Розділ 1051 — Слава і багатство

Практика занурення в П ідземелля настільки ж стара, як і сам Р озрив. Щойно почалас ь відчайдушна боротьба за виживання, як люди кинулис ь в глибину, відчайдушно прагнучи знайти інструменти, необхідні для відбиття атаки .

Більшість померли, але деякі ні, і ще менше вміл и занурюватис ь на глибину. Можливість спускатис ь , поротись , збирати матеріали та повертатис ь живими була надзвичайно цінною, а отже, прибутковою.

Саме так народилас ь практика дослідження Піземелля як бізнесу . Спочатку вона бул а здебільшого неорганізован ою і нерегульован ою , але коли спустошення Розриву почало зникати, а дослідження стали безпечнішими та більш поширеними , дослідники почали співпрацювати та зливатис ь , створюючи товариства, організації та гільдії, щоб забезпечити справедливе ставлення та захистити свої інтереси від сторонніх осіб.

Протягом століть ці групи поступово об’єднувалис ь , щоб сформувати головні об’єднання дослідників , що існують і в наш час. Гільдія найманців залишається найбільшою та наймогутнішою, більшість тих, хто шукає матеріали або хоче укласти контракти на певних монстрів, завжди розміщуватиме завдання у їхніх залах.

- Уривок з «Суспільств о та П ідземелля» Антуара

«Ой -йой , хлопче», — підняв очі Дрейк, коли він побачив новий запис на дошці.

Його голос привернув увагу, що призвело до подальших вигуків по черзі, залучаючи ще більше людей , поки не зібрався натовп найманців, що обговорювали нове оголошення .

Повернувшись спиною до сяючої дошки контрактів , Дрейк повернувся до столу, за яким сиділа решта його команди.

«Не впевнений, що мені подобається цей блиск у твоїх очах, друже», — сказав Лакос, а очі лускошкірого братіанина загострилис ь , коли він відчув розвиток подій.

« Щойно з’явився контракт . Великий».

Група повернулас ь на своїх місцях, щоб подивитис ь на натовп, що зібрався навколо дошки, тепер товщиною в чотири людини.

« Бля, бля, ти тільки подивися на них . Це, мабуть, величезні гроші! Скільки він коштує? Зачекай, не каж и мені. Насправді, скаж и мені. Ні! Замовкни ! Це не варте клопоту».

Дрейк посміхнувся.

«Ти закінчила, Еллі? Принаймні дозволь мені надати тобі інформацію, перш ніж ти приймеш рішення».

« Ні в якому разі. Вона підняла руку, потім подумала та підняла обидві, щоб підкреслити. «Великі цифри згубно впливають на розум найманців. Дев’яносто відсотків смертей трапляються на великих роботах принаймні в сімдесяти відсотках випадків ».

«Ти вигадал а ці цифри? »

«Так. Але моя думка залишається правильною ! Велика винагорода означає велику небезпеку. Нам наразі не потрібно ризикувати».

« В чому там справа ?» — запитав Лакос, відмахнувшись від Еллі, коли вона почала пищати на знак протесту. «Я хочу знати, Еллі, замовкни».

« Як скажеш ». Дрейк підсунув стілець та скуштував кілька закусок, після чого багата життєва мана всередині заколола в його роті, перш ніж наповнити тіло. «Ця робота приверне до біса багато поглядів, і я вважаю , що на неї погодиться більше, ніж декілька команд , але це не надто важливо, оскільки винагорода загальна, а не конкретна».

« Незвично ». Лакос погладив своє лускате підборіддя.

« Дійсно . Вакансія була опублікована Шляхом. Схоже , що вони помітили якогось звіра, що еволюціонує біля дерева».

«Якого дерев а ? » — увірвалас ь Еллі.

« Дерев а» , — підкреслив Дрейк.

« Ах ».

«Що б це не бул а за істота , вон а досить велик а , за оцінками, у неї максимальн е рідкісне ядро або раннє міфічне».

Пара, що слухала, глибоко вдихнула. Монстри на тому етапі еволюції були великою справою. Вони с мертоносн і, і їх складно вбити, але вони кошту ють цілий статок , якщо їх вдається вполювати . Міфічне ядро дозволило б їм жити по-королівськи протягом цілого десятиліття .

Лакос спохмурнів.

«Міфічн е ядро ... ц е небезпечно».

«Він все ще еволюціонує . На даний момент немає потреби зв’язуватис ь з монстром. Якщо ми зможемо дістатис ь до нього, перш ніж він прокинеться, це безкоштовні гроші».

«Всі завжди там думають, — глузувала Еллі. «Скільки разів ми чули історії про те, як дослідники підходять до звіра, що еволюціонує , лише для того, щоб ця істота прокинулас ь прямо перед тим, як вони її вб’ють ? Чи опублікували вони приблизний час для роботи?»

Дрейк неохоче похитав головою.

«Надто небезпечно, кінець історії».

«Зачекай секундочку, — сказав він, — тут є більше, ніж просто великий звір, хоча це головний приз. З будь-якої причини цього монстра охороняють тисячі й тисячі слабших істот».

Еллі витріщилас ь на нього.

«Це робить все нескінченно гіршим, - сказала вона. — Ти що, з глузду з'їхав? »

«За винятком того, що Шлях готовий заплатити винагороду за всіх. Не лише за велик ого ».

« Вони що ?» Лакос сів прямо.

Дрейк посміхнувся.

« Більшість з них ч етверт ого чи п’ят ого рангу . Тисячі. Якщо ми зможемо вбити десять або близько того, це буде річний дохід на одній роботі».

«Кожен захоче отримати шматочок цього багатства », — сказав Лакос.

«Це робить все кращим, а не гіршим. Тисячі дослідників , що працюють разом , полегшать нам життя, допоможуть розділити небезпеку . Якщо ми будемо працювати з відстані та трима тись якомога далі від дерева, ми можемо заробити хороші гроші ».

Еллі насупилас ь .

«Мені це не подобається, — сказала вона, — щось не так. У нас тут велетенський монстр, що спить у горі, оточений тисячами захисників, і ми не знаємо, коли він прокинеться. Це див на поведінка для монстрів».

Лакос задумливо кивнув.

«Але це все ж варто дослідити», — сказав він. « Я вважаю , що нам варто передати інформацію босу. Для цього, ймовірно, буде створена експедиція, що допоможе з пересуванням та підтримкою, і він зможе отримати нам там місце . Я не кажу, що ми підемо », — сказав він , коли Еллі підняла руку , перш ніж вона встигла заперечити: «Я кажу, що ми повинні піти перевірити. Навіть якщо ми дійдемо до кінця і нам не сподобається те, що ми бачимо, це навряд чи коштуватиме на м, при умові, що штраф розділений на стільки осіб » .

«Добре», — буркнула вона , після чого сіла на спинку стула та повільно випила з кухля.