Розділ 102 — Велика розкопка!

Він, звичайно, виглядає до біса сильним!

І тільки подивися на його розмір !

Я вважаю, що це досить очевидно , що майже вся його еволюційна енергія пішла в силу ! Якось сумно. Мені б дуже хотілося, щоб бодай шматочок цієї енергії зміцнив його розумові здібності.

Гадаю, не все так погано. Оскільки у Крихітки є я щоб допомагати йому думати, і тепер він може отримувати мої вказівки, бути якомога кращим у битві — це, ймовірно, найкращ ий варіант , особливо з огляду на майбутн ю криз у , з як ою ми незабаром зіткнемося.

Останнє, що мені потрібно зробити, це завершити свої мутації. Маючи одинадцять балів біомаси, які потрібно витратити, я зможу вибрати покращення мутації для своїх ніг, а потім двічі покращити свою залозу гравітаційної енергії.

Я жадібно відкриваю меню, навіть не дослухаючись до підказок Гендальфа. Дай подивитися на ніжки!

Ого ! Подивіться на всі ці соковиті можливості !

Так багато варіантів, які я можу о брати!

Давай подивимося... Ноги, що прилипають до поверхні? Ох, я вже можу це робити... Ноги з шипами, щоб колоти ворогів? Ай ! Ноги з підвищеною швидкістю бігу, стопи без тертя для ковзання, ноги зі шкірою між ними? Якого біса?

У мене виникає спокуса вибрати варіант, який просто робить мене швидшим, або щось подібне, але потім мій погляд падає на вибір, що викликає мій інтерес.

[ Ноги поглинання , з’єднують ядро зі стопами, дозволяючи монстру втягувати ману з поверхні, на якій він стоїть].

Отже, коли я буду біга ти в підземеллі, ця опція дозволить мені черпати ману зі стін і підлоги?! Якщо швидкість поглинання пристойна, це може стати важливою ланкою в моїй магічній практиці! Якщо я зможу швидше наповн ювати своє ядро та ще більш голодну до мани з алозу гравітаційної енергії, вони стануть набагато кориснішими!

Беру !

[Чи бажаєте ви о брати ноги поглинання та покращити залозу гравітаційної енергії до +3? Це буде коштувати 11 балів біомаси ]

Давай !

ФЛАНАРГ!

Ахххх! Сверблячка!

Дурна річ!

....

Більшість моєї підготовки у цьому місці наразі зроблено. Завдяки успішній еволюції Крихітки настав час знову приєднатися до колонії та зробити свій внесок, щоб допомогти копати! Я прошу Крихітку взяти з собою залишки ядер, і ми покидаємо мережу пасток, повертаючись до головн ого шляху , перш ніж підійти до головного гнізда.

Стіни тунелю моторошно потьмяніли. Я не відчував такого низького рівня освітленості з тих пір, як відродився в цьому підземеллі. Зміна умов викликає занепокоєння, що робить тунелі набагато більш загрозливими та гнітючими. Тіні загрозливо танцю ють по стінах, поки ми з Крихіткою проходимо повз , і візерунки світла рухаються щоразу, коли рухаємось ми .

Крихітка протискується крізь тунель, згорбивши плечі вперед настільки, що він майже б’є собі по обличчю колінами. В одній руці він тримає ядра , притиснувши їх до грудей .

М и м овчки спускаємося по головній шахті. Відсутність працівників і темрява тиснуть на м на розум . Єдині звуки, які ми чуємо, це відлуння наших кроків під час спускання.

Здається божевільним, що через кілька годин це порожнє місце перетвориться на зону смерті, наповнену монстрами.

Я майже жалюгідно вдячний, коли підходжу до нижнього кінця шахти і шум колонії досягає моїх вух.

Оскільки мура хи нездатн і говорити, я чую не балаканину, а шкрябання тисяч ніг і скрегіт десятків нижніх щелеп, поки колонія тягне бруд, працюючи у шаленому темпі.

Нарешті ми з Крихіт кою спускаємось у кімнату королеви та бачимо , що кімната заповнена сотнями робітників . Окрім кількох робітників, що доглядають за виводком , майже всі мурахи мають бути тут, у цьому тунелі.

Вони лізуть один на одного, деякі з них прямують і спускаються до нижнього тунелю з щелепами, повними бруду, а інші біжать назад, щоб взяти ще одну порцію .

«Продовжуйте працювати, діти», — з’являється теплий голос Королеви, ніжно підбадьорюючи колонію.

Я, чесно кажучи, не думаю, що робітники могли б працювати більше! Вони практично вібрують від енергії, настільки вони прагнуть працювати поруч з Королевою, поки вона копає.

[Крихітка, спустись у нижній тунель і переконайся, що нічого не сталося] Я прошу свого друга-мавпу.

Він просто киває головою, перш ніж обережно пробратись крізь метушливих робітників, що здебільшого не звертають уваги на його присутніст ь. Д еякі працівники навіть починають перелазити через нього, просто підіймаючи сь по його рук ах та спускаючись по спині, поки він все ще стискає ядра у своїй руці.

Переводячи подих, я починаю пробиватися крізь божевілля робітників, використовуючи свій більший розмір, щоб відштовхнути набагато менших новонароджених і робітників. Вони настільки відчайдушно хочуть зробити свій внесок, що зрештою я змушений вдатися до досить відчайдушних методів, збиваючи інших мурах з шляху або лізучи на інших, щоб вийти вперед !

Це зовсім не дратує . Ц е саме ті люди (мурахи), яких хочеться мати на своєму боці під час катастрофи!

Коли я підходжу до передньої частини тунелю, я враж аюся досягнутим прогресом. З Королев ою на передовій, її величезні нижні щелепи з постійною швидкістю розкопували землю та каміння , разом з цілою армі єю помічників, що розбирали землю, тому прогрес був справді швидким.

Але цього все одно недостатньо.

Тунель уже простягнувся приблизно на двісті метрів від кімнати , що далеко від кільк ох кілометрів, як це повинно бути! На даний момент, ймовірно, у нас навіть недостатньо місця, щоб помістити виводок і всіх працівників у цей тунель!

А коли я думаю про Крихітку ....

Ми ніяк тут всі не помістимось !

« Привіт, королево!» — кажу я Королеві, починаючи несамовито рватися в землю.

Зручно говорити, не рухаючи ротом...

« З поверненням , дитино», – відповідає вона, теж з нижні ми щелеп ами , наповнени ми брудом.

Ми двоє вгризаємося в стіну, а наші нижні щелепи відривають великі грудки землі, які ми потім повертаємо та кидаємо за собою, дозволяючи меншим робітникам виконувати роботу з відтягування.

Ми не єдині, хто копає. У будь-який момент часу близько дюжини робітників кусають землю , розширюючи тунель по одній щеле пі бруду за раз. Більшість цих мурашок самостійно збирають свої купки та виносять їх , створюючи постійний обмін робітник ів спереду .

Ми з Королевою залишаємося незмінними, а наші нижні щелепи працюють , наче поршневі двигуни, аж поки моє обличчя не починає боліти від постійних повторюваних зусиль. На щастя, до мене знову повертається відчуття мурашиного дзен у , невимовне відчуття роботи над тим , для чого ти народжений. Мої примітивні мурашині почуття переповнені задоволенням, поки я копаю.

Але я не можу дозволити собі втрачати час! Я з жалем скидаю спокійний дзен. Копання не вимагає багато роздумів, тому я повинен присвятити цей час відпрацюванню своїх цінних навичок мани!

Віддавши своє копання своїм механічним інстинктам, я використовую свою волю, щоб викликати ману зі свого ядра та розпочати практику формування. З допомогою підмозку мана легко витягується і тонкі вусики дивної енергії, що реагують на мої думки, починають витікати та формуватися в містичні візерунки в моєму тілі.

Я досі не знаю, для чого ці візерунки або що вони представляють. Вони закарбувалися в моїй пам’яті, коли я навчився цій навичці без будь-яких пояснень. Я припускаю, що єдиний спосіб насправді дізнатися, для чого призначений кожен з них , це тестування, яке може бути досить небезпечним!

Я вирішив спробувати розпочати експерименти подалі від колонії, щойно мої навички досягнуть належного рівня. Мені все ще складно сформувати багато візерунків , і мій рівень успіху, не кажучи вже про швидкість, з якою я можу їх формувати, занадто низький для практичного використання.

Практика, практика, а потім ще раз практика!

Давай зробимо це!

Таким чином королева, я і вся колонія копаємо за наше життя .

Як може це робити тільки колонія мурах, ми відчайдушно та нескінченно копаємо з цілеспрямованістю, яку може показати лише комаха.

Я гублю ся під впливом повторюваних рухів нижньої щелепи та безформної мани всередині себе . М оє тіло та розум майже повністю відокремлені одне від одного.

Через невизначений проміжок часу моя свідомість повертається, коли моє ядро стає спустошеним. Від мани н е залиш ило ся навіть слабкого туману.

Швидко перевіривши свою статистику, я побачив, що моє формування мани зросло на два рівні!

Тепер мені просто потрібно дочекатися, поки моє ядро наповниться . С подіваюся, що мої нові ноги зможуть у цьому допомогти.

У цій конкретній ділянці тунелю немає вен мани , оскільки ми викопали його зовсім не що давно, тому я поки що не відчуваю, як мана надходить до мене через ноги.

Ми вже доволі довго копали, тому я краще піду перевірю, наскільки темно стало в гнізді.

Хочеш отримати більше розділів? Отримай доступ до них вже зараз всього за 1 грн/розділ і продовжуй отримувати нові релізи в тому ж темпі після цього по своєму новому графіку, не очікуючи, поки безкоштовний переклад знову наздожене тебе. Деталі в телеграмі .