Розділ 1107 — Несподіваний гість

Демон ковзає по повітрю з такою вишуканою грацією, щоб приземлитися в ідеальній позі на колінах переді мною. Я, м’яко кажучи, здивований, і рефлекторно з’єдную міст розуму , щоб по спілкувати сь з цим дивним екземпляром.

[ Ти вклоняєшся ?] — питаю я після першого вигуку.

Це здається дуже земним вчинком . Я не можу пригадати, щоб демони кланялис ь один одному, незалежно від обставин. Якщо це не якийсь ще небачений звичай мешканців третього шару , то тут відбувається щось інше.

[Я хотів поговорити з тобою, тому підійшов близько, занадто близько. Я привернув увагу твого ... колеги... і був змушений розкритис ь , щоб зберегти своє життя.]

Щось у тому, як демон говорив, спокійни м , глибоки м і дещо тихи м голос ом, підказувало мені, що він не обов’язково вірив тому, що говорив. Ніби він на справді вважав , що матиме шанс проти Крихітки.

[Ти вважаєш , що ти зможеш з ним боротис ь ?] Я кажу, махаючи вусик ами до сварливої мавпи, що наближається збоку.

[Звичайно, що ні,] приходить негайна відповідь.

Знову ж таки, його тон, здавалося, мав на увазі щось зовсім інше. Мені кортить негайно кинути демона в бій з Крихіт кою , просто щоб показати йому хто тут хто , але я вирішую цього не робити. Зараз це не важливо.

[Ти зараз розмовляєш лише зі мною,] я запевняю демона, що все ще стоїть на колінах, [ тому ти м ожеш говорити вільно. Я повинен запитати… чи не є це твоїм другим життям?]

Я уважно стежу за будь-якою реакцією, але демон, втиснувшись обличчям у землю, нічого не видає. Навіть не смикається . На щастя, мова його тіла — не єдиний спосіб для мене отримати інформацію. Інтелектуальний міст, що з’єднує нас, — це більше, ніж просто канал для спілкування. Оскільки мої навички поводження з цим конкретним з’єднанням і маною загалом зросли, я зміг отримати більше інформації навіть з такого простого мосту, як цей.

Те, що я бачу в його розумі, — це швидке, блискавичне збурення думок, поки демон обмірковує, як відповісти. Він перебирає можливі відповіді, наче комп’ютер, зважуючи варіанти, розглядаючи результати та намагаючись знайти найкращий спосіб дій з найменшим ризиком.

Цей хлопець зараз серйозно працює своїм розумом! Я здивований, що я не бачу, як з його вух виходить пара… Я трохи збентежений, якщо чесно. Чого він так хвилюється? Я вирішив полегшити йому справу.

[Я сам родом з Землі,] я довіряю йому тихим шепотом, [помер і відродився тут як мураха. Я припускаю, що ти пережи в щось подібне? І відроди в ся як личинка демона?]

Б урхливий рух у його розумі зростає, а не навпаки. Його думки там практично киплять! Я дивлюс ь на потилицю демона, поки він тримає її близько до землі. Про що ти там думаєш?

Майже мимоволі я піднімаю високо в повітря вусик і стрімко його опускаю. Хороший прочухан навчить цього демона заспокоїти свій розум!

Але мій удар припав не так, як я планував . Наче у нього очі на потилиці, демон швидко ковзає назад, використовуючи свої руки-мечі , щоб забратись з дороги . Чудове ухилення, особливо враховуючи те , що він не міг мене побачити, але все відбудеться не зовсім так.

Обдарований передбаченням, я знаю, що наближається ухилення, і інстинктивно прицілюю сь .

ТВАК !

Демон, здається, приголомшений ударом, підняв голову вперше після того чудового стрибка, але я не даю йому часу на роздуми.

[Припин и крутити свої думки в голові і дай мені чесну відповідь на запитання! Боже . Твій розум такий кривий, ніби ти був легендарним вбивцею чи щось подібне .]

Демон затихає.

[ Ти … бачи ш мої думки?]

Тоді я розумію, що вдивлятис ь в діяльність зони мозку іншої особи можна вважати порушенням приватно сті . Трохи пізно для цього прозріння.

[Не зовсім. Лише т рохи. Ні. Начебто.]

Тиша….

[Я начебто відчуваю, як твій розум рухається мостом, що нас з’єднує. Я не бачу твоїх точних думок чи спогадів чи чогось подібного.]

[ Ти … не може ш … побачити мої спогади?]

[Ні! Звичайно ні. Я маю на увазі… що ж … я міг би, якби я використав розумовий шип і вторгся у твій мозок… але я не збираюся цього робити! Тож можеш розслабитись . Я не повинен був тебе бити, і я перепрошую за це, але я міг зрозуміти , що ти шука в найбільш вигідну відповідь. Просто дай мені справжню, і в нас не буде проблем.]

Демон дивиться на мене протягом хвилини, і я відчуваю, як його думки рухаються повільними, навмисними колами, поки він нарешті не киває.

[Я був людиною,] визнає він, [з Землі, як і ти. Мене звати Одін Малум. Я відродився тут, у цьому місці… не так давно, хоча я не можу сказати точно скільки часу пройшло . Я б не хотів розповіда ти про своє минуле життя, якщо можу. Я хочу зосередитис ь на цьому, якщо можливо.]

Відразу моє серце теплішає до маленького демона, і я відходжу вперед, щоб поплескати його по плечу однією передньою ногою. Боже , йому, мабуть, було складно на Землі. Що ж , моя ситуація була не ідеальною, але я відчуваю, що цьому хлопцеві Одіну було дуже складно .

[Я розумію тебе, чувак, я тебе цілком розумію. П ідземелля , ймовірно, о бирає лише людей, які мали погане життя та вже трохи збожеволіли на Землі. Не турбуйся через це. Н ормальні люди тут, мабуть, не дуже добре справляються, коли їх кидають у Підземелля.]

[Отже... нас більше? Чи кожен монстр є відродженою людиною?]

[ Ні, ще чого ! Ми супер рідкісні. Ти який … п’ятий, кого я зустрічав? Я , Сара, Джим, Мати-Дерево і ти. І, мабуть, Гарралош. Я впевнений, що нас є більше, але я їх не зустрічав.]

Тут багато чого, щоб обдумати , але демон, здається, зачепився за одну частину інформаці ї зокрема.

[Звідки ти знає ш , що підземелля прийма є лише божевільних? Де ти міг це дізнатись ?]

[Від Гендальфа.]

Він дивиться на мене трохи дивно і робить повільний крок в бік, дозволяючи моїй нозі знову впасти на землю.

[Гей! Ей ! Я просто так його називаю, бо він не дає мені свого імені. Коли я еволюціоную, я маю трохи часу , щоб обмінятися з ним словами. Ти не стика в ся з чимось подібним?]

Сара не еволюціонувала буквально десятиліттями, тому хто знає, яким буде її досвід наступного разу. Мати-Дерево точно не збирається говорити зі мною про свою еволюцію , тому я дуже хочу почути, яка ситуація у Одін а .

Він тремтить. Що не є хорошим знаком.

[Ні, я не говорив з жодним … чарівником. Я розмовляв з Арконідемом, Б огом демонів. Він… заволодів моїм розумом. Зараз я відчуваю, як він атакує мене, намагаючись домінувати над моєю волею.]

Ах, дідько .

[ Ти говори в з Арконідемом?! Древнім ?]

Краще б мені не дозволи ти жодній з цих ящірок Червоної Правди дізнатис ь про цього хлопця. Вони втратять свій холоднокровний розум. Принаймні він не розмовляв з Ярумом. Гранін би вже мчав сюди, якось відчувши ім’я свого великого і славного черв’яка… бога… штуки .

Але зараз є щось набагато важливіше. Я зосереджено нахиляюс ь вперед.

[Одін Малум. Р озкажи мені . Т и розмовля в з Арконідемом?]

Він ще раз здригається, але потім демон киває. Це добре.

[Наступного разу, коли ти будеш еволюціонувати, мені потрібно, щоб ти зробив мені послугу. Коли ти зустрічаєшся з ним віч-на-віч, ти маєш щось сказати йому від мене.]

Демон виглядає трохи збентеженим цим проханням. Я бачу , що знову зіткнутися віч-на-віч з д ревнім — це не зовсім те, що він хоче робити.

[Щ-що ти хочеш, щоб я сказав?]

Я рішуче клацаю щелепою.

[Скажи йому... що він дурень .]

Одін пильно дивиться на мене. Я дивлюсь у відповідь.

[ Дурень .... Ти хочеш, щоб я сказав Б огу демон ів … що він дурень .]

[Так, будь ласка.]