Розділ 1205 — Під хвилями

Підземний конгломерат — це нещільна конфедерація брат іан ських міст, королівств, торгових будинків і мандрівних караванів, що живуть у водах ч етвертого шару.

Нескінченне озеро.

Наповнене життям і водною маною, воно є ідеальним середовищем для проживання браті ан , хоча вони здатні жити як на землі, так і під хвилями. Історично склалос ь так, що їхні й народ жи в в джерелах прісної води або навколо них за межами Підземелля, і більш миролюбні серед них живуть там і досі.

Однак більшість браті ан Пангери наразі жив е саме у четвертому шарі .

- Уривок з «Про народи четвертого шару » Тір а

Нищівний тиск води зменшився, коли Тераз прослизнув у перламутровий бар’єр, споруджений його народом . Вузлуваті м’язи розслабилис ь , а напруга зникла з його луски, коли він усміхнувся, здавалось вперше за кілька тижнів.

Насправді минуло лише день чи два, але додаткова життєва мана завдяки хвилі, здавалос ь , тиснула на нього. Води н ескінченного озера були яскравими та наповненими енергією і життям, але мана була настільки густою. Коли він плив, він відчував, ніби на нього тисне вага гір, що височіли в небі.

Додаткова вага нескінченної хвилі монстрів зовсім не допом а г а ла цьому почуттю згаснути.

«Ласкаво просимо додому, Тераз. Чи був у тебе хороший потік ?»

« Пірісе, я мав знати, що ти будеш чекати на мене » .

«Звичайно, я б не хоті ла , щоб ти загубився серед риб і заплутався».

« Я тобі схожий на рибу? »

« Я маю на це відповідати? »

Його двоюрідн а сестра пустотливо всміхну лась йому, і Тераз похитав головою.

«Я повернувся з важливої розвідувальної місії для С атрапа, а ти чекає ш мене тут, на кордоні наших земель, просто щоб кидати образи?» — похитав він золотою головою. « Що скаже твоя мати? »

Вона знизала плеч а м и , а її ноги підскочили сь , коли вода зсунулас ь .

« Те саме, що вона завжди каже? Тобі потрібно стати кращ ою ! Припини марнувати час! Припини махати плавниками!» Я вже більше не слухаю».

Це було трохи неприємно чути. Невже його тітка і двоюрідн а сестра справді настільки сильно посварилис ь ? Він поняття не мав.

«Давай про це більше не говорити», — обірвав він розмову. «Я мушу повернутис ь , щоб поговорити з твоїм батьком, і я не хочу більше чути про цю сімейну неповагу».

Піріс нахмури лась , але замовк ла , коли вони підпливли близько до піщаного дна, рухаючись між пишним рослинним життям і дрейфуючими бур’янами, просуваючись глибше у воду, на яку претендува ли братіан и .

Невдовзі вони натрапили на зовнішні ферми, високі поля рогово ї бородавк и та лотоса, що простягалис ь високо вгорі.

Солдатські патрулі пливли організованими рядами, постійно пильн і до монстрів, що з’являлис ь всередині бар’єру, або тих божевільних звірів, які проштовхували сь крізь пісню сирени та атакували.

За сільськогосподарськими угіддями вони по трапили в сам Креліос, де були куполоподібні будинки з пісковика, охайні сади та величезні корали. Маленькі рибки скрізь пірнали та пливли , ховаючись у губках, устромлених у дахах і стінах. Братіани були скрізь, а їх яскрава луска багатьох відтінків виблискувала в тьмяному мінливому світлі. Вдалині виднілос ь серце міста, високі піщані споруди, що піднімалис ь з дна озера, разом з величезним листям губок, що піднімал о ся на сотні метрів вверх до світла.

«Ми повинні трохи прискорити темп, — запропонував він, — я не хочу змушувати твого батька чекати ».

Його двоюрідн а сестра кивну ла , і вода почала крутитис ь перед ними, коли вони почали використовува т и свою ману. Невдовзі вони летіли через озеро, а коротка струменева течія кружляла позаду них. Вони сповільнилис ь лише наближаючись до околиць центру міста, коли до них підійшли охоронці.

«Тераз! Я бачу, що ти нарешті повернувся. Я хвилювався, що незабаром нас відправлять тебе знайти».

Старий брат іан опустив спис і вказав на тьмяний, вицвілий блиск луски на своїх руках.

«Я стаю занадто старим, щоб виходити за межі, добре, що ти знайшов свій шлях назад».

«Ти такий вражаючий звір, якого я ніколи не бачив у Нескінченному О зері», — посміхнувся Тераз. «Я не можу уявити день, коли Мозла Чудовий буде змушений піти на пенсію».

« Тоді тобі бракує уяви » .

Старий воїн звернувся до гвардійців, що йшли разом з ним.

«Ви двоє супроводжуйте молодого господаря та володарку назад до палацу. Я тут закінчу».

« Не хочеш знову відвідати палац, Мозла? » Тераз засміявся.

Старий скорив гримасу.

«Я ненавиджу це місце», — категорично сказав він, і Піріс здивовано витріщи лась на нього. Він помітив і буркнув. «Я надто старий, щоб вони карали мене за мою неповагу, крихітко. Бути сірим, як я, має кілька переваг. Все одно не ваша сім’я махає моїми плавни ками . Там п росто надто багато… марнощів . У мене таке відчуття , що хтось мусить оголосити тебе , перш ніж ти зможе ш увійти в туалет ».

Вона захихотіла .

« Це майже правда. Принаймні для матері та батька » .

«Добре. Тепер поспішайте, мені потрібно повертатись до роботи».

Тераз був змушений поміркувати над думкою Мозли, оскільки він провів наступні дві години, рухаючись між високопоставленими особами (кожен з яких вимагав, щоб він оголосив свою присутність , перш ніж йому дозволили увійти до них ). Дістатись до С атрапа було нелегким завданням навіть для його племінника. Коли він нарешті добрався до внутрішнього палацу, він вже знову почав тужити за відкритими водами по за бар’єром.

«Юний Тераз, мій племінник у . Ласкаво прошу !»

Сатрап Умізан був... доволі великим ... для брат іана . Враховуючи те , що він проводив цілий день, сидячи на своєму троні, займаючись адміністративними справами, це було дещо очікуваним. Не допомогли й нескінченні запаси солодкої риби, які йому приносили його слуги.

«Батьку! Ти ж обіцяв цього тижня припинити солодкі перекуси !» — докоря ла йому Піріс.

«О! Піріс! Я… не по бачив тебе там!»

Сатрап спробував однією рукою сховати тарілку з рибою за своїм троном і зазнав неймовірної невдачі.

«Не кажи матері...»

Вона примружила очі та склала руки на грудях.

«Будь ласка?»

«Сатрап, — посміхнувся Тераз, — я повернувся зі своєї розвідувальної місії в зовнішньому анклаві. Нам є про що обговорити».

П оведінка Умізана відразу змінилас ь , і він випростався на троні, а в його очах спалахну в холодн ий блиск .

«Добре. Мені потрібно більше дізнатис ь про наших нових сусідів. Цих … мурах».