Розділ 1084 — Мислення дерева

Мати- Д ерево мало ім’я . Принаймні, воно у неї було . Цей с погад був десь там, неясний і далекий, сховався в закутках її розуму. Вона могла пригадати, що у неї були ноги, руки і вона їла їжу, хоча ці спогади були настільки слабкими, що вона не могла пригадати, як це було.

Звичайно, вона це знала , але як це було насправді. Цього вона вже не могла пригадати.

Народження чи переродження на Пангері, ось це вона могла пригадати. Холодна і безсердечна Система при віта ла її , а потім сталось її пробудження як абсолютно нової форми життя.

Монстр рослинного типу. Відчуття жаху, яке вона відчувала, було внутрішнім, хоча їй тепер було складно зрозуміти особу , якою вона була в той момент. Тоді спогади про те, що вона була людиною, про те, що вона була Розою , були свіж ими . Потрапити в пастку незрячо го тіла без кінцівок було справжнім жахом . У неї навіть не було рота, щоб кричати.

Коріння та листя здавалис ь їй тоді такими чужими, дивними та непотрібними. Це ставлення з часом змінилось . Якби їй зараз запропонували людське тіло, вона б одразу від нього відмовилась би . Рослина в усіх відношеннях перевершувала тварину. Їй просто потрібен був час, щоб усвідомити це.

[ Rosa Spina .]

Це був її вид. Можливо, це була гра слів через її ім ’я ? Невже цього було достатньо, щоб переконати Систему перевтілити її в рослину? Або, можливо, її робота як ботаніка стала вирішальним фактором.

Незважаючи на це, ті перші тижні були складними .

Люди часто вважають тваринний світ жорстоким і бездушним. Вони бачать, як борються вовки, чи ведмеді, чи змії, які крадуть яйця та молодняк у птахів, і думають про те, як усе це трагічно.

Мати-Дерево знала краще, як і Роза.

Існують виноградні лози, які душать дерева до смерті протягом десятиліть. Кожна рослина бере участь у змаганні зі своїми сусідами кожну секунду кожного дня в битві, яка триватиме до тих пір, поки один з них не досягне успіху, а інший не загине. Конкуренція за сонячне світло, за воду, за поживні речовини в ґрунті. Без кінця.

В середині Підземелля ця битва також відбулас ь . Вона бул а швидш ою , але не менш нещадно ю .

Її коріння вп’ялос ь в стіну, шукаючи того, чого шукала кожна рослина-монстр навколо неї: ман у . Чим більше вона мала, тим швидше вона росла, чим швидше вона росла, тим краще могла конкурувати.

Страх наповнив її маленьке рослинне серце, коли вона вперше торкнулас ь іншої особи свого роду, через кілька днів після свого переродження. Між ними ніколи не було надії на співпрацю, все не так працювало . Ця рослина, мабуть, у певному сенсі була її родичем . Принаймні вони були породжені разом.

Її першим свідомим вчинком на Пангер і було задушити цю рослину до смерті. Протягом кількох тижнів її коріння вторг нулось , заглушивши її сусіда та дорогоцінни й запас мани, яку вона вкрала для себе. Коли чудовисько зів’яло та померло, вона поспішила вирости у звільнений простір, щоб отримати його раніше, ніж хтось інший.

Чудовий у рок. Вона повторювала цю дію тисячі разів протягом десятиліть.

Глибоко у своєму стовбурі вона відчула, як її душевний простір випромінює світло. Якби величезне дерево могло посміхнутис ь , вона б посміхнулась в той момент. Її діти грали сь . Як створіння чистої енергі ї , вони змішувалис ь і спілкувалис ь один з одним, використовуючи мову, яку могли зрозуміти лише ті, хто народився від однієї душі. Це зігрі ва ло її холодне дерев’яне серце.

Коли вони відчули, як її погляд упав на них, гілкастоподібні затанцювали та за махали кінцівками , а її дух помахав їм у відповідь, змусивши їх радісно бігати один навколо одного.

Ї ї діти такі невинні . Надто чист і для цього світу.

Коли вона подумала про те, як близько була до того, щоб їх втратити, вона відчула, як гнів наповнив її гілки. Навіть після всього цього часу, навіть після всієї сили та влади, які вона накопичила, цього все одно було недостатньо. Якби не втручання мурах, вона, можливо, залишилася б калікою.

Навіть зараз її коріння, похован е на сотні кілометрів під її стовбуром, звивалос ь від люті від цієї думки.

Що знайдеться хтось, хто наважиться створити цілий вид, щоб використовувати її слабкості. В она раніше не стикалас ь ні з чим подібним . Мільйони квітів в трьох шарах зашипіли від роздратування , але вона незабаром заспокоїлас ь .

Мана зростала.

Її головний корінь уже дзижчав силою, зібраною глибоко в Підземеллі, і незабаром уся її коренева мережа зробить те саме. Їй потрібен час, щоб відновити силу, яку вона була змушена витратити .

Відродження після штурму п’ять десятиліть тому було тривалим процесом, який ще не завершився. Коли її сили повністю відновляться… вона гарантуватиме, що ті, хто намагався вкрасти її дітей, отримають по заслу зі .

До того часу вона буде терпіти. У всьому Підземеллі з його довгожителями, безсмертними монстрами та сплячими древніми мало хто міг бути терплячішим за дерево.