Розділ 1079 — Рухаємось далі

Це дорого , піднімати щось від 0 до +30. Чотириста шістдесят п'ять балів біомаси ! Лише уявіть цю цифру. Не так давно я ледве міг уявити, що матиму таку кількість готової до використання біомаси.

П ісля полювання, яке я провів з бандою, і поглинання їжі, яка не була потрібна іншим, у мене залишилос ь достатньо лише для того , щоб мутувати ці дві частини тіла, та й то ледве. Якби під час полювання ми не зіткнулис ь з кількома монстрами високого рангу , я б точно не накопичив достатньо.

Я роблю те саме з покриттям, що й з панциром, обираючи один варіант на +5, інший на +10, а потім з’єднуючи та повторюючи цей процес до +30 . Задоволений своїм вибором, я натискаю підтвердження і чекаю своєї долі.

Ось вона .

Оооооо, це буде погано. Я вже можу це відчути .

І-і-і-і-і-і ось і воно!

[Крініс! Прикривай мене!] Я завиваю , миттєво падаю на спину і починаю шалено бити ногами .

Будучи настільки великим, як я, це махання є ще більш вражаючим, і я волів би, щоб ніхто з моїх родичів не міг це побачити. Це просто жах. Чому я мушу терпіти це жахливе відчуття, коли мутую? Мені з дається, що ніхто інший не відчуває ці страждання, як я. У чому справа?! Мені доведеться сказати про це Гендальфу, коли я наступного разу побачу його. Фактично, це вся мотивація, яка мені потрібна, щоб досягти восьмого рангу , забудьте про дурний гачок, яким мене зачепили д ревні.

Згодом свербіж зникає, і я швидко виправляюс ь . Я хочу якомога швидше перевірити свій панцир! Я п ереглядаю себе, оглядаючи кожну деталь. Я ж тепер більш блискуч ий , ніж раніше , правильно ? Неможливо, щоб мій блиск ще більше зменшився, правильно ?

На щастя, мені здається , що я можу відчути трохи більше ефекту від темно-фіолетового мерехтіння, яке можна побачити в діаманті. Це небагато, але я візьму його . Я не пам’ятаю, щоб колись почувався марнославним , будучи людин ою , але чомусь я дуже прив’язався до свого блискучого панцира. Він привер тав увагу і справді освіт лював кімнату, у буквальному сенсі.

[ З вами все гаразд, майстре ?] запитує Крініс, поки я продовжую перевіряти себе.

[Так, все добре. Тепер, коли свербіж зник, я просто хотів побачити, як нова мутація виглядає на панцирі.]

[Ви виглядаєте настільки ж вражаюче , як і завжди, майстре ], запевняє мене Крініс.

[Я просто хотів би, щоб мені не доводилось весь час терпіти цей дурний свербіж. Щоразу, коли я мутую, все моє тіло наче горить. Я ненавиджу це відчуття .]

[О х .]

[ Ти його відчуває ш ? Що відбувається, коли ти мутує ш ?]

[Нічого, насправді. Я почуваюс ь трохи хитко , от і все.]

Можливо, це перевага, яку вона отримує від того, що вона тіньова істота. Як це справедливо?

[Принаймні ти розумієш, що я маю на увазі, Крихітко. Мутаційний свербіж просто нестерпний .]

Велика мавпа дивиться на мене і хитає головою.

[Що ти має ш на увазі, « ні » ?]

Він поплескав себе по грудях, а потім показав мені великий палець.

[ З тобою все добре, коли ти мутує ш ? Це обурливо! Чому мені ніхто нічого про це не сказав?]

Крихіт ка знизує плеч а м и .

[Що ти має ш на увазі, ви казали ?! Я вважаю , що я б запам'ятав щось подібне!]

Що ж , так просто не піде . Я повинен негайно знайти Сару і перевірити цю несправедливість. Абсолютно несправедливо, що лише ми, реінкарновані люди, мусимо з цим миритис ь . Нам потрібно журитись разом!

Питання в тому, де мені її знайти? Я взагалі не розмовляв з нею з тих пір, як еволюціонував, з моменту розв’язання того фіаско з Джимом. Я сподіваюс ь , що вона змогла хоча б трохи зцілити своє поранене серце.

Тепер у неї є справжня сім’я, яка піклується про неї. Сподіваюсь , що цього буде достатньо. Хоча, мабуть, не буде, якщо їй доведеться миритис ь з цією сверблячкою!

Мені не потрібно багато розпитувати, щоб зрозуміти, де вона. Не в Роклу, як виявилос ь , а в іншому міст і демонів ближче до кордону, який ми поділяємо з ящірками -магами . Вона допомагала придушувати демонів під час патрулювання з К олонією, щоб допомогти відлякати Каармодо .

Справді працьовитий ведмідь/машина для вбивства!

Зрештою я знайшов її під час патрулювання, поки вона прогулювалас ь вздовж кордону з загоном сотні мурах, виглядаючи жорсткою та лякаючою. Я п ідбігаю до неї з наполегливим помахом вусиків, тягнучись до неї розумом.

[Привіт, Сара!]

Коли вона відповідає, вона звучить як суміш здивування та розгубленості.

[ Е -Ентоні? Це ти?]

[Що? Звичайно , що це я! Ах , еволюція. Так, я став величезним. Але це не важливо!]

[ Ні ?] Тепер вона виглядає подвійно збентеженою, і я не можу її звинувачувати. Зрештою, для нас, монстрів, еволюція це важлива річ .

[Ні! Що ж , я маю на увазі , так, але зараз ні! Я щойно підтвердив, що мої домашні тварини не сверблять, як божевільні, коли мутують! І між нами , я не вважаю , що нормальні монстри також. Це лише ми! Як це несправедливо!?]

Могутній ведмідь хитається під моїм шквалом думок , дивлячись ліворуч і праворуч, наче шукаючи когось, хто б міг втрутитис ь та допомогти їй вийти з цієї ситуації. Ні, крім мене, ніхто не може співчувати цьому жахливому стану речей, Сара!

[Мені, ймовірно, варто зосередитис ь на своєму патрулі,] каже вона, [ти можеш допомогти?]

[Що? Н і! Хоча я, напевно, мав би допомогти, поки я тут…. Я просто хотів знайти когось , щоб поспівчувати. Я терпів цей жахливий свербіж відтоді, як прибув сюди, на Пангеру. Кожного разу, коли я мутую, він жахлив ий . Думка про те, що це відчуваємо лише ми, перевтілені люди, здається жахливо несправедливою.]

Я пильно дивлюс ь на неї блискучими очима. Нарешті я це сказав . Нарешті ще хтось висловить свою спільну огиду до цієї жахливої незручності!

Натомість Сара просто переставляє ноги і виглядає незручно.

[Ентоні… Я поняття не маю, про що ти говориш. Я ніколи не відчува ла жахливого свербіння чи ще чогось подібного під час мутації. Це трохи незручно, але не більше .]

Я відчуваю, що мій світ руйнується навколо мене. Як таке може бути?

[ Ти хоче ш сказати… що це лише я?!]