Розділ 1213 — Товари

Переговори завжди були тонкою справою. Зрештою, було багато речей, які слід було розглянути. Що було культурно та економічно прийнятним для обох сторін? Чого кожна сторона хотіла від іншої? Саме навколо цих речей будуть зосереджені дискусії.

Перше, що потрібно було зрозуміти Еран Умізан, це те, чого хоче К олонія.

« Їм потрібна їжа? »

Очевидно, вони цікавилис ь продуктами харчування, про що свідчать чай і булочки. Сталась коротка консультація.

« Ні » , — сказала їй Ірісод . «Мабуть, вони самі вирощують всю їжу. Власний цукор, пшеницю, чайне листя та все інше, що вони споживають у великих кількостях. Для втамування голоду вони зазвичай використовують біомасу чи… попелиц ь ? Я не впевнен а , що це таке ».

Цікаво.

«Ми можемо домовитис ь про ціну за доступ до наших воріт?» — запропонувала вона. «Чи були б вони зацікавлені в обговоренні умов такої угоди?»

Ціна, звичайно, була б жахливо високою. Якщо ви не могли зробити свої власні ворота, тоді ви були віддані на милість того, хто мав змогу запропонувати вам доступ до них.

Увійшла мураха з іншою тацею, накритою чудовими на вигляд скибочками багатошарового торта, кожен з яких був покритий рожевим кремом. Еран підняла брову, коли тацю обережно поставили перед нею, а іншу роздали серед її свити.

Знову ж таки, без отрути.

« Я дума ла , що їм бракує запасів? » — тихо запитала вона свого придворного мага.

« Схоже , що вони щойно розробили власні ворота».

«Що? Коли?»

« Щойно » .

« В сенсі ...?»

« В сенсі під час цієї дискусії».

«І перше, для чого вони використали їх …»

«Щоб принести нам торт, так».

Вона дивилас ь на ніжний кондитерський виріб, кожен шар якого був чітко окреслений, наче р о зр ізаний бритвою. При ближчому розгляді вона побачила блискучі фрукти, вкладені в кожну секцію, полуницю в червоному шарі та персики в помаранчевому. Вона взяла вилку та вкусила його .

Це було смачно.

«Будь ласка, подякуй їм за їжу», — сказала вона, потім обернулас ь та люто глянула на дочку. «Піріс! Манери!» — гаркнула вона.

Її донька схопилас ь за десерт і почала набивати ним обличчя у дуже непристойний спосіб. Дівчин а почервоніла під виснажливим поглядом матері та злизала крем зі щоки.

Еран постука ла пальцем їй по підборіддю. Колонія, як вона тепер знала, вони воліють їх називати, була цікавою сутністю . Вони не хотіли того, чого хотіл и більшість тих , з ким вона домовлялас ь , оскільки вони були монстрами.

«Їх цікавлять ювелірні вироби? Вони могли б прикрасити своїх королев найкращими дорогоцінними каменями, які може запропонувати четверт ий шар , огранован і нашими досвідченими майстрами».

Здавалося, вони водночас захищали та абсурдно любили своїх королев, враховуючи те , що вони, здавалося, розвинули цілу кулінарну культуру навколо того, щоб подавати своїм матерям-мурахам солодощі. Можливо, їм буде цікаво їх прикрасити?

«Вони трохи зацікавлені. Щоб бути більш точною , вони не вважають , що вони сподобаються королевам, але вони готові запропонувати їх , про всяк випадок».

« Дуже добре » .

Це було щось. Вона гарантувала, що набір найякісніших предметів буде доставлений до фортеці якомога швидше.

« З цікавості , хтось з вас розмовляє з велик ою мурахою ? — запитала вона своїх магів.

«Ні , наразі ні».

«Цікаво».

Вона подумала ще мить. Чи хотіли б вони зброї та обладунків? Жодна з мурах, яких вона бачила навколо себе, не носила нічого подібного, хоча вона бачила, що деякі носили явно зачаровані металеві кільця навколо ніг, що з’єднувалис ь з їхніми тілами.

Очевидно, що в К олонії існував певний рівень промисловості.

«Чи будуть вони зацікавлені в придбанні у нас обладнання? Наші кузні виробляють матеріали найвищої якості. Зокрема, у питаннях металів і деревини, наповнен их водяною маною, ми найкращі з усіх на Пангері».

Мурахи не часто рухалис ь . На їхніх обличчях не було жодного виразу, і вона постійно нагадувала собі, що дивиться на їхні скелети. Вони не могли їх зрушити. Рівень нерухомості не зупинявся лише на голові , вони взагалі майже не рухалис ь . Лише їхні вусики зрушувалис ь та сіпалис ь , але вона не могла зрозуміти ці рухи. Її партнери по переговорах були глухою стіною. Ще одна річ, з якою вона ніколи раніше не стикалас ь .

«Вони… хммм».

« Кажи вже , Ірісод », — тихо вимагала вона, хоча на її обличчі не було жодного натяку на роздратування.

Маг вигляда ла стурбован ою , можливо, навіть трохи ображен ою .

« Не смій про являти гнів » , — попереди ла Еран. «Культурні відмінності можуть стати приводом для образ, навіть якщо вони не навмисні . Скажи мені, що вони сказали».

«Я перепрошую. Вони припустили, що хотіли б придбати зразок наших товарів, але лише для того, щоб вони могли їх вивчити. Мурахи впевнені, що самі зможуть зробити чудові роботи через певний час».

Брат іанська гордість припускала, що їх панування над водами ніколи не буде піддано сумніву, оскільки вони були єдиною розумною расою, що жила в ній. Вони справді мали набагато більшу пристрасть до водної мани, ніж будь-яка інша раса, і були надзвичайно досвідченими, у застовуванні її в зачаровуванні. Вона розуміла, чому Ірізод могла роздратуватис ь через таку заяву, але Еран бу ла заінтригован а .

Вони були настільки впевнені у своїй власній роботі? Їхнім майстрам були потрібні десятиліття, щоб розвинути ці навички до прийнятного рівня, або навіть довше без навчання та керівництва. Колонія була молода, але вони не здавалис ь дурними.

Можливо, вона підійшла до цього не з того боку.

«Які речі вони готові були б нам продати?» — запитала вона.

Придворний маг вигляда ла здивован ою , але переда ла запитання так, як воно було поставлено.

«Вони… не впевнені. Чи є щось конкретне, про що ми просимо?»

Еран огляну ла кімнату та мурах.

«Мене цікавить все. Якщо вони впевнені в якості своєї майстерності, то я хоті ла б побачити, що вони виробляють ».

Вони розгубилис ь . Навіть без будь-якого виразу обличчя вона могла зрозуміти, що вони збентежені.

«Вони зробили ці меблі», — передала їй Ірісода. «У них досить велика спільнота художників, які спеціалізуються на різьбі , що створили всі твори мистецтва, які ми можемо побачити».

Пауза.

«Продукти, які використовуються для їжі та напоїв, які ми споживаємо, були зроблені ними. Ах, одну хвилинку».

Увійшла мураха з пухким килимом у щелепах, поклавши його на стіл.

«Вони облаштовують власні фортеці для таких гостей, як ми, і зокрема тчуть ці килими».

На ньому був ч удовий візерунок з маршируючими мурахами килим, зітканий блискучою золотою ниткою, що випромінювала ніжне тепло. Вони зачарували килим?

Інша мураха зайшла , несучи металеві прути.

«Вони особисто кують їх в третьому шарі», — сказала Ірісод, коли їх поставили перед нею.

Вони випромінювали тепло. Вогняне залізо.

Потім принесли луки. І списи. І мечі. Потім приставні столики. Наступними були шафи. Вишукана кераміка послідувала за меблями, потім індивідуальн і столов і прилади.

Повільно на столі накопичувалась нескінченна різноманітність високоякісних товарів, і Еран Умізан відчу ла запах золота.