Розділ 1105 — Поза прогнозами

Культи змагалис ь тисячоліттями, намагаючись створити найвидатнішого монстра, з потенціалом, щоб стати древнім .

Це була мрія у мрії, але це наша мета. Я сам більше століття боровся за це саме завдання. Я пишаюс ь роботою, яку я виконав, і монстр и , яких я створив, були потужними і дивували багатьох моїх однолітків своїми здібностями.

Ключов а суперечка , яку я чув і у якій брав участь багато разів, полягає в тому, який вид монстра є найкращою основою . Чи варто використовувати архетипи звірів з першого шару? Чи скористатис ь перевагами багатьох особливих властивостей тіньових монстрів? Можливо, демони з їхніми перевагами та багатими на ману тілами є кращою початковою точкою?

Зрештою, дискусія зводиться до простого усвідомлення того, що чим глибше в Підземеллі починає монстр, тим сильнішим він є на першому рангу , а отже, тим сильнішим він ставатиме, еволюціонуючи. Тому, якщо ти не намагаєшся створити древнього з найкращих матеріалів, тобто наймогутнішого монстра з найглибшого шару Підземелля, якого тільки може ш знайти, тоді ти даремно витрачає ш час.

Але тепер я вважаю , що ми ганялис ь за тінями. Я часто вважав своїх однолітків дурними у своїх переконаннях, але не часто вважав те ж саме про себе.

Мураха, Ентоні. Звідки він бере свою унікальну силу? Що зробило його настільки неймовірним зразком?

Мої теорії до цього моменту були добре задокументовані в інших місцях, але тепер мені цікаво, чи є щось більше. Можливо, акт спуску є ключовим компонентом його розвитку. Чи став би він настільки ж сильним, якби не пройшов через шари так , як він це зробив ?

Усі монстри змушені спускатис ь через зростаючі вимоги своїх ядер, але зазвичай вони роблять це повільно, якомога повільніше. Краще домінувати в третьому шарі на сьомому або навіть восьмому рангах , за тримуючись якомога довше, лише потім спускаючись на четвертий шар у відносній безпеці, ніж стрімголов кидатис ь в небезпеку.

Але Ентоні завжди стрімголов кидався в небезпеку. Він спустився занадто швидко, перш ніж був готовий.

Підземелля винагороджує такі дії. Він отримав більше мани та багатшу біомасу на нижчому етапі еволюції, ніж будь-який монстр, вирощений Культами. У мене немає доказів на підтримку цієї теорії, але я все ж вірю в неї .

- З повідомлень Граніна до К ульту Хробака.

Три формувачі Г олгарі на мить стояли мовчки, коли велетенська мураха кинулас ь вдалину, супроводжувана його оточенням надто могутніх домашніх улюбленців.

Було легко забути, наскільки Ентоні тепер великий. Він двічі еволюціонував відтоді, як вони вперше зустріли його, коли він був п’ятим рангом . Тоді Граніну було легко дивитися йому в очі; зрештою, Г олгарі був близько трьох метрів . Тепер мураха височіла над ним, не кажучи вже про його довжину, яка значно перевищувала його зріст.

«Він сказав те, що я думаю?» — здивувавс я Корун.

«Йому, м абуть, допомогли » , — нерішуче сказала Торрін. «З Крихіт кою та іншими він зміг би боротись нарівні з трьома демонами сьомого рангу …»

Гранін похитав головою.

«Не тут. Давай те повернемос ь всередину і обговоримо в офісі».

Колонія, з зрозумілих причин , чутливо ставилас ь до свого Найс таршого. Його та його тріаду терпіли, тому що Ентоні довіряв їм і тому, що вони нада ва ли цінну послугу, вільно ділячись своїми дослідженнями та знаннями з мурахами. Але відкрито говорити про Ентоні було б серйозною помилкою.

Вони троє мовчки пройшли всередину, рухаючись дивовижними різьбленими залами та неймовірно витонченими сходами, поки не досягли призначених для них кімнат в горі гнізда.

«Я досі не знаю, навіщо вони так старанно працювали над цією ділянкою, — похитала головою Торрін, — самі мурахи її практично ніколи не бачать».

Гранін знизав плеч а м и , але Корун з нею погодився.

«Я бачив внутрішні секції, які вони використовують. Вони далеко не настільки складні».

Зовнішні шари цього гнізда були побудовані для… немурах. Люд ей та інших гуманоїд ів , а також одна частина, розроблена з урахуванням розмірів Каармодо … про всяк випадок. Ремісники з повною увагою прикрасили багато поверхів, відведених для інших. Було смішно, що у них навіть були ремісники, які володіли навичками для виготовлення таких робіт. Вони навіть не так довго були живими !

Вони зайшли до свого кабінету, і Гранін зачинив за ними поліровані дерев’яні двері.

«Якби він мав допомогу або покладався на допомогу інших трьох, він би відразу про це сказав», — твердо заявив Гранін.

Двоє інших на мить замислилис ь , а потім кивнули. Якби він міг перевести увагу чи похвалити когось іншого, то він би напевно зробив це за першої ж нагоди. Вони знали Ентоні достатньо довго, щоб зрозуміти це.

«Що означає…». Корун продовжив .

«Що він воював з трьома іншими монстрами сьомого рангу , демонами, і переміг їх у битві, одночасно, сам».

Що було… абсурдом.

« Це … так не працює», — нерішуче сказала Торрін.

Ніхто з них не вважав , що велетенська мураха їм брехала, отже , очевидно, це так і було . Вони просто не розуміли як. Вони визначили, що мурахи, які досягають вищих рангів , винагороджуються потужною еволюцією, але вони все ще залишаються неповноцінними. Поштовх, який вони отримали від свого розвитку вище середнього, повинен був допомогти вирівняти ігрове поле, а не дозволити їм пройти повз конкурентів.

«Я передбачав, що Ентоні почне випереджати своїх однолітків після ще одн ої еволюції, а можливо навіть двох», — повільно сказав Гранін. «З бонусами, які він накопичував, і рідкісними мутаціями, які він, очевидно, обирав , це зайняло набагато менше часу . Він уже є потужним міфічним монстром, і він навіть не є восьмим рангом ».

Поки що .

«Якщо він вже може робити подібне зараз. Що він зможе зробити тоді?» — дивувався Корун.

Вони твоє на мить дали волю своїй уяві, перш ніж Гранін повернув їхню увагу.

« Все починає виходити з-під контролю», — сказав Гранін. «Ентоні є кандидатом на посаду двадцятого д ревнього. Він має потенціал, у нього є підтримка та схвалення самих д ревніх, про що свідчить п оклик. Він в же став чимось надзвичайним».

«Нам потрібно повідомити Культ», — сказав Торрін.

Корун вагався.

«Ти впевне на , що це мудро? Чи не зрадимо ми довіру Ентоні, якщо почнемо рекламувати його силу по всій Пангері?

«Ми, м абуть, вже запізнилис ь» , — сухо зауважив Гранін. «Наш лускатий друг, швидше за все, вже повідомив Червону Правду, коли повернувся додому. Але це не має значення», — він махнув рукою, щоб відкинути це занепокоєння. «Чим сильнішим він стає, тим в більшій небезпеці він опиниться. Культи можуть допомогти пом’якшити це. Зрештою, ми існуємо по всьому світу. Монстр з таким потенціалом з’являється лише кожні кілька сотень років. Нам потрібно забезпечити , що ми докладаємо всі наші ресурсів заради нього».