Розділ 1071 — Бог демонів

Я, як ви знаєте, не релігійна людина. Мене не приваблюють верескливі священики та їхнє нескінченне бубоніння на всі теми , що стосуються «Шлях у ». У мене немає часу на їхні слова, еліксири чи «ідеї».

Мені байдуже, скільки рівнів я отримаю.

Майже все, що нас оточує, можна пояснити, ми буквально маємо «Систему», яку можемо проаналізувати. Те, що ми не можемо визначити походження цієї Системи, не означає, що нам потрібно вважати її якоюсь форм ою божества.

Древні, однак, інші. Вони реальні, спостережувані, названі, пережиті. Їх можна вивчати, якщо знати, де шукати історичні записи. Вони демонстративно, спостережливо та матеріально настільки близькі до божественн ого рівня , наскільки будь-яка істота взагалі може бути.

Нерозумно вважати їх просто монстрами, вони настільки ж далекі від звичайного монстра, як К аармодо від гекона. Ми для них мурахи . Навряд чи дивно, що настільки могутні істоти викликають поклоніння. Коли ти не може ш втекти від них і не може ш боротис ь з ними, можна лише почати молитис ь .

- Уривок з приватного листування єретика Іларіона

Глибоко в П ідземеллі.

Арконідем спав . Бог демон ів спав так довго, його думки то повільно тонули в забуття, віддаля ючись від матеріального світу, то знову наближалис ь .

Зараз був такий час. Видіння демонів у війні стрімко рухались одне за одним в голові д ревнього. Насильство, вогонь і попіл, знову і знову, усі типи демонів, що борються з усіма видами ворогів. Нескінченна битва гніву та хаосу, що охопила ядро Пангери.

Такий приємний сон.

Незважаючи на те, що все ще спав, Бог демон ів усміхнувся, а потім перевів подих.

Через одну мить мана у великій кімнаті різко впала, змусивши присутніх задихатись, коли їхні ядра за кричали від болю. Позбавлені енергії, яка давала їм життя, Божі слуги корчилис ь , а їхні очі з надією звернулис ь до нерухомо го тіла свого господаря.

Мана повернулас ь у вигляді повені, піднімаючись з-під них, наче нескінченний потік енергії, який вони жадібно втягували у свої ядра. Біль минув, але вони все одно дивилис ь .

Арконідем відкрив обидва ока.

Через мить слуги бу ли розчавлен і під вагою сутності д ревнього. Сила настільки могутньої істоти була нестерпною навіть для тих, хто вже відчував її раніше. Незважаючи на труднощі та небезпеки, в душі вони раділи.

Бог демон ів одним поглядом оглянув кімнату, і дві довгі руки з величезними кігтями витягнулис ь та за ворушилис ь , наче знову згадували, як рухатис ь .

Тоді ніжки трону посунулис ь , і вся кімната загойдалась. Згори падав кам'яний пил, посипаючи в сіх, навіть древнього . Палаюча магма почала текти, вивільнившись з каменю після століть сну, запалюючи повітря, яке миттєво наповнилос ь задушливим попелом.

Ще один вдих, але цього разу м’якший, щільність мани впала вдвічі, перш ніж через кілька секунд знову стабілізувалас ь . З кожною миттю Арконідем здавався більш присутнім, пильнішим, ніж раніше.

Дивлячись на служителів, які тепер схилялис ь перед живим троном, древній усміхнувся повільною та грізною усмішкою і відчув смак повітря.

[Цикл наближається до кульмінації.]

Ця думка обрушилас ь на слуг і притиснула їх до підлоги. Вони тремтіли під його вагою, але їхні серця раділи . Особисто в ідчути розум прабатька — це був привілей лише для сильних!

[Дорогу потрібно підготувати. Скоро, мої діти, ми встанемо і знову скуштуємо солодкий хаос.]

Зібрані демони, розчавлені силою розуму д ревнього, тремтіли від піднесення. Вони були тими небагатьма обраними, які будуть боротись разом зі своїм Богом. Коли з центру Підземелля виливалос ь більше мани, вони підіймалис ь наверх і нав’язували волю Арконідема. До цього володінням древнього потрібно буде повернути колишню славу. Потрібно було багато чого зробити!

Нитка запливла в кімнату та торкнулас ь думок монстра. Подібно до змії, д ревній схопив її , оглянув, а потім спл ів нову нитку та з’єднав обидві.

Знайомі думки, знайомий розум, якого він не відчува в вже багато років.

[Приємно бачити, що я не перший, Карріфлер . Що з іншими, вони ще сплять?]

Вічно палаючий, сліпуче яскравий, інший древній був вибухом світла та тепла, до якого навіть Бог демон ів не міг торкнутис ь , не обпікшись .

[Вітаю тебе, Арконідеме. Час наближається, інші ворушаться, хоча дехто вже прокинувся. Тарріфлікс прокинеться будь-якого дня.]

[Що з Ярумом?]

[Ще спить.]

Бог демон ів по тягнувся, щоб охопити оточення своїми думками, а потім просунувся ще далі, щоб торкнутис ь кордонів між зонами . Дійсно , на сусідній території мана здавалась мляво ю .

Дізнатис ь , що він переміг проти свого суперника, подобалос ь древньому , хоча це було фактично безглуздим. Знати, що Голод скоро прокинеться, було цікавим фактом . Це була одна з двох істот з більшим апетитом, ніж у Арконідема.

[Яка надія цього циклу?]

Важливе питання.

[Одрен наколов кілька, які йому подобаються.]

Батько монстрів завжди полював, і це було добре, ніхто з інших не хотів цим турбувати сь .

У цю мить вони обидва відступили, відчувши, як щось зрушилос ь під ними.

Потік мани, більш чистий і густий, ніж раніше, пронісся повз них, піднявшись в гору та вирвавшись вище в Підземелля. Арконідем глибоко вдихнув. Це було п'янке відчуття . Енергія кинулас ь в його ядро і осіла там, приносячи життя в його жахливе тіло .

Почалас ь нова хвиля.

[Час для хаосу], — усміхнувся Бог д емонів.