Розділ 1099 — Третій шар йде до пекла, частина 4

Коли монстр досягає сьомого рангу , і це особливо правдиво для демонів, вони, як правило, отримують різні фантастичні трюки в рукаві. У Грокуса була ця штука зі зберіганням біомаси, яка, чесно кажучи, була неймовірн о потужною . Демони війни володіють страхітливою аурою божевілля, і вони стають ще сильнішими, коли отримують пошкодження, перетворюючи їх на страшні машини руйнування, коли вони на межі смерті.

Якщо я мушу припус ти ти, я вважаю , що Товстун має щось пов’язане з тими язиками чи його ротом. Можливо, паралітичний ефект, чи якийс ь ще особливий ефект, коли він щось кусає? Мені краще бути обережним і стежити, щоб мене не вкусили . Маг трохи хитріший, але мені цікаво, чи він якимось чином прискорює свою магію. Швидкість, з якою його снаряди вилітають, надто висока, настільки швидка, що я навіть не можу ухилитис ь , і я навіть знаю наперед , що вони наближаються, ще до того, як вона їх вистрілить!

Коли зона гравітації запущен а , я постійно втрачаю як енергі ю Вівтаря, так і ман у гравітації, але я вирішив продовжити її використовувати . Область заважає слабшим монстрам втрутититсь в бій і сповільнює тих, хто б’є мене , навіть якщо вони можуть здебільшого ігнорувати ефект гравітації . Важливо, що витрати енергії Вівтар я ледь перевищують швидкість поповнення, тому на практиці я все ще здебільшого повний енергії. Хоча не не те що б я міг поповнити достатньо під час бою, щоб створити суттєву різницю. Чим довше все затягується, тим невигідніше для мене. Мені потрібно покінчити все з тим, що я маю зараз у своєму розпорядженні.

Першим повинен померти демон в ійни, вирішальни м удар ом , що добиває його за один раз. Зни жу вати його здоров’я – абсолютно неправильний підхід .

Я вже завдав цьому ворог у кілька Укусів Порожнечі, і він насолоджується життя м та бушує більше, ніж будь-коли раніше, а його кінцівки наповнені сил ою . Поки Товстий підкрадається ближче, намагаючись вистрілити ще одним язиком, а Маг продовжує пронизувати мене лазерами, демон в ійни тупотить вперед, а його очі палають гнівом, поки він шалено атакує .

Все стає інтенсивним!

Так багато відбувається одночасно. Мої вусики постійно дзижчать, а м’язи працюють, навіть поки я не думаю про це. Приходять удари, і я ковзаю ривками ліворуч або праворуч. Л етять іскри , коли леза стикаються з моїм панциром, зісковзуючи з діамантової поверхні. Мої мізки горять у голові, працюю чи на повну потужність, а кожна конструкція розуму виходить на межі, коли потік згущених крижаних списів вилітає, по кілька штук на кожну секунду.

Ооооооооооооооооо!

Я знову стрибаю над землею, відчайдушно уникаючи ще одного язика, випущеного з Товстуна.

Це дійсно дратує! Закрий рота на хвилин к у ойооооойй !

Другий язик виривається з його огидної пащі, і я знову підтягую ноги. Заздалегідь попереджений моїми вусиками , я відчайдушно створюю стіну льоду перед собою, намагаючись штовхнути своє тіло вправо.

Йой ! Я знав, що в нього там більше одного, але не був упевнений, що він зможе так швидко вистрілити їх обох один за одним. Я справді не хочу потрапити під цю атаку ...

Можливо, мені доведеться змінити свої плани. Я вважаю , що Товстун заслужив свій квиток на вершину списку.

Поки все так швидко крутиться навколо мене, мені складно не визнати, наскільки я насолоджуюс ь битвою. Я скучив за цим ! Інтенсивність! Знаходитись на межі та навіть далі ! Моє тіло монстра здатне на стільки всього: десятки думок одночасно, неймовірна швидкість реакції, величезний розмір і потужність, всі укладені в моєму масивному мурашиному тілі.

Керуючи всім цим я напружуюсь до межі , щось в середині мого жахливого тіла жадає цього хвилювання! Наче ракетний двигун, що відчайдушно намагається працювати , кожна фібра мого мурашиного тіла реве на мене, щоб підштовхнути себе до розриву та розгромити ворога!

Хто я такий, щоб сперечатись ?! Давайте розкриємо все, що може запропонувати ця еволюція. Ці демони думають, що можуть кинути мені виклик? Я Взірець Колонії ! Мій панцир достатньо міцний, щоб витримати вагу всієї моєї родини, ці покидьки навіть не зможуть його подряпати!

Я махаю своїми шістьма ногами і згинаю їх, коли демон в ійни тисне на мене, а Товст ун вмотує свої два язики. Я дозволяю своїй енергії накопичуватис ь , відкриваючи щелепи та фіксуючи їх на місці.

Увесь цей час триває мій нескінченний шквал заклинань крижаної магії, більшість з яких з шумом розбивається об щит Мага. Цього достатньо лише для того , щоб відволікати її, і це все, що мені зараз потрібно.

Скуштуйте в олі К олонії!

Ривок !

УКУС ПУСТОТИ !

Коли я їх активую, обидва вміння отримують силу Вівтаря. Світ розпливається, розстилаючись переді мною, перш ніж я телепортуюс ь вперед, рухаючись з настільки вражаючою швидкістю, що повітря здається мені стіною.

Товст ун смикається назад, коли я з’являюс ь перед ним, перш ніж атакувати , відкривши рот , готовий вкусити.

Занадто пізно, придур ку !

Активований під час мого ривка , укус порожнечі вже проявляється. Темні щелепи чистої енергії, більші та щільніші за звичайні, проявляються поруч з моїми власними щелепами, створюючи порожнечу, що засмоктує демона в ідеальн у зону для укусу.

ХРУСТ !

Щоб пересвідчитись, я змінюю ціль своєї магії, атакуючи безпорадного демона, що потрапив у мої щелепи , справжнім крижаним кулеметом.

Недостатньо? У мене є більше!

Під постійним потоком гравітації мій панцир співає, посилений енергією, що виливається з мене. Все моє тіло резонує від дивного дзвону гравітаційної енергії. Це на диво п'янить.

УКУС ПУСТОТИ !

Цього разу без підсилення, мої щелепи знову зжимаються .

[Ви перемогли...]

Мінус о дин!

Демон війни врізається мені в бік, і безліч жорстоких монстрів рухається на великій швидкості. Цієї к інетичної енергії вистачило б, щоб зім’яти вантажівку в млинець, а потім кинути цей млинець у гідравлічний прес, поки він не стане товщиною в атом, але я терплю.

Панцир і внутрішня обшивка поглинають силу, передаючи її через мої ноги в землю. Я струшуюсь , але не ламаюс ь . Демон приголомшливо голосно видає свій бойовий клич, і я сердито клацаю щелепою, стається різкий У КУС , схожий на удар грому.

Демон-ідіот, я володію силою гравітації, і ти хочеш мене збити? Жодного шанс у !

Я зупиняю крижаний завал і зосереджую весь свій розум на роботі над новим заклинанням, глибоко втягуючи гравітаційну ману, створюючи своє останн є заклинання : гравітаційний колодязь.

Давай подивимос ь , як тобі це сподобається!

Доведений до безглуздої люті в олею Арконідема, нещасний демон не може зробити нічого, крім бездумного нападу, кидаючись вперед знову і знову. Це надто передбачувано, і я можу поставити його між собою та магом, обмежуючи його можливість завдати мені удару, поки я не буду готовий.

Коли заклинання готове , я негайно запускаю його, знову запускаючи Вівтар.

На мій подив, Вівтар практично порожні є , вливаючи величезну кількість енергії в заклинання.

Колодязь, розташований під ногами демона Війни, знінює форму, щоб поширювати своє поле лише на демона, і він одразу відчуває його ефект … але ненадовго.

Наповнений гравітаційною маною, яку я міг заощадити, і підсилений Вівтарем, колодязь оживає з драматичним ефектом. Він простягає руку, хапає демона в ійни… і розчавлює його.

Йой ! Це… не було приємно . А й. Мушу визнати, що це трохи знизило мій апетит до бою.

Навіть демон-маг здається трохи збентеженим, побачивши таку річ , незважаючи на примус, що палає в його розумі.

Слухай, я не знав, що так буде, ясно ? Я вперше це випробував . Що ж … Я сподіваюс ь , що від нього залишилось трохи біомаси…. н апевно ні.

[Ви перемогли…]

Так, це очевидно.

Гадаю, залишився один .