Розділ 1141 — Анткадемія, частина 1

Мурахи Колонії не винайшли загальної освіти на Пангері, але вони були, мабуть, першими, хто домагався її з такою суворістю. Громадяни Срібного М іста, наприклад, мають право навчатис ь до десяти років. Щодо Колонії, очевидно, все зовсім інакше через їх монструозну природу. Щоб виростити монстра, не потрібні роки, оскільки він фактично народжується готовим до бою та настільки розумним, наскільки він буде , доки не еволюціонує.

Але мурахи підійшли до цього питання з божевільною відданістю та терпінням, яке вони вкла да ли у всю свою роботу . Навіть більше, насправді, через трепет, який вони відчувають до своєї молоді . Кожна личинка вирощена та балована, наче принцеса, добре нагодована, наче святкова свиня, і ретельно очищена, наче королівські столові прибори.

Після того, як вони народжуються, це піклування продовжується, поки нові робітники проходять найповнішу та найбільш масштабну програму навчання в історії світу.

- Уривок з « Освіта мурах : Викладання та навчання, педагогіка серед мурах » Карлієт Магрон.

«Готуйтеся, робітники ».

Феромони доглядача виводку , По п ант, були настільки ж заспокійливими та теплими, як завжди, омиваючи вусики її підопічних, немов заспокійлива хвиля. Двадцять мал еньких тіл вийшли з заціпеніння, посмикуючись, одна за одною відновлюючи контроль над своїми кінцівками.

«Доброго ранку, вчителю!» — хором вигукували робітники , стаючи в два акуратні ряди по десять осіб .

Позаду була Солант, монстр віком три дні , і шльопала себе вусиками, намагаючись підготуватись до майбутн ього дня .

Минуло рівно вісім годин відтоді, як вони заціпеніли, вона була в цьому впевнена, і попереду їх чекало шістнадцять годин енергійних тренувань і навчання. Вона мала намір отримати кожну краплю користі , яку тільки могла. Колонія вимагала не менше!

Коли вони були готові, Попант весело цокнула щелепами та повернулас ь , щоб вивести своїх підопічних з кімнати . Вони пройшли через вузький вхід, а потім вийшли у ширші тунелі, після чого інші групи вишикували сь в ряди поруч з ними.

« Н аполегливо працюй !» один з її родичів привітав Солант, коли вона встала поряд.

«Я так і збираюсь », — заяви ла Солант.

Прохід розширювався, поки до нього з’єднувалось все більше й більше тунелів. Згодом він досяг двадцяти метрів у діаметрі, і кожен сантиметр цієї поверхні був вкритий робітниками , що йшли за своїми вчителями. У нинішньому класі Анткадемі ї було десять тисяч однолітків, Солант підрахувала їх і твердо вирішила, що жоден не покаже себе настільки ж добре, як вона.

Ще через кілька хвилин робітників повели у величезну їдальню, вертикальну споруду з десятьма поверхами, на кожному з яких розміщувалос ь сто нових робітників і десять доглядачів виводку . Вони зайшли, мовчки зайнявши своє місце за столом, після чого б іомасу опустили до них зі стелі за допомогою механізму, який жоден з нових мурах не міг пояснити.

«Тепер, робітники , — сказа ла Попант, коли всі сіли на свої місця, — давайте будемо вдячні за цю їжу, яку наша сім’я поставила перед нами, і перекона ємось , що ми не ставимос ь легковажно до ресурсів, які ми отримали . Якщо ми будемо пам’ятати про це , ми повинні уникнути таких нещасних подій, як те, що ми по бачили вчора».

Її багатогранні очі були зосереджені на одному дитинчаті, яке від сорому схилило голову. Солант похитала головою. Ця дурна мураха піддалас ь своїм інстинктам і кинулас ь в пащ у чудовиська. Який сором !

Звичайно, вона ніколи не зізнається, що теж мало не зробила те саме. Нікому не потрібно було цього знати!

Як один, кожна з десяти тисяч молодих мурах ковтала б іомасу, прибираючи її зі столів, перш ніж їх вивели з їдальні та подалі від їхніх кімнат відпочинку.

Настав час тренувань!

«А тепер згадайте, про що ми говорили вчора», — м’яко нагадала їм Попант, поки двадцять членів її групи стояли біля ферм. «Ми повинні працювати разом, щоб досягти найкращих результатів. Завжди залишайтеся в строю, захищайте один одного, і ми точно поб’ємо наш найкращий час за вчора».

Їх терплячий учитель пройшла через кілька вправ, які вони інтенсивно практикували минулого дня. Як просуватис ь єдиним цілим, як відступати, як плавно працювати на лінії вогню , чергуючи постріли між шеренгами. Лише коли вона була задоволена, Попант дозвол ила їм перейти до самої ферми.

«Пам’ятайте не панікувати , діти, — нагадала вона їм, — я тут, щоб захистити вас. Нікому не потрібно, — вона зупинилась і подивилас ь на всіх, — жертвувати собою заради групи».

«Так, в чителю», — хором промовили вони.

У першому ряду Солант вибухала енергією, а її очі сяяли від палаючих смуг мани, що про різалис ь крізь стіни з обох боків. Вона чула гарчання та рев монстрів попереду, щойно породжених монстрів, готових впасти перед могутністю К олонії!

Звичайно, що вони переверш ать свій час з попереднього дня. Це був жахливий результат .

«Поч инайте , коли будете готові. Час починається… зараз», — тепло сказа ла Попант.

Солант негайно впевнено ступила вперед, п о вівши за собою решту передової. Вона встановила швидкий темп , і робітники швидко просувалис ь вздовж стелі кімнати , поки не знайшли першу ціль.

«Помічено монстра !» пролунав заклик з флангів строю.

«Реформуйте лінію!» Солант вигукнула , і двадцять осіб перетасувалис ь , поки не зіткнулис ь на прям у зі своєю здобиччю.

« Вогонь! »

Половина першо го ряду випустила свою кислоту в ціль, за нею половина друго го , а потім друга половина першо го . Поступова стрільба у такий спосіб була першим, чого навчилис ь робітники , і завдяки терплячому навчанню доглядачів виводку вони добре її освоїли .

Після того, як його облили кислотою, нещасний монстр, що отримав цей шквал, міг лише впасти на землі , оскільки смертоносна рідина роз’їла його.

«Хапайте здобич! » — вигукну ла Солант, ведучи групу вниз по стіні, щоб наступати на збитого з ніг монстра.

З темряви долинуло гуркітливе шипіння, а за ним — зловісне клацання. Через мить з’явилас ь клешнева багатоніжка з високо піднятим хвостом, готова до атаки .

Двадцять робітників люто заклацали щелепами . Дурна багатоніжка ! Ненависний ворог Найс таршого!

«Вогнева поза! Дай те волю бурі!»

Солант не була впевнена, хто віддав наказ, але беззаперечно його виконала. Перші шеренги низько опустилис ь та розвернулис ь , показуючи свою об’єднану комерційну імперію ворогові. Задня шеренга вчинила так само, але вони піднялис ь , щоб стати високо, стріляючи вище голів своїх родичів .

У той момент, коли вони зайняли позицію, вони вистрілили, покриваючи багатоніжку кислотою відправляючи її , спотикаючись, назад у темряву.

« Схоже , що тут утворюється гніздо багатоніжок. Будьте обережні, просуваючись», — попереди ла їх Попант.

«Слухаюсь ! »

Робітники зберігали свої ряди , постійно рухаючись як єдине ціле. Першу їхню здобич захопили вже через кілька хвилин, і група по тренувала навички укусу, щоб добити монстра, а потім через мить поглинула б іомасу.

Коли все було зроблено, вони перевершили свій попередній час на п’ять хвилин, викликавши купу похвал від свого улюбленого вчителя.

Але Солант бу ла незадоволен а . Не встигли вони закінчити першу кімнату, як їй захотілос ь перейти до наступної. Вона повинна була зробити це краще !