Розділ 1208 — Золоті глобуси

Джерн раптом проснувся .

«Що це було?» — сонно пробурмотів він.

Ц е я .

«Хто « я » ?» — дивувався він, протираючи очі.

Ентоні.

«Хто такий Ентоні? Чи можу я піти далі спати , Ентоні?»

Ти спа в ? Вибач за це. Я не часто сплю.

« Отже … чи можу я ?»

Ні. Що ж ... ти може ш вже через секунду, мені просто потрібна твоя увага на хвилину. Дві хвилини. Слухай, я буду з тобою чесним, мабуть, п’ять хвилин, а потім можеш далі спати.

«Я дуже втомився, Ентоні. Чи може це почекати до ранку?»

Що ж … це могло б? Але я вже розбудив тебе , тому ми можемо зробити це зараз. Чи можеш ти піти за своєю по друго ю ?

«Що… що? Як ою подругою ?»

Інша золота сяюча особа. Д івчина.

«Аліс?»

Як скажеш.

« Ти не знаєш? »

Що ж , я ще не розмовляв з нею, я подумав, що я просто поговорю з одним з вас, а потім ви зможете покликати іншого.

«Вона… вона в гуртожитку для дівчат. Я не можу туди зайти».

Дідько. Добре . Просто одягн и штани чи що завгодно, і я приведу її зустріти тебе надворі. Я хочу, щоб ви могли поговорити один з одним, поки я розберусь у цьому.

Джерн кліпнув кілька разів і знову потер очі. Метушня навколо нового класу, який вони з Аліс відкрили, тривала дуже довго , і, чесно кажучи, він був виснажений. Йому це зараз не було потрібно. Він подивився вниз.

« Я вже в штанах » .

Чудово . Піди стань де-небудь, щоб А ліс зустріла тебе. О! Якщо ти по бачи ш Бейна, НЕ кажи йому , що я розмовляю з вами.

Це було дивно.

«Чому, ти погана людина? Бейн ненавидить тебе?»

Ха ! Якби ж то . Ні, він мене не ненавидить. Я йому дуже подобаюс ь .

« Він тебе любить ?»

Я ДУЖЕ хотів би, щоб ми не використовували цю фразу. Д обре?

«Добре , д обре. Я одягаюс ь і буду стояти надворі».

Дякую, я ціную це.

Він одягнув пальто якомога тихіше, щоб не розбудити тих, хто ще спав навколо нього, перш ніж підповзти до дверей.

Під землею не було ночі, не було сонця, яке мандрувало по небу, до чого він усе ще звикав. Надворі світло від вен Підземелля було таким же ж , як і завжди. Патрулі людей і мурах були постійними, і дехто дивно по дивився на нього, коли він відкрив двері та вийшов.

Незабаром після цього А ліс знайшла його, так само спотикаючись від втоми. Він тицьнув її в руку, і вона зиркнула на нього, і до її очей повернувся легкий вогонь.

Д обре. Я вважаю , що я можу говорити з вами обома одночасно... Так . Я можу . Приємно . Гей, як ви двоє?

Джерн переставив ноги, а Аліс люто глянула на… повітря?

« Я втомилас ь» , — кинула вона.

Він погод жувався .

Слухай те , вибач те , що я вас розбудив! Боже ! Ви можете звинувачу вати лише себе, що з’явились у моєму Неф і і так сяяли . Я вас точно не запрошував.

А ліс зітхнула та ущипнула брову.

«Слухай , ч и не міг би ти просто пояснити нам, хто ти? І як ти з нами розмовляєш? Це не схоже на міст розуму».

« Це не він ?» — здивувався Джерн. Тоді він задумався. Тоді він кивнув. «Ні » , — підтвердив він.

Я Ентоні. Я маю на увазі, це моє ім'я. Якого ви, мабуть, ніколи не чули. Найстарший? Цей… тьфу… «Великий». Звучить знайомо ?

« Великий? » — скептично запитала Аліс.

Так . Називайте мене Ентоні. Будь ласка .

Джерн спохмурнів.

«Нам… стати на коліна , чи що?» — запитав він Аліс.

«Ні! Почекай, ти в це віриш?»

Він знизав плеч ами . Чому б ні .

«Великий знаходиться в четверт ому шарі, згідно зі священиком Бейном! Вони ніяк не могли з нами розмовляти! І навіщо їм взагалі це робити ?!»

Що ж … за звичайних обставин я, мабуть, не міг би. А я дійсно в четверт ому шарі . А чому… це те, що я теж хочу знати! У вас нещодавно змінився клас , чи щось подібне ? Щось пов'язане з мурахами ? Ви в паломництві, правильно ?

« Звідки ти знаєш, де ми? » — прошипіла Аліс, поглядаючи на темряву навколо.

Я справді волів би, щоб ми пройшли через це без розмови з Бейном. Між нами трьома , він може бути трохи... напруженим. І гучним .

Джерн кивнув. Це правда.

«Але я люблю хорошу полум’яну проповідь», — сказав він.

Будь що, якщо це тобі подобається . Мені складно насолоджуватис ь ними, оскільки я зазвичай їхній суб’єкт.

« Я можу це зрозуміти » , — кивнув Джерн.

Цей хлопець розуміє. А ти, дівчино? Ні ? Ти , здається, лише ще більше серди ш ся. Д обре. ДОБРЕ . Хай буде по-твоєму. Зачекай секундочку.

Вони так і зробили.

Десь з табору почувся придушений крик, від якого всі обернулис ь та напружилис ь . Це був монстр? Хтось постраждав? Перш ніж хтось встиг дослідити, священик Бейн вискочив з намету, без сорочки, і дико по дивився на табір, поки не помітив Джерна та Аліс.

Він кинувся до них, ніби вони були його порятунком, з виряченими та червоними очима. Джерн вважав це... дещо лякаючим.

«Слухай те Великого», — промовив священик так, наче його горло було стиснуте парою велетенських мурашиних щелеп .

Потім його рот почав здригатис ь , а за ним і все тіло. Невдовзі його почал о дико судомити, наче він відчайдушно хотів сказати більше, зробити більше, але йому заважали , аж поки він із розпачливим криком не повернувся та побіг назад до свого намету, зникаючи з очей.

Бачите, що я маю на увазі? Цьому х лопцеві потрібно трохи розслабитис ь .

«Він зазнав потужного тиску», — захищав його Джерн.

Щелепа Аліс все ще була опущена , а в її очах був шок.

«Отже… ти справді… Великий?»

Так це я. Ентоні. Привіт! Я ще не знаю ваших імен.

«Я… я… я…» Аліс, здавалося, була зламана.

«Я Джерн, а вона Аліс», — сказав він замість неї.

Чудово. Тепер, якби ви могли коротко пояснити мені, що у вас була за зміна класу , пов’язан а з мурахами, це було б чудово. Потім ви можете повернути сь до сну і все таке.

«Я… я… я…» Аліс почала торкатись Джерна.

«Нещодавно ми підвищили наші класи, і нам запропонували Стажера Т амплієр а Великого, що ми і обрали . Виникла величезна метушня. Переваги класу також були трохи дивними. Статистика потужна , але ефект дає нам покращений зв’язок з Велики м , і позначає нас захисниками їхньої святині?

Ох нарди. Скоро вас буде більше, га ?

« Напевно » .

Дурний священик! Забудь те , що я це сказав. Я просто розчарований. Гаразд, я вважаю , що це все, що мені наразі потрібно. Дуже дякую за співпрацю, Джерн. І Аліс? Аліс? Проснись !

«Я… я! Ем .. в ибачте!»

Добре . Не перетворюйся на ще одного Бейна, я прошу тебе. Розслабся. Гаразд . Тепер ви двоє можете повертатис ь спати, дякую за ваш час. Ймовірно, я зв’яжус ь з вами знову… скоро. Спробуйте дізнатис ь якомога більше про свій новий клас, щоб я міг розпитати вас про нього.

« Ви про нього не знаєте? » — розгублено запитав Джерн. «Він не від вас? »

Н і! Я не керую Системою! Хто тобі це сказав? Її ніхто не контролює. Це я точно знаю. Мо жливо чарівник? Я не можу ні підтвердити, ні спростувати, що хтось контролює Систему цього світу. Тепер й д іть спати.