Розділ 1177 — Початок навчання

« С хоже, що когось нарешті провчили », — сказала Сло у н, з’явившись у кімнаті, виглядаючи досить самовдоволено.

«Про що ти?» я запитую.

«Просто зауважи ла , що певн а , надто самовпевнен а генерал зрозумі ла , що вона не завжди права і не завжди може перемагати, незалежно від обставин».

Боже . Відколи генерали в К олонії стали настільки дріб’язковими ?

«Так, так . Генерал четвертого рангу дізналас ь , що не може подолати міфічного монстра сьомого рангу . Юхуу . А тепер біж и геть, хіба тобі не потрібно керувати захистом від хвилі?»

Атмосфера між Солант і Слоун на диво напружена, і я впевнений, що в цьому є якась історія, але я зможу докопатис ь до її суті пізніше. Крихітка та Інвідія знайшли свій шлях до кімнати протягом останн ьої годин и разом з різними мурахами, що зайшли та розповіли мені про те, що тут відбувається.

« Вже через мить я припиню бентежити ваші вусики , Найстарший, — запевняє мене Сло у н, — я просто візьму з собою Солант, і ми вирушимо».

Я не розумію.

« Навіщо тобі брати з собою Солант? »

Вона вагається.

« Щоб … я могла … навчити її? Якщо вона збирається навчитис ь знанням генералів К олонії, що може бути кращим, ніж навчитис ь у нас з Віктор?»

Вона навіть не закінчила свої слова , як я похитав головою.

«Абсолютно ні. Я сам буду дбати про навчання Солант тонкощам полководства. Ви двоє надто важливі, щоб витрачати час на тренування нових мурах ».

Сло у н дивиться на мене, і я бачу, що вона хоче сказати, що це я надто важливий, щоб навчати нових мурах, але я не даю їй шансу.

«Дякую, що завіта ла , Сло у н! Чудова робота, як завжди, добре поговорили і все таке інше. Повертайся до того, що вмієш найкраще, я не хочу більше забирати у тебе час».

Однією ногою я штовхаю генерала до виходу і ігнорую її протести, поки вона не виходить з кімнати , а потім рішуче повертаюс ь спиною.

« Дякую, Найстарший » , — тихо каже Солант.

« Пха ! Я не розумію, чому ви не ладнаєте, але точно не дозволю наступному чемпіону навчатис ь звичайним способом. Який в цьому сенс?! Чудова річ у чемпіонах Колонії — це їхні унікальні способи мислення. Слоун і Віктор хотіли б, щоб ти діял а «за книгою», і ти виявил ась б и хорошим генералом, це безсумнівно, але твій хист до нових інноваційних тактик буде змарнований ».

Тоді я починаю думати.

« Що ж … найкращий спосіб навчити тебе бути кращим генералом — це… запропонувати тобі спланувати та провести якомога більше битв. Підвищуй свої навички, отрим у й досвід та перевіряй свої ідеї».

Я сам собі киваю .

« Що ж … це має сенс принаймні для мене . Як ти до цього ставишся?»

Маленька мураха вагається.

«Це… здається трохи поспішним , Найстарший».

Гадаю, вона ніколи не вела свій загін у належний бій. Навчання, яке забезпечує Колонія, чудове, і вони, звичайно, багато разів боролись з монстрами, але це не зовсім те саме, що боротис ь з хвилею в четвертому шарі.

«Не проблема, ми можемо допомогти тобі у цьому. Збір інформації перед розробкою плану є основою твоєї стратегії, правильно ? Я візьму вас з вашою командою на полювання, до ви з можете отримати трохи досвіду та біомаси, поки ми будемо полювати, і збирати інформаці ю , яка вам потрібна?»

«Це підійде ».

Схоже , що їй трохи полегшало від того , що я не збираюс ь кидати її в бій і вимагати, щоб вона негайно почала розробляти бездоганні плани бою. Мабуть, я дам їй кілька днів до цього етапу.

[Давай, Крихітка, Інвідія . Ми йдемо боротись .]

Крихітка схоплюється на ноги і швидко згинається, перш ніж починає гуркотіти до входу, а Інвідія летить у нього біля плеча . Мені не потрібно турбуватис ь про те, щоб запит ува ти Крініс, оскільки вона все ще обмотує мій живіт, і я не можу уникнути того, щоб взяти її з собою.

«Піди та збери свою команду, — кажу я Солант, — і ми підемо».

Через мить ми крокуємо через фортецю, і я мушу сказати, що вони зробили багато роботи на цьому місці, відколи я тут востаннє був . Фортеця виглядає набагато більш цілісною, з правильними доріжками та розділеними смугами, що з’єднують різні сегменти, килимами, більш обробленими кімнатами, а також постійною різьбою, фресками та статуями.

Принаймні я бачу деяк і , що зображують не мене . Я навіть помічаю Крихітку, що нахиляється вперед у позі мачо, випнувши обидві руки, у центрі однієї з кімнат .

Коли ми підходимо до зовнішніх частин фортеці, стає набагато очевиднішим той факт, що це насправді гніздо під облогою . С крізь лікарні та снують мурахи, повсюди безперервний звук ревучих монстрів, шипіння кислоти та нескінченне клацання щелеп, що лунає коридорами.

Зрештою я виходжу з широких відкритих воріт і опиняюс ь на стіні , дивлячись з гори на пол е бійні внизу.

Нескінченний потік монстрів, схоже , піднімається з води або спускається з неба, щоб атакувати наймогутніш ий захист, який коли-небудь створювала К олонія. У цій фортеці наразі має бути близько мільйона мурах, судячи з Вестибюля, і навіть їм складно стримувати цей постійний штурм, незважаючи на їхню оборонну перевагу.

Я точно знаю, що тунелі під фортецею настільки ж небезпечні, щохвилини там у темряві з’являються тисячі монстрів.

« Що ж , це виглядає захоплююче», — коментую я зграї мурах четвертого рангу поруч зі мною.

Всі д вадцятеро виглядають приголомшеними, дивлячись на це спустошення.

«Дайте мені хвилин к у, щоб на секунду очистити поле, а тоді ми зможемо скласти план».