Розділ 1110 — Гуркотіння внизу

«Слухай, я сказа ла , що мені шкода».

«Не розмовляй зі мною».

«Ти поводишся дурно ».

«О, ось як ? Зраднику не подобається моє ставлення до його зради? Мен е це не дуже цікав ить . Дивно».

При слові «зрадник» Кобальт відсахнулас ь , але її рішучість не похитнулас ь .

«Вони збиралис ь будувати, навіть якби хтось з нас не був задіяний!» — заявила вона, несамовито махаючи вусиками. «Хтось мав долучитис ь , щоб переконатис ь , що загальний дизайн не пошкоджено!»

« Не в цьому проблема ! Мене це не хвилює! Я припускаю, що вони звернулис ь до тебе вже давно, напевно, коли ми розбудовувати другий шар ?» вона запитала, і Кобальт кивну ла . «І ти має ш рацію, комусь дійсно потрібно було переконатис ь , що цілісність наших проектів не була порушена, я засмучен а не через це».

Тунгстант була в дивній позі . Вона все ще лежала в мурашиному «ліжку», заховавшись під зачарованою ковдрою, що сприяла відпочинку, з м’як ою плюше вою іграшкою під однією ногою. Що цікаво , вона була створена не з Найстаршого , якого найчастіше можна було побачити , а радше охоронцем Крихіт кою . Схоже , що вони вирішили розширити асортимент своїх плюшевих іграшок .

Незважаючи на її блискучий панцир, бездоганно начесані вусики та пильні очі, Тунгстант виглядала зовсім не розслаблено. Вона була роздратована і, що ще гірше, дуже поранена поведінкою своєї сестри .

Кобальт трохи звива лась . Вона наївно сподівалас ь , що цей день ніколи не настане. Очевидно , Тунгстант колись повинна була зрозуміти , що вони задумали. Це завжди було лише питанням часу.

«Тоді чому ти засмучен а ?» — запитала вона.

Тунгстант скинула ковдру, а її очі палали обуренням. Вона продовжувала тримати плюшеву іграшку .

«Я засмучен а , що ти прихова ла це від мене! Чому б нам було не робити це разом, як і все інше!?»

Її складні очі тисячу разів зиркнули на сестру, яка від сорому опустила голову.

«Я… я подумала , що ти … не за хоче ш , щоб наша робота була скомпрометована таким чином. Якби я взя ла цей тягар на себе, тобі б не довелось про це хвилюватись ».

Тунгстант зневажливо махнула вусиками.

«Це нісенітниця», — заявила вона. «Якби ми разом працювали над корективами, це все одно була б наша робота. Ось чому я зл юсь ».

Розуміючи, про що говорила її сестра , Кобальт могла лише ще раз вибачитис ь .

«Мені шкода. Я не повин на бу ла приховувати це від тебе ».

Другий різьбяр відкину лась на ліжко та знову підтягну ла ковдру.

« Головне, що ти розумієш», — сказала вона. «Тепер й ди геть. Я маю відпочити ще годину, а у тебе багато роботи».

«Добре, я піду . Я побачу тебе, коли ти вийдеш?» — запитала вона з надією.

«Можливо...» прийшла відповідь.

Доведеться задовільнитись цим . Кобальт розверну лась , щоб піти, вийш ла з кімнати та потрапи ла у чисті темні коридори, якими вони воліли рухатис ь . Їй стало краще від того , що вона змогла хоча б трохи налагодити зв’язок зі своєї сестрою . Вони робили всі свої великі проекти разом, і робота з Тунгстант була найголовнішою подією дня Кобальт . Думка про те, що цього більше не буде після цієї… зради … була жахливою.

Вона отримала від безіменних кілька привітань, поки рухалас ь тунелями, але не відповіла. Замість повноправного члена організації, вона в кращому випадку була вимушеним співавтором. Відтепер Тунгстант , ймовірно, також ним стане .

Вони не будуть проти. Фактично, вони були б навіть раді, щоб вони обидв і разом працювали над модифікаціями. Незважаючи ні на що, Кобальт щиро віри ла , що вони дбають про інтереси К олонії.

Навіть якщо вони були… жахливими.

З’явившись у звичайних частинах гнізда, вона якнайкраще позбулас ь свого негативного мислення та пішла назад до штаб-квартири проектувальників. Мана бриніла в повітрі, збільшуючись у щільності щогодини, хвиля почнеться рано чи пізно.

Вони повинні були бути готові.

Неперевершена стіна запаху вдарила по її вусиках , коли вона увійшла до кімнати.

«Кобальт! Нам потрібна твоя порада щодо механізму південних воріт...»

«Команди копання…»

«Затримки в будівництв і ...»

«Нестача матеріалів створює...»

« Породження монстрів в тунелях...»

«Сталев е підкріплення …»

«Видалення вен П ідземелля…»

Какофонія запахів накрила її, мов хвиля. Будь-яка нормальна мураха задихнулася б від натиску, але вона звикла до таких речей. Після секунди роздумів вона почала говорити серед них.

«Я зустріну вас біля схем через п’ять хвилин, й діть».

«Нехай координатор розкопок доповість мені якомога швидше».

«Не говоріть зі мною про затримки, поговоріть зі мною про причини затримок».

«Зв’яжіться з нашими постачальниками в третьому шарі та попросіть їх надати інвентаризацію. Наші відомості про наявні запаси застаріли».

«Збільште солдатські патрулі, я хочу, щоб їх було як мінімум удвічі більше . Зверніться до Адвант».

«Чи переглядали ви наші посібники щодо підкріплення з використанням сталі ? Не задавайте мені питання, відповідь на яке ви можете отримати з планів».

« Спеціалізовані команди виконують цю роботу. Якщо вони відстають, запитайте їх, чому, а потім дайте мені знати».

Спокійна та зібрана, вона рухалас ь крізь натовп, даючи вказівки, поради, технічну експертизу, і часто посилала їх бігти за додатковою інформацією. Вона зустрічалас ь з одною групою за іншою , використовуючи їхні діаграми та технічні малюнки, щоб пояснювати проблему за проблемою, деталь за деталлю, поки кожен представник не зрозумів все достатньо добре, щоб передати те, що вона сказала, своїм командам. Коли вона впорал ась з однією групою, прибули ще три, і її швидко втягнули її в нескінченний цикл, який завжди створювався під час роботи на великих будівельних проектах .

Вона сподівалас ь , що Тунгстант добре відпочиває… їй , мабуть, до того ж знадобиться побути з ними через кілька днів.

У неї не зайняло багато часу, щоб потрапити в ритм , проблеми знаходили рішення знову і знову, а грандіозний дизайн продовжував формуватис ь . Вона глибоко обговорювала з різьбярем техніку, пов’язану з їхнім проектом висувного підйомного мосту, коли хтось грубо її потряс.

«Що в біса?» вона обернулас ь та побачила задиханого розвідника з подряпиною на панцирі.

«Звіт з нижніх тунелів, — сказала вона, — було виявлено, що на стінах зростають ознаки тепла. Хвиля почнеться буквально за кілька годин!»

Кобальт приголомшено простоя ла лише секунду, перш ніж кин утись до дії.

«Чи були повідомлені інші члени ради?»

«Так!»

«Мені потрібно, щоб ти відправила бігунів до команд розкопок. Вони мають вийти з нижніх тунелів за десять хвилин. Вирушай ».

Вона швидко віддала честь, а потім розвідниця зникла, зникнувши з її покращеними руховими та швидкісними навичками. Кобальт звернулас ь до своїх власних радників.

«Зміна пріоритетів, — сказала вона, — у зв’язку з початком хвилі ми повинні забезпечити якомога більшу безпеку центрального кільця. Я хочу, щоб усі наявні щелепи працювали з командами видалення вен. Після того, як це завдання буде виконано, ми передаємо сил и на захист воріт і зміцнення стін. Усі інші проекти з цієї секунди відміняються ».

Вона люто глянула.

«Це означає відсутність різьблення, гравюр чи статуй. Якщо я знайду Мікеланджелант а , що щось дряпає, я особисто викину її з фортеці. Це включає також і всіх її учнів».

Глибоко під собою вони відчували вібрацію, схожу на припливну хвилю, що піднімалас ь з центру Підземелля. Незабаром вона почнеться і вріжеться в них. Вони або будуть миттєво змиті , або залишаться стояти на своєму.

І в она завжди робила ставку на свою сім'ю.

Переклад твору догнав автора на розділі 1400.

Якщо тебе цікавить придбання всіх випущених автором розділів твору, а також усіх наступних по мірі написання, заходь у телеграм і замовляй всього за 300 грн.

Там також з'являються повідомлення про нові розділи одразу при їх випуску.