Розділ 1142 — Анткадемія, частина 2

Враховуючи природу мурах як суспільних комах, які мають особливу одержимість доглядом за молодняком та їх вихованням, можна зрозуміти, або навіть очікувати, що вони так пильно зосередяться на їх освіті. Однак глибина і складність їхніх методів вражає, що б них не думали.

Навіть серед монстрів не всі народжуються з однаковими інтересами та пристрастями, і це особливо правдиво для тих, хто перевищує певний поріг інтелекту. Колонія швидко усвідомила цей факт і, природно, прагнула запровадити заходи, які б не лише врахували, але й максимізували потенціал цієї різниці.

Так народилося поняття «диференціація». Певні мурахи чудово справляються з одним завданням, тоді як інші в ньому не досягають успіху. Колонія швидко виявляє ці прогалини та переходить до спеціалізації своєї навчальної програми з самого раннього моменту.

Використовуючи цей метод, мурахи можуть знайти найбільш підходящий шлях для особини та вести їх по ньому протягом декількох днів після того, як дитинча виходить зі свого кокона.

- Уривок з « Освіта мурах : Викладання та навчання, педагогіка серед мурах» Карлієт Магрон.

«Вітаю, робітники !» Попант по хвалила їх, а її вусики за ворушилис ь від радості.

Двадцять молодих членів Колонії раділи під її увагою, насолоджуючись схваленням доглядача , який піклувався про них, від коли вони були ще яйцями.

«Це було неабияке досягнення, я надзвичайно вражен а в сіма вами. Новий рекорд Анткадемії третього д ня навчання ! Звичайно, все ще є речі, які ми можемо покращити, і кожному з вас потрібно буде написати чотиристорінковий звіт про те, що ви може те зробити краще наступного разу, коли ми повернемос ь ».

Робітники почали радіти .

« Відправляємось !»

З цим веселим проголошенням Попант почала маршувати назад до Колонії, її феромони радісно за тріпотіли позаду неї, а двадцять втомлених, але збуджених мурах по марширували за нею .

Що ж, дев’ятнадцять з них були втомлені, але схвильовані.

Од на з них бу ла засмучен а і розчарован а .

Рухи були повільними, її накази були запізнілими , а дисципліна стрільби була неакуратною. Можливо, це був рекордний темп для третього дня тренувань, але Солант бу ла далеко не щаслив а . Недосконалості були скрізь, вона не могла пригадати жодного маневру, який група виконала без недоліків.

І це знання палило, наче кислота в її кишках.

Коли мурахи повернулис ь до своєї кімнати, вони пройшли під пильним пильним поглядом Найстаршого, висіченого на стелі вгорі. Статую нещодавно оновили, щоб переконатис ь , що вона зображує найстаршого та найвидатнішого члена К олонії у всій їхній нинішній красі колосальних розмірів і царственої постаті.

Солант зіщули лась від цих осудливих очей.

Найстарший вимага в , щоб кожна мураха в К олонії відповідала таким високим стандартам, як вони, принаймні, так їй сказали доглядачі . Вона знала, що поки що її товариші по кладці абсолютно не відповідали цьому стандарту. Цьому не можна було дозволити продовжуватись !

Після того, як Попант пров ела їх через вправи, повтори ла кілька ключових моментів бою та перевіри ла кожне з їхніх письмових есе (Солант підготувала двадцять сторінок щільних феромонних рядків для свого), вона пішла, щоб дати робітникам насолодитис ь восьмигодинним відпочинком.

Перш ніж її родичі встигли заціпеніти, Солант ступила вперед.

«Ми працюємо недостатньо добре», — заявила вона.

Вони обернулис ь та зіткнулис ь з нею в центрі кімнати, а їхні вусики заворушились від здивування.

« Хіба ?» — запитав один з її родичів . «Хіба ми щойно не отримали рекорд ? Я думав, що це означає, що у нас все добре…»

«Ми наполегливо працюємо», — сказа ла інш а .

«Наш в читель пишається нами…», – сказа ла ще одна .

Солант перекреслила ці слова, змахнувши вусиками .

«І? Хіба ви не написали звіт про всі речі, які ми зробили неправильно?! Хіба Попант щойно не продемонструва ла довгий список помилок, які нам потрібно виправити завтра? Як ми можемо сказати, що ми добре справляємось ?»

Вона роздратовано клацнула щелепами.

«І я не відокремлюю себе від цієї критики. У всякому разі, це я бу ла т ою , хто роби ла найбільше рішень , і багато з них або приходили пізно, або були незрозуміл ими . Якщо хтось і працює в групі гірше , то це я!»

«Це неправда… мій приціл був надзвичайно поганим…», — наріка ла одна з робітників .

«Я втрачаю час, коли ми змінюємо форму рядів …», — зітхну ла інш а .

«Я спіткну лась , коли мча ла … Я сподіва лась , що ніхто не помітив».

« Я поміти ла» .

«Дідько» .

«Справа в тому, — заяви ла Солант, намагаючись повернути їх на правильний шлях, — що наш поточний рівень покращення недостатній. Навіть якщо ми підемо і завтра встановимо новий рекорд, я не вважаю , що ми повинні бути задоволені. Якщо ми не працюємо бездоганно, ми ніколи не повинні бути задоволені !»

« Ти пропонує ш … нам… пропустити… сон … і тренуватис ь ?»

Солант з жахом відсахну лась .

«Що? Ніколи! Я кажу, що нам потрібно використовувати наш тренувальний час ефективніше, ніж раніше. Наша увага недостатньо чітка, а наше бажання недостатньо віддане! Якщо інша група відпрацьовує свій панцир заради Колонії, тоді нам потрібно працювати, поки наші м’язи буквально не розтануть!»

«ЗА КОЛОНІЮ!» робітники заревіли у відповідь, а їхні очі за палали.

Коли Попант підійшла привітати їх після того, як вони прокинулис ь , вона була трохи збентежена, побачивши холодн ий пекуч ий блиск в їхніх очах.

Для мурах у Колонії було нормально бути палко відданими, вони працювали, як могли, і пишалися цим. Насправді маніакальна відданість сім’ї була стандартом, яким володів кож не вилуплен е дитинча з моменту свого народження.

Але ця ... зосередженість ... була чимось іншим.

«Доброго ранку, робітники !» — привіталас ь вона з ними. «Чи готові ми знову наполегливо працювати сьогодні?»

Замість звичайних підбадьорень і вигуків , яких вона очікувала від своїх підопічних, вона отримала лише сталеві, рішучі погляди.

Вони були настільки поєднані .

Коли вони вирушили після обіду, вони рухалис ь як ідеальна одиниця. Вони випромінювали страхітливу ауру, коли їли, дратуючи робітників навколо них, що не знали , що робити з цією групою, зосередженою , наче лазер.

Діставшись ферми, вони тренувалис ь з жорстокою та холодною ефективністю, якої Попант ніколи раніше не бачи ла .

Часто, перш ніж вона м’яко вказувала на помилку, відповідна мураха вже починала її виправляти і вибачалас ь перед усією групою, роблячи це . Щоразу, коли це траплялос ь , решта рішуче кивали та продовжували, наче помилки ніколи й не було.

Коли вона нарешті відпустила їх до монстрів на фермі, вони розрізали їх, наче блискуче лезо. Рекорд четвертого дня був повністю побитий.