Розділ 1088 — Нектар життя

Церква Шляху заснована на переконанні, що все, що народилос ь в Підземеллі, належить с тарим р асам. Ресурси, які там знаходяться, територія та простір, мана і, мабуть, найголовніше, монстри.

Монстри дають досвід, коли їх вбивають, дозволяючи вбивці ставати сильнішим. Вони також містять цінні матеріали; насамперед їхні ядра, а також дорогоцінні речовини, з яких складаються їхні тіла, речі, які часто неможливо знайти деінде .

Це всесвітня організація , яка має прихильників у кожній зі старих цивілізацій, Церква є могутньою сутністю з простою місією: повне та абсолютне панування та експлуатація Підземелля.

Така точка зору суперечить іншим організаціям, таким як Легіон, що розгляд ає Підземелля як небезпеку та загрозу, але їх це не злякає.

Серед найважливіших таємниць Церкви була розробка Еліксиру, інакше відомого як Нектар Підземелля. Це ч удодійний напій, який може надавати сили іншим, просто вживаючи його, і метод його виготовлення відомий лише в Церкві, хоча багато хто пішов би на дуже темні вчинки, щоб його дізнатись .

- Уривок з книги Б. С. Вордсміта «Влада та вплив: Ц ерква Ш ляху».

Монстр перевернувся в агонії, підвішений на гаках, закріплених на кам’яній стелі. Старший священик Алір голосно цокнув , підводячи очі від свого столу.

«Спробуй бути спокійним, дурн ий звір », — буркнув він, підводячись.

Швидкий огляд кімнати показав, що конструкт все ще функціонує за призначенням. Поки він дивився, ще одна крапля золотистої рідини капнула зверху в посудину, і він задоволено кивнув.

«Ти будеш виконувати свою мету в смерті, чудовисько», — сказав він, після чого знову сів і звернув увагу на звіт, який надійшов до нього від кардиналів.

Кардинал Горацій пам’ятав, що Алір був тим, хто першим повідомив про контакт з мурахами, і переконався, що документ потрапив до нього. Досить уважн о .

Те, що він прочитав, було, м’яко кажучи, захоплюючим. Монстри, які активно співпрацюють з іншими, захоплюють територію, є навтіь повідомлення про мураху сьомого рангу , першу в історії. Здавалося, що ці мурахи будують імперію, а не хижу орду безглуздих комах.

Незвичайн о , нечуван о . У цьому було щось інше, але це були незвичайні часи.

Мана продовжувала підніматис ь по Підземелл ю , повторюючи хвилі, так близько одна до одної. Церква чітко бачила, що буде. Тисячолітня підготовка наближалас ь до завершення, будь-яку зміну чи новий фактор потрібно було ретельно розглядати.

Що тоді робити з цими мурахами?

Було складно викинути їх з пам’яті. Їх мали бути мільйони, більшість з них четвертого рангу , а також міфічний представник . Такий ресурс. Якби вони були правильно зібрані, справжня ріка еліксиру по текла б через Церкву. Це могло бути саме те, що було потрібно, щоб зміцнити їх до повстання д ревніх.

Або це може повернутис ь , щоб вкусити їх за дупу . Вдарити мурашник ногою в невідповідний момент не окупиться, а скоріше навіть навпаки.

Алір глянув на листа, який надіслав кардинал.

Уже існують плани, але я ціную ваш внесок. Насправді я бажаю вам бути ключовим компонентом нашої ради. Ми не повинні робити помилок у настільки критичний час.

Це був виклик, який відволік с вященика від його критичної роботи. І все-таки він це розумів, він був фахівцем з еліксирів, і ці мурахи справді з робили б чудове вариво.

Йому потрібно було подумати.

Він знову встав і повільно обійшов монстра, який продовжував слабко боротись вгорі. Конструкт , висічений у камені, продовжував горіти тьмяним світлом, магічно діючи на ціль. Результатом сотень років досліджень невтомних священиків, які вимагали, щоб Підземелля їм піддал ось , цей конструкт став одним з найбільших досягнень Ц еркви чи навіть всієї цивілізації.

Зрештою, чому монстр повинен віддавати лише частину свого досвіду? Система була тим Шляхом, яким усі мали йти, але хто каже, що його неможливо покращити? Видобути все, те про що мріяли перші піонери. Їм це майже вдалос ь . Еліксир не був ідеальним, але він точно був близьким до цього .

Мільйони мурах , що зробив би Алір, щоб отримати такий в рожай. Але як? Їх не можна було недооцінювати, це точно. Вони пережили атаку Легіону, це не варто було зневажати . Розпочати справу такого масштабу було б непросто.

Їм були б потрібні союзники. Можливо, вдасться використати Легіон, хоча це малоймовірно; вони були б занадто зосереджені на майбутньому катаклізм і . Каармодо, і мперія каменю, можливо, навіть підводні королівства б ратіан, напевно, хтось захоче допомогти, якщо їм пообіця ти достатньо еліксиру.

Алір похмуро захихотів сам собі .

Маючи достатньо еліксиру, Церква могла б перевернути весь світ. Можливо, навіть Вежа або Золоте Місто можна було б змусити діяти використовуючи багатств о такого масштабу. Усі знали, що нас чекає, навіть сріблясті бороди, заховані в їхніх бібліотеках, мали чітко усвідомлювати небезпеку.

Зараз був би найгірший час для піднесення к оролівства мурах , що розвивається.

Так , саме так він міг це продати. Це була загроза, яку потрібно було погасити вже зараз, до того, як д ревні піднімуться і перетворять всіх монстрів на своїх ненажерливих рабів. З цієї точки зору він міг сказати, що ця місія не буде відволікати їх від захисту проти катаклізму, а завдасть раннього удару по ньому.

Це мало сенс, логіка була робочою .

Він подивився на монстра, що звивався вгорі, поки його сутність продовжувала вириватис ь та капати в басейн внизу. Ще три години, і ця істота більше не існуватиме, окрім як лушпиння, готов ого повернутись до П ідземелля.

Він обережно підійшов до центру ряду та простягнув одну руку, зачерпнув маленьку жменю дорогоцінної рідини та підніс її до губ.

Смак був жахливий, як і слід було очікувати від усього, що видобу валось з монстрів, але навряд чи це було важливим .

[Ви отримали досвід.]

Ось що зму шува ло світ обертатис ь .