Розділ 1157 — Неочікуваний відвідувач у Нефі

Відчуття великого полегшення охоплює мене, коли сповіщення продовжують сипатис ь . Зрештою, моя неперевершена гравітаційна магія, укріплена Вівтарем, змогла змінити ситуацію, як я і сподівався.

Чесно кажучи, сила, яку я отримую від Вівтаря, і неймовірна сила заклинань гравітації схожі на щось несправедливе , особливо в поєднанні. Таке враження, що ще не так давно я був маленьким карликом, що вилуп и вся та ледве виживав , ховаючись на стелях, і боровся за своє життя з кігтистими багато ніжками.

З цією еволюцією я відчуваю, що нарешті перехилив чашу терезів. Тепер я можу знищувати монстрів, навіть більш розвинених, ніж я сам !

МУАХАХАХАХАААА!

Все, що мені потрібно, це сотні тисяч, а краще мільйони моїх родичів , що стоять навколо, підбадьорюють мене, влаштовують засідки на моїх опонентів і допомагають мені переміщати їх крізь виміри, щоб створити ідеальні умови для бою.

Так с-с-с . Моя сила потрясе небеса! Або, точніше, глибини!

Зачекай... а як щодо біомаси!?

Коли к олодязь згасає, я пильно стежу за ним і бачу, як дорогоцінна, дорогоцінна біомаса падає з і стелі шару. Потрібно її зібрати ! Якщо вона приземлиться на рівнині, її миттєво поглине безліч личинок, створюючи найсильніших міні-демонів, яких коли-небудь бачив цей шар.

Доклавши величезних зусиль, інвертованих гравітаційних стіл і платформ, мені вдається зібрати їжу в одному місці та утрим а ти її над моєю головою, подалі від ненажерливих гремлінів.

Тут мають бути тисячі балів б іомаси, я не дозволю ї м пропасти даремно! Мені потрібно ще стільки мутувати!

[Ти сьогодні зробив велику справу,] каже А л, з’єднуючи зі мною міст, підлітаючи . [Вісники не зупинилися б ні перед чим, щоб очистити твій народ з цього місця, і підштовхну ти всіх демонів виконувати волю Арконідема. Тепер ви отримаєте принаймні трохи перепочин ку .]

Як мені приємно це чути . З тих пір, як я почув про це, те, що з робив той древній дурень , не подобалось мені . Приємно знати, що демони на території К олонії матимуть хоча б трохи перепочин ку .

[ Звичайно ,] кажу я. [Я радий, що зміг допомогти вашому народу і в той же час убезпечити своїх родичів . Я припускаю, що вам все ще доведеться мати справу з примусом, але принаймні ці великі дурні не будуть ганятис ь за вами та намагатис ь нав’язати вам свою волю . До речі, як у тебе справи? Тримаєшся ?]

[Часом було... складно зберігати свою силу духу. Потужність Арконідема зростає, оскільки рівень мани продовжує зростати. Наразі … хм…]

Вогняне очне яблуко згасає, і я збентежено спостерігаю за ним. Мені здається, що я ніколи не бачив, щоб А л залишався без слів. Він ніби думає... про щось. Насправді… мені здається , що він збирається закрити очі!

[Не треба! Залишайся зі мною, А л, що відбувається?!]

Я не хочу знову дивитис ь в цю порожнечу. Ніколи знову!

[Я... розгублений. Примус Арконідема … Я не відчуваю його чітко на даний момент. Насправді я майже не відчуваю його ...]

[Ха. Це дивно. Але це добре, чи не так?]

[ Так …. а ле я не знаю чому.]

Ах, я розумію , чому це його дуже турбує. Для демона, який хоче знати все, неспроможність пояснити, як сталос ь щось настільки важливе, має бути неприємною.

[ Що ж , якщо ти з може ш це зрозуміти, дай мені знати. Якщо ми зможемо допомогти більш ій кількості демонів звільнитис ь від примусу, це буде чудово.]

До речі ….

[ Ей , Інвідія,] кажу я своєму другові через наш приватний канал зв’язку. [ Ти ще відчуває ш примус Арконідем а ?]

Маленькі крила мого улюбленого демона заздрості трохи тріпотять, поки він розмірковує.

[ Він зник нув .]

Га . Що ж , це чудова новина!

[Це фантастично! Ми повинні від святкувати!]

Я відчуваю, як величезна вага знімається з мого панцира, коли розумію , що Інвідія з якоїсь дивної причини вільн ий від огидної хватки великого дурня в низу. Я не знаю, чому древній так хоче посилати всіх свого роду в трет ьому шарі в буйство , але я не фанат. Якщо і був демон, якого я хотів би звільнити, то це бу в би Інвідія.

[Добре. Давайте повернемос ь до гнізда і трохи відпочинемо. Пройшло кілька довгих днів.]

Хаа . Після емоційних американських гірок, які я пережив , навіть я виснажений.

Під пильними очима сотень тисяч мурах і десятків тисяч демонів я збираю свою команду, і ми повертаємос ь до гнізда. Звичайно, я беру з собою біомасу.

Щоб полегшити подорож, я використовую область тяжіння, доки, на щастя, ми не повертаємось до велетенського гнізда під Роклу без жодних інцидентів.

Природно, ми в центрі уваги, коли проходимо через ворота. Усі мурахи та, як не дивно, невелика кількість демонів під ходять перевірити нас, коли ми пробираємос ь всередину. Я можу лише припустити, що інформація про наші вчинки пішла перед нами, і звістка про мертвих вісників уже широко поширилас ь Колонією.

Коли нам нарешті вдається потрапити в приватну кімнату, ми вчотирьох разом з А лом падаємо на землю. Я надто втомився, щоб навіть їсти, незважаючи на багатство біомаси, що чекає на споживання.

Що ж , краще все- одно почати її їсти .

[ Давайте поїмо, а потім відпочинемо .]

[Ви впевнені, майстре ? Ми повністю мутовані, нам це не потрібно настільки , як вам.]

Я махаю вусиком , щоб відкинути її занепокоєння.

[Це біомаса восьмого рангу , а ви, хлопці, лише шостий ранг . Для вас це буде метрична тонна балів. Що ж, мені дійсно потрібні бали, але ефективніше віддати їх вам.]

Ми намагаємос ь все з’їсти , але в кінцевому підсумку змушені зупинитис ь на півдорозі. Тут просто занадто багато їжі.

Влаштувавшись у приємний, спокійний сон, я вирішив зазирнути в Н еф та оглянути Колонію перед сном.

На мій подив, я бачу там А ла, що пильно на мене дивиться.

Якого біса?!