Розділ 1009 — Падіння Титана

Сло у н спостерігала за битвою з тилу, хоча вона відчайдушно хотіла кинутис ь вперед, щоб боротись разом зі своїми родичами . Як генерал, відповідальний за поле бою , вона не могла дозволити собі бути настільки егоїстичною, але з ненависним ворогом Колонії так близько, їй було складно стриматис ь .

Її щелепи свербіли, щоб розчавити термітного ворога.

На жаль, вона краще контролювала себе, ніж такий ідіот, як Лірой. Її товаришам-генералам доводилося включати безрозсудн і рішення Безсмертних у кожен план. Насправді дійшло до того, що якби вони не кинулис ь вперед наосліп, увесь план битви був би зруйнований.

На щастя, вони розрахували атаку Жвавої , щоб виручити важк у броньован у бригад у мурах , перш ніж вони опиняться у надто великій небезпеці. Навіть Найс тарший кинувся вперед, щоб переконатис ь , що вони не отримають шкоди, ще раз показуючи, наскільки наймогутніша мураха піклується навіть про найдурніших членів родини.

Помахом вусиків генерал відігнала такі думки та зосередилас ь на боротьбі.

Фронт продовжував наступати, а Колонія та їхні союзники штовхали сь в щелепи орди термітів. Ворог заповнив вхід до свого гнізда і незліченні тисячі термітів і навіть більше прибували з глибини кожної миті. Проте, здавалося, що неважливо, скільки термітів прибу ва ло на фронт, зосереджена сила ста тисяч мурах була просто занадто великою, щоб її подолати.

Аури генералів, що перекривалис ь , підтримували війська на передовій, які використовували свої добре відпрацьовані навички , щоб сформувати непереможну стіну щелеп . Фронтові цілителі підтримували солдатів у найкращому стані або витягували важко поранених для екстреної допомоги.

Команди магів і розвідників обрушили непереборний шквал вогневої підтримки, дощ заклинань і кислоти, які сіяли хаос глибше в гнізд і . У другому ряд і люди зі списами та ті, хто їх супроводжував, розповсюджу вали ауру на якомога більшій території, зміцнюючи перевагу Колонії в якості над ворогом.

Захищені в серці рядів мурах, віддане ядро різьбярів, найдосвідченіших магів землі в Колонії, невтомно працювало, щоб зміцнити землю, на якій стояли мурахи, випалюючи ману з шаленою швидкістю.

«Мені подобається те, що я бачу», — заявила вона команді, яка зібралася з нею на командному пункті. «Ми досить швидко подрібнюємо термітів, ми повинні захопити вхід до гнізда протягом наступних тридцяти хвилин».

Незважаючи на їхню перевагу в озброєнні та тактиці, було б нерозумно кинутис ь вперед та перенапруж итись . Дисципліновані солдатські ряди зміцнювалис ь , відкидаючи ворога та змушуючи їх відступа ти метр за метр ом .

«Що нас хвилює? Які за грози?» — запитала вона інших.

« Атака з флангів», — запропонува ла один генерал.

« Ряди мож уть її поглинути», — спростувала вона це припущення.

Вони були не настільки дурні, щоб залишити незахищеними найслабших мурах у центрі.

« Обвал тунелю», - сказ ала інш а .

«Як у нас з цим справи ?» — звернулас ь вона до свого головного радника від різьбярів.

«Камінь тримається міцно », — відповів Тунгстант . «Їм потрібно було б зруйнувати половину гори, щоб дестабілізувати землю, на якій ми стоїмо. У них немає на це розум ових сил ».

Вона кивнула, задоволена.

«Будь-що інше?» запитала вона .

«Магічний напад від К аармодо».

«Щитові батареї готові?» Вона звернулас ь до Кулант .

«Готов і та чека ють », — відпові ла маг, спокійн а і зібран а , як завжди.

«Невидимий варіант термітів ?» інш а запропонува ла .

«Наразі існування подібних не можливо передбачити », - сказала вона.

Коли інших пропозицій не залишилось , Сло у н кивнула сама собі та повернулас ь до битви . Звичайно, кожна з цих ідей була ретельно обговорена під час їх планування, але було корисно проби ва ти діри у власній стратегії під час битви. Існував шанс того , що вони могли помітити щось, що вони раніше пропустили, тепер коли вони були тут і спостерігали, як усе розгортається. Якщо вони виявлять власні слабкі місця раніше, ніж це зробить ворог, це може стати переломним моментом, оскільки вони вирішать проблеми, навіть якщо їхні опоненти прагнуть скористатися ними .

Війна продовжувала невпинно йти хвилин а за хвилиною . За двісті метрів перед нею солдати наступали вперед , кусаючи, штовхаючи, хапаючись, приймаючи удари та повертаючи їх у відповідь.

Люди виступили вперед зі списами в руках, щоб встромити їх у щілини та завдати будь-яких ран. Насправді їхня присутність була набагато ціннішою завдяки аур і , створен ій священиками, але навіть незважаючи на це вони були відважними воїнами, які не здригалися перед обличчям ворожої орди.

Сло у н і всі її генерали уважно спостерігали, як тривала битва, що продовжувала йти на їхню користь. Їм навіть довелось перенести командний пункт на сотню метрів вперед, щоб не відставати від військ, які просувалися глибше.

Насправді Колонія настільки успішно захопила територію , що загнала термітів глибоко в жерло гнізда, а основна частина битви тепер перебувала в тіні гори. Головні мурахи вже ступили під землю, починаючи просуватися до першого з ворожих тунелів.

У цей момент щось змінилося.

Почувся глибокий дзвінкий тріск, від якого кожен вусик затремті в від вібрації. Голова Слоун повернулась до гори, звідки долинув звук.

Ще один тріск, настільки гучний, наче світ розламався навпіл, а потім глибокий гуркіт. Спочатку було складно побачити, що сталось , і мурахи, що збилися в командний пункт, напружували очі, щоб побачити, що відбувається.

Це було складно помітити, оскільки рух був настільки масштабним. Згодом стало зрозуміло, що відбувається. Сама гора розколювалас ь навпіл. Через кілька митей мільйони тонн каміння впадуть не лише на мурах, але й на сили термітів, які все ще борються.

«Протиді ї !» Слоан заревіла, і мурахи навколо неї ринули в дію , а накази за секунди пронеслися по армії.

Гуркіт ставав глибшим і сильнішим, коли цілий схил гори почав падати, вершина різко нахилялас ь вперед, після чого почала відрива тись . У гирлі гнізда сотні тисяч мурах підняли очі та побачили, що на них буквально падає гора, але жодна не поворухнулас ь , щоб розвернутись чи тікати.

Замість цього вони чекали, поки тисячі магів напружували свої розуми до крайньої межі, а мана проносилас ь в повітрі, наче ураган.