани постійно руйнують …»

« У мене було хороше відчуття про сьогодні…»

«Гей! Замовкн іть там! Ви д умає те , що я вас не чую? Не змушуй те мене підходити туди!»

«Ви б вбили нас, якби підійшли ? »

«Що ? Ні !»

« Дідько ...»

«... вам потрібна допомога. Я займус ь цим після цієї битви, достатньо з вас веселощів . А тепер поверніться до боротьби з термітами. Ви лінуєтесь ».

«... добре», — бурчать Безсмертні та повертаються до бою, але мені не складно побачити, що вогонь в них згас.

Ось ми і тут , глибоко біля входу в гніздо термітів , їхні запахові сліди всюди навколо нас, як і буквально десятки тисяч самих термітів , що піднімаються по стінах, і, безсумнівно, під нами є ще тисячі за тисячами.

Якщо ви не бадьорі для цього бою , то якого біса ви шукаєте?!

Я маю на увазі… я знаю, чого прагнуть Безсмертні, але я не можу цього зрозуміти, тому я не можу зрозуміти їхню відсутність запалу . Але це не проблема, у мене вистачить бадьорості для всіх нас!

Пустіть мене до них!

Повернувшись спиною до ображеного війська Безсмертних, я кидаюс ь до зовнішнього краю строю та перебігаю прямо через верхівку броньованого солдата попереду, кидаючись в очікуючу пащ у термітної орди, наче качка-мільярдер, що скачу в свою грошову колекцію.

Ще до того, як я приземляюсь , темно-фіолетова мана розширюється навколо мене, і з’являється гравітаційна область, щоб по чати тягнути термітів вниз, перш ніж я навіть приземлюс ь . Маючи достатньо розумових сил, я вливаю всю свою розумову енергію, щоб якомога сильніше стиснути ману, перш ніж випустити її, і мені приємно бачити, як комахи піді мною хитаються під додатковим тиском.

А потім я врізаюс ь в їхні ряди, мої щелепи клацають і зжимаються , після чого я високо піднімаю свій діловий район і підриваю околиці добрячою дозою найкращих продуктів Колонії.

Їжте кислоту, дурні !

Як би я не хотів використати свою елемента ль ну магію, у мене є інше застосування для неї , і я не отримаю шансу для неї так скоро в бою. Мені доведеться трохи заглибитис ь , перш ніж я зможу отримати максимальну цінність з цих заклинань.

Наразі я використовую більш особистий підхід до знищення термітів поблизу.

Потрібен екстермінатор, і я тут, щоб відповісти на дзвінок! Нестримний, я викидаю всю свою досі стриману лють на ворога, спрямовуючи намір усієї моєї сім’ї на свою щелепу, продираючись крізь жуків перед собою.

Завдяки величезному об’єму енергії, що наповнює мене, я можу регулярно кусати з навичкою , і кожно ї з них достатньо, щоб вбити десять термітів одночасно. В далині я бачу, як решта Колонії просувається вперед, знищуючи ворогів і відкидаючи їх назад, до місця, де боремось ми з Безсмертними.

Я не зовсім розумію, чому К аармодо змусили своїх монстрів-рабів зробити вхід у гніздо таким широким, широка доріжка та висока стеля звужувалися лише глибше, коли отвір переходив у темряву. Десь там знаходяться матки та виводкові кімнати , і ми не підемо, доки вони не стануть лише руїнами.

Я кусаю і кусаю, поки терміти кидаються на мене, вилазячи один на одного, щоб зробити свій укус , але з сотнею тисяч членів К олонії в цьому районі , мене не спинити .

Скільки б я не боровся , я не втомлююсь , і скільки б маленьких ран вони не встиг а ли нагромадити, я можу їх зцілити . Насправді, чим більше я борюся, тим більше енергії відчуваю, коли Колонія бере верх і тріумф спалахує в кожному члені моєї родини.

Поки я жую, один мозок просіює враження, які я отримую від моїх родичів через Вестибюль, і я можу сказати, що битва поки що одностороння. Проти могутності такої кількості мурах, підтриманих відданим збройним загоном розумних рас і їх бафів, наш ворог нам абсолютно не рівня .

Це Колонія в її найсильнішій формі, ви, дурні , що гризуть дерев а ! Ви справді дума ли , що зможе те протистояти нам?

Муахахахахахах!

Я продовжую весело кидатис ь в гущу битви, поки основні сили К олонії продовжують наближатися. Коли я думаю, що у мене буде ще п’ять хвилин, щоб продовжувати жувати, я обертаюся та бачу, що неподалік вже прибула велика зграя мурах.

« Звідки ви взя лись ? » Я вимагаю, здивований.

«Ой, старший! Привіт-привіт! Що тут відбувається? Ми по думали, що можемо зайти і подивитись , як у вас тут справи ?»

«Зачекай, що? Я думав, що ви прийшли, тому що це було частиною плану, я просто був шокований, що ви впоралис ь без мене».

Вона пильно дивиться на мене. Я дивлюсь у відповідь.

«Ви… тут через план… правильно ?»

«Звичайно, що так, старший, не жартуйте про подібне, що ж , я збираюся боротись далі , прощайте »

«Як тобі вдалося випадково діяти за планом?!»

Я в розпачі хитаю головою. Я іноді турбуюсь за свою сім'ю. Більшість мурах живуть дуже по правилах , але час від часу ми отримуємо абсолютно божевільних представників , і вони збивають з шляху купу інших.

Було б чудово, якби я зміг знайти джерело проблеми і зупинити її, але скільки б я не думав про це, я просто не можу визначити, звідки ці божевільні беруть свій початок. Керівництво у верхній частині К олонії міцне… здебільшого.

Чи може це бути мати? Вона трохи дивна… можливо, вона передає ці дивні інстинкти яйцям?

Я повинен запитати її наступного разу, коли побачу. Наразі мені потрібно виграти битву.