Розділ 1063 — Збільшення

«То що ви відчуває те , Найстарший?»

Я трохи повертаюс ь , щоб подивитис ь вниз на Адвант. Я ніколи раніше не замислювавс ь над тим, що положення моїх очей і форма моєї голови закривають мені погляд на землю піді мною. На відміну від людини зі зручною шиєю, я не можу зручно дивитис ь вниз.

Тому, коли Адвант наближається до моїх ніг і хоче побалакати, я насправді не бачу, де вона. Я опускаю ноги з одного боку, щоб змінити кут, і бачу її ліворуч від себе .

« Ах , ось де ти. Що ти маєш на увазі?»

«Бути сьомим рангом ? Ви досяг нули рівня сили , про як у більшість у К олонії можуть лише мріяти».

Мені стає трохи незручно, коли вона так говорить.

«Що ти маєш на увазі? Ти досягнеш цього рангу вже досить скоро. Трохи часу, біомас и та яд ер — це все, що тобі потрібно, і бац, ти станеш мого розміру, перш ніж це усвідом иш ».

Або більш ою , враховуючи те , що її енергія здебільшого спрямована на фізичний розвиток, тоді як я розділив свою. На мій подив, вона заперечливо трясе вусиками.

«Ні, я не вважаю , що багатьом вдасться зробити такий стрибок, який ви. Обсяг ресурсів, потрібний для підняття одного з нас на настільки високий ранг важко виправдати. Зараз у Колонії є понад мільйон членів, і кожному з них потрібні ядра для еволюції. Ми повинні враховувати силу всієї родини».

«Нам все ще потрібно кілька потужних осіб , — пропоную я, — цей великий палаючий демон був хорошою протидією нашій звичайній тактиці кількості . Мати спосіб швидко його знищити — це правильний вибір».

«Я згодна з вами, але не вважаю , що це буду я», — зітхає вона. «У мене є обов’язки як у члена ради, я не можу постійно накопичувати ресурси та ставити себе на передову. Ймовірно, Жвава отримає підтримку, щоб зробити поштовх до еволюції, але я сумніваюс ь , що особисто коли-небудь досягну сьомого рангу».

Га . Це дуже розумна думка. У мене виникає спокуса сказати щось на зразок «якщо ти зачекаєш достатньо довго, ти обов’язково досягне ш цього», але це насправді так не працює. Звичайно, монстр буде накопичувати біомасу та досвід протягом усього свого життя, але ядра - це інша справа. Якщо населення К олонії продовжить зростати таким же чином, то ді і попит на цей дорогоцінний ресурс буде лише зростати. Якщо Колонія вирішить, що їм краще спряму вати цей ресурс на виховання нових членів, а не на інвестиції у верхівку... буде складно сперечатис ь з таким рішенням.

Зрештою, це я був тим, хто наполягав на тому, щоб ми робили все можливе, щоб підтримати кожного в К олонії.

«Це складно описати», — кажу я, намагаючись дати кращу відповідь. «По-перше, я не звик бути настільки великим».

З усіх моїх еволюцій , це , безумовно, найбільше збільшення розміру, яке я коли-небудь отримував . Окрім солдатів п’ятого рангу , майже всі навколо мене можуть ходити прямо під моїм панциром, і мені навіть не потрібно підніматис ь .

Порівнювати це з моїм людським тілом майже безглуздо. Мої щелепи довші за мій зріст, навіть до інциденту з ногами . Одним словом, я величезний! Тунелі та печери, якими я блукав у першому шарі, тепер для мене назавжди закрить , я просто в них не влізу !

Мушу визнати, що згадуючи той період, мені було приємно усвідомлювати, що я тепер можу зверхньо дивитис ь на крока-звірів з тривіальною легкістю.

Крихітка все ще вищий за мене, але з точки зору загальної маси він поки що дуже відстає від мене, що, здавалося, зачепило його почуття. Принаймні, коли я прокинувся, він дувся, тихо згинаючись у кутку.

«Я зможу дати тобі кращу відповідь, коли мине трохи більше часу», — кажу я до Адвант. «Поки що я ще не звик до багатьох речей».

Солдат киває.

«Що ж , які тепер ваші плани, Найстарший?

Я хотів би відчувати менше болю....

«Я повернус ь до четвертого шару і допоможу, щоб там усе налагодилос ь . Наразі ви всі в безпеці, незважаючи на те, що демони божеволіють. Коли я вам знадоблюсь, надішліть повідомлення, і я прийду, щоб допомогти».

Ймовірно, я зможу використати ворота Матері-Дерева, щоб повернутис ь назад, але мені доведеться покластис ь на Блискуч у , щоб повернути мене в надзвичайній ситуації.

«Наскільки я можу судити, тобі доведеться важче, ніж мені, — кажу я їй, — але ти набагато краще вмієш організовувати подібний захист, ніж я. Коли ми окопаємось, навіть мільйона демонів не вистачить, щоб прорвати його ».

Тепер, коли К оролева та рятувальники повернулис ь на дружню територію, короткострокову надзвичайну ситуацію було вирішено, але поточна небезпека в шарі демонів продовжує зростати. Колонія повинна братись за роботу, щоб підготуватис ь до нападу , а мені потрібно підготуватис ь до бою з, можливо, кількома демонами восьмого рангу .

Я н е чекаю цієї битви ….

«Гаразд, тоді мені варто йти. Успіхів, Адвант», — швидко кажу я їй, і вона відповідає після миті здивування. «Береж и на ш народ . Я подбаю про те, щоб принаймні половина військ у четвертому шарі повернулас ь на твою підтримку».

«Це не обов’язково…» вона починає відповідати, але я перебиваю , не даючи їй закінчити.

Вони хочуть, щоб вони всі залишилис ь і захи ща ли мене. Пха ! Наче мені це потрібно!

Мені справді потрібно знайти Сару і дізнатись , що вона задумала. Вона була б великою підмогою в нинішній ситуації. Я не шукаю її лише для того, щоб посміятис ь з того, що я тепер більший і вищий. Це просто нісенітниц і .

Я мчус ь через демонські рівнини, обмінюючись вітаннями та помахами вусиків з багатьма-багатьма мурахами, яких я проходжу на своєму шляху. У мене таке відчуття, що весь шар ожи в , відколи Колонія прибула сюди з набагато більшою кількістю. Будівництво відбувається всюди: форти тут, мури там, мости, дороги, гнізда, шахти, кузні.

Колеса промисловості постійно обертаються вперед, особливо коли за кермом мурахи. Очевидно, велетенські гнізда, які ми побудували під завойованими містами, були лише початком. Мені шкода всіх, хто думає, що зможе позбутис ь нас, коли ми виріши ли переїхати, навіть демонів. Цього не станеться !

Ведений невпинним болем п оклику, я поспішаю назад до саду Матері-Дерева.

Окрім мук, нанесених проклятт ям древніх , я також трохи стурбований через Крініс. Вона завжди була трохи… прив’язана до мене, відтоді як я перетвори в її на домашнього улюбленця. Я сподіваюс ь , що вона змогла впоратис ь з розлукою.

Я впевнений, що все буде добре. Мене не було скільки… кілька годин?