Розділ 1048 — Велике полювання

Королева провела чудовий день. Її щелепи скреготіли від радості, поки вона мчала по рівнинах, а маленькі личинки демонів ворушилис ь з її шляху, поки вона переслідувала свою здобич. Їй з надоби лось трохи часу , щоб спуститис ь зі стовпа, уникаючи жителів міста, поки її делегація спускалас ь вниз.

«Мамо, вам вже досить. Чи не час повертатис ь і виконувати свої зобов’язання ?»

Королева продовжувала жувати біомасу, поки вона відповідала.

«Так, я вважаю, що ти має ш рацію. Це було дуже приємне полювання, і я майже сит а . Я дякую, що ви дозволили мені побалувати себе».

Вона гостро усвідомлювала, що завдала дітям незручності своїми вимогами, тому вона й не любила цього робити. Розчарування, яке вона відчувала через те, що її пестили, довгий час буяло під поверхнею, перш ніж з неї нарешті було достатньо. Завдяки цій прогулянці вона відчула, що її стрес був знятий . Принаймні певний час вона зможе миритис ь з тим, що її діти надмірно її захищають.

«Пора повертатис ь до гнізда», — оголосила вона. «Всі тут? » Переконайтес ь , що ніхто не залишиться позаду ».

Охоронці відреагували трохи дивно, оскільки їхні ролі миттєво змінилис ь з і спроб керувати рухом К оролев и на те, щоб вона керувала їхнім рухом . Вона зібрала їх, подякувавши за їхню важку роботу, переконавшись, що кожен з них був на місці , перш ніж вони почали повертатис ь до стовпа.

Половину дистанції було подолано без пригод, перетнувши рівнину, поки демони-личинки поспішали геть з їхнього шляху, але перш ніж вони змогли завершити подорож, щось змінилос ь .

Королева першою відчула небезпеку, і її вусики шалено задрижали , коли до них торкнувся слабкий запах. Вона не була впевнена, що саме вона відчула, крім того, що воно було… диким і небезпечним.

«Щось наближається » , — попередила вона своїх дітей. « Відійд іть від мене » .

«З повагою, ми не будемо цього робити», — відповів її головний охоронець . «В и повинн і відійти від нас, мамо » .

Королева роздратовано зацокала щелепою .

«Я набагато сильніш а за вас, діти, не будьте дурними».

Але вони відмовилис ь поступатис ь , і набагато менші діти кинулис ь вперед, щоб зайняти оборонні позиції перед К оролевою. Вона придушила бажання дати їм прочухана , вони діяли лише з любові, як сказала їй її подруга Енід. Незважаючи на те, що їхні дії були неоптимальними та погано використовували наявні ресурси, вона могла лише зітхнути та дозволити цьому відбутис ь .

Не варто боротись з її власними захисниками за мить до того, як вони вступлять у бій. Натомість вона приготувалас ь , а її вусики почали сяяти цілющою маною, вона була готова до будь-яких обставин.

Демони піднімались з вузького отвору в землі, вибухаючи вгору, наче вогняний стовп, що піднімається з калюжі личинок. Несамовита кровожерливість хвилями випромінювалась від цих створінь, і щойно вони глянули на мурах, вони з вереском кинулис ь на них.

Через кілька секунд після того, як демони вийшли, почалас ь битва, і обидві сторони зіткнулис ь одна з одною в повній відданості, кожна знаючи, що в боротьбі між монстрами той, хто вагається, обов’язково програє.

Королева випустила сплеск цілющої магії, що охопила її дітей, після чого вона кинулас ь вперед, а її великі щелепи зімкнулись навколо першого нещасного ворога, що потрапив їй на очі.

Навколо неї мурахи зіткнулис ь з демонами у несамовит ому вир і битви, що сліпило її багатогранн і оч і. Серед нападників не було жодної послідовності чи закономірності, яку вона могла виявити. Демони були всіх форм і розмірів, одні палали полум’ям, інші були худими та вкритими лезами, а треті були літаючими , пульсуючими істотами, що оточували себе жахливими чарами.

Єдине, що їх об’єднувало, — шалений характер їх атаки . Чим вищого рів ня був демон, тим розумнішим він ставав , але ці істоти здавалис ь позбавленими думки. Кожен з них випромінював лише цілеспрямовану одержимість смертю та руйнуванням, потреб у , що зосередилас ь на членах Колонії в ту мить, коли вони з’явили сь в їх полі зору.

На щастя, мурахи перевершили своїх ворогів. Наповнені цілющим світлом, вони разом працювали проти демон ів , кидаючись і пригинаючись, хапаючись за ноги, руки та будь-які кінцівки, до яких могли дістатись .

У гущі всього цього К оролева наступала вперед . Її потужний панцир поглинав удари, які могли б покалічити її менших дітей, а щелепи пронизали демонів, які майже не піддавалис ь слабшим укусам.

Вона була королевою війни, і це була її стихія. З холодною ефективністю вона рухалас ь в битві, знищуючи ворога та зцілюючи своїх дітей, доки все не закінчилос ь і мурахи не перемогли, хоча й були поранені.

«Що це було?» — запитав її головний охоронець, намагаючись зібратис ь з думками. «Вони з’явились з нізвідки, щоб напасти на нас. Чому?»

«Я не знаю, — відповіла К оролева, — але вони зазнали поразки. Нам варто вирушати , сюди може прийти ще більше».

Щойно вона випустила цей аромат, як її вусики знову затріпотіли, коли той слабкий вогник небезпеки знову торкнувся до неї .

« До речі про демонів», — сказала вона, коли ще більше ненажерливих монстрів вирвалося з діри в землі. «За мною, діти мої! »